Постанова

від 04.11.2008 по справі 2/97-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/97-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 листопада 2008 р.                                                                                    № 2/97-08  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКО ЛТД”, м. Херсон (далі –ТОВ “ТЕКО ЛТД”)

на рішення господарського суду Херсонської області від 15.04.2008 та

постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.08.2008

зі справи  № 2/97-08

за позовом відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ         (далі –ВАТ “Укртелеком”), в особі Херсонської філії ВАТ “Укртелеком”,     м. Херсон

до ТОВ “ТЕКО ЛТД”          

про стягнення 12 016, 16 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача – Кривого І.В.,

відповідача –Курохтіна О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості за надані послуги телекомунікаційного зв'язку.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.04.2008 (суддя Скобєлкін С.В.), залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного господарського суду від 01.08.2008 (колегія суддів у складі: Кагітіна Л.П. –головуючий, судді Колодій Н.А. і Мірошниченко М.В.), позов задоволено; з ТОВ “ТЕКО ЛТД” стягнуто на користь ВАТ “Укртелеком”:            9 527, 75 грн. основного боргу і 1 764, 94 грн. “інфляційних збитків”;                   300, 11 грн. –3% річних; 423, 36 грн. пені; 120, 16 грн. державного мита і                  118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили із законності та обґрунтованості позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ “ТЕКО ЛТД” просить оскаржувані рішення та постанову з даної справи  скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скаргу мотивовано прийняттям цих судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ “Укртелеком” заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про прийняття оскаржуваних судових рішень за результатами об'єктивного аналізу фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 29.01.2007 ВАТ “Укртелеком” в особі його Херсонської філії (як постачальником) і ТОВ “ТЕКО ЛТД” (як замовником) було укладено договір № 07-04/72 “Про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі ТОВ “ТЕКО ЛТД” з телекомунікаційною мережею ВАТ “Укртелеком” (далі –Договір), предметом якого є взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі (далі –ТКМ) замовника ємністю 1 000 номерів з номерним ресурсом від 365 000 до         365 999 з ТКМ постачальника у м. Херсоні, ОПТС, типу EWSD,                       вул. Кримська, 124а, пропозиція 098-06-д;

- Договором передбачено, що:

перелік телекомунікаційних послуг (далі –ТКП), що можуть надаватися після встановлення взаємоз'єднання: послуги місцевого зв'язку, послуги доступу до мережі міжміського, міжнародного телефонного зв'язку, послуги доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв'язку             (пункт 1.3);

за допомогою взаємоз'єднання замовник планує надавати такі ТКП: послуги місцевого зв'язку, міжміського, міжнародного телефонного зв'язку, послуг доступу до мереж операторів рухомого мобільного зв'язку (пункт 1.3.1);

- на замовлення ТОВ “ТЕКО ЛТД” ВАТ “Укртелеком” організовано взаємоз'єднання з 50 вхідними/вихідними з'єднувальними лініями (ЗЛ) і 10 з'єднувальними лініями міжміськими (ЗЛМ) його ТКМ ємністю 1 000 номерів у зазначеному номерному ресурсі для можливості отримання замовником відповідних ТКП;

- ТОВ “ТЕКО ЛТД” фактично замовляло та отримувало ТКП міжміського, міжнародного телефонного зв'язку; за період з лютого 2007 року по квітень 2007 року було надано ТКП на загальну суму 25 741, 36 грн.;

- ВАТ “Укртелеком” щомісячно надсилало ТОВ “ТЕКО ЛТД” рахунки для оплати спожитих ТКП; нарахування здійснювалися за відповідними тарифами. Обладнання ВАТ “Укртелеком”, яке здійснювало посекундну тарифікацію міжміських та міжнародних розмов ТОВ “ТЕКО ЛТД”, має відповідну сертифікацію;

- ТОВ “ТЕКО ЛТД” частково оплачувалися ці послуги, всього було сплачено 15 365, 13 грн.; у грудні 2007 року ВАТ “Укртелеком” зарахувало суму переплачених коштів 857, 48 грн. в рахунок оплаченої ТОВ “ТЕКО ЛТД” суми;

- заборгованість ТОВ “ТЕКО ЛТД” перед ВАТ “Укртелеком” за надані послуги міжміського і міжнародного зв'язку за період з лютого по квітень 2007 року складає 9 527, 75 грн.; ТОВ “ТЕКО ЛТД” залишено без відповіді претензію ВАТ “Укртелеком” про оплату заборгованості та не підписано акти звірки розрахунків з ВАТ “Укртелеком”;

- сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, зокрема,  щомісячними рахунками з роздруківками і доказами їх відправки та отримання, архівними даними розмов абонентів ТОВ “ТЕКО ЛТД” у номерному ресурсі 365 000 –360 999, а також частковою оплатою названим товариством цих послуг.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про телекомунікації”, пункту 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720 (далі –Правила) споживачем ТКП є юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує такі послуги для власних потреб.

Згідно із статтею 33 названого Закону і пунктами 31, 32 та 163 Правил споживач ТКП зобов'язаний своєчасно вносити плату за отримані ним відповідні послуги.

За приписом пункту 170 Правил оплату міжміських телефонних розмов з квартирних телефонів, а також з телефонів підприємств, установ та організацій здійснюють фізичні та юридичні особи, з якими укладено договір про надання послуг місцевого телефонного зв'язку.

Статтею 36 Закону України “Про телекомунікації” і пунктом 41 Правил передбачено, що у разі затримки оплати за надані оператором, провайдером ТКП споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості несплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведених законодавчих приписів та з огляду на встановлені фактичні обставини справи попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Наведені у касаційній скарзі доводи не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття касаційною інстанцією рішення стосовно скасування оскаржуваного судового рішення.

Зазначаючи про порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, скаржник фактично вдається до заперечення обставин, установлених цими судовими інстанціями, та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі. Однак відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції на підставі встановлених ними фактичних обставин справи і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Херсонської області від 15.04.2008 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.08.2008 зі справи № 2/97-08 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКО ЛТД” –без задоволення.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов