3/394-17/232
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.11.2008 № 3/394-17/232
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Клюско С.О., Сердюк В.А. (за довір.),
від відповідача 1 -Чикало О.О. (за довір.),
від відповідача 2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Севастопольської міської ради
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.09.2008
у справі № 3/394-17/232
за позовом Приватне підприємство "Новен"
до Севастопольська міська рада
Севастопольська міська державна адміністрація
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання права володіння і користування земельною ділянкою на умовах оренди, зобов"язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду передано позовні вимоги, враховуючи подану заяву про уточнення позовних вимог від 04.08.2008 р., про :
1) визнання поновленим договір про право користування землею на умовах оренди земельною ділянкою площею 0,1895 га, яка розташована на площі ім. 300-річчя Російського флоту в місті Севастополі, укладений між Севастопольською міською державною адміністрацією та ПП «Новен», з реєстровим № 173 від 17.02.1998, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, із здійсненням заміни сторони цього договору - орендодавця - Севастопольської міської державної адміністрації на Севастопольську міську раду;
2) зобов'язання Севастопольську міську раду переукласти з позивачем договір про право користування землею на умовах оренди з реєстровим № 173 від 17.02.1998 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором;
3) зобов'язання Севастопольську міську державну адміністрацію не чинити перешкод в переукладанні Севастопольською міською радою з позивачем договору про право користування землею на умовах оренди № 173 від 17.02.1998 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
За результатами нового розгляду спору Господарським судом м. Києва у справі №3/394-17/232 прийнято рішення від 03.09.2008 р., яким позов задоволено частково. Визнано договір на право користування землею на умовах оренди, укладений 03.02.1998 між Севастопольською міською державною адміністрацією та Приватним підприємством «Новен» поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, із здійсненням заміни сторони цього договору - орендодавця - Севастопольської міської державної адміністрації на Севастопольську міську раду. Зобов'язано Севастопольську міську раду переукласти з Приватним підприємством «Новен» договір про право користування землею на умовах оренди від 03.02.1998 зареєстрований за №173 від 17.02.1998, раніше укладений між Севастопольською міською державною адміністрацією та Приватним підприємством «Новен», на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач-1, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, оскільки вважає, що воно прийнято судом в порушення норм матеріального права, просить у справі прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач-1 посилається на те, що Севастопольська міська рада не надавала свого погодження на укладення відповідного договору оренди землі. А оскільки згідно ст.16 Закону України „Про оренду землі” договір оренди земельної ділянки може бути укладений лише за взаємним волевиявленням обох сторін, то позовні вимоги про зобов'язання відповідача-1 укласти договір оренди, на думку останнього, є незаконними, а тому не підлягають задоволенню.
Крім того, скаржник вказує на неврахування судом тієї обставини, що Севастопольська міська рада не є правонаступником прав та обов'язків Севастопольської міської держадміністрації в розумінні ст..ст.512, 516 ЦК України, а згідно вимог п.3 Перехідних положень ЗК України є органом, який має право на даний час розпоряджатися земельними ділянками в порядку та способом передбаченим законом. Також відповідач-1 зазначає про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про поновлення договору оренди, оскільки спірна земельна ділянка перебуває в конкурентній економіко-планувальній зоні та відповідно до рішення Севастопольської міської ради від 11.10.2006 № 911 «Про визначення територій, на яких право власності або право оренди земельних ділянок, набувається на конкурентних засадах» право оренди на даній території підлягає придбанню на конкурентних засадах.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає її необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення. Стверджує, що скаржник не правильно кваліфікує правову природу взаємовідносин сторін. Оскільки між сторонами був укладений відповідний договір оренди земельної ділянки і позивачем були вчинені дії спрямовані на його пролонгацію (направлені власнику відповідні листи про продовження дії договору, здійснювалася оплата платежів за договором), а власником не було надано у встановленому законом порядку заперечень щодо продовження договірних відносин, то позивач вважає заявленими правомірно позовні вимоги щодо визнання спірного договору оренди поновленим на той самий строк і на тих самих підставах. Оскаржуване рішення вважає законним, а тому просить залишити його без змін.
Як свідчать матеріали справи, сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, однак, наданими процесуальними правами щодо участі в судовому засіданні відповідач-2 не скористався, в судове засідання 05.11.2008 р. повноважний представник відповідача-2 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив (в матеріалах наявні повідомлення про вручення ухвали суду). Заслухавши думку інших учасників, колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача-2.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та обґрунтовано задовольнив позов частково, виходячи з наступного.
Під час розгляду спору судом першої інстанції було встановлено, що на підставі Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 14.11.1997 №2037-р, згідно якого позивачу надано із земель державної власності у тимчасове користування на умовах оренди строком до 28.04.2007 р. земельну ділянку площею 0,1895 га, що розташована на площі 300-річчя Російського флоту у м. Севастополь для реконструкції існуючих споруджень танцювального майдану і будівлю видовищно-торгівельного центру та його обслуговування, між відповідачем-2 та позивачем був укладений договір на право користування землею на умовах оренди (зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею під реєстраційним №173 від 17.02.1998).
У відповідності до рішення Севастопольської міської ради від 06.10.2000 № 597 «Про міри по організації виконання Закону України «Про планування та забудову територій» і про хід виконання рішень міської ради з питань містобудування», Севастопольською міською державною адміністрацією було видано розпорядження № 216-р від 19.02.2004 р. на розробку позивачем робочого проекту будівництва видовищно-торгівельного центру в Артилерійській бухті, а розпорядженням № 787-р від 28.05.2004 внесла зміни в своє попереднє розпорядження, яким надала згоду позивачу розробити робочий проект будівництва громадського центру міста в складі видовищно-торгівельних, офісно-готельних приміщень.
Під час розгляду спору господарським судом було з'ясовано, що в 2006 р. позивач виступив замовником виконання проектно-видовищних робіт відповідно до Договору № 49 від 18.07.2006, укладеного з підприємцем Щербаневим В.М. та згідно із статтею 29 Закону України «Про планування та забудову територій» отримав дозвіл інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Севастополя № 516/266 від 08.09.2006 і розпочав будівництво торгово-видовищного центру з офісно-готельними номерами на земельній ділянці, яку воно орендує відповідно до договору оренди № 173 від 17.02.1998.
В п 5.2. укладеного між сторонами договору оренди було передбачено, що після спливу строку користування земельною ділянкою, договір може бути пролонгований на наступний строк, якщо жодна із сторін не вимагає його розірвання.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правомірності продовження користуватися позивачем орендованою земельною ділянкою площею 0,1895 га, яка розташована на площі ім. 300-річчя Російського флоту в місті Севастополі, після закінчення строку дії договору оренди.
До закінчення строку дії договору, позивач 14.12.2006 р. звернувся до Севастопольської міської ради з клопотанням про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки №173 від
7.02.1998.
05.02.2007 р. відповідач-1 повідомив позивача, що клопотання від 14.12.2006 переадресовано відповідачу-2 (Севастопольській міській державній адміністрації) для розгляду і
винесення пропозиції в міську раду щодо розгляду питання по суті.
09.02.2007р. відповідач-2 надіслав позивачу лист-повідомлення відносно того, що з приводу переоформлення договору оренди земельної ділянки з реєстраційним №173 від 17.02.1998 ПП «Новен» повинно звертатися до Севастопольської міської ради (як до суб'єкта права розпорядження землями в межах міста Севастополя).
Частиною третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Як було встановлено судом в ході розгляду спору, від орендодавця (Севастопольської міської державної адміністрації), повноваження якого з 01.01.2002 по розпорядженню землями в місті Севастополі змінилися, а також від Севастопольської міської ради, яка з 01.01.2002 є суб'єктом права розпорядження земельною ділянкою, яку використовує позивач відповідно до договору №173 від 17.02.1998, відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» позивачу письмові заперечення на протязі одного місяця після закінчення строку цього договору не надходили і не надсилалися.
В судовому засіданні на запитання судової колегії представник відповідача-1 пояснив, що Севастопольська міська рада проти продовження строку дії договірних відносин між сторонами не заперечує за умови надання позивачем всіх необхідних документів у відповідності до вимог закону.
Господарським судом першої інстанції було встановлено, що позивач належним чином виконував договірні зобов'язання, навіть після закінчення терміну дії договору своєчасно й у повному розмірі сплачував орендну плату, що підтверджується платіжними дорученнями за період з квітня 2007р. по липень 2008р., листом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 28.07.2008 № 6449/10/190 про відсутність у ПП «Новен» заборгованості по орендній платі за землю. Відповідачі також не повідомляли позивача про припинення сплати коштів за згаданим договором у зв'язку із закінченням строку його дії, а також не здійснили повернення цих коштів позивачу.
Судовою колегією було досліджено, що з моменту укладання та протягом дії спірного договору оренди земельної ділянки, жодна із сторін не ставила питання про розірвання спірного договору на право тимчасового користування землі на умовах оренди зареєстрованого за №173 від 17.02.1998.
Враховуючи вищевикладене, та положення п. 5.2 договору оренди, ст.33 Закону України «Про оренду землі», колегія погоджується із висновком місцевого суду, що позивач є законним користувачем земельної ділянки площею 0,1895 га, яка розташована на площі ім. 300-річчя Російського флоту в м. Севастополі. Відповідно право позивача на земельну ділянку має бути захищено судом шляхом визнання за ним права на оренду земельної ділянки, що може бути здійснено через поновлення договору №173 від 17.02.1998 на той же строк і на тих же умовах.
У відповідності до положень ч.4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Оскільки під час дії зазначеного договору оренди набув чинності новий Земельний кодекс України і повноваження відповідача-2 в галузі земельних відносин були передані відповідачу-1, судова колегія погоджується із висновком господарського суду щодо правомірності заміни сторони договору оренди, зазначивши у даному договорі замість старого орендодавця (Севастопольської міської державної адміністрації) - нового (Севастопольську міську раду) у відповідності до положень ст.ст. 512, 516 ЦК України.
Враховуючи те, що ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору, господарський суд дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-1 переукласти договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди за реєстровим №173 від 17.02.1998 із заміненою стороною цього договору на Севастопольську міську раду.
Дослідивши обставини справи, колегія вважає, що позивачу було правомірно відмовлено в частині позовних вимог про зобов'язання Севастопольської міської державної адміністрації не чинити перешкод в переукладанні Севастопольською міською радою з позивачем вказаного договору про право користування землею на умовах оренди, оскільки як було досліджено судом, відповідне право позивача не порушувалося відповідачем-2, а тому і підстави для його відновлення є відсутніми.
Доводи відповідача-1 про необхідність застосування ст. 124 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки комунальної власності передаються в оренду на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, колегією визнаються необґрунтованими та до уваги не приймаються. Як було встановлено під час розгляду спору, спірна земельна ділянка вже була передана позивачу у відповідності до договору оренди та знаходилася у його користуванні на момент винесення рішення по даній справі. Крім того, ст. 124 Земельного кодексу України не передбачає необхідності прийняття відповідачем-1 рішення про поновлення строку дії вже укладеного договору оренди чи про його переукладення. А у відповідності до положень п.5.2. укладеного між сторонами договору оренди, він вважається пролонгованим на новий строк якщо жодна із сторін не вимагає його розірвання.
У відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України скаржник не надав суду належних доказів в обгрунтування власної позиції, доводів позовної заяви не спростував. За таких обставин подана апеляційна скарга визнається необгрунтованою та задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, та обґрунтованість заявлених позовних вимог, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість та відповідність висновків суду фактичним обставинам та зібраним у справі доказам, а відтак відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Севастопольської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 03.09.2008 р. у справі №3/394-17/232 залишити без змін.
3. Матеріали справи №3/394-17/232 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 05.11.2008 |
Оприлюднено | 15.11.2008 |
Номер документу | 2303820 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Корсак В.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні