Постанова

від 28.10.2008 по справі 30-25/332-04-10905

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30-25/332-04-10905

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 жовтня 2008 р.                                                                                    № 30-25/332-04-10905  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачаМатківський С.М. - дов. від 27.02.2008 року

відповідача -1не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідача –2Попович І.Я. –дов. від 28.03.2008 року,Рябко Є.О. –дов. від 21.10.2008 року

Генеральної Прокуратури України

Громадський С.О. –посв. від 10.02.2005 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

та касаційне поданняЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 року

у справі№ 30-25/332-04-10905 господарського суду Одеської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський"

до- Дочірнього підприємства "Санаторій Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця"- Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

прозобов'язання виконати умови договору, дострокове розірвання договору, зобов'язання передати майно та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України  А.Й. Осетинського від 27.10.2008 року у зв'язку з виходом судді Муравйова О.В. з відпустки, для розгляду касаційної скарги у справі №30-25/332-04-10905 господарського суду Одеської області, утворено колегію суддів у складі: головуючий – Муравйов О.В., судді: Полянський А.Г., Фролова Г.М.

В грудні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства "Санаторій Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про зобов'язання відповідача-1  виконати умови договору про спільну діяльність від 05.05.2004 року № 5113164/2004-34 та передати до спільної діяльності будівлю адміністративного корпусу №45 (літера А).

Згідно заяви від 13.01.2005 року позивач просив суд зобов'язати Дочірнє підприємство  "Санаторій "Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" виконати умови договору про спільну діяльність від 05.05.2004 року № 5113164/2004-34 та передати до спільної діяльності будівлю адміністративного корпусу № 45 (літ "А"); розірвати достроково Договір про спільну діяльність  від 05.05.2004 року № 5113164/2004-34, укладений між Дочірнім підприємством  "Санаторій "Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський"; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" сплатити відповідачу Дочірньому підприємству "Санаторій "Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства  лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укпрофоздоровниця" у якості компенсації внеску до спільної діяльності 1600000 грн.; визнати право власності на будівлю адміністративного корпусу № 45, літ. "А", розташовану за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський".

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач з посиланням на статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, наголошував, зокрема, на тому, що суд повинен зобов'язати відповідача  виконати умови договору та передати майно.

В ході розгляду справи позивач неодноразово доповнював, змінював та уточнював позовні вимоги.

Згідно заяви, поданої 25.03.2008 року, позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати за позивачем право власності на частку у розмірі 50% у спільному майні –адміністративно - готельному корпусі №45, що розташований у м. Одесі, пров. Лермонтовський, 2; стягнути з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" компенсацію вартості частки позивача у спільному майні –будівлі готельного корпусу, яка складає 17 500 000, 00 грн., податок на додану вартість у розмірі 3 500 000, 00 грн., компенсацію вартості частки позивача у спільному майні, яке використовується в забезпеченні діяльності готелю, яка складає 492 008, 00 грн., державне мито в розмірі 25500 грн.

Обґрунтування вказаної вище заяви викладено в попередніх заявах про зміну та доповнення позивних вимог, в яких, зокрема, зазначено, що рішенням господарського суду Одеської області у справі № 30/33-06-1704 від 17.05.2006 року, залишеним без змін в цій частині постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2007 року, розірвано Договір про спільну діяльність №5113164/2004-34 від 05.05.2004 року,  укладений  між ДП "Клінічний Санаторій "Лермонтовський" ЗAT "Укрпрофоздоровниця" та ТОВ "Лермонтовський". Позивачем зазначено, що сторони по справі, тобто Закрите акціонерне товариство "Укпрофоздоровниця", Дочірнє підприємство "Санаторій "Лермонтовський" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" повинні вирішувати питання, поділу та повернення майна, а також виплати за нього компенсації в окремому порядку. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" керуючись частиною 2 статті 1141, статтями 365, 367 Цивільного кодексу України дійшло висновку, що йому за рахунок  Закритого акціонерного товариства "Укпрофоздоровниця" повинна бути повернена  вартість його долі у спільному майні. Відзначено позивачем і те, що оскільки відповідачі у справі ухиляються від реєстрації права власності на спірне майно за учасниками Договору у частках, які ним встановлені, що свідчить про невизнання ними права спільної часткової власності на спірне майно, позивач керуючись статтею 392 Цивільного кодексу України просив визнати за ним право власності на частку у розмірі 50% у спірному майні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.05.2008 року (судді: Рога Н.В. –головуючий, Зуєва Л.Є., Аленін О.Ю.) по справі №30-25/332-04-10905 господарського суду Одеської області у частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" щодо дострокового розірвання договору про спільну діяльність від 05.05.2004 року № 5113164/2004-34, укладеного між Дочірнім підприємством "Санаторій "Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" провадження у справі припинено. У задоволенні іншої частини позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" відмовлено.

Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" щодо дострокового розірвання договору про спільну діяльність від 05.05.2004 року № 5113164/2004-34, укладеного між Дочірнім підприємством "Санаторій Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" підлягають припиненню на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Договір про спільну діяльність від 05.05.2004 року № 5113164/2004-34 є розірваним за рішенням суду. Закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця", як власник будівлі, не передавало її у спільну часткову власність, а Дочірнє підприємство "Санаторій Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", як володілець та користувач будівлі, передало її за договором у спільне володіння та користування.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 року (судді: Михайлов М.В. - головуючий, Тофан В.М., Журавльов О.О.) по справі №30-25/332-04-10905 господарського суду Одеської області рішення господарського суду скасовано. Позов задоволено. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" право власності на частку у розмірі 50% у спільному майні –адміністративно готельному корпусі №45, що розташований у м. Одесі, пров. Лермонтовський, 2. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" компенсацію вартості частки позивача у спільному майні –будівлі готельного корпусу у розмірі 17 500 000, 00 грн. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" компенсацію вартості частки позивача у спільному майні, яке використовується в забезпеченні діяльності готелю у розмірі 492 008, 00 грн.  Стягнуто з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" витрати на державне мито у сумі 25 500, 00 грн., витрати на державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 12 750, 00 грн., 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи постанову, апеляційний господарський суд з посиланням на статті 360, 1135 Цивільного кодексу України зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, апеляційний господарський суд вказує на ту обставину, що позивачем доведено необхідність додаткових витрат на облаштування корпусу.

Не погоджуючись з постановою суду, Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненням до касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 року у справі № 30-25/332-04-10905 господарського суду Одеської області, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2008 року залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 22, 35, 43, 80 Господарського процесуального кодексу України, статей 355-357, 625, 626, 1130-1134 Цивільного кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що в ході судового розгляду позивачем було змінено предмет та підстави позову, що процесуально недопустимо. Зокрема, заявником зазначено, що первинні позовні вимоги мали наступний предмет: питання виконання Санаторієм договірних зобов'язань, а тому були обґрунтовані вимогами глав 47, 51 Цивільного кодексу України, якими врегульовано питання виконання зобов'язань та відповідальність за порушення зобов'язання.

Однак, після розірвання вказаного договору про спільну діяльність, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" та Дочірнім підприємством "Клінічний санаторій "Лермонтовський", в судовому порядку на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року, яка була залишена без змін Вищим господарським судом України, позивач не маючи вже можливості вимагати виконання зобов'язань за розірваним договором, переадресував свої повністю нові позовні вимоги від Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Лермонтовський" до другого відповідача –Закритого акціонерного товариства "Укпрофоздоровниця" та обґрунтував ці вимоги саме наслідками припинення зобов'язань за договором про спільну діяльність, зокрема, главами 50, 53, 77 Цивільного кодексу України.

Таким чином позивач у будь-якому разі одночасно змінив предмет та підстави  позову, тим більш, що розірвання договору відбулось у період розгляду справи, та саме факт розірвання договору спонукав позивача на зміну предмету та підстав позову.

Не погоджуючись з постановою суду, Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 року у справі № 30-25/332-04-10905 господарського суду Одеської області, в якому просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2008 року залишити в силі, мотивуючи касаційне подання доводами про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 22, 35 Господарського процесуального кодексу України, статей 367, 1131, 1141 Цивільного кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що постанова апеляційного господарського суду порушує інтереси держави.

Відзиви на касаційну скаргу та касаційне подання не надано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін та Генеральної Прокуратури України, присутніх  у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, та доводи, викладені у касаційній скарзі та касаційному поданні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий  господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Постанова цим вимогам не відповідає.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач  неодноразово змінював позовні вимоги і, як зазначив суд першої інстанції, заявою від 25.03.2008 року остаточно уточнив позовні вимоги та просив суд визнати за позивачем право власності на частку у розмірі 50% у спільному майні –адміністративно - готельному корпусі №45, що розташований у м. Одесі, пров. Лермонтовський, 2; стягнути з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" компенсацію вартості частки позивача у спільному майні –будівлі готельного корпусу, яка складає 17 500 000, 00 грн., податок на додану вартість у розмірі 3 500 000, 00 грн., компенсацію вартості частки позивача у спільному майні, яке використовується в забезпеченні діяльності готелю, яка складає 492 008, 00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було змінено і предмет і підставу позову, що є неприпустимим відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний господарський суд відзначив, що даний висновок суду першої інстанції є безпідставним, зокрема, в зв'язку з тим, що в заяві від 25.03.2008 року мала місце лише зміна позивачем предмету позову. Підстави позову позивачем не змінювалися, а відтак вирішив спір з урахуванням заяви позивача від 25.03.2008 року.

Однак, при цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що в позові від 10.04.2004 року відповідачами були зазначені Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Лермонтовський"  Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" та Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Під час розгляду справи змінювалась позиція позивача відносно відповідача. Остаточно відповідачем було визнано Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" –власник спірного майна.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Предмет позову –це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Підстава позову –це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову –це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Проте судом апеляційної інстанції не звернуто уваги на те, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач наголошував на невиконанні умов договору та зобов'язанні виконати умови договору про спільну діяльність.

При цьому заява від 25.03.2008 року подана з урахуванням розірвання договору, що  призвело до зміни предмету та підстав позову (викладених в заявах про зміну та доповнення позовних вимог).

Судом апеляційної інстанції зазначено, що 03.06.2008 року через канцелярію суду позивач надав заяву про розгляд позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" в редакції заяви позивача від 25.03.2008 року, а також заяву про прийняття відмови позивача від позову в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" податку на додану вартість в сумі 3500000 грн., які були задоволенні судом.

Частиною 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зазначене обмеження означає, що позивач в апеляційній інстанції  не може реалізувати деяких прав, наданих йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, він не вправі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.

Отже, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції помилково розглянув справу з урахуванням заяви від 25.03.2008 року.

Суд першої інстанції, врахувавши норми статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у задоволенні зазначеної вище заяви позивача та розглядав позовні вимоги позивача в редакції заяви, що надійшла до суду 13.01.2005 року, зокрема, про зобов'язання Дочірнього підприємства  "Санаторій "Лермонтовський" виконати умови договору про спільну діяльність від 05.05.2004 року № 5113164/2004-34 та передати до спільної діяльності будівлю адміністративного корпусу № 45 (літ "А"); розірвати достроково Договір про спільну діяльність  від 05.05.2004 року № 5113164/2004-34, укладений між Дочірнім підприємством  "Санаторій "Лермонтовський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський"; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" сплатити відповідачу Дочірньому підприємству "Санаторій "Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства  лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укпрофоздоровниця" у якості компенсації внеску до спільної діяльності 1600000 грн.; визнати право власності на будівлю адміністративного корпусу № 45, літ. "А", розташовану за адресою: м. Одеса, про. Лермонтовський, 2 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський".

Як встановлено судом, Закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця",  відповідно до Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі, виданого виконкомом Одеської міської ради 17.07.2002 року, є власником нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса,  пров. Лермонтовський, 2.

Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", згідно Статуту, створене Закритим акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця" відповідно до рішення загальних зборів від 22.01.2003 року "Про зміни організаційно-правової структури Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця". Засновником і власником майна підприємства є  Закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця".

Відповідно до пункту 3.3 Статуту Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", останнє від свого імені може укладати угоди, договори, контракти, набувати майнових та немайнових прав, нести обов'язки, бути  позивачем і відповідачем у суді.

Пунктом 4.3 Статуту встановлено, що власником майна Підприємства є Закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця". Підприємство володіє і користується належним йому майном без права прийняття рішення про відчуження основних фондів.

За умовами пункту 4.4. Статуту продаж, передача іншим підприємствам, організаціям  і установам, обмін, здавання в оренду, передача в заставу, а також списування з балансу майна, що належить Підприємству, здійснюється лише в установленому Закритим акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця"  порядку.

Відповідно до пункту 5.6 Статуту Головний лікар Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Лермонтовський" укладає угоди, контракти, договори (підряду, оренди, кредитування, застави, купівлі-продажу, тощо) на суму, що не перевищує 2% від вартості основних фондів Підприємства, при перевищенні –лише за погодженням з Головою Правління Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця".

Судом встановлено, що 05.04.2004 року між Дочірнім підприємством "Клінічний санаторій "Лермонтовський" (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" (Інвестор) було укладено договір про спільну діяльність №5113164/2004-34, за умовами якого, Підприємство та Інвестор  зобов'язалися об'єднати свої внески для здійснення спільної діяльності на території Санаторію "Лермонтовський" (м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2) і спільно діяти без утворення юридичної особи з метою одержання прибутку шляхом сумісної експлуатації адміністративно-готельного корпусу № 45 літ. "А" Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Лермонтовський", що передається у спільну діяльність та знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2. Договір затверджений  05.04.2007 року головою Правління Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" Е.О. Колесник.

Відповідно до пункту 2.2 договору частки Учасників спільної діяльності складають : Підприємства –50%, Інвестора –50%.

За умовами пункту 2.3 договору грошові та майнові внески Учасників у спільну діяльність, а також майно, створене чи придбане в результаті спільної діяльності Учасників, є їх загальною власністю.

Судом першої інстанції відзначено, що Рішенням Правління Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" від 02.11.2001 року № ПЗ-8 затверджено Положення про порядок укладання договорів про сумісну діяльність в дочірніх підприємствах Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця".

Згідно із пунктом 4.1 вказаного Положення договір про сумісну діяльність не передбачає зміну форми власності майна і передачу майна по акту, воно продовжує рахуватися на балансі дочірнього підприємства. Зазначені Договори підписуються керівником дочірнього підприємства і затверджуються Головою Правління.

Відповідно до пункту 4.2 Договір вважається укладеним з моменту затвердження Головою Правління. Договори про сумісну діяльність на суму більше 3 млн. грн. затверджує Рада, про що приймається рішення (пункт 4.3).

Судом першої інстанції встановлено, що Закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця", як власник будівлі, не передавало її у спільну часткову власність, а Дочірнє підприємство "Санаторій "Лермонтовський", як володілець та користувач будівлі, передало за договором не у спільну часткову власність, а у спільне володіння та користування.

Відповідно до частини 1 статті 1134 Цивільного кодексу України внесене учасником майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їх спільним майном.

Судом першої інстанції також встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області у справі № 30/33-06-1704 від 17.05.2006 року розірвано Договір про спільну діяльність №5113164/2004-34 від 05.05.2004 року,  укладений  між ДП "Клінічний Санаторій "Лермонтовський" ЗAT "Укрпрофоздоровниця" та ТОВ "Лермонтовський"; вилучено із спільної діяльності ТОВ "Лермонтовський" та ДП "Клінічний Санаторій "Лермонтовський" та передано на користь ТОВ "Лермонтовський" спільне майно: готельний комплекс, що складається з будівлі корпусу № 45 площею 1566 кв.м., літнього майданчику, капітальної огорожі, що розташовані в м. Одесі, пров. Лермонтовський, 2; визнано право власності за ТОВ "Лермонтовський" на цей готельний комплекс; стягнуто з ТОВ "Лермонтовський" на користь ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" грошову компенсацію за майно, яке перебувало у спільній частковій власності сторін у розмірі 4 307 719 грн., що складає 50 % вартості спільного майна. В решті позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2007 року,  рішення  господарського суду Одеської області від 17.05.2006  року змінено і викладено в новій редакції. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" задоволено в частині розірвання договору про спільну діяльність № 5116164/2004-34, укладеного 05.04.2004 року між Дочірнім підприємством "Клінічний санаторій "Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський", у задоволенні іншої частини позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та ЗАТ  "Укрпрофоздоровниця" відмовлено повністю.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що провадження у справі стосовно вимоги позивача щодо дострокового розірвання Договору про спільну діяльність від 05.05.2004 року № 5113164/2004-34, укладеного між Дочірнім підприємством "Клінічний санаторій "Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" підлягає припиненню.

Правомірного висновку дійшов суд першої інстанції, що вимога позивача щодо зобов'язання Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Лермонтовський" виконати умови Договору про спільну діяльність від 05.05.2004 року № 5113164/2004-34 та передати до спірної діяльності будівлю адміністративного корпусу № 45 (літ. А) не підлягає задоволенню, оскільки Договір про спільну діяльність є розірваним за рішенням суду, а відтак немає підстав для виконання сторонами його умов.

Позивач відзначив, що підставою виникнення права власності останній вважає Договір про спільну діяльність від 05.05.2004 року № 5113164/2004-34, укладений між Дочірнім підприємством "Клінічний санаторій "Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський".

Однак, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Лермонтовський" не є власником будівлі адміністративного корпусу № 45 (літ. А), розташованої за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2.

Крім того, постановою Верховного Суду України  у справі № 22-17/100-06-4613 встановлено, що будівля корпусу № 45 була виділена для спільної діяльності, метою якої було одержання прибутку шляхом сумісної експлуатації.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 2 статті 1141 Цивільного кодексу України  у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.

Врахувавши викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про визнання за ним права власності на будівлю адміністративного корпусу №45 (літ. А), розташовану за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, також не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні вимоги  позивача щодо зобов'язання його сплатити ДП "Санаторій Лермонтовський" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" у якості компенсації внеску до спільної діяльності 1600000 грн., оскільки стаття 365 Цивільного кодексу України, якою обґрунтовував позивач свої вимоги в цій частині, стосується припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Таким чином, судом апеляційної інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового скасування рішення господарського суду першої інстанції, який всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку обставинам справи та дійшов обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" щодо дострокового розірвання Договору про спільну діяльність від 05.05.2004 року № 5113164/2004-34, укладеного між Дочірнім підприємством "Санаторій "Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальності "Лермонтовський" та відмову в задоволенні іншої частини позову Товариства з обмеженою відповідальностю "Лермонтовський".

Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування  або  зміни  рішення  місцевого  чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 року у справі № 30-25/332-04-10905 господарського суду Одеської області підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2008 року у справі №30-25/332-04-10905 -  залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та касаційне подання Заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 року у справі № 30-25/332-04-10905 господарського суду Одеської області скасувати.

Рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2008 року   залишити без змін.

Головуючий                                                                              О.Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                                        Г. Фролова