Рішення

від 01.11.2006 по справі 14/294-пд-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/294-ПД-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2006 р.                                                       Справа №  14/294-ПД-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом колективного взуттєвого підприємства "Каховка", м. Каховка Херсонської області,

до відповідача-1 Каховської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Каховка Херсонської області,

до відповідача-2 приватного підприємства "Фортуна", м. Каховка Херсонської області,  

про   визнання недійсним договору купівлі-продажу,

за участю представників

позивача: Сафонов А.А., дов. № 312-К/К від 09.10.06 р.; Молош О.І., ліквідатор, постанова господарського суду по справі № 6/47-Б-06 від 28.02.06 р.,

відповідача-1: Вакулін С.В., в.о. нач. відділу, дов. № 3836/10/10 від 12.07.06 р.,

відповідача-2: Авер'янова С.Б., дов. від 03.07.06 р.

Позивач у позовній заяві просить визнати договір купівлі-продажу № Х/06-012 від 15.06.2004р. на придбання 99/100 частки нерухомості виробничого комплексу підприємства недійсним, посилаючись на положення ст. ст. 110-112, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 8, 10, 12 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 р., ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343 від 14.05.1992 р., а також на наступні обставини.

24 травня 2004 року, загальними зборами власників Колективного взуттєвого підприємства "Каховка" (місцезнаходження: Херсонська область, м. Каховка, вул. Леніна, 35), надалі - Позивач, з причин зупинення виробництва та відсутності обігових коштів, було прийнято рішення про ліквідацію підприємства. 10.06.2004 року у місцевому друкованому засобі масової інформації - газеті "Каховська зоря" № 47-48, Позивачем було опубліковано оголошення про ліквідацію підприємства.

Після початку ініційованої власником процедури ліквідації колективного підприємства Новокаховська ОДПІ, організовує та здійснює (шляхом проведення цільового аукціону) реалізацію майнових активів підприємства.

Згідно положень ст. 203, 215 ЦК України умовами визнання правочину недійсним є суперечність його змісту положенням цього Кодексу або іншим актам цивільного законодавства, а також вчинення правочину особою, що не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Згідно положень ст. 658 ГК України "право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення".

Як свідчить вищевикладене, з 24.05.2004 р. КВП "Каховка" (Позивачем) було розпочато спеціальну юридичну процедуру ліквідації підприємства, перебіг якої врегульований нормами Цивільного кодексу України (№ 435 від 16.01.2003 р.).

У відповідності до змісту ст. ст. 110-112 згадуваного законодавчого акту ліквідація суб'єкта підприємницької діяльності включає в себе декілька етапів:

-          розміщення у друкованих засобах масової інформації оголошення про ліквідацію підприємства з визначенням порядку та строку подання кредиторами вимог до боржника;

-          прийняття ліквідаційною комісією заходів до стягнення наявної дебіторської заборгованості господарюючого суб'єкта, що ліквідується;

-          оцінка  ліквідаційною   комісією   наявного  майна  підприємства,   розрахунок  з кредиторами та складання ліквідаційного балансу.

При цьому, функції проведення виплат грошових сум кредиторам згідно визначеної законодавством черговості, реалізації майна підприємства в разі недостатності коштів юридичної особи для розрахунку із наявними кредиторами (ч. 2 ст. 111 ЦК України) та формування ліквідаційного балансу підприємства (ч. 3 ст. 111 ЦК України), покладено виключно на його ліквідаційну комісію.

Як стверджує Позивач, в розглядуваній ситуації Новокаховська ОДПІ самостійно, без будь-якого узгодження із ліквідаційною комісією КВП "Каховка", всупереч нормам вищезгадуваних статей діючого цивільного законодавства організовує проведення цільового аукціону з продажу майнових активів підприємства, що знаходяться у податковій заставі.

Іншими словами, на думку Позивача, Новокаховська ОДПІ, не маючи (в рамках ліквідаційної процедури) законодавчо встановлених підстав для здійснення примусової реалізації майнових активів підприємства, або ж отриманих від ліквідаційної комісії боржника у відповідності з вимогами діючого законодавства будь-яких повноважень на здійснення дій по відчуженню майна підприємства, не узгодивши із власником ціну продажу нерухомого майна та обладнання, виступила в якості сторони правочину та здійснила укладення угоди купівлі-продажу.

Як свідчить зміст оспорюванних правочинів, реалізація майнових активів

КВП "Каховка" здійснювалося на виконання положень ст. 10 Закону України "Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 р., як матеріальних цінностей, що обтяженні

податковою заставою.

Разом з тим, питання погашення податкових зобов'язань або податкового боргу у випадку ліквідації платника податків врегульовується нормами ст. 12 згадуваного законодавчого акту.

Зокрема, п.п. "а" п. 12.4 ст. 12 Закону № 2181 встановлено правило, згідно якого особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків, який ліквідується - є ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно з законодавством.

У сукупності з приведеними вище положеннями ч. 2 ст. 111 ЦК України, на думку Позивача, це означає, що єдиним повноважним на здійснення продажу майнових активів підприємства суб'єктом, в "рамках" ініційованої власником ліквідаційної процедури, відмінної від банкрутного провадження, виступає виключно його (підприємства) ліквідаційна комісія.

Згідно положень ст. 3 Закону України № 2181 "активи платника податків можуть бути примусово стягнені в - рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду".

Це, на думку Позивача, означає, що правом реалізації майна платника податків з метою погашення його податкового боргу, орган стягнення наділяється на підставі такого, що набрало чинності рішення суду.

У розглядуваній ситуації, як стверджує Позивач, Новокаховська ОДПІ до органу судової юрисдикції відповідної підвідомчості та підсудності не звернулись та самостійно, не отримавши відповідних юридичних підстав, протиправно, шляхом укладення заперечуваних угод купівлі-продажу, позбавила КВП "Каховка" належного йому майна.

Таким чином, як вважає Позивач, Новокаховська ОДПІ при укладенні приведених вище договорів купівлі -продажу діяла з перевищенням обсягу наданих їм законодавством обсягу цивільної дієздатності.

П. 12.1 ст. 12 Закону № 2181 встановлено правило, згідно якого "у разі коли власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, активи цього платника податків використовуються у черговості, визначеній законодавством України".

Така черговість встановлена ст. 112 ЦК України де зазначено, що в разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

в першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

в другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

в третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

в четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

При цьому, вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Як свідчить п. 2 оспорюваного договору купівлі-продажу, отримані від реалізації майна КВП "Каховка" грошові кошти, були направлені на відповідний розподільчий рахунок Каховського відділення Новокаховської ОДПІ.

При цьому, податковий орган у встановлений законодавством термін до ліквідаційної комісії підприємства в якості кредитора не звернувся, вимоги його по сплаті заборгованості     із податків та зборів (обов'язкових платежів) у складеному ліквідаційною комісією реєстрі вимог кредиторів, відповідним чином, відображення не отримали.

Ця обставина свідчить про те, що погашення бюджетної заборгованості підприємства, повинна здійснюватися у четверту чергу.

Таким чином, як вважає Позивач, зміст договору купівлі-продажу, що оспорюється, в частині позачергового спрямування грошових коштів на користь кредитора 4-ої черги, без відповідного задоволення кредиторських вимог попередніх черг є таким, що суперечить вимогам ст. 112 ЦК України.

У відповідності до змісту ч. 3 ст. 215 ЦК України заперечувати дійсність правочину на підставах, встановлених законом, має право його учасник або інша особа, інтересів якої це стосується.

02 лютого 2006 року, по відношенню до КВП "Каховка" (за заявою Управління ПФУ в м. Каховка та Каховському районі і Новокаховської ОДПІ) за ознаками ст. 52 Закону

України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

№ 2343 від 14.05.1992 p., порушено справу про банкрутство за № 6/47-Б-06, а постановою господарського суду Херсонської області № 6/47-Б-06 від 28.02.2006 р. КВП "Каховка" визнано банкрутом, стосовно нього відкрито ліквідпроцедуру та призначено ліквідатора підприємства (ліцензія арбітражного керуючого серії АА за № 779196 від 03.08.2004 p.).

Згідно положень ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343 від 14.05.1992 р. повноваження керівника (органів управління) банкрута з дня свого призначення виконує ліквідатор.

Представник позивача на засіданні суду підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача-1 в ході судового засідання заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.

Пунктом 41 Постанови КМУ № 538 від 15.04.2002 р. передбачено припинення продажу активів боржника виключно у разі якщо платник податків у будь-який момент до укладення договору купівлі-продажу його активів повністю погашає суму податкового боргу.

Тобто, на думку Відповідача-1, оголошення в газеті про ліквідацію не є підставою для припинення продажу активів платника податків.

Крім того, відповідно до ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Погашення податкового боргу платника податків відбувається на підставі статті 7 Закону України № 2181-ІІІ та постанови Кабінету Міністрів України № 538 від 15.04.2002 року. Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі застосовується лише у разі, якщо інші, передбачені Законом України № 2181 заходи погашення податкового боргу не дали змоги погасити його.

Як стверджує Відповідач-1, Каховською ОДПІ були виконані всі заходи передбачені законодавством для погашення податкового боргу. Позивачу надсилались податкові вимоги, приймалися рішення про стягнення коштів і реалізацію активів платника податків-боржника.

Відповідно до ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Загальні збори та обрана зборами ліквідаційна комісія, на думку Відповідача-1, порушили зазначену вимогу та не повідомили державного реєстратора про припинення юридичної особи.

Крім того, ліквідаційна комісія КВП "Каховка" не здійснювала ніяких заходів щодо ліквідації підприємства передбачених законодавством. Так, Каховським відділенням Новокаховської ОДПІ було направлено претензію № 6290/01-12 від 10.08.2005 року на адресу підприємства, але лист було повернуто з відміткою "Підприємство ліквідовано". Тобто, на думку Відповідача-1, позивач вводить суд в оману написавши в позовній заяві, що Каховська ОДПІ у встановлений законодавством термін не зверталася до ліквідаційної комісії у якості кредитора.

2 лютого 2006 року господарським судом Херсонської області було порушено справу № 6/47-Б-06 про банкрутство КВП "Каховка". В судове засідання, яке відбулося 28.02.2006 року, представник боржника не з'явився. Судом встановлено, що боржник КВП "Каховка" є суб'єктом підприємницької діяльності, та юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Каховської міської ради 05.09.1995 р., код ЄДРПОУ 04594841. Отже,  як вважає Відповідач-1, так   названа ліквідаційна комісія підприємства не здійснювала заходів по   ліквідації підприємства, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України.

Представник відповідача-2 в ході судового засідання також заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.

На думку Відповідача-2, приватне підприємства "Фортуна" є добросовісним набувачем майна (99/100 частки комплексу виробничого призначення, обладнання і малоцінних предметів), придбаного за договором купівлі-продажу № Х/06-012. ПП "Фортуна" як покупець виконало свої зобов'язання по оплаті майна відповідно до умов спірного договору купівлі-продажу в повному обсязі.

Згідно ст. 330 ЦК України "Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього".

Статтею 388 ЦК України передбачені випадки можливості витребування власником майна від добросовісного набувача, а саме:

"Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його

відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має

право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1)          було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2)          було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3)          вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане

у порядку, встановленому для виконання судових рішень".

На думку Відповідача-2, майно, яке було придбано на біржових торгах приватним підприємством "Фортуна", не було загублене чи викрадене у власника, і не вибувало з володіння власника не з його волі, тому це майно не може бути витребуване у добросовісного набувача - приватного підприємства "Фортуна".

За статтею 208 Господарського кодексу України встановлене загальне правило, відповідно до якого недійсним є те господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону. Поряд з цим за положеннями частини 2 статті 208 того ж Кодексу по недійсному зобов'язанню кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою. У зв'язку з цим слідує висновок про можливість обрання способу захисту порушеного права шляхом заявлення вимог про визнання недійсним договору лише в тому випадку, коли такий заявник є його учасником і з урахуванням добросовісності набуття. Дане сприйняття правових норм узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловлене в постанові від 27 вересня 2005 року.

Право ліквідатора на подання до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника передбачено абз. 12 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Вказаною нормою Закону також встановлені підстави для подання таких заяв - „з підстав, передбачених частиною 10 cт. 17 цього Закону".

З аналізу змісту ч. 10 ст. 17 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" випливає, що ліквідатор боржника має право на подання заяв про визнання недійсними угод, укладених до порушення справи про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

-          виконання договору завдає збитків боржнику;

-          договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

-          виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Таким чином, як вважає Відповідач-2, заяви про визнання недійсними угод боржника можуть подаватися ліквідатором лише стосовно тих угод, які не виконані повністю або частково. Договір купівлі-продажу № Х/06-012 від 15.06.2004 р. був виконаний ще два роки тому в повному обсязі, тому підстави для визнання його недійсним у відповідності до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутні.

Позовні вимоги Позивача грунтуються на тому, що 24.05.2004 р. загальними зборами власників Колективного взуттєвого підприємства "Каховка" з причин зупинення виробництва та відсутності обігових коштів було прийнято рішення про ліквідацію підприємства. 10.06.2004 р. у місцевому друкованому засобі масової інформації - газеті "Каховська зоря" № 47-48 було опубліковано оголошення про ліквідацію підприємства. Виходячи із викладеного Позивач вважає, що за вказаних умов процедури ліквідації Колективного підприємства Новокаховська ОДПІ неправомірно здійснює реалізацію майнових активів підприємства (шляхом проведення цільового аукціону) і договір № Х/06-012 від 15.06.2004 р. необхідно вважати недійсним, оскільки продаж майнових активів здійснювався без узгодження з ліквідаційною комісією КВП "Каховка" та всупереч нормам ст. 111 ЦК України.

Із вказаним твердженням Позивача Відповідач-2 не може погодитися з наступних причин.

Відповідно до п. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник зобов 'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов 'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Як стверджує Відповідач-2, в порушення зазначеної норми Закону підприємство, прийнявши рішення про свою ліквідацію, не звернулося до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство. Підтвердженням того, що вже на момент прийняття рішення про ліквідацію підприємства Позивач не мав можливості задовольнити вимоги кредиторів в повному обсязі, є п. 2 резолютивної частини протоколу № 8 від 24.05.2004 р. загальних зборів, в якому   вказується:   "ликвидировать   КОП   "Каховка"   в   связи   с   тем,   что   остановлено производство, отсутствие средств на приобретение сырья и материалов. Невзожностью восстаноления предприятия, т.к. долги составляют: заработная плата - 5,2 тыс.грн. бюджет - 113,2 тыс.грн. соц. фонды - 110,6 тыс.грн.".

На думку Відповідача-2, це також підтверджується розпочатою процедурою банкрутства господарським судом Херсонської області з ініціативи Управління ПФУ у м. Каховці та Каховському районі, та Новокаховської об'єднаної ДПІ (справа № 6/47-Б-06).

Як вважає Відповідач-2, рішення про ліквідацію також необхідно вважати недійсним, тому що загальними зборами колективного взуттєвого підприємства "Каховка" (протокол № 8 від 24.05.2004 року) була вибрана ліквідаційна комісія, але подальша діяльність цієї комісії не була регламентована: протоколом № 8 не передбачено порядку і строків проведення ліквідації підприємства, строків для заявлення претензій кредиторів, як це встановлено п. 4 Статуту. Позивачем також не додано доказів роботи ліквідаційної комісії по ліквідації підприємства у відповідності до п. 11.5 Статуту: оцінка наявного майна, визначення дебіторів та кредиторів, складання ліквідаційного балансу та подання його на затвердження Вищому органу підприємства.

З урахуванням викладеного, як вважає Відповідач-2, вбачається, що на підприємстві взагалі не проводилася ліквідаційна процедура у встановленому чинним законодавством порядку, ліквідаційна комісія не здійснювала ніяких заходів щодо ліквідації, а рішення загальних зборів КВП "Каховка", оформлене протоколом № 8 від 24,05.2004 p., не спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і не може бути належним доказом проведення на підприємстві процедури ліквідації.

На думку Відповідача-2, необхідно також зазначити, що згідно Статуту підприємства п. 5.3.2. (п. 11) повноваження розпоряджатися всім майном підприємства належить не Загальним зборам, а Правлінню підприємства.

Реалізація майна КВП "Каховка" здійснювалася податковим органом у відповідності до вимог Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого Постановою КМУ від 15.04.2002 р № 538. Зазначений Порядок застосовується у разі, коли інші передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заходи з погашення податкового боргу платника податків не дали змоги погасити його у повному обсязі.

Як вважає Відповідач-2, продаж майнових активів було здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства з дотриманням Постанови КМУ від 15.04.2002 р. № 538. Пунктом 41 зазначеної Постанови передбачено: "Якщо платник податків у будь-який момент до укладення договору купівлі-продажу його активів повністю погашає суму податкового боргу, податковий орган зобов 'язаний припинити продаж активів, прийняти рішення про звільнення його активів з податкової застави, скасувати рішення про проведення їх продажу". Таким чином, на думку Відповідача-2, єдиною підставою для припинення продажу ативів платника податків є погашення податкового боргу, оголошення в газеті про ліквідацію платника податків не являється підставою для припинення продажу його активів.

Враховуючи, що предметом спору є цивільно-правова угода (правочин), а не дії відповідача-1 (органу владних повноважень) пов'язані з реалізацією його владних повноважень (щодо проведення аукціону з примусової реалізації майна позивача), даний спір розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувались перерви з 23.10.06 р. до 01.11.06 р., а також у судовому засіданні 01.11.06 р.

За згодою представників учасників судового процесу оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

Згідно до вимог ст. 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-111 від 21.12.2000 р., а також Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 538 від 15.04.2002 р., на підставі прийнятого начальником Каховської ОДПІ рішення № 73 від 07.10.2002 р. "Про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу", податковим керуючим КВП "Каховка" Вакуліним С.В., призначеним наказом Каховської ОДПІ № 187 від 03.11.2003 р., було складено акт опису активів КВП "Каховка" від 19.12.2003 р. № 2688/24 на загальну суму 387,3 тис.грн. під час складання акту опису посадовими особами КВП "Каховка" не було повідомлено про існування іншої застави майна. Відповідно до витягу наданого реєстратором - інформаційним центром Міністерства юстиції м. Херсон про реєстрацію застав у Державному реєстрі застав від 19.05.2003 року - в реєстрі застав рухомого майна станом на 19.05.2003 року зареєстрована лише податкова застава.

З метою визначення реальної ринкової вартості описаних активів Каховською ОДПІ укладено угоди на проведення експертної оцінки: № 60 від 11.05.2004 р. з Каховським ДБТІ (нерухомість) та від 19.05.2004 р. з ПП "Профіт" (рухоме майно).

Заявою від 01.06.2004 р. № 3775/10/240 описане майно передано для подальшої реалізації на ТБ "Придніпровська товарна біржа", про що укладено відповідну угоду-доручення від 01.06.2004 р.

Передане майно реалізовано на цільових аукціонах, проведених на ТБ "Придніпровська товарна біржа" 15.06.2004 р. Загальна сума отриманих від реалізації коштів склала 156084,00 грн.

15.06.2004 року, за наслудками цільових аукціонів, між уповноваженою відповідачем-1 брокерською конторою та відповідачем-2 був укладений договір купівлі-продажу № Х/06-12 (спірний договір) за яким відповідач-2 купив 99/100 частки комплексу виробничого призначення (взуттєва фабрика), який належав позивачу.

Платником податків в газеті "Каховська зоря" від 10.06.2004 р. надруковано оголошення про ліквідацію КВП "Каховка".

Пунктом 41 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 538 від 15.04.2002 р., передбачено припинення продажу активів боржника виключно у разі якщо платник податків у будь-який момент до укладення договору купівлі-продажу його активів повністю погашає суму податкового боргу.

Таким чином, оголошення в газеті про ліквідацію не є підставою для припинення продажу активів платника податків.

Відповідно до ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Загальні збори та обрана зборами ліквідаційна комісія, порушили зазначену вимогу та не повідомили державного реєстратора про припинення юридичної особи.

Ліквідаційна комісія КВП "Каховка" не здійснювала ніяких заходів щодо ліквідації підприємства передбачених законодавством. Так, Каховським відділенням Новокаховської ОДПІ було направлено претензію № 6290/01-12 від 10.08.2005 року на адресу Позивача, але лист було повернуто з відміткою "Підприємство ліквідовано". Вказана обставина свідчить про те, що Каховська ОДПІ у встановлений законодавством термін зверталася до ліквідаційної комісії у якості кредитора.

Господарським судом приймається до уваги і посилання відповідача-2 на те, що право ліквідатора на подання до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника передбачено абз. 12 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Вказаною нормою Закону також встановлені підстави для подання таких заяв –"з підстав, передбачених частиною 10 cт. 17 цього Закону".

З аналізу змісту ч. 10 ст. 17 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" випливає, що ліквідатор боржника має право на подання заяв про визнання недійсними угод, укладених до порушення справи про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

-          виконання договору завдає збитків боржнику;

-          договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

-          виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Крім того, звертаючись з позовом на захист своїх майнових прав позивач просить визнати недійсним правочин в якому він не брав участі, посилаючись на положення ч. 2 ст. 203 та ст. 215 ЦК України. Та обставина, що у спірному договорі в якості продавця позивач участі не приймав, підтверджується текстом позовної заяви, позицією (усними поясненнями) представника позивача в судовому засіданні, а також текстом спірного договору та відсутністю правовідносин Позивача з Брокерською конторою, яка виступила продавцем за заявкою лише відповідача-1 і на підставі укладеного з відповідачем-1 договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсним правочину, стороною в якому така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ст. 216 ЦК України, незалежно від того чи відповідає спірний правочин закону, оскільки зазначені у ст. 216 вказаного Кодексу наслідки недійсності правочину стосуються сторін за правочином і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником спірного майна.

Захист прав позивача можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 388 Цивільного кодексу України.

Вказана позиція співпадає з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у Постанові від 27.09.05 р. по справі № 13/529-ПД (05/474).

За вказаних обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись  ст. ст.  82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.    В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

         Суддя                                                                                      Ю.В. Гридасов

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

       процесуального кодексу України                                                            "07" листопада 2006 р.