Рішення

від 03.11.2006 по справі 20-7/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"03" листопада 2006 р. справа № 20-7/207

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю

          “Науково-виробниче підприємство “Промкомплекс ТАО”

          (99014, м. Севастополь, вул. П. Корчагіна, 40)

до відповідача:          Відкритого акціонерного товариства „СРК „Севморсудоремонт”

          (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

про          стягнення заборгованості за договором про надання послуг в сумі 85000 грн.

          в порядку ст.22 ГПК України змінено підстави позову та зменшено позовні вимоги до 66024,88грн.

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

від позивача:          - Шабаршов В.О., представник, довіреність б/н від 13.10.06;

від відповідача:          - Клименко Н.А., представник, довіреність № 401-142 від 01.01.2006.

Суть спору:

03.10.2006 товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство “Промкомплекс ТАО” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до відкритого акціонерного товариства „СРК „Севморсудоремонт” про стягнення заборгованості за трьома договорами на виконання робіт по очистці та фарбуванню суден 02/12-05 від 26.12.2005, № 01/02-06 від 06.02.2006, № 03/02-06 від 20.02.2006  в сумі 85000 грн., з посиланням на статті 16, 22, 526, 527, 549 Цивільного Кодексу України та статті 20., 49, 173, 193, 198 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 04.10.2006 порушено провадження у справі.

Клопотанням (вх.№30725) позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України змінив підстави позову, просить стягнути з відповідача заборгованість додатково за рахунками № 7 від 07.03.2006, № 9 від 18.04.2006 та № 20 від 01.07.2006 та зменшив позовні вимоги до 66024,88грн., (а.с.77).

Зменшення позовних вимог приймається судом, так як ці дії не суперечать законодавству, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач в відзиві на позов (вх.№27174) позовні вимоги визнав частково в сумі 22430,15грн., в іншій частині борг не визнав, пояснив, що за договором № 03/02-06 від 20.02.2006 (теплохід „Корвет „Луцьк”) за актом виконаних робіт від 11.07.2006 на суму 62820,74грн. авансом оплачено: 16.03.2006 –4000,00грн., 17.03.2006 –70000,00грн., переплата склала 11179,26грн.; за договором 02/12-05 від 26.12.2005 (теплохід „Волгонефть”)за актом виконаних робіт від 12.03.2006 на суму 109880,00грн. оплачено 06.01.2006 40000,00грн., взаємозалік за цим договором здійснений на суму 69880,00грн., заборгованість за цим договором станом на 01.04.2006 відсутня; за договором № 01/02-06 від 06.02.2006 (теплохід „Капітан Пірожков”) за актом виконаних робіт на суму 136015,00грн. оплачено: у лютому 2006 року –50000,00грн., у травні 2006 року –1000,00грн., у червні 2006 року –2600,00грн., у липні 2006 року –16350,00грн., у серпні 2006 року –1000,00грн., всього оплачено 70950,00грн., крім того в червні 2006 року здійснено взаємозалік на суму 31456,08грн., договір виконано на суму 102406,08грн., заборгованість за цим договором станом на 01.09.2006 склала 33609,41грн.; з урахуванням переплати за договором на теплохід „Корвет „Луцьк” заборгованість на 01.09.2006 складає 22430,15грн. (а.с.41).

В судове засідання 01.11.2006 сторони надали Акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 66024,88грн. з урахуванням додаткових підстав, не пов'язаних з вищезазначеними договорами (а.с.74).

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

26.12.2005, 06.02.2006, 20.02.2006 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договори на виконання очисних та фарбувальних  робіт, предметом яких є виконання очисних та фарбувальних робіт на теплоходах: „Волгонефть”, „Капітан Пірожков”, „Корвет „Луцьк”,  в об'ємах кошторису, доданого до договорів (а.с. 8-12, 13-20, 22-26).

Договорами передбачений строк виконання робіт.

Пунктами 1.1. Договорів передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати очисні/фарбувальні роботи на теплоходах „Волгонефть-102”, „Капітан Пірожков”, „Корвет „Луцьк”, Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані роботи на умовах договорів.

Згідно пунктів 4.1. Договорів замовник зобов'язаний, зокрема, прийняти та оплатити роботи, виконані Виконавцем.

06.02.2006, 24.02.3006, 07.03.2006, 12.03.2006 позивач виставив відповідачу рахунки №№ 4, 5, 7, 8 за (а.с. 37-40).

Крім того, між сторонами існували позадоговірні відносини по постачанню та оплаті матеріальних цінностей.

Станом на 01.10.2006 заборгованість відповідача перед позивачем складає 66024,88грн., згідно Акту звірки взаєморозрахунків (а.с.74).

Спір виник у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань по договорам та з інших підстав.

Правовідносини сторін регулюються статтями 20, 49, 173-175, 193, 198 Господарського кодексу України, статтями 16, 525, 526, 527, 610 Цивільного кодексу України.

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України  встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Стаття 49 Господарського кодексу України передбачає, зокрема, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій.

За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Відповідно до статей 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 198 Господарського кодексу України встановлено, що платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526, 527, 610 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Відповідач не надав доказів погашення заборгованості.

При викладених обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 66024,88грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає  на відповідача витрати позивача по сплаті державного мита в сумі 660,25грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.

Посилання позивача на статті 22, 549 Цивільного кодексу України безпідставне, так як предметом спору є стягнення основного боргу, а не збитки чи неустойка.

На підставі викладеного, керуючись статтями 20, 49, 173-175, 193, 198 Господарського кодексу України, статтями 16, 525, 526, 527, 610 Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 77, 82-85  Господарського процесуального кодексу України,  суд,  –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „СРК „Севморсудоремонт” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13,  п/р 26003255664071 в СФ ЗАТ КБ „Приватбанк”, МФО 324935, ідентифікаційний код 30526231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Промкомплекс ТАО” (99014, м. Севастополь, вул. П. Корчагіна, 40, п/р 26005945195591 в СФ КБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195 ідентифікаційний код 33179933) основний борг в сумі 66024,88грн., державне мито в сумі 660,25грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                    Г .П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

08.11.2006.