Постанова

від 17.07.2007 по справі 14/294-пд-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

17 липня 2007 р.                                                                                  

№ 14/294-ПД-06 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової -головуючого,

Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач

за участю представників:

позивача

Сафонов О.А., дов. від 03.06.07р.

№ 250-К, ОСОБА_1, ліквідатор

відповідача  відповідача

- не з'явились (про час і місце

судового засідання повідомлені належно) Авер'янова С.Б., дов. від 07.07.07р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу 

Колективного взуттєвого

підприємства "Каховка"

на постанову

Запорізького апеляційного

господарського суду від 24.04.2007 року

у справі

№ 14/294-ПД-06 господарського

суду Херсонської області

за позовом

Колективного взуттєвого

підприємства "Каховка"

до  

Каховської об'єднаної державної

податкової інспекції; Приватного підприємства "Фортуна"

про

визнання недійсним договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Позивач (в особі ліквідатора Молоша

О.І.) звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним

договору купівлі-продажу № Х/06-012 від 15.06.04р. на придбання частки

нерухомості виробничого комплексу підприємства за статтями 203, 215 Цивільного

кодексу України, посилаючись на перебування позивача в момент здійснення

продажу в процесі спеціальної юридичної процедури ліквідації підприємства, що

покладає функції проведення виплат грошових сум кредиторам згідно встановленої

законодавством черговості на ліквідаційну комісію та позбавляє, відповідно,

орган державної податкової служби, продавати належне підприємству майно в

порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, позивач вважає, що

продаж майна було здійснено неуповноваженою особою, за відсутності судового

рішення про примусовий продаж активів платника податків, та з порушенням

порядку черговості розподілу коштів, одержаних від продажу активів позивача.

Відповідачі відхилили позовні

вимоги повністю, вказавши, що реалізація майна за спірною угодою здійснювалась

відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що не містить

будь-яких обмежень щодо права продажу майна 

підприємства, що знаходиться в процедурі ліквідації, не пов'язаної з

банкрутством, також покупець вважає себе добросовісним набувачем придбаного на

аукціоні майна на відплатній основі, яке не підлягає вилученню.

Рішенням господарського суду

Херсонської області від 01.11.2006р. (суддя Гридасов Ю.В.) у задоволенні

позовних вимог відмовлено повністю; рішення вмотивовано встановленими

обставинами справи щодо дотримання органом державної податкової служби порядку

стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, що перебувають у

податковій заставі, відсутністю передбачених законодавством підстав для

припинення процедури продажу такого майна, порушенням позивачем процедури

здійснення ліквідації, відсутністю у ліквідатора звертатись з даним позовом у

процедурі банкрутства. Також суд вказав про неможливість захисту прав особи,

яка вважає себе власником майна, шляхом задоволення позову про визнання

недійсним правочину стороною якого ця сторона не є, оскільки в такому разі

захист права можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову. Таким чином,

суд дійшов висновку про відсутність підстав, з якими законодавець пов'язує

недійсність договору за статтею 215 Цивільного кодексу України та статтею 207

Господарського кодексу України.

Постановою Запорізького

апеляційного господарського суду від 24.04.07р. (судді -головуючий Хуторний

В.М., Мойсеєнко Т.В., Радченко О.П., .) рішення місцевого господарського суду

залишено без змін з огляду на його законність та обґрунтованість, відсутність

підстав для скасування або зміни. 

Апеляційний господарський суд

погодився з доводами апеляційної скарги щодо помилковості висновку місцевого

господарського суду про звернення до господарського суду з позовом ліквідатора

всупереч приписам Закону України "Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом"; водночас встановив правомірність

перебування майна позивача у податковій заставі, що має пріоритетний характер

над іншими, здійснення звернення стягнення суми податкового боргу на майно

боржника (позивача) відповідно до норм чинного законодавства та недодержання

позивачем порядку здійснення ліквідаційної процедури, що суттєво впливає на

обізнаність органу податкової служби щодо можливих обмежень у розпорядженні

спірним майном, відсутність реальних заходів щодо ліквідації підприємства

ліквідаційною комісією, що підтверджується знаходженням підприємства на даний

момент у процедурі банкрутства.

Не погоджуючись з судовими

рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною

скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та рішення

місцевого суду та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному

обсязі.

Скаржник вважає, що суди порушили

норми матеріального та процесуального права, а саме порушено принцип рівності

учасників судового процесу, оскільки у рішенні та постанові викладено лише

доводи та докази сторони, на користь якої приймається рішення; суди при

прийнятті рішення та визначенні належної правоздатності продавця за договором

не застосували норми частини 2 статті 111 та статті 112 Цивільного кодексу

України, положення статей 3 та 12 Закону України "Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами".

Відповідач - Приватне підприємство

"Фортуна" у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи повністю,

вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень. Відповідач -

Каховська об'єднана державна податкова інспекція не скористалась правом на

участь представника в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді

-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні,

перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального

та процесуального права при прийняті оскаржуваних судових рішень, колегія

суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського

процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові

рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи

перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального

і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права

встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні

або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до даних облікової

картки платника податків на початок 2002 року у позивача існував податковий

борг, зокрема,  за податком з власників

транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, в зв'язку з чим

за приписами пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами" майно позивача перебувало у податковій заставі, яка мала

пріоритетний характер перед заставою згідно договору про заставу від

06.09.1995р., зареєстрованою 24.06.2002р.

Згідно з вимогами статті 10  Закону України "Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами" та Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника

податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого Постановою

Кабінету Міністрів України № 538 від 15.04.2002р. начальником Каховської ОДПІ

було прийнято рішення № 73 від 07.10.2002р. "Про стягнення коштів та продаж

інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового

боргу", а податковим керуючим КВП "Каховка" було складено акт

опису активів позивача від 19.12.2003р.на загальну суму 387300грн.; під час

складання опису посадовими особами позивача не було повідомлено про існування

іншої застави майна.

Заявою від 01.06.2004р. №

3775/10/240 описане майно було передано для подальшої реалізації на ТБ

"Придніпровська товарна біржа", про що укладено відповідну

угоду-доручення від  01.06.2004р.

03.06.2004р. у газеті

"Каховська зоря" № 45-46 було розміщено оголошення про проведення

виїзного цільового аукціону

15.06.2004р. за наслідками

цільового аукціону Приватне підприємство "Фортуна" придбало за

договором № Х/06-12 від 15.06.2004р. 99/100 частки комплексу виробничого

призначення, який належав позивачу.

Також судами попередніх інстанцій

встановлено, що 24.05.2004р. загальними зборами власників КВП

"Каховка" було прийнято рішення про ліквідацію підприємства,

сформовано ліквідаційний склад комісії та обрано її голову; 10.06.2004р. у

місцевому друкованому засобі масової інформації газеті "Каховська

зоря" № 47-48 було опубліковано оголошення про ліквідацію підприємства.

За пунктом 2 резолютивної частини

протоколу від 24.05.04р. про ліквідацію підприємства заборгованість

підприємства складає перед бюджетом 113,2тис.грн., перед соціальними фондами

110,6тис.грн., за заробітною платою 5,2тис.грн.

У випадку, коли задоволення вимог

одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових

зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, боржник

зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду зі заявою про

порушення   справи про банкрутство.

Відповідно до пункту 3 статті 60

Господарського кодексу України, що діяла в редакції на момент оголошення про

ліквідацію позивача, ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить

ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до

закону повідомлення про його ліквідацію та строк та порядок подання претензій

кредиторами; відповідно до статті 20 Закону України "Про господарські

товариства" ліквідаційна комісія у триденний термін з моменту її

призначення публікує інформацію товариства в  

одному з офіційних (республіканському та місцевому) органі преси.

Постановою апеляційного

господарського суду було встановлено, що позивачем було порушено порядок та

строки опублікування оголошення про ліквідацію в пресі, що ставить під сумнів

обізнаність органу податкової служби та інших кредиторів про початок процедури

ліквідації підприємства; позивач не звернувся до господарського суду з заявою

про порушення справи про банкрутство 

відповідно до приписів пункту 5 статті 7 Закону України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

загальними зборами не була регламентована діяльність ліквідаційної комісії, не

передбачено порядку і строків проведення ліквідації підприємства, строків для

звернення з претензіями кредиторів; також позивачем не надано доказів роботи

ліквідаційної комісії по ліквідації підприємства: оцінки наявного майна,

визначення дебіторів та кредиторів, складання ліквідаційного балансу, подання

його на затвердження вищому органу підприємства (незалежно від дати публікації

оголошення про ліквідацію).

В зв'язку з цим місцевий та

апеляційний господарські суди дійшли висновку, що саме по собі рішення

загальних зборів КВП "Каховка" за відсутності належної публікації

оголошення про його ліквідацію в органах масової інформації та за відсутності

реальних дій ліквідаційної комісії по ліквідації підприємства, що спричинило

подальше порушення провадження процедури банкрутства за заявою одного з

кредиторів підприємства, не може свідчити про перебування підприємства на

момент вчинення спірного правочину в процедурі ліквідації.

Водночас судами встановлено, що

відсутні будь-які передбачені положеннями чинного законодавства підстави

вважати, що до майна підприємства, що перебуває у податковій заставі, не можуть

застосовуватися приписи Закону України "Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та

Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які

перебувають у податковій заставі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів

України № 538 від 15.04.2002р., щодо можливості податковому органу застосувати

заходи погашення податкового боргу шляхом реалізації належного боржнику

(позивачу) майна; вказані законодавчі акти не містять обмежень щодо права

податкового органу застосовувати передбачені законодавством України заходи для

погашення податкового боргу підприємства після прийняття його органами рішення

про початок процедури ліквідації, не пов'язаної з банкрутством.

Відповідно до приписів статті 215

Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний недійсним на підставах,

встановлених законом; за частиною 1 статті 215 підставою недійсності правочину

є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які

встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього

Кодексу, тобто, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам

цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має

вчинятися особою, наділеною відповідним обсягом цивільної правоздатності за

вільного волевиявлення його учасників у формі, встановленій законом,

спрямовуватись на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За статтею 207 Господарського

кодексу України недійсним може бути визнано зобов'язання, що не відповідає

вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави

і суспільства або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча

б одним з них господарської компетенції.

Вирішуючи спір про визнання угоди

недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими

закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків:

відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди,

правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій

сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Водночас розгляд справи повинен

відбуватись з додержанням принципів диспозитивності та змагальності учасників

судового процесу, передбачених статтею 129 Конституції України та статтею 43

Господарського процесуального кодексу України, відповідно до підстав та

предмету позову, що визначаються позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач просив визнати договір

недійсним з підстав укладення його особою, не наділеною належним обсягом

цивільної правоздатності, вважаючи, що перебування юридичної особи в процедурі

ліквідації, не пов'язаної з банкрутством, виключає можливість застосування до

процедури погашення податкового боргу позивача продаж активів платника податків

за рішенням податкового органу.

Відмовляючи у задоволенні позову з

підстав, вказаних позивачем, суди дослідили предмет та умови договору,

відповідність його приписам чинного законодавства, обставини волевиявлення його

учасників та їх цивільну правоздатність, в зв'язку з чим дійшов висновку

про  відсутність обставин, з якими

законодавець пов'язує недійсність договору.

Також апеляційний господарський суд

правомірно зазначив про помилковість висновку місцевого господарського суду про

звернення до господарського суду з позовом ліквідатора всупереч приписам Закону

України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом", що, однак, не впливає на законність судового рішення в цілому.

Касаційна інстанція також зазначає

про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо звернення позивача

за захистом порушеного права всупереч способу, передбаченого законодавством,

однак це не впливає на законність та обґрунтованість судових рішень з вище

вказаних мотивів.

Таким чином, перевіривши у відповідності

до частини 2 статті 111 5  Господарського

процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх

встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого

суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку

статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України  розглядаючи справу, всебічно, повно та

об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності;

дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази;

належним чином проаналізували зобов'язальні правовідносини сторін, що виникли

та існували між сторонами, та з урахуванням статті 33 Господарського

процесуального кодексу України дійшли законних та обґрунтованих висновків за

наслідками розгляду позову та апеляційної скарги.

Висновки апеляційного суду, якими

спростовано доводи позивача, ґрунтуються на належних та допустимих доказах,

наведених у постанові, аналізі змісту оскаржуваної угоди.

Як наслідок, прийнята апеляційним судом

постанова відповідає вимогам статті 105 Господарського процесуального кодексу

України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р.

"Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.

Доводи скаржника стосовно оцінки

обставин справи судом апеляційної інстанції не приймаються колегією суддів до

уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського

процесуального кодексу України та з підстав їх суперечності обставинам справи.

Твердження заявника про порушення і

неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та

процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, з

огляду на що підстав для скасування зазначеної постанови колегія  суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись

статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Колективного

взуттєвого підприємства "Каховка" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного

господарського суду від 24.04.2007р. у справі № 14/294-ПД-06 господарського

суду Херсонської області та рішення господарського суду Херсонської області від

01.11.2006р. залишити без змін.       

Головуючий                                                                                  Т.

Дроботова

Судді:                                                                                            

Н. Волковицька

            Л. Рогач