Постанова

від 18.09.2008 по справі 1/291-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/291-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.09.08                                                                                               Справа №1/291-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Кричмаржевський В.А.    , Мойсеєнко Т. В.

при секретарі Пересади О.В.

за участю представників:

позивача - Гололобова М.І., дов. № 04/1740 від 18.08.2008р.

відповідача -  не з'явився

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонські комбайни», м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 21.07.2008р.  

у справі  №1/291-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль», м.Херсон

до відповідача   Відкритого акціонерного товариства «Херсонські комбайни», м. Херсон

про  стягнення суми

                                                     Установив:

       За рішенням господарського суду Херсонської області від 21.07.2008р. у справі №1/291-08 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль», м.Херсон (далі - ВАТ «Херсонська ТЕЦ»), з урахуванням їх уточнень, задоволені частково, з відповідача –  ВАТ «Херсонські комбайни», м. Херсон, на користь позивача - стягнуто 160.228,77грн. основного боргу з урахуванням витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та нарахованих  3% річних, судових витрат у розмірі – 1.720,28грн., щодо інших позовних вимог провадження у справі припинено.

Відповідач у справі, не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його до Запорізького апеляційного господарського суду, просить його скасувати в частині стягнення 116.719,45грн. основного боргу, 3% річних та витрат від інфляції, і зупинити провадження у справі до розгляду вимог кредиторів та затвердження реєстру кредиторів.

Свої доводи в апеляційній скарзі заявник обґрунтовує наявністю у матеріалах справи ухвали про порушення справи про банкрутство ВАТ «Херсонські комбайни», а тому, на думку заявника апеляційної скарги, господарський суд зобов'язаний був зупинити позовне провадження до розгляду вимог кредиторів та затвердження реєстру кредиторів.

У судове засідання представник відповідача - заявника апеляційної скарги не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового процесу повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення – ухвали про призначення справи до розгляду.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, але присутній представник у судовому засіданні зазначив, що не погоджується з доводами особи, що подала апеляційну скаргу, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення залишити без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за умови відсутності представника відповідача, оскільки матеріалів справи достатньо для цього.

Згідно з розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №1775 від 17.09.2008р. справа №1/291/08 передана на розгляд колегії суддів у складі: Антоніка С.Г. (головуючого), Кричмаржевського В.А. та Мойсеєнко Т.В.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасника судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, але вважає що рішення підлягає зміні з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем 17.01.2006р. укладений договір №405 (юр), 01.11.2006р. укладений договір №405 (ТЕЦ) та 03.11.2007року договір за №515/дгу. Предметом усіх трьох договорів є надання виконавцем - ВАТ «Херсонська ТЕЦ») споживачеві - ВАТ «Херсонські комбайни» послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, при цьому споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані послуги.

Проаналізувавши вказані договори, колегією суддів встановлено, що вони є ідентичними, але відрізняються лише за термінами надання послуг.

За своєю правовою природою вказані договори є договорами постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Договорами про купівлю-продаж та поставки передбачено, що одна  сторона  (продавець, постачальник) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 8 договорів розрахунковим періодом є календарний місяць, а у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

На виконання вказаних договорів виконавцем - ВАТ «Херсонська ТЕЦ» споживачеві - ВАТ «Херсонські комбайни» у період січня 2006р. – березня 2008р. надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що підтверджується долученими до матеріалів справи рахунками, виставленими позивачем (а.с.25-32). Отримання послуг та неповний розрахунок за спожиті послуги відповідач не заперечує, що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с.67).

Так, за вказаний період відповідачеві надано послуг на 197.409,60грн. Однак, враховуючи здійсненні оплати відповідачем у розмірі 6.139,67грн., сума основного боргу складає – 191.239,94грн., про що і було подано позовну заяву.

Але слід звернути увагу на те, що 14.07.2008р. позивачем до суду подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути 160.228,77грн. основного боргу з урахування нарахованих річних та інфляційних.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що подання позивачем уточнення позовних вимог не суперечить законодавству, а тому позов слід розглядати з урахуванням вимог, викладених у заяві про уточнення позовних вимог.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським  визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний    вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і у Цивільному кодексі України - стаття 526.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім цього, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на підставі вищевикладених статей, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача є правомірними, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та договорах, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі відповідно до заяви про уточнення позовних вимог. Сума основного боргу, нарахованих річних та інфляційних витрат позивачем розраховані вірно та підлягають стягненню у повному обсязі, де 154.098,23грн. це основний борг, 2.561,22грн. – збитки з урахуванням індексу інфляції, та 3.569,32грн. - 3% річних.

Колегією суддів з'ясовано, що господарським судом Херсонської області порушені норми процесуального права. Так, місцевим судом позов задоволений частково, провадження в частині позовних вимог припинено, але саме з таким висновком погодитись не можна.

При винесенні рішення місцевим судом не враховано те, що позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, що відповідає, як зазначено вище, статті 22 ГПК України, а тому вимоги слід було розглядати саме ті, які викладені у цій заяві. При поданні позову позивач просив стягнути основну заборгованість за період січня 2006р. - березня 2008р. у розмірі – 191.239,94грн., а уточнюючи позовні вимоги, зменшив її розмір вимог до 154.098,23грн., зменшивши при цьому період стягнення (листопад 2006р. - березень 2008р.). Матеріали справи містять рішення господарського суду Херсонської області від 14.12.2006року, прийнятого у справі №4/371-06, відповідно до якого з ВАТ «Херсонські комбайни» на користь ВАТ «Херсонська ТЕЦ» стягнуто 37.141,69грн. основного боргу за договором №405 від 17.01.2006року, який, до речі, є предметом розгляду у даній справі (а.с.74).

Тобто, уточнюючи позовні вимоги, позивач виключив заборгованість, яка вже була стягнута вищезгаданим рішенням, а тому позовні вимоги, заявлені при подані позову з урахуванням поданого уточнення, не повинні розглядатись, та, тим більше, по них не можна припиняти провадження разом з частковим задоволенням позову.

Припиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд посилається на пункт 1-1 та пункт 4 частини першої статті 80 ГПК України, відповідно до яких провадження припиняється у зв'язку з відмовою позивача від позову та відсутності предмету спору, однак будь-які заяви про відмову позивача від позову у матеріалах справи відсутні, а враховуючи уточнення позовних вимог щодо суми основного боргу у зв'язку із зменшенням терміну виникнення заборгованості, то у цьому разі не може бути застосований пункт 1-1 статті 80 ГПК України.

В уточненнях до позову заявник, як на підставу зменшення розміру суми основного боргу, посилається на зменшення терміну стягнення основної заборгованості, але ж ніяк не на рішення господарського суду, яким була стягнута заборгованість за договором №405 від 17.01.2006року. А тому колегія суддів вважає, що рішення підлягає зміні.

Щодо посилань заявника апеляційної скарги на те, що відносно відповідача порушена справа про банкрутство, а тому позовне провадження підлягає зупиненню до розгляду вимог кредиторів та затвердження реєстру кредиторів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 79 ГПК України провадження у справі зупиняється у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі призначення господарським судом судової експертизи, надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів, заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства. Вказана стаття містить вичерпний перелік підстав зупинення справи про банкрутство.  

У випадку, що розглядається, порушення справи про банкрутство підприємства-відповідача не може бути підставою для зупинення справи про банкрутство.

Наявність справи про банкрутство не позбавляє позивача права на судовий захист своїх прав та законних інтересів шляхом подання позовної заяви.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого майнового особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд -

                                                                  Постановив:

           Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонські комбайни», м.Херсон, залишити без задоволення.

           Рішення господарського суду Херсонської області від 21.07.2008р. у справі                          №1/291-08 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

           «Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Херсонські комбайни», м.Херсон, на користь Відкритого акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль», м.Херсон, 154.098,23грн. основного боргу, 2.561,22грн. інфляційних збитків, 3.569,32грн. - 3% річних, 1.720,28грн. державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

           Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Кричмаржевський В.А.  

 Мойсеєнко Т. В.