Рішення

від 08.11.2008 по справі 9/275-08(28/463-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/275-08(28/463-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.10.08р.

Справа № 9/275-08(28/463-07)

За позовом  Відкритого акціонерного товариства „Пасавтотранс”, м. Марганець                   Дніпропетровської області 

до   Виконавчого комітету Марганецької міської ради, м. Марганець

                    Дніпропетровської області 

про стягнення 440 618 грн.

Суддя  Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання  Фуркаленко І.Л.

Представники:

  Від позивача – Смола С.В.- адвокат, довіреність № 10-05/2008 від 10.05.08р.

 Від відповідача – Лук'яненко Р.М. - зав. юр. відділу, довіреність № 1 від 09.04.08р.

 В судовому засіданні приймали участь - Киричок О.В. - прокурор відділу прокуратури

         області, посвідчення № 233 від 30.11.06р. 

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Пасавтотранс” звернулося в вересні 2007 року із позовом до Виконавчого комітету Марганецької міської ради в якому, з урахуванням заяв про зміну підстав позову та про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за надані транспортні послуг з пільгового перевезення пасажирів в сумі 330 467 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивачем на протязі 1997-1999 років, у відповідності до умов договору, були надані транспортні послуги з перевезення пасажирів на міських та приміських маршрутах міста Марганця Дніпропетровської області, за які Відповідач повної оплати не здійснив. Вказує, що 28 грудня 2000 р. Марганецькою міською радою було прийнято рішення №482-ХХХІУ/ХХІІІ „Про пролонгацію боргів міськвиконкому перед ВАТ „Пасавтотранс”, згідно  з яким  пролонговано на 2 роки  сплату боргів, які згідно акту звірки з міськфінвідділом становили 1 млн. 88 тис. грн. Вказує, що до складу цієї заборгованості увійшла заборгованість, що вже була підтверджена низкою судових рішень арбітражного суду та стягнута у примусовому порядку, а залишок заборгованості за здійснене позивачем пільгове перевезення пасажирів  складає 440618 грн. Вказує, що надсилав Відповідачу письмову претензію із вимогою про сплату зазначеної заборгованості, яка була залишена останнім без задоволення. Посилається на графік погашення заборгованості, згідно з яким  Відповідач визнав свою заборгованість та зобов'язався погасити її перед Позивачем наступним чином: у 2005 році –на суму 110160 грн., у 2006р. –на суму 110155 грн., у 2007 році –на суму 110152 грн., у  2008 році –на суму 110151 грн. Вказує, що оскільки на цей час не сплинув 2000 рік, у якому Відповідач зобов'язався остаточно сплати зазначену заборгованість перерахувавши суму 110151 грн., до примусового стягнення підлягає частина зазначеної заборгованості на суму 330467 грн.

Відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на недоведеність існування заборгованості та сплив позовної давності. Вказує у відзиві на позов, що  строк дії договору закінчився 31.12.2002р. Вказує, що рішення сесії Марганецької міської ради №482-ХХХІУ/ХХІІІ від 28.12.2002р. вирішено пролонгувати борги на 2 роки і на сьогоднішній час рішення втратило чинність. Вказує, що акт звірки розрахунків до договору, який є предметом спору, від 01.10.2005р. був підписаний посадовою особою фінансового управління виконкому, яка не мала права підпису на таких документах. Вважає, що графік погашення заборгованості, що додається до вимоги про сплату заборгованості, не є підставою для визнання боргу.

Справа розглядалась судами неодноразово. Шляхом подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.08р. до цієї справі вступив заступник прокурора Дніпропетровської області. Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2008 р. попередні судові рішення у справі скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Прокурор у даній справі проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність існування заборгованості та сплив скороченої позовної давності, що застосовується до позовів, які випливають з перевезення пасажирів.

В судовому засіданні 23.10.2008 р. за згодою сторін оголошену вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши надані докази, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2000 року Марганецькою міської радою було прийняте рішення № 482-ХХХІV/XXIII „Про пролонгацію боргів міськвиконкому перед ВАТ „Пасавтотранс”. Зазначеним рішенням пролонговано борги виконавчого комітету Марганецької міської ради перед відкритим акціонерним товариством „Пасавтотранс” (надалі –Позивач) на 2 роки, згідно акту звірки міськфінвідділу, в сумі 1 млн. 88 тис. грн. зобов'язано міськвиконком укласти договір пролонгації боргів з ВАТ „Пасавтотранс”.

На виконання вищезазначеного рішення сесії Марганецької міської ради, між Позивачем (кредитор) та Відповідачем (боржник) було укладено Договір № 1 від 05.01.2001р. Предметом цього договору є розстрочка погашення дебіторської заборгованості з оплати послуг за пасажирськими автоперевезеннями, здійсненими Позивачем на суму 1 млн. 88 тис. грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 1 від 05.01.2001 р. за цим договором Відповідач (боржник) зобов'язався здійснити погашення дебіторської заборгованості перед кредитором (позивачем)  в сумі 1 млн. 88 тис. гривень на протязі 24-х місяців рівними частинами у відповідності з графіком, погодженим сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора.

Як видно з Графіків погашення заборгованості Марганецького виконавчого комітету міської ради перед ВАТ „Пасавтотранс” на 2001 та на 2002 роки, Відповідач зобов'язався погасити у 2001 році заборгованість перед Позивачем у сумі 500 тис. грн., а у 2002 році –у сумі 544 тис. грн.

Факт існування між сторонами як вищевказаних договірних відносин так і факт невиконання Відповідачем належним чином своїх зобов'язань з оплати послуг за пасажирськими автоперевезеннями підтверджується наявними у матеріалах справи судовими рішеннями: рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 24.06.-07.07.1999 року у справі № 1-83, рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 3-9.02.2000 р. у справі № 1-10, рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 25-31.07.2000 р. у справі № 1-99, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.200р. у справі №22/65, які є преюдиціальними, оскільки відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, встановлені у них факти не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судами було встановлено, що стан взаємних розрахунків між сторонами фіксувався в актах звірки взаємних розрахунків.

Так, при прийнятті арбітражним судом Дніпропетровської області рішення від 3-9.02.2000р. у справі № 1-10 за позовом ВАТ „Пасавтотранс” до Виконкому Марганецької міської ради про стягнення 133825 грн. суд встановив, зокрема, що „листом від 26.11.1999р.  №12/10-2223 Відповідачем запропоновано провести з начальником фінансового відділу Максименко Н.В. звіряння; така звірка була проведена сторонами і по її результатах складений акт, підписаний зі сторони фінансового відділу її завідуючим, оригінал якого є в матеріалах справи; із акту вбачається, що станом на 20 грудня 1999 р. за Відповідачем рахується заборгованість за надані транспортні послуги на загальну суму 1088 тис. грн.”

До того ж між сторонами неодноразово складались акти звірки взаємних розрахунків від 26.02.2003р., 04.01.2004р., 05.04.2004р., 03.07.2004 р., 07.10.2004р., 05.01.2005р.

За вищеперілеченими актами звірки сторони фіксували стан розрахунків за заборгованістю, в сумі 646 579,80 грн., яка була стягнута з Відповідача на користь Позивача арбітражними та судовими рішеннями. Ці акти скріплено печаткою Виконавчого комітету Марганецької міської ради та підписом завідувача відділу бухгалтерського обліку міськвиконкому Харченко И.В.

Окрім зазначених, між сторонами були також підписані акти звірки взаємних розрахунків від 01.01.2004 р. на суму 618 618,2 грн., та 01.10.2005 р. на суму 440 618 грн. Разом з останнім актом, 01.10.2005 р. між сторонами було підписано Графік погашення заборгованості виконавчого комітету Марганецької міської ради перед ВАТ „Пасавтотранс”, що підтверджується поясненнями головного бухгалтера Позивача, наданими в порядку ч.1 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.

Суд відхиляє доводи Відповідача стосовно того, що начальник фінансового відділу Виконавчого комітету Марганецької міської ради не мав повноважень підписувати акти звірки взаємних розрахунків з Позивачем, оскільки ці доводи спростовуються функціями, які було покладено на міські (міст обласного підпорядкування), районні, районі у містах фінансові відділи, затверджені заступником Міністра  фінансів України  20.08.1991р. та Положенням про фінансове управління  виконавчого комітету Марганецької міської ради, затверджене рішенням Марганецької міської ради від 22.01.2002р. №697-42/ХХІІІ, які містяться матеріалах справи, згідно з якими фінансове управління складає і забезпечує виконання міського бюджету, забезпечує захист фінансових інтересів територіальної громади та держави, здійснює у межах своєї компетенції контроль за виконанням актів законодавств, здійснює контроль за правильністю використання підприємствами, установами і організаціями виділених їм з місцевого бюджету коштів тощо.

Окрім цього, Графік погашення заборгованості Марганецького виконавчого комітету міської ради перед ВАТ „Пасавтотранс” затверджено головою Марганецького міськвиконкому Кузнєцовим С.І., скріплено його підписом та печаткою Виконавчого комітету Марганецької міської ради.

В силу п.14 ч.3 ст.42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” (в редакції чинній станом на 01.10.2005р.) міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.

Отже, залишок заборгованості Відповідача за здійснене Позивачем пільгове перевезення пасажирів складає 440618,00 грн.

Згідно з Графіком погашення заборгованості Марганецького виконавчого комітету міської ради перед ВАТ „Пасавтотранс”, Відповідач визнав свою заборгованість перед Позивачем у сумі 440 618 грн. та зобов'язався погасити її Позивачу наступним чином:

- у 2005 р. на суму 110 160,00 грн.;

- у 2006 р. на суму 110 155,00 грн.;

- у 2007 р. на суму 110 152,00 грн.;

- у 2008 р. на суму 110 151,00 грн.

Станом на 01 січня 2008 року  виконавчий комітет Марганецької міської ради не виконав перед Позивачем своїх зобов'язань зі сплати суми 110160,00 грн. –за 2005 рік, суми 110155,00 грн. –за 2006 рік та суми 110152,00 грн. –за 2007 рік.

Таким чином, розмір заборгованості за вищевказаним графіком за 2005, 2006 та 2007 роки на час розгляду господарським судом даної справи складає 330 467,00 грн.

У зв'язку з тим, що у Графіку погашення заборгованості  виконавчого комітету Марганецької міської ради перед ВАТ „Пасавтотранс” не зазначений термін виконання обов'язку з перерахування грошових коштів, то у відповідності до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, Позивач має право вимагати його виконання у будь-який час, а Відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

08 грудня 2006 року Позивачем була направлена на адресу Відповідача претензія №110 від 06.12.2006 року за несвоєчасну сплату транспортних послуг по перевезенню пільгової категорії населення на міських маршрутах в сумі 440 618 грн. В цій претензії Позивач зазначив, що він у період з 1997 р. по 20.12.1999 року напрацював 1 млн. 88 тис. грн., що підтверджується Актом звірки від 20.12.1999 року. Зазначено, що згідно рішень господарських судів Позивачеві виплачено 647 382 грн., залишок заборгованості Марганецького міського фінвідділу перед Позивачем складає 440 618 грн. Зазначена претензія була отримана Відповідачем, але залишена без задоволення.

02 січня 2008 року Позивач направив на адресу Відповідача вимогу № 01 від 02.01.2008р. про сплату заборгованості у сумі 330 467,00 грн., в якій вимагав у Відповідача негайно погасити заборгованість у сумі 330 467 грн. Ця вимога Відповідачем також задоволена не була.

Доказів добровільної сплати Позивача зазначених грошових коштів Відповідач на час розгляду справи суду також не надав.

Відповідач надав до матеріалів справи рішення Марганецької міської ради „Про розгляд протесту прокурора від 07.10.2008р. №18/2166-08” від 09.10.2008р. №903-31/У, у пункті 1 якого цей орган місцевого самоврядування задовольнив протест прокурора міста Марганця від 07.10.2008р. №18/2166-08 на рішення Марганецької міської ради від 26.12.2000р. №482-ХХХІУ/ХХІІ „Про пролонгацію боргів міськвиконкому перед ВАТ „Пасавторанс” (пункт 2 рішення) та у пункті 2 скасував рішення міської ради від 26.12.2000р. №482-ХХХІУ/ХХІІ „Про пролонгацію боргів міськвиконкому перед ВАТ „Пасавторанс”.

З урахуванням встановлених обставин змінені позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 4 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), який був чинний до 31.12.2003р., цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не  передбачені  законом, але  в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування.

Як вбачається із встановлених обставин між сторонами існували цивільні правовідносини з приводу надання транспортних послуг по перевезенню пасажирів на громадських та приміських маршрутах м. Марганець Дніпропетровської області, зміст яких визначався умовами договору №37 від 03.03.1998р., що не заперечується жодною із сторін.

Як випливає із пояснень сторін надання зазначених послуг було припинено Позивачем у 2000 році, проте Відповідач зі своєї сторони зобов'язань з оплати зазначених послуг у повному обсязі, відповідно до умов договору №37 від 03.03.1998р. не здійснив.

В подальшому між цими ж сторонами був укладений інший договір - №1 від 05.01.2001р., яким ці особи встановили наявність у Відповідача перед Позивачем певного боргу у розмірі 1088000,00 грн. по сплаті послуг за пасажирські автоперевезення (пункт 1 цього договору) та визначили строки погашення цієї заборгованості - протягом 24 місяців (пункт 2.1 цього договору).

Цей договір слід розглядати як окрему угоду, під час укладення якої сторони у двосторонньому та безспірному порядку досягли згоди щодо вартості не сплачених послуг з пасажирських автоперевезень - заборгованості Відповідача у розмірі 1088000,00 грн.

На час розгляду даної справи ця угода не оспорена будь-якою зі сторін, тому доводи прокурора та Відповідача про відсутність цієї заборгованості через не надання Позивачем документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження факту виконання перевезень та надання зазначених автопослуг не можуть бути взяті до уваги.

Водночас, внаслідок укладення між сторонами договору №1 від 05.01.2001р. були встановлені інші, у порівнянні із договором №37 від 03.03.1998р., строки сплати зазначеної заборгованості та порядок їх виконання (згідно графіку, що є додатком до договору №1 від 05.01.2001р.).

Як вбачається із вище встановлених обставин, договір №1 від 05.01.2001р. та графік погашення заборгованості, що є додатком до цього договору, було укладено на виконання пункту 2 вищевказаного рішення Марганецької міської ради від 28.12.2000р. №482-ХХХІУ/ХХІІІ.

За правилами ч.1 ст. 220 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.

Отже, внаслідок укладення між сторонами договору №1 від 05.01.2001р. слід вважати такими, що припинилися зобов'язання сторін за договором №37 від 03.03.1998р., та виникли інші зобов'язання, зміст яких встановлений лише безпосередньо новою угодою сторін, а саме –договором №1 від 05.01.2001р.

При цьому скасування Марганецькою міської радою 07.10.2008р. за протестом прокурора свого ж рішення  від 26.12.2000р. №482-ХХХІУ/ХХІІ „Про пролонгацію боргів міськвиконкому перед ВАТ „Пасавторанс” не припиняє зобов'язань Відповідача зі сплати зазначеної заборгованості, що є предметом договору №1 від 05.01.2001р., а вносить зміни лише у порядок та строки погашення цієї заборгованості.

Відповідач не виконав до цього часу у повному обсязі свого обов'язку по сплаті зазначених грошових коштів, чим порушив як положення ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), що був чинним до 01.01.2004р., так і положення ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та тотожні положення ч.ч 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін, відповідно до приписів абзацу 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України і абзацу 2 пункту 4 Розділу IX “Прикінцеві положення” Господарського кодексу України, згідно яких суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

В силу ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

З приводу застосування у даних правовідносин строків давності, господарський суд виходить з наступного.

Пунктом 6.1 договору № 1 від 05.01.2001р., предметом якого є розстрочка погашення дебіторської заборгованості зі сплати послуг з пасажирських автоперевезень, здійснених Позивачем на суму 1 088 000 грн., передбачено, що він діє до 31 грудня 2002 року.

Отже, перебіг позовної давності за договором № 1 від 05.01.2001 року почався з 01 січня 2003 року.

При цьому суд відхиляє доводи Відповідача та прокурора про те що до даних правовідносин слід застосовувати скорочену позовну давність, встановлену ч.2 ст. 72 Цивільного кодексу УРСР для пред'явлення позовів, що випливають з перевезення вантажів, пасажирів і багажу, оскільки, як вказано вище, первісні правовідносини за договором №37 від 03.03.1998р. слід вважати припиненими у зв'язку із укладенням між сторонами іншої угоди –договору №1 від 05.01.2001р., який вже не містить безпосередньо зобов'язань Позивача по виконанню будь-яких перевезень, а за своєю правовою природою є іншою угодою хоча і прямо не передбаченою законом, але такою, яка йому не суперечать.

В силу приписів ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР, відповідно до якого загальна позовна давність складає три роки, позовна давність за Договором № 1 від 05.01.2001 року мала сплинути 01 січня 2006 року.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Цивільний кодекс України набув чинності 01.01.2004 року, тобто до того моменту, як сплинув строк пред'явлення позову за Договором № 1 від 05.01.2000 року.

Таким чином, до даних правовідносин мають застосовуватися положення про позовну давність, викладені у чинному Цивільному кодексі України.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тобто, відповідно до норм діючого Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності, що випливає з Договору № 1 від 05.01.2001 року почався з 01 січня 2003 року, а сама позовна давність складає три роки.

Водночас, нормами ч.1 ст. 264 Цивільного Кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. В силу частини 3 цієї ж статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Підписання 01.01.2004 року та 01.10.2005 року представником Відповідача Актів звірки взаємних розрахунків між цими сторонами та Графіку погашення заборгованості виконавчого комітету Марганецької міської ради перед Позивачем є вчиненням Відповідачем дій, які безумовно свідчать про визнання ним свого боргу (обов'язку) та переривають перебіг позовної давності.

Отже, господарський суд приходить до висновку, що позовна давність у даних правовідносинах не сплинула.

На підставі викладеного, господарський суд приймає заяву Позивача про зменшення позовних вимог та вважає позовні вимоги про стягнення 330 467,00 грн. основного боргу  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4,32-33, 43-45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з виконавчого комітету Марганецької міської ради на користь Відкритого акціонерного товариства „Пасавтотранс” суму 330 467 грн. основного боргу,  3304 грн. 67 коп. витрат на державне мито, 88 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.М. Подобєд

Рішення підписано-07.11.08р.