Постанова

від 23.10.2008 по справі 12/668

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/668

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 жовтня 2008 р.                                                                                    № 12/668  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГрейц К.В.,

суддів:Бакуліної С.В.,

Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиВідкритого акціонерного товариства “Кам'янець-Подільський завод “Електрон”

на постанову від 24.07.2008 року Житомирськогоапеляційного господарського суду

у справі господарського суду№ 12/668Хмельницької області

за позовомДержавного комітету України з державного матеріального резерву

доВАТ “Кам'янець-Подільський завод “Електрон”

простягнення 97950,76 грн. вартості самовільно відчужених матеріальних цінностей, 97950,76 грн. штрафу та 12098,94 грн. пені

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:Кириленко О.М. (довіреність № 2/123 від 12.01.2008р.)

від відповідача: не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області (суддя Шпак В.О.) від 02.04.2008 року у справі № 12/668 у позові відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Зарудяна Л.О., судді –Вечірко І.О., Ляхевич А.А.) від 24.07.2008 року у справі № 12/668 рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.04.2008 року скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 97950,76 грн. вартості самовільно відчужених матеріальних цінностей, 97950,76 грн. штрафу та 12098,94 грн. пені; стягнуто з відповідача в доход державного бюджету 2080,00 грн. державного мита та стягнуто з відповідача на користь ДП “Інформаційні судові системи” 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 року, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.04.2008 року залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст.4 ЦК УРСР, ст.ст.5, 7, 10, 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, положень Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву”.

У запереченні на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Представники відповідача не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З'ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією встановлено, що згідно з Номенклатурою (копія якої міститься на а.с.14-18, т.1; оригінал оглянуто в судовому засіданні 26.06.2008 року) закладення матеріальних цінностей (зокрема сталі листової конструкційної холоднокатаної декапірованої в кількості 30 т, сталі нержавіючої холоднокатаної в кількості 0,4 т) відбулось на заводі “Електроприлад”, тобто вказаній особі було передано на відповідальне зберігання матеріальні цінності мобілізаційного резерву, управління якими здійснює позивач.

В засіданні апеляційного суду 17.07.2008 року представник позивача пояснив, що при передачі матеріальних цінностей на зберігання заводу “Електроприлад” був складений акт форми №1, однак на даний час він відсутній у зв'язку із закінченням строку його зберігання, тому в матеріали справи не може бути наданий.

Згідно з п.2.1 Інструкції про облік, звітність та якісний стан матеріальних цінностей мобрезерву, вищезазначений акт є первинним документом по оформленню всіх операцій з матеріальними цінностями мобрезерва.

Проте колегія суддів дійшла вірного висновку, що відсутність вищезазначеного акта не свідчить про те, що приймання заводом “Електроприлад” цінностей на зберігання не відбулось, оскільки матеріали справи підтверджують протилежне.

Так, із звіту форми №12 за 1997 рік (а.с.71-73, т.1) вбачається наявність на заводі “Електроприлад” раніше переданих на відповідальне зберігання матеріальних цінностей, зокрема сталі листової конструкційної холоднокатаної декапірованої в кількості 34,10 т.

Звіт підписано директором заводу А.П. Чебаковим.

Відповідач наголошує, що не являється правонаступником, зокрема обов'язків заводу “Електроприлад”.

З'ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією встановлено, що в процесі реорганізації Кам'янець-Подільського заводу “Електроприлад” на підставі наказу Агентства з питань банкрутства від 12.06.1998 року №60 (а.с.38, т.1) було виділено і створено нову юридичну особу - Державне підприємство “Кам'янець-Подільський завод “Електрон”. Відповідне положення міститься в п.1.1 статуту вказаної особи, засвідчену належним чином копію якого долучено до матеріалів справи в засіданні апеляційного суду (а.с.53-59, т.2).

Судова колегія встановила, що Державне підприємство “Кам'янець-Подільський завод “Електрон” є правонаступником Кам'янець-Подільського заводу “Електроприлад” в частині переданого йому майна згідно з розподільчим балансом між заводами станом на 01.07.1998 року (засвідчену належним чином копію якого долучено до матеріалів справи в засіданні апеляційного суду - а.с.50-52, т.2 ), а також згідно з актом прийому-передачі матеріальних цінностей (а.с.68-70, т.1), відповідно до якого заводу “Електрон” від заводу “Електроприлад” передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

Відповідно до ч.2 ст.37 ЦК УРСР, при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки ) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно ( права і обов'язки ) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачено законом або постановою про реорганізацію.

Згідно з п.1.1 статуту Відкритого акціонерного товариства “Кам'янець-Подільський завод “Електрон” (а.с.88-90, т.1) вказану особу засновано відповідно рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 27.12.1999 року № 524 шляхом перетворення державного Кам'янець-Подільського заводу “Електрон” у відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України “Про приватизацію державного майна”, “Про державну програму приватизації на 1999 рік” та порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 року №1099.

Отже, ВАТ “Кам'янець-Подільський завод “Електрон” є правонаступником Державного підприємства “Кам'янець-Подільський завод “Електрон”.

Згідно з Указом Президента України №1039/95 від 14.11.1995 року “Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України” (має гриф “дек”) визначено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання (текст указу міститься на а.с.116,117, т.1).

Таким чином, відповідач був зобов'язаний зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву до моменту зняття з нього в установленому порядку мобілізаційного завдання.

Той факт, що відповідач був відповідальним зберігачем, крім вищеперелічених документів, підтверджується також поданими до апеляційного суду звітом про наявність на підприємстві відповідача матеріальних цінностей мобрезерву станом на 01.01.2004 року з пояснювальною запискою (а.с.84-88, т.2); матеріалами проведеної інвентаризації станом на 01.07.2007 року (а.с.89-92, т.2); актами, складеними 14.12.2000 року та 13.03.2003 року за результатами контрольних перевірок наявності у ВАТ “Кам'янець-Подільський завод “Електрон” на відповідальному зберіганні матеріальних цінностей мобрезерву, які підписано керівником та головними бухгалтерами відповідача (а.с.58-67, т.1; оригінал акту від 13.03.2003 року оглянуто в засіданні апеляційного суду 24.07.2008 року).

Перевіркою, проведеною 13.06.2007 року представниками контрольно-ревізійного відділу Західного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України щодо наявності, якісного стану, умов зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні ВАТ “Кам'янець-Подільський завод “Електрон” встановлено факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобрезерву, про що складено акт від 13.06.2007 року (його копія міститься на а.с.25-36, т.1; оригінал оглянуто в судовому засіданні апеляційного суду 26.06.2008 року). Зокрема встановлено факт самовільного відчуження розброньованих матеріальних цінностей мобрезерву, а саме: сталі листової конструкційної холоднокатної декапірованої в кількості 24,037 т.

Вказаний документ, а також зауваження до нього (копія зауважень міститься на а.с.35-37, т.2; оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 26.06.2008 року) додатково підтверджує той факт, що відповідач був відповідальним зберігачем.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про державний матеріальний резерв” №57/97-ВР від 24.01.1997р.(із змінами) державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижувальний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Як визначено ст.2 цього Закону, відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Згідно зі ст. 4 Закону, державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.

Управління державним матеріальним резервом здійснює Державний комітет України з державного матеріального резерву, який відповідно до Указу Президента України №603/2001 від 07.08.2001 року є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом.

Згідно зі ст.12 Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Відповідач посилається на те, що у нього відсутні зобов'язання щодо зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, оскільки між ним та позивачем договір відповідального зберігання матеріальних цінностей не укладався.

Апеляційний суд правомірно виходив з того, що відповідно до ст.4 Цивільного кодексу УРСР, що кореспондується із ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з адміністративних актів.

Відповідно до пунктів 3, 4 ст.11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.

Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами.

Отже, підприємства зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву на основі мобілізаційного завдання, яке доводиться до підприємства. Таке мобілізаційне завдання є адміністративним актом, на підставі якого виникають правовідносини, які хоч і містять цивільно-правовий характер, але являються специфічними правовідносинами в силу специфіки мобілізаційного резерву.

Відповідно до Положення про мобілізаційний резерв, затвердженого постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 29.09.1969 року, Номенклатури завод “Електроприлад” отримав завдання по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, зокрема сталі листової конструкційної холоднокатаної декапірованої.

Як вже зазначалось, згідно з Указом Президента України №1039/95 від 14.11.1995 року “Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України”, підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання.

Таким чином, відповідач, який є правонаступником ДП “Кам'янець-Подільський завод “Електрон”, який, в свою чергу, є правонаступником ДП “Кам'янець-Подільський завод “Електроприлад”, зобов'язаний зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву до моменту зняття з нього в установленому порядку мобілізаційного завдання.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється, зокрема у порядку розбронювання.

Відповідно до п.17 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року №1129, розбронювання матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється згідно з актами Кабінету Міністрів України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.10.2004 року №689-р “Про розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву” (а.с.12,13,т.2) було розброньовано 34,1 т сталі листової конструкційної холоднокатної декапірованої, що зберігалась на ВАТ “Кам'янець-Подільський завод “Електрон”.

Проте 30.03.2005 року Держкомрезервом був виданий наряд №454 (його копії містяться на а.с.129, 130, т.1; а.с.48,49, т.2; оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 17.07.2008 року) на відпуск 10,063 т сталі, яка була реалізована.

Представник відповідача Бадик С.О. в засіданні апеляційного суду 26.06.2008 року на запитання головуючого судді пояснив, що відповідно до наряду Державного комітету України з державного матеріального резерву ВАТ “Кам'янець-Подільський завод “Електрон” було реалізовано матеріальні цінності в кількості 34,1 тонни, проте письмових доказів про реалізацію матеріальних цінностей мобілізаційного резерву НВ ТзОВ “Лан” в такій кількості надати суду не міг.

Акт №1 на виконання наряду №454 був повернутий без погодження, оскільки, як вказано в акті, відпущено було товару більше, ніж зазначено в наряді (подані до апеляційного суду, зокрема лист позивача з цього приводу й копія зазначеного акту долучено до матеріалів справи - а.с.62-65, т.2).

Вищеперелічені документи додатково підтверджують той факт, що відповідач був відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобрезерву.

Як вже згадувалось вище, актом перевірки КРУ від 13.06.2007 року встановлено, зокрема факт самовільного відчуження відповідачем розброньованих матеріальних цінностей мобрезерву - сталі листової конструкційної холоднокатної декапірованої в кількості 24,037 т.

Як зазначив позивач, вартість самовільно відчужених відповідачем 24,037 т матеріальних цінностей складає 97950,76 грн. (згідно з довідкою №201/8-1 від 03.07.2007 року за підписом начальника відділу ціноутворення та моніторингу ринку ціна за одну тонну сталі листової конструкційної х/к декапірованої - 4 075, а.с.37, т.1).

Відповідно до ст.2 (абз.9) Закону України “Про державний матеріальний резерв”, розбронювання матеріальних цінностей державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву без наступного їх повернення.

З врахуванням наведеного апеляційний суд дійшов вірного висновку, що в даній справі позивач правомірно заявив позов не про повернення матеріальних цінностей, а про стягнення їх вартості, оскільки розпорядженням КМУ від 14.10.2004 року №689-р з відповідача знято мобілізаційне завдання та матеріальні цінності розброньовані.

Із Акту Управління СБУ в Хмельницькій області від 21.06.2004 року позапланової тематичної перевірки наявності підстав для здійснення діяльності, пов'язаної з державною таємницею, яку проведено на підприємстві відповідача (ВАТ “Кам'янець-Подільський завод “Електрон”), зокрема вбачається, що мобілізаційне завдання відсутнє ( подану до апеляційного суду копію акта долучено до матеріалів справи - а.с.46, т.2; оригінал оглянуто в засіданні 17.07.2008 року).

Відповідно до ч.2 п.10 ст.14 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, у разі недоцільності закладення і зберігання зазначених матеріальних цінностей або виключення їх з номенклатури, скасування мобілізаційного чи іншого спеціального завдання зазначені юридичні особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, відшкодовують вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву, виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) із сплатою пені до повного відшкодування вартості матеріальних цінностей.

Апеляційний суд встановив, що 31.08.2005 року Господарським судом Хмельницької області порушено провадження у справі про визнання банкрутом ВАТ “Кам'янець-Подільський завод “Електрон”; в межах вказаної справи не визнано грошові вимоги позивача та не включено їх у відповідний реєстр (вказане вбачається із поданих до апеляційного суду копій ухвал у справі №13/233-Б). Судовою колегією правомірно наголошено, що самовільне відчуження матеріальних цінностей мобрезерву виявлено у 2007 року, тобто після порушення провадження у справі №13/233-Б, тому позивач правильно звернувся з позовною заявою до суду поза межами вказаної справи про банкрутство (такого висновку дійшла судова колегія, виходячи з приписів Рекомендацій Президії ВГСУ від 04.06.2004 року № 04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд вірно порахував обґрунтованою позовну вимогу про стягнення 97950,76 грн. вартості самовільно відчужених відповідачем 24,037 т матеріальних цінностей; задовольнив позов у цій частині (суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протилежне, а тому неправомірно відмовив Держкомрезерву у позові в цій частині).

Щодо позовних вимог про стягнення 100% штрафу та пені судова колегія обґрунтовано виходила із такого.

Фактично відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання.

Згідно зі ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України, за неналежне виконання зобов'язання сплачуються штрафні санкції, розмір яких щодо окремих видів зобов'язань, може бути визначений законом.

Відповідно до п.10 ст.14 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, за самовільне відчуження (використання, реалізацію) матеріальних цінностей державного матеріального резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього обсягу за кожний день до їх повного повернення.

Як зазначив позивач, вартість самовільно відчужених відповідачем 24,037 т матеріальних цінностей складає 97950,76 грн., а тому 100% штрафу, відповідно, становлять 97950,76 грн.

Відповідно до п.16 ст.14 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, розмір пені обчислюється, виходячи з подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з вартості відсутнього обсягу матеріальних цінностей за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Згідно з розрахунком позивача розмір пені за період з 13.06.2007 року по 04.03.2008 року складає 12098,94 грн.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Житомирського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.ст.11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ “Кам'янець-Подільський завод “Електрон” на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 року у справі № 12/668 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 року у справі № 12/668 –без змін.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос