Рішення

від 13.10.2008 по справі 10/574/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/574/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.08                                                                                        Справа №  10/574/08

Суддя   Алейникова Т.Г.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Легіон” (69002, м. Запоріжжя,  вул. Артема, б.67/100)

До відповідача: Державне підприємство науково-експериментальна база “Еліта” Запорізької державної сільськогосподарської дослідної станції  Інституту олійних  культур Української академії аграрних наук” (69031, м. Запоріжжя, вул.Дослідна станція,4-а)

                                                                                                                    Суддя Алейникова Т.Г.

у присутності представників:

позивача - Чиркова Ю.О.,   дов..№14/8П-08 від 19.09.2008р.     

відповідача - Штейніков О.А., дов.№75 від 01.10.2007р.

                                                        СУТЬ СПОРУ:

        У судовому засіданні оголошено  резолютивну частину рішення.

        Заявлено позовні вимоги до Державного підприємства науково-експериментальна база “Еліта” Запорізької державної сільськогосподарської дослідної станції  Інституту олійних  культур Української академії аграрних наук про визнання дійсним договору купівлі-продажу №26-03/08 від 26 березня 2008р.  та визнання права власності на нерухоме майно, придбане за вказаним договором.     

        Ухвалою від 19.09.2008р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на  13.10.2008р.

        Позивач наполягає на заявлених вимогах,  які викладено у позовній заяві.

        Відповідач позов визнав повністю. У судовому засіданні надано мотивований відзив на позов.  За клопотанням представників сторін справа розглядається без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

        Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено: згідно Договору купівлі-продажу №26-03/08 від 26 березня 2008р.  укладеного між ТОВ “Альфа-Легіон”(далі- Позивач) та ДП НЕБ “Еліта”(далі –Відповідач), де останній передав у власність першому об'єкт нерухомості, що складається з комплексу для зберігання силосу (Силососховище №1, Силососховище №2, Силососховище №3), який розташований на земельній ділянці (балки) площею 11.4 га на території Дослідної станції м. Запоріжжя (далі-Майно).  

       Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

       Так, згідно з п. 1 договору відповідач передав, а позивач прийняв майно та оплатив його вартість згідно умов договору, що підтверджується доданими до позову документами.   Також умовами договору (п.2) передбачено, що до позивача переходить право власності на майно у разі внесення ціни договору в порядку, передбаченому п.1.5 договору, після підписання сторонами акта приймання-передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ст. 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право  власності  у  набувача майна за договором виникає з моменту передання майна,  якщо інше не встановлено  договором  або законом.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами  договору є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Норми ст. 657 Цивільного кодексу України передбачають, що  договір   купівлі-продажу   земельної   ділянки,   єдиного майнового  комплексу,  житлового  будинку  (квартири)  або  іншого нерухомого  майна  укладається  у  письмовій  формі   і   підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як вбачається, сторони повністю досягли згоди щодо відчуження майна, а також порядку його відчуження. І таким чином, вони виконали зобов'язання, що випливають із змісту правочину, зокрема і про предмет договору, що підтверджується наданими доказами до матеріалів справи. Проте, від нотаріального посвідчення договору відповідач ухиляється, пояснюючи, що такої можливості він не має, оскільки не передбачав витрат, пов'язаних з нотаріальним посвідченням договору,  також відсутній витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, що потребує додаткових коштів. На майно, відчужене за договором, відповідач не претендує.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України у  разі   недодержання   сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору  не вимагається.

Отже, даний договір має бути визнаний судом дійсним, нотаріального посвідчення якого подалі не треба.

На даний час, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу, суспільству, а також іншим фізичним та юридичним особам, позивач на свій розсуд володіє,   користується  і розпоряджається належним йому майном.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України  право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Право власності згідно з п. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Аналогічну норму містять вимоги ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.  

          Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів і кожен з них має право на захист своїх прав і законних інтересів.

          Згідно п. 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 і зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 18.02.02 р. за № 157/6445, далі –Тимчасове положення, обов'язковій реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених керувати державним майном.

Згідно Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, передбаченого зазначеним вище Тимчасовим положенням, одним з таких правовстановлювальних документів є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

       Згідно ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” реєстрація прав власності проводиться на підставі рішень суду, що набрали законної сили.

      Таким чином, вище зазначені обставини та надані суду документи підтверджують право позивача на державну реєстрацію права власності на майно для здійснення своєї підприємницької діяльності та задоволення потреб.

       Відповідно до ч.3 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

      Відповідно до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Таким чином майно, що відчужене за Договором слід віднести до нерухомого, оскільки його переміщення взагалі неможливе без зміни його цільового призначення та знецінення.

       Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку, що  шляхом укладення та виконання договору №26-03/08 від 26 березня 2008р. позивач набув право власності на об'єкт нерухомості, що складається з комплексу для зберігання силосу (Силососховище №1, Силососховище №2, Силососховище №3), який розташований на земельній ділянці (балки) площею 11.4 га на території Дослідної станції м. Запоріжжя.

       Докази визнання вищезазначеного договору недійсним (неукладеним) або докази незаконності набуття права власності, встановлені судом, відсутні.

       З матеріалів справи вбачається, що відповідач не оспорює і не заперечує проти факту наявності у позивача права власності на вищезазначений об'єкт.

      З огляду на викладене, вимоги позивача законні, обґрунтовані та підтверджуються зібраними в справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

       Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  відносяться на відповідача.

       Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                          В И Р І Ш И В :

       Позов задовольнити.

       Визнати комплекс для зберігання силосу (Силососховище №1, Силососховище №2, Силососховище №3), який розташований на земельній ділянці (балки) площею 11.4 га на території Дослідної станції м. Запоріжжя,  об'єктом нерухомості.

       Визнати дійсним договір купівлі –продажу №26-03/08 від 26 березня 2008р.,   укладений між  Товариством з обмеженою відповідальністю “Альфа-Легіон”, код ЄДРПОУ 31522636 (69002, м. Запоріжжя,  вул. Артема, б.67/100) та Державним підприємством науково-експериментальна база “Еліта” Запорізької державної сільськогосподарської дослідної станції  Інституту олійних  культур Української академії аграрних наук”  (69031, м. Запоріжжя, вул.Дослідна станція,4-а), код ЄДРПОУ 32577754.

       Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Альфа-Легіон”, код ЄДРПОУ 31522636 (69002, м. Запоріжжя,  вул. Артема, б.67/100) право власності на об'єкт нерухомості комплекс для зберігання силосу (Силососховище №1, Силососховище №2, Силососховище №3), який розташований на земельній ділянці (балки) площею 11.4 га на території Дослідної станції м. Запоріжжя.

       Стягнути з Державного підприємства науково-експериментальна база “Еліта” Запорізької державної сільськогосподарської дослідної станції  Інституту олійних  культур Української академії аграрних наук”  (69031, м. Запоріжжя, вул.Дослідна станція,4-а, код ЄДРПОУ 32577754, р/р №26008315247941 в ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Легіон”, код ЄДРПОУ 31522636 (69002, м. Запоріжжя,  вул. Артема, б.67/100, код ЄДРПОУ 31522636, р/р №26009045323300 в АКБ “Укрсіббанк”, м. Запоріжжя, МФО 351005) державне мито в сумі 1655 (Одна тисяча шістсот п'ятдесят п'ять)грн.00коп. та 118 /Сто вісімнадцять/ грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  Видати наказ.

       Суддя                                                                                                     Т.Г.Алейникова

       Рішення оформлено і підписано відповідно до ст.84 ГПК України  13.10.2008р.