Рішення

від 05.11.2008 по справі 28/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/62

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.11.08 р.                                                                                                       Справа № 28/62                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій  К.О.   

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Резон”, ЄДРПОУ 30074459,            

                     с.Новолуганське                     

до відповідача: Державного підприємства „Артемвугілля”, ЄДРПОУ 32270533,

                           м. Горлівка

про стягнення 40287 грн. 31 коп.

Представники:

від позивача: Фоменко А.Ю. на підставі довіреності б/н від 06.10.2008р.

від відповідача: Калініч А.В. на підставі довіреності №1-12/12-8 від 02.01.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

         Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Резон”, с. Новолуганське, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Артемвугілля”, м. Горлівка про стягнення відсотків за час прострочення оплати векселя в сумі 40287 грн. 31 коп.

 В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на простий вексель №66335719582816, виданий  18.10.2002 р. на суму 228479 грн. 63 коп., акт приймання-передавання простих векселів від 18.10.2002 р., акт пред'явлення векселя к платежу від 01.11.2005 р., реєстр платіжних документів від 27.04.2007 р., виписку банка від 26.03.2008р., наказ Міністерства палива та енергетики України № 769 від 28.12.2002 р., акт звірки станом на 01.03.2008 р.  

Господарський суд Донецької області ухвалою від 15.09.2008р. порушив провадження у справі № 28/62  та призначив її розгляд на 06.10.2008р.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

        До суду 22.10.2008 р. від відповідача надійшов відзив №12-12/15-307 від 20.10.2008р. на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково визнає позовні вимоги в сумі 27410 грн. 61 коп. та  просить суд зменшити штрафні санкції.

Одночасно, 05.11.2008р. до господарського суду Донецької області надійшов відзив відповідача №01/14-1917 від 05.11.2008р. згідно з яким останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. За твердженням відповідача, вексель №66335719582816 був пред'явлений до оплати 01.11.2005р., позивач знав, що відповідач здійснив оплату по векселю і своєчасно не звернувся до суду за захистом порушеного права.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарським судом встановлено наступне:

Державним підприємством „Шахта ім. Румянцева К.А.” був емітований простий вексель №66335719582816 від 18.10.2002р. номінальною вартістю 228479 грн. 63 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю „Резон”,  строком платежу –01.11.2005р.

        За актом приймання-передачі простих векселів від 18.10.2002 р.  простий вексель №66335719582816 від 18.10.2002р. був переданий позивачу,  Товариству з обмеженою відповідальністю “Резон”, м. Новолуганське, в зв'язку з чим позивач став законним векселедержателем зазначеного векселя.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики від 28.12.2002 № 769  Державне підприємство „Шахта ім. К.А. Румянцева” було  реорганізовано  шляхом злиття з іншими державними підприємствами, вказаними в наказі, та на їх базі було створено  Державне підприємство „Артемвугілля”. Пунктом  9 зазначеного наказу встановлено, що правонаступником     Державного підприємства „Шахта ім. К.А. Румянцева” є Державне підприємство „Артемвугілля”.

Позивач (векселедержатель) 01.11.2005 р. пред'явив к платежу Державному підприємству „Артемвугілля” (правонаступнику  Державного підприємства „Шахта ім. Румянцева К.А.”)  простий вексель №66335719582816 від 18.10.2002р. номінальною вартістю 228479 грн. 63 коп., про що був складений акт від 01.11.2005 р.

Оплата по векселю здійснювалась відповідачем 27.04.2007р. в сумі 100000 грн.00коп. та 26.03.2008 р. в сумі 128479 грн. 63 коп. (копії банківських виписок наявні в матеріалах справи).

Між сторонами станом на 01.03.2008 р. був підписаний акт звірки.

Позивач наполягає, що вексель відповідачем  сплачений несвоєчасно, тому вимагає стягнення з відповідача відсотків в сумі   40287 грн. 31 коп.  за період з 01.11.2005р. (дата настання строку платежу) по 26.03.2008р.(дата повної сплати заборгованості по векселю).

З огляду на норми чинного законодавства та представлені до справи матеріали, слід зазначити наступне.

Оскільки вексель емітовано 18.10.2002р., вексельні відносини по ньому між сторонами мають регулюватися Уніфікованим Законом про переказні векселі та прості векселі, який набув чинності для України 6 січня 2000 року, після введення в дію для України Женевської конвенції  від 07.06.1930 р.

Відповідно п.2 ст.48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: відсотки  в розмірі шести від дати настання строку платежу.

 Згідно з ч. 1 ст.77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі  до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, в тому числі  положення щодо: права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54).  

Кожна з Високих Договірних Сторін має право встановити щодо векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на її території, що відсоткова ставка, про яку йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого Закону, може бути замінена існуючою відсотковою ставкою, встановленою законом, на території такої Високої Договірної Сторони (ст. 13 додатку 2. Конвенції, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі).

Відповідно п.5 ст. 2 Закону України “Про обіг  векселів в Україні”, застереження, обумовлені у статтях 3, 7, 9, 10 і 13 додатку 2 до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі,  діють в Україні таким чином: відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Таким чином, суд не приймає заперечення відповідача в частині розрахунку відсотків в розмірі шести від дати настання строку платежу.

        Крім того, відповідно до п. 23 Постанови Верховного Суду України від 08.06.2007  № 5 „Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів” на  підставі  п.  2 абзацу 1 ст.  48 Уніфікованого закону  векселедержатель може  вимагати  від  особи,  до  якої пред'явив позов,  сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму. Нарахування здійснюється з дня,  наступного за тим, який визначено для    здійснення   платежу,   і   припиняється   в   день,   коли векселедержатель  фактично  отримав  платіж  від  особи,  до  якої пред'явив  позов,  чи  від  іншої  зобов'язаної за векселем особи, незалежно від того,  чи було раніше ухвалено  судове  рішення  про стягнення  цих  сум.    

Суд перевірив розрахунок  відсотків за період з 01.11.2005 р. по 26.03.2008р. з урахуванням часткової оплати 27.04.2007р., та вважає, що нараховані  позивачем  відсотки у сумі 40287грн. 31 коп. не перевищують розмір відсотків, що підлягають стягненню у відповідності до чинного законодавства та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд в зв'язку з тяжким фінансовим положенням зменшити штрафні санкції.

Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені),  яка   підлягає   стягненню   зі   сторони,   що   порушила зобов'язання. В зв'язку з тим, що відсотки за прострочення оплати по векселю не є неустойкою, суд не має правових підстав для задоволення цього клопотання.

Крім того, посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень до позову на ст.250 Господарського кодексу України судом не приймається судом  до уваги на підставі наступного.

        Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські     санкції    можуть    бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом  шести  місяців  з дня  виявлення  порушення,  але  не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності,  крім випадків,  передбачених законом.

           Статтями 238, 239 Господарського кодексу України передбачено, що за  порушення  встановлених  законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності  до  суб'єктів  господарювання можуть  бути  застосовані  уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції,   тобто   заходи  організаційно-правового  або  майнового характеру,  спрямовані  на  припинення   правопорушення   суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. При цьому законодавець передбачив, що органи державної влади та органи місцевого  самоврядування відповідно  до  своїх  повноважень  та  у  порядку,  встановленому законом,  можуть застосовувати до  суб'єктів  господарювання  такі  адміністративно-господарські санкції:  вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів);  застосування антидемпінгових заходів;    припинення експортно-імпортних операцій;  застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення  дії  ліцензії  (патенту) на  здійснення  суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;   анулювання   ліцензії   (патенту)  на  здійснення   суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;   скасування   державної  реєстрації  та  ліквідація суб'єкта господарювання;  інші  адміністративно-господарські санкції,  встановлені  цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, відсотки за прострочення оплати векселя не є  адміністративно-господарськими санкціями, в зв'язку з чим посилання відповідача на ст. 250   Господарського кодексу України безпідставні.

Судові витрати, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на відповідача в повному обсязі.

Крім цього, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення відсотків за час прострочення оплати векселя в сумі 40287 грн. 31 коп., тобто, вимоги майнового характеру.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням №985 від 05.09.2008р. було сплачено державне мито в розмірі 403 грн. 00 коп., тобто більше ніж передбачено зазначеною вище нормою.

За таких обставин, враховуючи, що за висновками суду, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, у відповідності до ст.46, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито в сумі 402 грн. 87 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Одночасно, надлишково сплачене позивачем державне мито в розмірі 00 грн. 13 коп. підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 46, 47, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Резон”, с. Новолуганське до Державного підприємства „Артемвугілля”, м. Горлівка про стягнення відсотків за час прострочення оплати векселя в сумі 40287 грн. 31 коп.

Стягнути з Державного підприємства „Артемвугілля” (84601, Донецька область, м.Горлівка, Центрально-міський район, проспект Леніна, буд.13, ЄДРПОУ 32270533, п/р №26002002088000 в ЗАТ „Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Резон” (84573, Донецька область, Артемівський район, с.Новолуганське, вул.Сергієнка, 61, ЄДРПОУ 30074459, п/р №26004004137001 у відділенні №20 Філії ВАТ КБ „Надра” Донецького Регіонального Управління, МФО 334862) відсотки за час прострочення оплати векселя в сумі 40287 грн. 31 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 402 грн. 87 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання  рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Резон” (84573, Донецька область, Артемівський район, с.Новолуганське, вул.Сергієнка, 61, ЄДРПОУ 30074459, п/р №26004004137001 у відділенні №20 Філії ВАТ КБ „Надра” Донецького Регіонального Управління, МФО 334862) з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 00 грн. 13 коп.

Видати довідку.

За згодою сторін в судовому засіданні 05.11.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 05.11.2008р.

               Суддя                                                                                                            Курило Г.Є.