Постанова

від 05.11.2008 по справі 8/80-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/80-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 листопада 2008 р.                                                                                    № 8/80-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

головуючого      Дунаєвської Н.Г.,

суддівМихайлюка М.В.,

Воліка І.М.,

розглянувши  у відкритому  судовому   засіданні  касаційну  скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Княжий град"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 року

у справі№ 8/80-08 господарського суду Дніпропетровської області

за  позовом ТОВ "Оздоровчий комплекс "Княжий град"

доВідкритого акціонерного товариства "Міськшляхрембуд"

про  стягнення 937076,76 грн.

за участю представників сторін:

позивача Охрименко С.В.,

відповідача не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2008 р. у справі № 8/80-08 (суддя: Дубінін І.Ю.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 884034,72 грн. боргу, 53042,04 грн. відсотків за векселем, 9370,77 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 р. (судді: Павловський П.П., Чус О.В., Швець В.В.) зазначене рішення скасовано. В задоволенні позову відмовлено. А також скасовано ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2008 року про вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що  касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановив місцевий господарський суд, відповідач емітував на користь ТОВ "КП "Олива" простий вексель серія АА № 0540942 від 09.11.2006 р., номіналом 884034,72 грн., зі строком платежу - за пред'явленням. Оригінал векселя був наданий представником позивача в судовому засіданні 17.04.2008 р., оглянутий судом і повернутий позивачу.

Згідно ряду індосаментів, вчинених на зворотній стороні вказаного простого векселя, останній передано від ТОВ "КП"Олива" ТОВ "Промхімтрейд". А в подальшому вексель передано від ТОВ Промхімтрейд" до ТОВ"Промтехтрейд" на підставі бланкових індосаментів.

21.01.2008 р. ТОВ "Промтехтрейд" та позивач уклали договір № 21/01-КП купівлі-продажу, згідно якого позивач зобов'язався продати ТОВ "Промтехтрейд" товар на суму 885000 грн., а ТОВ "Промтехтрейд" - прийняти вказаний товар і оплатити його. Пунктом 3.1. цього договору передбачено можливість вексельної форми оплати за проданий товар.

Згідно акту прийому-передачі від 05.02.2008 р. ТОВ "Промтехтрейд" передало, а позивач прийняв на погашення боргу за договором №21/01-КГІ від 21.01.2008 р. простий вексель серія АА № 0540942 від 29.11.2006 р., номіналом 884034,72 грн., строком платежу - за пред'явленням, емітований відповідачем.

Водночас, ТОВ "Промтехтрейд" вчинено на зворотній стороні векселя бланковий індосамент "Сплатити наказу", скріплений підписом керівника та печаткою товариства.

Доказів пред'явлення вказаного векселя до платежу, а також вчинення протесту в його неоплаті сторони суду не надали. Крім того, зазначений вексель не визнано недійсним у встановленому законом порядку.

Станом на момент розгляду справи доказів оплати простого векселя відповідачем суду також не надано.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

За своєю правовою природою зобов'язання за векселем відрізняється від інших грошових зобов'язань, а саме: воно є абстрактним, тобто незалежним від обставин, які обумовили видачу векселя; вексельне зобов'язання є безспірним і безумовним - сторони не можуть обумовлювати платіж настанням якихось подій; окрім того вексель може бути переданий за індосаментом. За таких умов відносини учасників вексельного обігу регулюються нормами вексельного законодавства.

Вексельний обіг в Україні здійснюється з дотриманням, зокрема, вимог Женевської конвенції № 358, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, та Закону України "Про обіг векселів в Україні".

До простого векселя застосовуються, оскільки вони не є несумісними з природою цього документа, постанови, які стосуються переказного векселя і які стосуються індосаменту (статті 11-20), терміну платежу (статті 33-37); платежу (статті 38-42); позову у разі неакцепту або неплатежу (статті 43-50, 52-54), позовної давності (статті 70-71), відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону.

Згідно ст. 16 Уніфікованого закону, особа, в якої знаходиться переказний (простий) вексель, вважається законним векселедержателем, якщо її право базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Таким чином, позивач є законним векселедержателем вищевказаного простого векселя, оскільки цей вексель був переданий позивачу ТОВ "Промтехтрейд" на підставі акту прийому-передачі векселя та бланкового індосаменту.

Простий вексель (як і переказний) строком за пред'явленням, згідно зі ст. 34 Уніфікованого закону, підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Позивач не пред'являв відповідачу спірний вексель до платежу протягом встановленого законодавством річного строку з дня видачі векселя.

Згідно ст. 42 Уніфікованого закону, якщо простий (переказний) вексель не пред'явлений для платежу протягом строку, встановленого статтею 38, то кожний боржник має право внести його суму у депозит компетентного органу влади за рахунок на страх і ризик держателя.

Доказів внесення суми вказаного простого векселя у депозит компетентного органу влади відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 43 Уніфікованого закону, держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений.

Своєчасно несплачений простий вексель (як і переказний) зберігає за собою своє вексельне боргове зобов'язання лише у разі своєчасного протесту, під яким розуміється офіційно засвідчена вимога платежу (акцепту) і його неодержання (ст. 44 Уніфікованого закону).

Спірний вексель позивачем не опротестовувався в неплатежі, відповідних доказів сторонами суду не надано.

Непротестування векселя позбавляє позивача права регресу до усіх зобов'язаних за векселями осіб, крім акцептанта переказного векселя (ст. 53 Уніфікованого закону) та векселедавця простого векселя, оскільки векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем (ст. 78 Уніфікованого закону).

За таких обставин, господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак стягнув з відповідача суму основного боргу за простим векселем в розмірі 884034,72 грн.

Крім того, відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону, держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були   обумовлені; відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.

Відтак, місцевий господарський суд, задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 53042,04 грн. відсотків.

Суд першої інстанції відхилив клопотання відповідача про витребування у позивача доказів на підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу №21/01-КП від 21.01.2008 р., оскільки даний договір не є предметом спору у цій справі і не впливає на стягнення боргу за векселем, який знаходиться у законного векселедержателя.

Положеннями ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Тобто, векселедавець простого векселя має право видати такий простий вексель для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Матеріали ж справи свідчать, що позивач отримав вказаний вексель не від векселедавця-відповідача, а від третьої особи - ТОВ "Промтехтрейди" як засіб розрахунку за договором № 21/01-КП купівлі-продажу від 21.01.2008 р. Така передача векселя не підпадає під вимоги ст. 4 вказаного Закону, а вексель у цьому випадку виступає як засіб платежу.          

Таким чином, апеляційний господарський суд невірно застосував норму матеріального права, а саме ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" та прийшов до помилкового висновку, що в разі невиконання умов договору купівлі-продажу №21/01-КП від 21.01.2008 р. щодо передачі товару на суму 885000 грн. відсутні підстави для стягнення боргу за вищевказаним векселем.

За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, як така що прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи та не відповідає вимогам норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Крім того, суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову взагалі не навів мотивів з яких він прийшов до висновку про скасування зазначеної ухвали.

Натомість суд першої інстанції правомірно застосував ст.ст. 66, 67 ГПК України та задовольнив заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, оскільки останній вчиняє дії щодо відчуження свого майна, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були встановлені  у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу  одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну  скаргу  задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 р. у справі № 8/80-08 скасувати.

Рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2008 р. у справі № 8/80-08 залишити в силі.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2008 року у справі № 8/80-08 залишити в силі.

Головуючий, суддя                                                                                  Н. Дунаєвська

                                                                                                                                                                               Судді          :                                                                                                М. Михайлюк

                                                                                            І. Волік