Постанова

від 07.04.2009 по справі (3/184)17/580

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 07 квітня 2009 р.                                                                                   

№ (3/184)17/580 

Вищий господарський суд України у

складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М.

і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційні скарги

багатогалузевого приватного підприємства "Пиво-безалкогольний комбінат

"Такт", с. Олександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської

області, та державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу, м.

Кіровоград,  

на постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 19.01.2009

зі справи №

(3/184)17/580

за позовом

багатогалузевого приватного підприємства "Пиво-безалкогольний комбінат

"Такт" (далі -Підприємство)

до державного

Кіровоградського сокоекстрактового заводу (далі -Завод)

про стягнення

40 000 грн. та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство як власник

торговельної марки (знака для товарів і послуг) "Так" за свідоцтвом

України № 40781 звернувся до господарського суду Кіровоградської області з

позовом (з урахуванням подальших змін та уточнень позовних вимог) про:

- стягнення з Заводу 40 000 грн.

моральної шкоди;

- заборону Заводу використовувати

знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 40781 та схожі з ним

позначення;

- зобов'язання відповідача знищити

продукцію, яка містить знак для товарів і послуг позивача або позначення, схожі

з ним до ступеню змішування.

Справа неодноразово розглядалася

господарськими судами.

Рішенням господарського суду

Кіровоградської області від 03.11.2008 (суддя Таран С.В.) позов задоволено

частково: Заводу заборонено використовувати позначення, схоже зі знаком для

товарів і послуг "Так"; в іншій частині позову відмовлено. Прийняте

місцевим судом рішення в частині заборони Заводу вчиняти певні дії мотивовано

фактичним використанням відповідачем позначення, схожого до ступеню змішування

з торговельною маркою позивача. У стягненні моральної шкоди судом першої

інстанції відмовлено з посиланням на відсутність відповідного складу цивільного

правопорушення, а у знищенні продукції -з огляду на недоведеність факту її

існування на час прийняття рішення зі справи.

Постановою Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 19.01.2009 (колегія суддів у складі: Ясир

Л.О. -головуючий суддя, судді Герасименко І.М., Прудніков В.В.) рішення

місцевого господарського суду від 03.11.2008 зі справи: скасовано в частині

відмови у стягненні моральної шкоди та в цій частині позову прийнято нове

рішення про стягнення 40 000 грн.; в іншій частині рішення місцевого суду зі

справи залишено без змін. Постанову апеляційного суду мотивовано

неправомірністю використання Товариством торговельної марки позивача, що

призвело до заподіяння Підприємству моральної шкоди у вигляді неправомірного

використання та приниження його ділової репутації.  

Додатковою постановою апеляційного

суду від 22.01.2009 резолютивну частину згаданої постанови від 19.01.2009

доповнено посиланням на стягнення з відповідача 5 640 грн. витрат на проведення

судової експертизи.

У касаційній скарзі до Вищого

господарського суду України Підприємство просить постанову апеляційного

господарського суду зі справи змінити внаслідок її прийняття з порушенням норм

процесуального права та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 8 000 000

грн. Своє прохання скаржник мотивує правомірністю збільшення ним на стадії

апеляційного перегляду справи розміру раніше заявлених позовних вимог (з 40 000

грн. до 8 000 000 грн.).

Завод у касаційній скарзі до Вищого

господарського суду України просить постанову апеляційного суду зі справи

скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і

процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзиви на касаційні скарги не

надходили.

Учасників судового процесу

відповідно до вимог статті 1114 Господарського процесуального

кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце

розгляду касаційних скарг.

Представники сторін у судове

засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення

попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування

ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України

вважає за необхідне постанову апеляційного суду зі справи змінити з урахуванням

такого.

Місцевим господарським судом у

справі встановлено, що:

- Підприємство є власником

свідоцтва України від 15.06.2004 № 40781 на знак для товарів і послуг

"Так" для товарів 29, 32, 33 класів Міжнародної класифікації товарів

і послуг [у тому числі для горілки, ганусової горілки (настоянки) та горілки

вишневої];

- Завод у 2005 році здійснював

виробництво горілки, на етикетці якої використовувалося словесне позначення

"ТАК", схоже до ступеню змішування з торговельною маркою позивача, що

підтверджується висновками експертизи об'єктів інтелектуальної власності від

25.09.2008      № 1853;

- Завод заперечує неправомірність

використання торговельної марки позивача для маркування власної продукції,

посилаючись на ліцензійний договір з товариством з обмеженою відповідальністю

"Рікона" як власником промислового зразка "етикетка для

горілки" за патентом України від 15.03.2005 № 10059;

- позивачем не подано доказів

завдання зазначеними діями Заводу шкоди діловій репутації Підприємства;  

- Підприємством не подано доказів

наявності у відповідача на час прийняття судового рішення зі справи продукції,

знищення якої воно вимагає.

Апеляційним господарським судом

додатково встановлено, що:

- Підприємство не надавало Заводу

дозволу на використання згаданої торговельної марки;  

- Підприємством у доповненнях до

апеляційної скарги подано клопотання про збільшення розміру раніше заявлених

позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди до 8 000 000 грн.

Причиною виникнення даного судового

спору є питання щодо правомірності використання відповідачем спірного

позначення та про наявність підстав для стягнення з Заводу суми моральної

шкоди.

Пунктами 2, 4, 5 статті 16 Закону

України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено,

що свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права,

визначені цим Законом; використанням знака визнається, зокрема, нанесення його

на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься

такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший

прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним

нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для

продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); знак визнається

використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у

формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами,

якщо це не змінює в цілому відмітності знака; свідоцтво надає його власнику

виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо

інше не передбачено цим Законом, зокрема:

- зареєстрований знак стосовно

наведених у свідоцтві товарів і послуг;

- зареєстрований знак стосовно

товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого

використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає

послуги;

- позначення, схоже із

зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо

внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

- позначення, схоже із

зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у

свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи,

яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

У свою чергу, за приписами статті 1

Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" промисловий

зразок -це результат творчої діяльності людини у галузі художнього

конструювання.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Закону

України "Про охорону прав на промислові зразки" використанням

промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням

запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування

для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше

введення його в цивільний  оборот або

зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Отже, виготовленням виробів із

застосуванням запатентованого промислового зразка в даному випадку є

виготовлення етикеток для пляшок.

Разом з тим використання

промислового зразка "етикетка" не лише для виготовлення та

розповсюдження етикеток для пляшок, але й для позначення певних товарів (чим є

їх розміщення на пляшках з горілкою) виходить за межі правового захисту, що

надається власникові патенту згідно з пунктом 2 статті 20 Закону України

"Про охорону прав на промислові зразки".

На підставі викладеного попередні

судові інстанції, встановивши факт використання Заводом без дозволу

Підприємства на пляшках з горілкою позначення, схожого до ступеню змішування з

торговельною маркою позивача, дійшли обґрунтованих висновків щодо необхідності

заборони відповідачеві використовувати це позначення.

Також правильним є й відхилення

місцевим та апеляційним господарськими судами позовних вимог Підприємства з

приводу знищення Заводом продукції, маркованої спірним позначенням, з огляду на

недоведеність позивачем наявності такої продукції на час прийняття судових

рішень зі справи.

Частиною четвертою статті 22 ГПК

України встановлено право позивача збільшити розмір позовних вимог до

прийняття рішення по справі.  

З огляду на наведене та відповідно

до приписів частини третьої статті 101 ГПК України щодо меж перегляду справи

суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до розгляду позовні вимоги

Підприємства в збільшеному до 8 000 000 грн. розмірі.

Таким чином, касаційна скарга

Підприємства задоволенню не підлягає.

Водночас за приписами статті 8

Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"

дискредитацією господарюючого суб'єкта (підприємця) є поширення у будь-якій

формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи

діяльністю господарюючого суб'єкта (підприємця), які завдали або могли завдати

шкоди діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Відповідно до частини першої статті

23 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) особа має право на

відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 4 частини другої цієї

статті встановлено, що для юридичної особи моральна шкода полягає у приниженні

її ділової репутації.

Згідно з частиною першою статті

1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі

неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка

її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою

цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму

Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах

про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що відповідно

до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому

з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди

підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача,

наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та

вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим

підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або

втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю)

вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач

оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші

обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, для настання

цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди

позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак

складу цивільного правопорушення [протиправність діяння, факт заподіяння шкоди

(у даному випадку -саме моральної), причинний зв'язок між протиправним діянням

і шкодою, вина заподіювача шкоди], тоді як відсутність хоча б однієї з цих

ознак виключає настання відповідальності.

З огляду на наведене суд першої

інстанції на підставі належної оцінки поданих сторонами доказів у їх

сукупності, встановивши недоведеність позивачем факту заподіяння Заводом

моральної шкоди Підприємству (в тому числі й у визначеному позивачем розмірі),

дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності відмови в задоволенні

відповідної позовної вимоги.

При цьому місцевий суд правильно

виходив з того, що укладення позивачем ліцензійного договору з товариством з

обмеженою відповідальністю "Валс" (далі -ТОВ "Валс") не в

2005, а в 2007 році та розірвання договірних відносин з товариством з обмеженою

відповідальністю "Пивний дім" (далі -ТОВ "Пивний дім") за

відсутності відомостей про приниження Заводом ділової репутації Підприємства не

може бути підставою для відшкодування саме моральної шкоди.

У свою чергу, суд апеляційної

інстанції, не спростувавши висновків місцевого суду щодо фактичних обставин

справи, не встановивши нічого нового з приводу можливого приниження ділової

репутації позивача, залишивши поза увагою укладення позивачем і ТОВ

"Валс" ліцензійного договору від 09.04.2007 та зміст і характер

відносин позивача з ТОВ "Пивний дім", дійшов помилкового висновку

щодо необхідності стягнення в даному випадку суми моральної шкоди.

У прийнятті нового судового рішення

апеляційний суд помилково виходив з самого факту неправомірного використання

Заводом торговельної марки Підприємства, тоді як порушення прав позивача на

торговельну марку не свідчить про одночасну його дискредитацію як юридичної

особи-суб'єкта господарювання, а фактів, пов'язаних з приниженням Заводом

ділової репутації Підприємства, попередніми судовими інстанціями не

встановлено.

Наведене згідно з частиною першою

статті 11110 ГПК України є підставою для зміни прийнятої судом

апеляційної інстанції постанови зі справи та задоволення касаційної скарги

Заводу.

Разом з тим доводи касаційної

скарги щодо неправильного застосування апеляційним судом приписів статті 49 ГПК

України є безпідставними, оскільки попередніми судовими інстанціями обов'язок з

відшкодування позивачеві витрат з проведення судової експертизи правомірно

покладено на Завод з огляду на неправомірність використання відповідачем

спірного позначення (дослідження якого й проводилося).

Керуючись статтями 1117,

1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд

України      

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного

Кіровоградського сокоекстрактового заводу задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 19.01.2009 зі справи № (3/184)17/580

змінити, скасувавши її в частині задоволення позовних вимог про стягнення 40

000 грн. моральної шкоди та виклавши її резолютивну частину в такій редакції:

"Рішення господарського суду

Кіровоградської області від 03.11.2008 зі справи № (3/184)17/580 залишити без

змін, а апеляційну скаргу багатогалузевого приватного підприємства

"Пиво-безалкогольний комбінат "Такт" -без задоволення."

3. Касаційну скаргу

багатогалузевого приватного підприємства "Пиво-безалкогольний комбінат

"Такт" залишити без задоволення.

Суддя              В.Селіваненко

Суддя               І.Бенедисюк

Суддя                                                                                              

Б.Львов