34/121пн
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
04.11.08 р. Справа № 34/121пн
Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.
При секретарі судового засідання Котельніковій Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом – Санітарно-профілактичного колективного підприємства „Донпрофдезінфекція”, м. Донецьк
до відповідача – Будьонівської районної у м. Донецьку ради, м. Донецьк
третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю „Щит М”, м. Донецьк
про визнання права власності на квартиру І, будинку І по вул. Владивостокській м. Донецька, що складається із лабораторії площею 5,9кв.м., коридору площею 4,6кв.м., кладової площею 1,6кв.м., кладової площею 2*2 кв.м., коридору площею 2,5кв.м., кабінету площею 4,4кв.м., кухні площею 6кв.м., кабінету площею 17,9кв.м., кабінету площею 8,7кв.м., а всього площею 53,6кв.м., що в ідеальному виразі рівно 33,69% та вартістю 38765,16грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Шилов В.В. (за довіреністю), Мурашова Л.М. (директор)
від відповідача – не з'явився
від третьої особи – Омельченко Г.Б. (директор)
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов Санітарно-профілактичним колективним підприємством „Донпрофдезінфекція”, м. Донецьк до Будьонівської районної у м. Донецьку ради, м. Донецьк , за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю „Щит М”, м. Донецьк про визнання права власності на квартиру І, будинку І по вул. Владивостокській м. Донецька, що складається із лабораторії площею 5,9кв.м., коридору площею 4,6кв.м., кладової площею 1,6кв.м., кладової площею 2*2 кв.м., коридору площею 2,5кв.м., кабінету площею 4,4кв.м., кухні площею 6кв.м., кабінету площею 17,9 кв.м., кабінету площею 8,7кв.м., а всього площею 53,6кв.м., що в ідеальному виразі рівно 33,69% та вартістю 38765,16грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, Розпорядженням Будьонівської районної ради народних депутатів виконавчим комітетом м. Донецька від 09.12.1982року йому було виділено у користування спірне приміщення. У зв'язку з тим, що будівля перебувала у поганому технічному стані, позивачем проведено роботи з реконструкції спірної будівлі, також позивач зазначає, що частину будівлі займає ТОВ „Щит М”. Позивач зазначає , що він користується спірною будівлею 26 років та практично збудував нове приміщення з урахуванням капітального ремонту.
Відповідач у листі від 08 вересня 2008року (вхід. №02-41/31788) просить розглянути справу без його участі, також відповідач зазначає, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Третя особа у письмових поясненнях від 20 серпня 2008року (вхід. №02-41/29666) зазначає, що ним було укладено договір на оренду Ѕ частини нежитлового приміщення за адресою м. Донецьк, вул. Владивостокська, 1 та в результаті проведеної перевірки прокуратурою встановлено, що орендодавцю приміщення не належить, тому третя особа та позивач були вимушені збирати документи, які підтверджують їх право власності .
За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :
Санітарно-профілактичне колективне підприємство „Донпрофдезінфекція” зареєстроване як юридична особа, що підтверджується довідкою №101-562 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Розпорядженням виконавчого комітету Будьонівської районної ради народних депутатів від 09 грудня 1982року №01/6-344 зобов'язано директора Донецького виробничого автооб'єднання тов. Бистрицького Л.І. передати на баланс відділення профдезінфекції Будьонівської санітарно-епідеміологічної станції автооб'єднання будівлю по вул. Владивостокській, І з належними йому службовими спорудами. Позивач не надав доказів отримання на баланс спірного приміщення. Крім того сам факт знаходження на балансі не підтверджує право власності .
Відповідно до технічного паспорту виданого 07 листопада 2007року КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька всього площа контори з прибудовами за адресою, м. Донецьк, вул. Владивостокська,1, літ. А-1, А1-1 складає 159,1кв.м., в тому числі по приміщенням СПКП „Донпрофдезінфенція” – 53,6кв.м.
Як вбачається з матеріалів справи між АТЗТ „Мушкетівська автобаза” (орендодавець) та СПКП „Донпрофдезінфекція” (орендатор) були укладені договори оренди від 02 січня 1984року, від 03 січня 1995року, від 10 січня 1996року, від січня 1997року, від 04 січня 1998року, від 04 січня 1999року №10, від 01 січня 2000року №2, від 03 січня 2001року №4. За умовами договорів оренди орендодавець передає орендатору у володіння та користування нежитлове приміщення під офіс площею 54кв.м. за адресою: м. Донецьк-53, вул. Владивостокська,1 строком на один рік. (а.с. 81-86, 88-90,92-94,96-98,100,102-103)
03 січня 2002року між АТЗТ „Мушкетівська автобаза” (орендодавець) та СПКП „Донпрофдезінфекція” (орендатор) був укладений договір оренди за умовами якого орендодавець передає орендатору у володіння та користування нежитлове приміщення під офіс площею 54 кв.м. за адресою: м. Донецьк-53, вул. Владивостокська, 1. Договір укладений строком на п'ять років та скріплений печатками підприємств.
Акціонерне товариство закритого типу „Мушкетівська автобаза” листом від 23 лютого 2005року №01/88 звернулося до позивача та повідомило, що орендоване приміщення АТЗТ „Мушкетівська автобаза” не належить на праві власності та здача в оренду приміщення в ході перевірки прокуратурою визнана незаконною, тому третя особа вимушена розірвати договір оренди приміщення від 04.01.2004року та договір та поставку електроенергії (а.с.42).
Відповідно до довідки без номеру та дати виданої АТЗТ „Мушкетівська автобаза” позивач – СПКП „Донпрофдезінфекція” з 1984 по 2004 рік орендував та сплачував за оренду приміщення за адресою: м. Донецьк-53, вул. Владивостокська, І (а.с.79).
Розглянувши та дослідивши матеріали справи , заслухавши представників сторін господарський суд дійшов до висновку що вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ст.4 Закону України “Про власність” (який діяв у період спірних правовідносин) власник на свій розсуд користується, розпоряджається та володіє належним йому майном та може вчиняти відносно цього майна будь-які дії.
Згідно п.1 ст.147 Господарського кодексу України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.
У відповідності до п. 2 ст.20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Згідно до п.2 ст.3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Статтею 328 Цивільного Кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Позивач у позові як на підставу заявлених вимог посилається на ст. 334 Цивільного Кодексу України, яка передбачає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак позивачем не надано жодного доказу того, що він користується спірним майном на підставі договору купівлі-продажу. Договір оренди, який був укладений між позивачем та АТЗТ „Мушкетівська автобаза” розірваний та оренда спірного приміщення в ході перевірки прокуратурою визнана незаконною, оскільки останньому не належить спірне приміщення на праві власності, про що свідчить лист АТЗТ „Мушкетівська автобаза” від 23 лютого 2005року №01/88 та не заперечується сторонами. Крім того суд зазначає, що право оренди приміщення не надає орендарю у подальшому права власності, якщо це не передбачено договором, або законом.
Суд також вважає, що стаття 344 ЦК України на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не може застосовуватися до спірних правовідносин за тих підстав, що передбачає наявність двох необхідних умов, це добросовісне заволодіння чужим майном і продовження відкритого та безперервного володіння нерухомим майном протягом десяти років.
Крім того, згідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Цей Кодекс набирав чинності з 1 січня 2004 року. Тобто зазначена стаття може застосовуватися із січня 2011 року ( 2004 – 3 роки + 10 років).
Відповідно до приписів ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач не надав жодних доказів того, що підтверджують набуття ним права власності на квартиру І, будинку І по вул. Владивостокській м. Донецька
Судом 11 серпня 2008року направлявся запит до КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” щодо надання відомостей за ким зареєстроване та у якій власності знаходиться квартира №І будинку №І по вул. Владивостокській, м. Донецьк, площею 53,6кв.м. У листі від 15 серпня 2008року (вхід. №02-41/29886 від 22 серпня 2008року) БТІ м. Донецька повідомило, що дане приміщення на праві власності не зареєстроване.
Таким чином у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач отримав право власності на спірне майно.
За таких обставин, позовні вимоги позивача, про визнання права власності на квартиру І, будинку І по вул. Владивостокській м. Донецька, що складається із лабораторії площею 5,9кв.м., коридору площею 4,6кв.м., кладової площею 1,6кв.м., кладової площею 2*2 кв.м., коридору площею 2,5кв.м., кабінету площею 4,4кв.м., кухні площею 6кв.м., кабінету площею 17,9кв.м., кабінету площею 8,7кв.м., а всього площею 53,6кв.м., що в ідеальному виразі рівно 33,69% та вартістю 38765,16грн.
області задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України .
На підставі Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Санітарно-профілактичного колективного підприємства „Донпрофдезінфекція”, м. Донецьк до Будьонівської районної у м. Донецьку ради, м. Донецьк , за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю „Щит М”, м. Донецьк про визнання права власності на квартиру І, будинку І по вул. Владивостокській м. Донецька, що складається із лабораторії площею 5,9кв.м., коридору площею 4,6кв.м., кладової площею 1,6кв.м., кладової площею 2*2 кв.м., коридору площею 2,5кв.м., кабінету площею 4,4кв.м., кухні площею 6кв.м., кабінету площею 17,9 кв.м., кабінету площею 8,7кв.м., а всього площею 53,6кв.м., що в ідеальному виразі рівно 33,69% та вартістю 38765,16грн., відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 04.11.2008 |
Оприлюднено | 13.11.2008 |
Номер документу | 2285060 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Кододова О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні