Рішення

від 12.06.2008 по справі 47/109

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/109

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/109

12.06.08

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАКАН"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології "АРТ"

Про розірвання договору та про стягнення 55 239,955 грн.

        Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Крячко К.Ю. –предст. (дов. №91 від 20.05.2008р.)

Від відповідача: Мирошниченко В.Л. –дир. (особу встановлено);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми заборгованості включаючи штрафні санкції у розмірі 55 239,955 грн., судових витрат та про розірвання договору №102 від 29.05.2006.

Ухвалою від 22.04.2008 було порушено провадження у справі №47/109, розгляд якої було призначено на 21.05.2008.

21.05.2008 у відповідності до ст.77 ГПК України було відкладено розгляд справи №47/109 на 03.06.2008, а 03.06.2008 на 12.06.2008.

Представник позивача у судове засідання 12.06.2008 з”явився, надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 43 308,20 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1 113,42 грн., 9 196,14 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 1 622,36 грн. пені. Представник позивача просив суд позов задовольнити (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог). Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідно до договору №102 від 29.05.2006 позивачем були виконані для відповідача підрядні роботи, у зв”язку з чим між сторонами були підписані акти приймання –передачі виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт на суму 158 308,20 грн., а оскільки відповідачем було оплачено тільки 115 000,00 грн., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу, а також із вимогою про розірвання укладеного між сторонами договору, у зв”язку з істотним порушенням відповідачем своїх зобов”язань по ньому.

Представник відповідача в судове засідання 12.06.2008р. з”явився, надав суду відзив на позов та письмові пояснення, в яких проти заявлених позовних вимог заперечив, у зв”язку з тим, що на його думку договір №102 від 29.05.2006 є неукладеним, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов цього договору, а саме –щодо предмету та ціни цього договору. Також, відповідач стверджував, що акти приймання виконаних підрядних робіт і довідки про вартість виконаних підрядних робіт на суму 158 308,20 грн. були підписані директором підприємства – позивача помилково.

Таким чином, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

29.05.2006 між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАКАН", в якості підрядника, та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології "АРТ", в якості генерального підрядника, було укладено договір на виконання робіт №102, відповідно до умов якого підрядник (позивач) зобов”язався на замовлення генерального підрядника (відповідача) виконати по цьому договору зумовлену частину робіт з реконструкції приміщень двоповерхової технічної будівлі за адресою: смт. Овідіополь Одеської області, а генеральний підрядник зобов”язався прийняти закінчені роботи на об”єкті і оплатити їх.

Відповідно до п.2.1. цього ж договору ціна цього договору визначається по узгодженню сторін, складає 120 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20% і оформлюється протоколом погодження договірної ціни.

Відповідно до п.2.4. даного договору сторони погодили, що у разі потреби збільшення (зменьшення) договірної ціни підрядник (позивач) зобов”язаний повідомити генерального підрядника (відповідача) не пізніше 7 днів з моменту виникнення обставини, яка обумовила необхідність зміни цін.

Пунктом 2.5. цього ж договору передбачено, що генеральний підрядник (відповідач) зобов”язаний не пізніше 7 днів після отримання повіомлення про потребу у зміні цін дати письмову відповідь про підтвердження збільшення (зменьшення) ціни або про відмову від проовження виконання цього договору. Ціни вважаються узгодженими з моменту підписання протоколу погодження договірної ціни.

Згідно п.4.2. даного договору, генеральний підрядник (відповідач) перераховує підряднику (позивачу) аванс на придбання будівельних матеріалів та виробів у розмірі 50% від загальної вартості робіт, що становить 60 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

Пунктом 4.6. укладеного між сторонами договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт з врахуванням фактичних обсягів робіт та уточнених цін ресурсів, які надаються генеральному підряднику (відповідачу) від підрядника (позивача) у розмірі 95% їх загальної вартості за договірною ціною.

Згідно п.4.7. цього ж договору кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених цим договором робіт та підписання акта робочої комісії прийняття об”єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку.

Підпунктом 5.3.1. договору №102 від 29.05.2006 встановлено обов”язок генерального підрядника (відповідача) оплатити підряднику (позивачу) вартість робіт в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.8.1. цього ж договору, здача –приймання виконаних робіт після їх закінчення здійснюється у відповідності до встановленого порядку і оформлюється актом робочої комісії.

Пунктом 8.2. даного договору встановлено, що при виявленні в процесі здачі –приймання робіт, недоробок, що не заважають освоєнню об”єкта, акт здавання об”єкта підписується, а на недоробки складається акт з визначенням строків їх усунення. Роботи по усуненню недоробоу не оплачуються.

Пунктом 8.3. цього ж договору передбачено, що при здачі –прийманні робіт будуть виявлені недоробки, що заважають освоєнню об”єкта, які виникли з вини підрядника (позивача) генеральний підряник (відповідач) не підписує акт здавання об”єкта до усунення всіх недоліків.

Відповідно до п.10.7 вищевказаного договору, у випадку несвоєчасної плати за виконані роботи генеральний підрядник (відповідач) сплачує підряднику (позивачу)  пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої у строк суми за кожен день затримки оплати виконаних робіт.

Відповідно до п.14.1. даного договору розірвання цього договору здійснюється в порядку, установленому чинним законодавством України.

Згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за серпень місяць 2006, вересень місяць 2006, жовтень місяць 2006, листопад 2006, грудень місяць 2006, квітень місяць 2007, травень місяць 2007, червень місяць 2007, які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін, копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали були досліджені судом у судовому засіданні, загальна вартість виконаних позивачем робіт склала 158 308,20 грн.

Відповідно до платіжного доручення №383 від 31.05.2006 відповідачем було перераховано позивачу попередню оплату у розмірі 115 000,00 грн.

14.12.2007 позивачем було надіслано на адресу відповідача лист за вих. №256 від 14.12.2007, з вимогою про оплату виконаних позивачем робіт та пропозицією про розірвання договору №102 від 29.05.2006.

Вказаний лист згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення відповідачем було отримано 17.12.2007, однак відповідач, як стверджує позивач у позовній заяві, відповіді на вказаний лист не надав, у зв”язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 2 цієї статті визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 854 цього ж Кодексу передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання  боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Ст. 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 638 Цивільного кодексу України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 3, 4, 7 статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.  Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Порядок розірвання господарських договорів, передбачено, зокрема, статтею 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

Статтею 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 29.05.2006 між сторонами було укладено договір на виконання робіт №102, який був підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками, а п. 1.1. цього ж договору сторонами було погоджено предмет договору, а саме: підрядник (позивач) зобов”язався на замовлення генерального підрядника (відповідача) виконати по цьому договору зумовлену частину робіт з реконструкції приміщень двоповерхової технічної будівлі за адресою: смт. Овідіополь, Одеської області, а генеральний підрядник зобов”язався прийняти закінчені роботи на об”єкті і оплатити їх. Вказані роботи були прийняті відповідачем в актах приймання –передачі виконаних робіт та довідках про вартість виконаних підрядних робіт, що в сукупності спростовує тверження відповідача про те, що у договорі на виконання робіт №102 від 29.05.2006 не вказана точна адреса об”єкту і таким чином між сторонами не було узгоджено предмету договору.

Також, у п.2.1. цього ж договору сторонами було погоджено ціну цього договору, а саме –120 000,00 грн. з урахуванням ПДВ, яка повинна була бути оформлена протоколом договірної ціни. Відсутність протоколу погодження договірної ціни не визнається судом належною підстава для визнання договору неукладеним, адже ціна договору була також підтверджена сторонами в належним чином підписаних та скріплених печатками актах приймання виконаних підрядних робіт та довідках про вартість виконаних підрядних робіт, тобто між сторонами було фактично погоджено як ціну робіт так і її збільшення, оскільки роботи були виконані позивачем і прийняті відповідачем на суму 158 308,20 грн.

У зв”язку з вищенаведеним, суд відхиляє твердження відповідача про те, що договір на виконання робіт №102 від 29.05.2006 є неукладеним в зв”язку з неузгодженням між сторонами ціни і предмету вищевказаного договору.

          Також, судом розглянуті позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 43 308,20 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1 113,42 грн., 9 196,14 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 1 622,36 грн. пені.

          Згідно документів, копії яких долучені позивачем до позовної заяви, а оригінали досліджені судом у судовому засіданні, суд дійшов висновку, про те, що позивач, умови договору на виконання робіт №102 від 29.05.2006 виконав належним чином на загальну суму 158 308,20 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за серпень місяць 2006, вересень місяць 2006, жовтень місяць 2006, листопад 2006, грудень місяць 2006, квітень місяць 2007, травень місяць 2007, червень місяць 2007, які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін, а відповідач, свого обов”язку щодо повної оплати виконаних позивачем робіт –не виконав, а лише частково сплатив за виконані позивачем роботи  - 115 000,00 грн.

          Тверження відповідача у судовому засіданні про те, що директором підприємства –відповідача були підписані акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт помилково, у зв”язку з наявністю між сторонами правовідносин по цьому ж об”єкту по ще 2-м договорам, не визнаються судом обгрунтованими та такими, що підтвержуються належними та допустими доказами у справі, оскільки у всіх вищевказаних актах та довідках зазначено, що вони складені саме по договору на виконання робіт №102 від 29.05.2006 та підписані на загальну суму 158 308,20 грн. Також, будь-яких письмових доказів звернення до позивача з приводу помилкового підписання актів та довідок на загальну суму 158 308,20 грн. відповідач суду не надав.

Відповідно до умов договору на виконання робіт №102 від 29.05.2006, а саме: п. 4.6. укладеного між сторонами договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт з врахуванням фактичних обсягів робіт та уточнених цін ресурсів, які надаються генеральному підряднику (відповідачу) від підрядника (позивача) у розмірі 95% їх загальної вартості за договірною ціною, тобто, судом встановлено, що у вказаному пункті договору чіткий строк для проведення розрахунків за виконані роботи не встановлено.

Також, згідно п.4.7. цього ж договору кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених цим договором робіт та підписання акта робочої комісії прийняття об”єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку, який позивачем суду не надано незважаючи на вимоги суду, як ненадано будь-які інші  належні і допустимі докази того, що об”єкт прийнятий робочою комісією в експлуатацію.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем було надіслано відповідачу лист 14.12.2007 за вих. №256 з вимогою про сплату грошових коштів за виконані позивачем роботи (згідно долученого до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення відповідач отримав вказаний лист 17.12.2007, а тому відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити кошти за виконані позивачем роботи у  строк до 24.12.2007 (включно) (7-ми денний термін від дня пред'явлення вимоги)), суд прийшов до висновку про обгрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу за виконані підрядні роботи.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість, яка за розрахунком суду підлягає стягненню з  відповідача на користь позивача у розмірі 95% загальної вартості виконаних робіт (п.4.6. договору), а саме у розмірі: 158 308,20 грн. (вартість виконаних позивачем робіт) *95%/100% –115 000,00 грн. (оплата відповідача) = 35 392,79 грн., а позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7 915,41 грн. основного боргу (43 308,20 грн. сума основного боргу за розрахунком позивача –35 392,79 грн. сума основного боргу за розрахунком суду) не підлягають судом задоволенню, оскільки позивачем не надано суду як акту робочої комісії про введення об”єкту в експлуатацію (п.4.7. договору) так і будь яких інших належних доказів в підтвердження введення об”єкта в експлуатацію, а тому суд приходить до висновку про непідтвердженість цих вимог позивача належними доказами.

Враховуючи наведене, суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по договору на виконання робіт №102 від 29.05.2006 за виконані позивачем, але не оплачені відповідачем в повному обсязі роботи - законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу у розмірі 35 392,79 грн.

Також, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 1 622,36 грн. пені. (з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог).

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по оплаті виконаних позивачем робіт за вищезазначеним договором, а договором, який був укладений між сторонами, встановлено відповідальність за несвоєчасну оплату виконаних позивачем робіт (п.10.7 договору) суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобовязання - є законними та обґрунтованими.

Згідно розрахунку суду, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення виконання зобовязання по оплаті виконаних позивачем робіт за договором на виконання робіт №102 від 29.05.2006 за період починаючи з 25.15.2007 (дата, з якої зобов”язання по оплаті повинно бути виконано відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України) і до 14.04.2008 (15.04.2008 позивач звернувся з позовом до господарського суду міста Києва) складає 1 072,45 грн., а саме: (35 392,79 грн. (сума основної заборгованості за розрахунком суду) х 8% (облікова ставка НБУ в період з 25.12.2007 –31.12.2007) х 7 прострочених днів /365 + (35 392,79 грн. (сума основної заборгованості за розрахунком суду) х 10% (облікова ставка НБУ в період з 01.01.2008 –14.04.2008) х 105 прострочених днів /365, визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню у визначеному розмірі.

Крім цього, судом розглянуті позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 196,14 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 1 113,42 грн.

Суд, врахувавши, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній оплаті виконаних позивачем робіт, оскільки зобов”язання по оплаті повинно було бути виконано відповідачем у строк до 24.12.2007 (дата, з якої зобов”язання по оплаті повинно бути виконано відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України), а позивач заявив вимогу про сплату суми боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції, вважає ці позовні вимоги законними та обґрунтованими.

Згідно розрахунку суду сума витрат з урахуванням індексу інфляції за період з 24.12.2007 (дата, з якої зобов”язання по оплаті повинно бути виконано) і до 14.04.2008 (15.04.2008 позивач звернувся з позовом до господарського суду міста Києва) складає: 35 392,79 грн. *102,9% - 35 392,79 грн. + 35 392,79 *102,7% - 35 392,79 грн. + 35 392,79 * 103,8% - 35 392,79 грн. + 35 392,79 грн. * 103,1% - 35 392,79 грн. = 4 424,11 грн., а сума 3% річних за розрахунком суду за вищевказаний період складає: 35 392,79 грн. * 3% *115 днів/365 = 334,53 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в цій частині та  про стягнення з відповідача 4 424,11 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 334,53 грн.

Також, судом розглянуті вимоги позивача про розірвання договору №102 на виконання робіт №102 від 29.05.2006.

Статтею 188 Господарського кодексу України, зокрема передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, а у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, а тому суд, прийшов до висновку про те, що лист позивача від 14.12.2007 за вих.№256, який був отриманий відповідачем 17.12.2007 (згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення) і в якому позивач пропонував відповідачу належним чином оформити розірвання укладених між сторонами договорів, зокрема: договору на виконання робіт №102 від 29.05.2006 та просив відповідача розрахуватись за виконані позивачем роботи і є пропозицією позивача про розірвання договору. Оскільки сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, а позивач, як він стверджує, не отримав відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, він передав спір на вирішення господарського суду. Також, позивач стверджував, що вищезазначений договір підлягає розірванню у зв”язку з істотним порушенням відповідачем умов договору, оскільки відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача в цій частині, а саме: про розірвання договору на виконання робіт №102 від 29.05.2006, оскільки сторона –позивач, у зв”язку з тим, що відповідач неоплатив за виконані позивачем роботи, значною мірою була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про те, що вимога позивача про розірвання договору на виконання робіт №102 від 29.05.2006 є законною, обгрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами у справі, а тому такою, що підлягає судом задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню –412,24 грн. витрат по сплаті державного мита та 88,06 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати на майбутнє укладений між сторонами - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАКАН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології "АРТ" договір на виконання робіт №102 від 29.05.2006.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології "АРТ" (код ЄДРПОУ 33061950, юридична адреса: 03134, м. Київ, пр. Миру, 19, фактична адреса: 03115, м. Київ, вул.Серпова, 1, р/р 2600911850 в ВАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАКАН" (код ЄДРПОУ 19249966, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 22, фактична адреса: 03179, м. Київ, вул.прилужна, 6, р/р 26008303013501 в ВАТ „Сведбанк”, МФО 300164) 35 392 (тридцять п”ять тисяч триста дев”яносто дві) грн. 79 коп. основного боргу, 4 424 (чотири тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 11 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 334 (триста тридцять чотири) грн. 53 коп., 1 072 (одна тисяча сімдесят дві) грн. 45 коп. пені, 412 (чотириста дванадцять) грн. 24 коп. державного мита та 88 (вісімдесят вісім) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

5.          В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                                                                 С.Р.Станік