Постанова

від 01.11.2006 по справі 18/86пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/86пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01 листопада 2006 р.                                                                                   № 18/86пн  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого

Разводової С.С. (доповідач)

Катеринчук Л.Й.

розглянувши  касаційну скаргуТОВ "Альфа-Терра"

на постановуЛуганського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року

у справі№ 18/86пн господарського суду Луганської області

за позовомТОВ "Альфа-Терра"

доВАТ "Лисичанська сода"

третя особаВАТ "Лисичанський склозавод"

про визнання права власності та витребування майна

За участю представників сторін

від позивача      не з'явилися,

від відповідача  Горшанов Д.І. дов.

                                                       ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської  області від 23.05.2006 року у справі № 18/86пн позов ТОВ "Альфа-Терра" до ВАТ "Лисичанська сода" про визнання права власності  та витребування майна задоволено повністю на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року зазначене рішення частково скасовано; позов задоволено частково. Пункт 2 резолютивної частини рішення змінено і викладено в наступній редакції: "Визнати право власності за ТОВ "Альфа-Терра" на три вагони-цементовози № 59320424, № 59320432, №59320440". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.  

Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Альфа-Тера" звернулося до Вищого  господарського  суду України з касаційною  скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської  області від 23.05.2006 року залишити без змін, частково скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року в частині відмови про знаходження і витребування вагонів-цементовозів № 59320424, № 59320432, №59320440 з ВАТ "Лисичанська сода" та прийняти нове рішення, яким зобов'язати ВАТ "Лисичанська сода" повернути ТОВ "Альфа-Терра" вагони-цементовози № 59320424, № 59320432, №59320440, які знаходяться на території ВАТ "Лисичанська сода" в трьохденний строк посилаючись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 658, 659, 387 Цивільного кодексу України

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування  судами  норм матеріального  та процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого господарського  суду  України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних  підстав.

               Частиною 1 ст. 334 Цивільного кодексу  України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

            Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій між ТОВ "Альфа-терра" та ВАТ "Лисичанський склозавод"  укладено договір купівлі-продажу № 12/10-2004 від 12.10.2004 року.

             Згідно договору та специфікації до нього ТОВ "Альфа-Терра" придбав у власність ВАТ Лисичанський склозавод"  три вагони-цементовози за № 59320424, № 59320432, №59320440 на загальну суму 34 965 грн.

               Згідно 3.2 договору передбачено, що передача вагонів-цементовозів здійснюється за актом приймання-передачі і перехід права власності відбувається  в момент підписання акту приймання-передачі акту.

                За договором купівлі-продажу від 12.10.2004 року  та актом приймання-передачі  від 26.10.2004 року став власником трьох вагонів-цементовозів під номерами  № 59320424, № 59320432, №59320440.

                 З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновками господарських судів про визнання права власності за ТОВ "Альфа-Терра" на три вагони-цементовози  під номерами  № 59320424, № 59320432, №59320440.

                  Апеляційна інстанція, приймаючи оскаржувану постанову, зазначила, що висновок місцевого господарського суду про знаходження цих вагонів-цементовозів на території ВАТ "Лисичанська сода" та про зобов'язання ВАТ "Лисичанська сода" передати  три вагони-цементовози за  № 59320424, № 59320432, №59320440 позивачу є необґрунтованими.

                   Статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

                    Суди встановили, що на території ВАТ "Лисичанська сода" знаходяться три вагони-цементовози без номерів або інших відміток про власника цих вагонів. Крім того, апеляційна інстанція скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду, посилається на те, що згідно пояснення від 11.05.206 року ДПІ у м. Лисичанську  у період з 14.10.2003 року по 13.10.2003 року проводила перевірку на ВАТ "Лисичанська сода" на предмет наявності неприбуткового майна, в ході перевірки було виявлено три вагони-цементовози без інвентарних номерів та номерів залізниці, які були вилучені як безхазяйні і передані на зберігання до прийняття відповідного рішення по них відкритому акціонерному товариству "Лисичанська сода".

                   Відповідно до копії протоколу огляду та вилучення від 05.11.2003 року, копії акту про результати перевірки фінансово-господарських документів ВАТ "Лисичанська сода" підтверджується факт виявлення на території відповідача вагонів-цементовозів без будь-яких номерів і підпису.

                   Суд апеляційної інстанції вказав, що вагони-цементовози з номерами які визначені у специфікації до договору купівлі-продажу від 12.10.2004 року та акту приймання-передачі від 26.10.2004 року в ході зазначеної перевірки виявлено не було. Сторонами не було надано документів, які б підтверджували знаходження на території підприємства –ВАТ "Лисичанська сода" вагонів-цементовозів за № 59320424, № 59320432, №59320440, які належали третій особі –ВАТ "Лисичанський склозавод" і перейшли у власність ТОВ "Альфа-Терра" за договором від 12.10.2004 року.

                   Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено факт знаходження вагонів-цементовозів, власником яких став позивач за договором купівлі-продажу від 12.10.2004 року на території відповідача і тому відсутні підстави вимагати від ВАТ "Лисичанська сода" їх передачі.    

          Судова колегія не може погодитись з зазначеними висновками апеляційного суду, оскільки останні не відповідають нормам діючого законодавства.

          Частиною 1 ст. 334 Цивільного кодексу  України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Як встановлено судами, ВАТ „Лисичанський склозавод”, приймаючи рішення про відчуження майна на підставі ст. 658 Цивільного кодексу України, одночасно передав покупцю ТОВ „Альфа-Терра” не тільки майно, але і право власності на це майно, вказавши у п. 3.3 договору, що перехід права власності відбувається в момент підписання акту прийому-передачі.

          Статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

          Позивач звернувся за захистом своїх прав до суду і рішенням господарського суду Луганської  області від 23.05.2006 року у справі № 18/86пн позов ТОВ "Альфа-Терра" до ВАТ "Лисичанська сода" про визнання права власності  та витребування майна задоволено повністю на підставі ст. 387 ЦК України.

         З огляду на викладене, висновок апеляційного суду про те, що позивач не довів суду факт знаходження вагонів-цементовозів, власником яких став за договором купівлі –продажу, на території підприємства –відповідача, є необгрунтованим і помилковим.

          Тобто, апеляційна інстанція, частково скасовуючи рішення першої інстанції, фактично унеможливила перехід набутого майна (вагонів –цементовозів) до позивача.

          Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Таким чином, апеляційний суд при розгляді справи має право вживати заходів щодо встановлення фактичних обставин у справі, які мають істотне значення для вирішення заявленого спору по суті.

          Відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

При новому апеляційному розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно повно та всебічно розглянути обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до діючого законодавства.

         За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року необхідно скасувати, а справу передати до Луганського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Враховуючи викладене та керуючись  ст.ст.   1115 , 1117,  11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Касаційну скаргу ТОВ "Альфа-Терра" задовольнити частково.

2.          Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 року скасувати.

3.          Справу передати до Луганського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд.

Головуючий                                                                      Н.Г. Ткаченко

Судді                                                                                С.С. Разводова

                                                                                          Л.Й. Катеринчук