Постанова

від 30.10.2008 по справі 11/35/08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/35/08

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" жовтня 2008 р. Справа № 11/35/08

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Л.В. Поліщук

Суддів: А.М. Жукової, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання –О.О. Соломахіній,

за участю представників сторін:

від відповідача –(ТОВ „Проект-Н”) - Є.Л. Раскевич;

Представники позивача та відповідачів (ВАТ „Агроекспорт”;                              ТОВ „Юридична фірма „Основа”; ТОВ „Крат-296”) в судове засідання не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

ТОВ „Проект-Н” і ЗАТ „Дочірній банк Сбербанку Росії”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 10.07.2008р.

у справі № 11/35/08

за позовом ЗАТ „Банк НРБ”

до ВАТ „Агроекспорт”;

ТОВ „Юридична фірма „Основа”;

ТОВ „Крат-296”;

ТОВ „Проект-Н”

про визнання недійсною передачу майна до статутного фонду                               ТОВ „Крат-296”, визнання недійсним попереднього договору, визнання права власності,

встановив:

В листопаді 2007р. ЗАТ „Банк НРБ” звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ „Агроекспорт”, ТОВ „Юридична фірма „Основа”,                    ТОВ „Крат- 296”, ТОВ „Проект –Н” про заборону вчиняти дії, що порушують права ЗАТ „Банк НРБ”, як заставодержателя, про визнання недійсною передачу майна до статутного фонду ТОВ „Крат–296” та визнання недійсним попереднього договору від 20.01.2007 р., укладеного між ТОВ „Крат - 296” та ТОВ „Проект –Н” в частині передачі заставленого майна та визнання права власності на заставлене майно за ВАТ „Агроекспорт”, на підставі ст. 9 Закону України „Про іпотеку”, ст. 17 Закону України „Про заставу”, ст.ст. 215, 216, 228, 236 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.12.2007р. позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п.5 ст. 63 ГПК України, яка постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2008р. скасована, справа направлена до господарського суду для розгляду по суті.

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої вимоги і просив:

- зобов'язати припинити дії ВАТ „Агроекспорт”, ТОВ „Юридична фірма „Основа”, ТОВ „Крат-296”, ТОВ „ПРОЕКТ-Н”, що порушують право                 ЗАТ „БАНК НРБ” як іпотекодержателя по іпотечному договору                            від 10.08.2005р., а саме - заборонити без згоди ЗАТ „БАНК НРБ” передавати  судно „Портовик-8” типу теплохід, криголамний буксир-штовхач, 1991 року випуску, м. Херсон, що зареєстроване в Державному судновому реєстрі Миколаївського Морського торгівельного порту (запис № 256                                від 25.11.2002р.) у наступну іпотеку, відчужувати вказаний предмет іпотеки, передавати вказаний предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування або іншим чином обтяжувати предмет іпотеки, а також заборонити Відповідачам вчиняти інші дії з наміром завдати шкоди                          ЗАТ „БАНК НРБ” як іпотекодержателю;

- зобов'язати припинити дії ВАТ „Агроекспорт”, ТОВ „Юридична фірма „Основа”, ТОВ „Крат-296”, ТОВ „ПРОЕКТ-Н”, що порушують право                 ЗАТ „БАНК НРБ” як заставодержателя за договором застави від 10.08.2005р., а саме - заборонити без згоди ЗАТ „БАНК НРБ” передавати сухогрузний теплохід „Рязань” („Святой Петр”), будівельний номер В-05-948, а також понтон ГПП-14 у наступну заставу, відчужувати вказаний предмет застави, передавати вказаний предмет застави в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування або іншим чином обтяжувати предмет застави, а також заборонити Відповідачам вчиняти інші дії з наміром завдати шкоди                    ЗАТ „БАНК НРБ” як заставодержателю;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майна від 20.01.2007р., укладений між ТОВ „Юридична фірма „Основа” та ТОВ „Крат-296” в частині передачі майна, а саме:

а.) судна „Портовик-8” типу теплохід, криголамний буксир-штовхач з головними розмірами за обмірним свідоцтвом, виданим Регістром судноплавства України 14 листопада 2002 року під №103-1-1309-02: довжина - 27м., ширина - 7,7м., осадка - 2,26м., валова місткість -185т; зареєстроване в Державному судновому реєстрі Миколаївського Морського торгівельного порту (запис № 256 від 25.11.2002р.);

б.) суховантажного теплоходу „Рязань” („Святой Петр”), будівельний номер В-05-948;

с.) понтону ГПП –14;

- визнати недійсним попередній договір, укладений між                              ТОВ „Крат-296” та ТОВ „ПРОЕКТ-Н” 20.01.2007р. в частині продажу майна, а саме:

а.) судна „Портовик-8” типу теплохід, криголамний буксир-штовхач з головними розмірами за обмірним свідоцтвом, виданим Регістром судноплавства України 14.11.2002р. під №103-1-1309-02: довжина - 27м., ширина - 7,7м., осадка - 2,26м., валова місткість -185т, зареєстроване в Державному судновому реєстрі Миколаївського Морського торгівельного порту (запис № 256 від 25.11.2002р.);

б.) суховантажного теплоходу „Рязань” („Святой Петр”), будівельний номер В-05-948;

с.) понтону ГПП –14;

- визнати право власності за ВАТ „Агроекспорт” на слідуюче майно: судно „Портовик-8” типу теплохід, криголамний буксир-штовхач з головними розмірами за обмірним свідоцтвом, виданим Регістром судноплавства України 14.11.2002р. під №103-1-1309-02: довжина - 27м., ширина - 7,7м., осадка - 2,26м., валова місткість -185т, зареєстроване в Державному судновому реєстрі Миколаївського Морського торгівельного порту (запис № 256 від 25.11.2002р.); суховантажний теплохід „Рязань” („Святой Петр”), будівельний номер В- 05-948; понтон ГПП - 14.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.07.2008р. (суддя К.Л.Василяка), позов задоволено частково, визнано недійсним попередній договір, укладений між ТОВ „Крат–296” та ТОВ „Проект –Н” в частині продажу майна, а саме судна „Портовик 8” типу теплохід, криголамного буксира –штовхача з головними розмірами та обмірним свідоцтвом, виданим Регістром судноплавства України 14.11.2002р.                         №103-1-1309-02 і зареєстрованим в Державному судновому реєстрі Миколаївського морського торговельного порту; суховантажного теплоходу „Рязань” (Святой Петр”) будівельний номер В-05948; понтону ГПП-14, а також стягнуто з позивача до держбюджету України держмито в сумі 25500,0грн. і з ТОВ „Проект -Н” на користь позивача держмито в сумі 85,0грн., 118,0грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено.

ЗАТ „Дочірній банк Сбербанку Росії”, що є правонаступником позивача, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та задовольнити позов.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „Проект –Н” також звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, в т.ч. на те, що спір розглянуто за участю відповідача, ТОВ „Крат 296”, який на момент прийняття судом рішення був виключений з реєстру підприємств та організацій України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника ТОВ „Проект –Н”, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

20.04.2005р. між ЗАТ „Банк НРБ”, яке є правонаступником                           ЗАТ „Комерційний банк НРБ-Україна” та ВАТ „Агроекспорт” було укладено договір про відкриття кредитної лінії №186-В/05 зі змінами та доповненнями, в забезпечення зобов'язань за яким  позичальник передав банку, на підставі іпотечного договору від 10.08.2005р., судно „Портовик”.

13.06.2005р. позивач та ВАТ „Агроекспорт” уклали кредитний договір  №233-ВН/05, в забезпечення зобов'язань за яким позичальник передав банку на підставі договору застави від 10.08.2005р. обладнання та складові частини суховантажного теплоходу „Рязань” (Святой Петр”): корпус теплоходу, двигун марки 6НВД 48-2У заводський номер  839306, двигун марки 6НВД 48-2У заводський номер  839285, навігаційне обладнання суховантажного теплоходу „Рязань”, електрообладнання,  кабельну мережу, обладнання та складові частини корпусу ГПП –14 (понтон).

Оскільки позичальник не виконав умов кредитних договорів, банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.05.2006р. з товариства „Агроекспорт” було стягнуто на користь банку суму заборгованості по вищеназваним кредитним договорам в розмірі 3564782,78 доларів США.

Постановою господарського суду Миколаївської області у справі №10/171/06 ВАТ „Агроекспорт” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Позивач був включений до реєстру кредиторських вимог, сума яких склала 3564782,78 доларів США або 18002153,03грн. В подальшому провадження у справі про банкрутство ВАТ „Агроекспорт” ухвалою суду від 25.12.2006р. припинено і боржник ліквідований, однак постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2007р. у справі №10/171/06 рішення суду першої інстанції та постанова Одеського апеляційного господарського суду були скасовані, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.10.2007р. було відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи ВАТ „Агроекспорт”, та останнє відновлено в державному реєстрі. 12.10.2007р. ухвалою господарського суду Миколаївської області провадження у справі про банкрутство ВАТ „Агроекспорт” було припинено.

Згідно мирової угоди, укладеної 24.12.2006р. між ліквідатором ВАТ „Агроекспорт” та ТОВ „Юридична фірма „Основа” і затвердженої судом 25.12.2006р., до фірми перейшло право власності на активи боржника, в тому числі і майно, яке є предметом застави за договором застави від 10.08.2005р. та іпотечного договору від 10.08.2005р.

Після цього ТОВ „Юридична фірма „Основа” продало за договором купівлі-продажу від 20.01.2007р. спірне майно ТОВ „Крат-296”, про що зазначено в рішенні третейського суду від 30.01.2007р. у справі № 10/32 за позовом ТОВ „Проект-Н” до ТОВ „Крат-296” про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на це саме спірне майно, придбане за попереднім договором від 20.01.2007р., укладеним між ТОВ „Проект-Н” і ТОВ „Крат-296”. (т.2. а.с. 15-19).

Проте, апеляційна інстанція зазначає, що договір купівлі-продажу майна від 20.01.2007р., за яким ТОВ „Юридична фірма „Основа” продало ТОВ „Крат-296” спірне майно, а також докази сплати за придбане майно і акт передачі майна, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, а також те, що ТОВ „Юридична фірма „Основа” є єдиним засновником ТОВ „Крат-296”, і той факт, що в той же день, 20.01.2007р. ТОВ „Крат-296” уклало попередній договір про продаж спірного майна ТОВ „Проект-Н”, судова колегія вважає, що сторони не довели факт укладання договору купівлі-продажу майна від 20.01.2007р., за яким ТОВ „Юридична фірма „Основа” продало майно ТОВ „Крат-296”, а тому не можна визнати недійсним договір, якого не існує. Посилання скаржника ТОВ „Проект-Н” на рішення третейського суду від 30.01.2007р., в якому зазначено про цей договір, не заслуговує на увагу, оскільки у вказаному рішенні суд зробив висновок про наявність договору, зазначивши, що в матеріалах третейської справи є лише довідки від 20.01.2007р., підписані директором ТОВ „Крат-296” про те, що спірне майно на момент продажу знаходилося на балансі ТОВ „Крат-296” і тому останнє на законних підставах набуло право власності на нього.

Стосовно того, що 20.01.2007р. товариство „Крат –296” та товариство „Проект –Н” уклали попередній договір, згідно умов якого сторони зобов'язались в майбутньому, (в обумовлений строк до 22.01.2007р.), оформити договір купівлі-продажу спірного майна на умовах зазначених в договорі, але, в обумовлений строк сторони основний договір купівлі-продажу не уклали, то апеляційна інстанція зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.3 ст. 635 ЦК України, зобов'язання, встановлене попереднім договором припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін) встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій сторони пропозицію про його укладання.

Як вбачається з тексту попереднього договору покупець зобов'язався вчинити наступні послідовні дії: укласти основний договір, оплатити майно, прийняти майно за відповідним актом приймання-передачі, не змінювати в односторонньому порядку строк укладання основного договору.

Отже, шляхом укладання попереднього договору сторони досягають певних гарантій щодо укладання основного договору та виконання його умов і передача майна повинна була здійснитись на підставі основного договору, а не попереднього.

Таким чином, за умовами попереднього договору передбачалась лише згода на відчуження, а не саме відчуження майна і покупець мав здійснити його оплату на умовах основного, а не попереднього договору.

Відмова однієї з сторін від укладання основного договору дає право іншій стороні вимагати спонукати сторону до укладання договору та вимагати відшкодувати збитки.

Відчуження майна боржником було здійснено всупереч положенням Закону України „Про іпотеку”, відповідно до приписів ст.9 якого іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки, та ст.17 Закону України „Про заставу” згідно якої заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Більш того, ТОВ „Крат-296” не набуло в установленому порядку права власності на майно, яке стало предметом попереднього договору                            від 20.01.2007р., а тому не мало право укладати попередній договір на відчуження майна.

Відповідачі доказів наявності такої згоди до суду не надали.

Відповідно до приписів 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина перша статті 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним попереднього договору, відхиливши доводи ТОВ „Проект-Н” про припинення згідно п.2 ст.80 ГПК України провадження у справі, оскільки спір про визнання недійсним цього договору у третейському суді не розглядався.

Між тим, апеляційна інстанція зазначає, що місцевий господарський суд при розгляді справи не дослідив та не врахував, що на момент прийняття рішення було припинено державну реєстрацію юридичної особи ТОВ „Крат-296” в результаті її ліквідації за рішенням засновників, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснено 05.12.2007р. відповідний запис. Отже, згідно з п.6ст.80 ГПК України провадження у справі відносно ТОВ „Крат-296” підлягає припиненню.

В задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності за ВАТ „Агрорекспорт” на судно „Портовик-8” типу теплохід та суховантажного теплоходу „Рязань” („Святой Петр”); понтону ГПП-14, суд правомірно відмовив, оскільки позивач звернувся до суду за захистом майнового права відповідача у справі –ТОВ „Агроекспорт”. Відповідно до приписів ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із статтями 1, 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, тоді як в даному випадку позивач звернувся до суду з захистом інтересів іншої особи, яка до того ж є відповідачем по даній справі.

Також правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги посилання позивача на те, що мирова угода, згідно якої до ТОВ „Юридична фірма „Основа” перейшло право власності на активи товариства „Агроекспорт” є нікчемною, оскільки порушила публічний порядок, що виразилось в незаконному заволодінні майном без згоди позивача, оскільки заявником не доведено факту порушення названими товариством та фірмою публічного порядку. Крім цього, позивач не є власником майна, яке було передано в заставу та іпотеку.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів припинити дії, що порушують право банку як іпотекодержателя по іпотечному договору –заборонити без його згоди передавати судно „Портовик –8”у наступну іпотеку, у спільну діяльність, лізинг, оренду, користування або іншим чином обтяжувати предмет іпотеки, заборонити без згоди банку, як заставодержателя по договору застави, передавати теплохід „Рязань” („Святой Петр”), а також понтон ГПП-14 у наступну заставу, відчужувати, передавати у спільну діяльність, лізинг, оренду, користування або іншим чином обтяжувати предмет застави, то апеляційна інстанція погоджується з висновком суду що ці позовні вимоги задоволенню не підлягають і за своєю суттю фактично є заходами щодо забезпечення позову. Крім того, як було зазначено вище, в господарському суді підлягають захисту вже порушені або оспорюванні права і охоронювані законом інтереси, а в даному випадку позивач просив заборонити відповідачам на майбутнє вчиняти вищевказані дії.

Судова колегія відхиляє заперечення скаржника, ЗАТ „Дочірній банк Сбербанку Росії” про неправомірність стягнення з нього держмита в доход Держбюджету України в сумі 25500,0грн., оскільки в склад його позовних вимог входили майнові вимоги про визнання права власності, а тому держмито за ці вимоги сплачується згідно з п.2 ст.3 Декрету КМУ „Про державне мито.” від 21.01.1993р. із подальшими змінами у розмірі 1% від ціни позову.

Враховуючи викладене, рішення суду підлягає зміні.

Керуючись п. 6 ст. 80, ст.ст. 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

постановила:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 10.07.2008р. у справі № 11/35/08 змінити.

Провадження у справі відносно ТОВ „Крат-296” припинити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя                                                            Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                А.М. Жукова

Суддя                                                                                В.Б. Туренко