Постанова

від 21.10.2008 по справі 6/135-4/217

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/135-4/217

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 жовтня 2008 р.                                                                                    № 6/135-4/217  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Короткевича О.Є.,

Панової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

    Державної інноваційної фінансово-кредитної      установи в особі Львівського регіонального     відділення

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду  від 28 липня 2008 року

у справі     господарського суду№ 6/135-4/217     Львівської області

за заявоюДержавної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення

доДочірнього підприємства "Основа" ЗАТ "Біохімфарм"

пробанкрутство,

ліквідаторарбітражний керуючий Чуєв В.І.,

за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

          Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.07.2006 за заявою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Основа" ЗАТ "Біохімфарм", введно мораторій на задоволення вимог кредиторів.

06.05.2008 господарським судом Львівської області (суддя Гриців В.М.) винесено окрему ухвалу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.2008 (колегія суддів у складі: Михалюк О.В. –головуючий, Новосад Д.Ф., Слука М.Г.) окрему ухвалу господарського суду Львівської області від 06.05.2008 залишено без змін.

          В касаційній скарзі Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Львівського регіонального відділення просить окрему ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати. справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції. Вказує, що судами неправильно було застосовані ст.ст. 20, 22, 90 ГПК України, що призвело до неправомірного винесення оскаржуваних судових рішень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Виходячи з викладеного, окрему ухвалу може бути винесено лише, якщо зазначені обставини виявлені в ході судового засідання під час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення окремої ухвали  стало недобросовісне та неналежне користування представниками Державної інноваційної фінансово-кредитної установи  процесуальним права, у зв'язку чим провадження у справі триває рік і десять місяців, проведено більше десяти судових засідань.

Зокрема, судом встановлено, що звернувшись з клопотанням про усунення арбітражного керуючого Чуєва В.І. від виконання обов'язків  ліквідатора ДП "Основа" та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Шлапак Д.В., представник Лука В.І. посилався на рішення комітету кредиторів від 15.04.2008. На вимогу надати суду протокол  засідання комітету кредиторів від 15.04.2008 представник заявника  заявив, що він ще оформляється і не можу ти наданий суду, а тому клопотання відкликає, про що напише і надасть суду заяву. Разом з тим,  представники інших кредиторів повідомили суд, що на засіданні комітету кредиторів 15.06.2008 питання щодо увільнення арбітражного керуючого Чуєва В.В. від виконання  обов'язків ліквідатора не розглядалось.

Крім того, предстаником Державної інноваційної фінансово-кредитної установи було заявлено клопотання про заборону продажу майна банкрута. При розгляді та обговоренні даного клопотання на вимогу суду надати чіткі пояснення щодо обставин клопотання, зокрема яким чином заборона продажу майна захистить права заявника, представником Руккасом Д.М.  було заявлено про недовіру суду та прохання надати п'ятихвилинну перерву для написання відповідної заяви.

Місцевий господарський суд прийняв рішення про продовження розгляду справи, зазначивши, що усне клопотання про відвід судді  саме після того, як суд наполягав на конкретній відповіді щодо поставлених питань, розцінює як спробу вплинути на суд та перешкоджання завершити судову процедуру.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Разом з тим, в ст. 22 ГПК України закріплено, що сторони  зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і  охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В касаційній скарзі Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Львівського регіонального відділення посилається на неправильне застосування ст. 20 ГПК України, якою передбачено право сторони заяви відвід судді, що гарантує законність здійснення правосуддя і об'єктивність та неупередженість розгляду справи.

Колегія суддів не заперечує проти права сторони заявляти відвід суддів під час розгляду справи, при цьому звертає увагу, що відповідно до ст. 20 ГПК України заявляти відвід після початку вирішення спору можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Оскільки ні в матеріалах справи, ні в касаційній скарзі не наведено жодної обставини, яка у Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення викликає сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про неправильне застосування ст. 20 ГПК України.

У зв'язку чим доводи касаційної скарги щодо неправомірного застосування  судом першої інстанції ст. 90 ГПК України також визнаються необґрунтованими.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваних судових рішень приписам чинного законодавства та відсутність підстав для їх зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 липня 2008 року у справі № 6/135-4/217 залишити без змін.

Головуючий                                                                                 М.І. Хандурін

Судді                                                                                          О. Є. Короткевич

                                                                                                    І.Ю. Панова