Постанова

від 11.11.2008 по справі 11/191-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/191-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2008 року                                                                                   Справа № 11/191-08  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М.  (зміни у  складі колегії суддів на підставі розпорядження від 10.11.2008р. № 682)

при секретарі: Лозовський К.І.

за участю представників сторін:  

позивача – Злобенець Ірина Петрівна, юрисконсульт, довіреність № б/н  від 09.01.08;

позивача –  Оніщенко Ольга Гедальївна, головний бухгалтер, довіреність № б/н  від 09.01.08;

відповідача –Савченко Вікторія Віталіївна, юрисконсульт, довіреність № 369  від 08.08.08;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Криворіжрудмаш” м.Кривий Ріг

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2008 року                                    

у справі № 11/191-08                             

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Спецмаш”, м.Кривий Ріг

до товариства з обмеженою відповідальністю “Криворіжрудмаш”, м.Кривий Ріг

про  стягнення 121 000 грн. та розірвання договору купівлі-продажу

          В судовому засіданні 09.10.2008р. була оголошена перерва до 16.10.2008р.

          В судовому засіданні 16.10.2008р. була оголошена перерва до 11.11.2008р. (ст.77 ГПК України).

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                                                                                            

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2008р. (суддя Мельниченко І.Ф.) по справі № 11/191-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Спецмаш” м.Кривий Ріг (далі –ТОВ “Спецмаш”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Криворіжрудмаш” м.Кривий Ріг (далі –ТОВ “Криворіжрудмаш”) про стягнення 121 000 грн. та розірвання договору купівлі-продажу позов було задоволено та розірвано договір купівлі-продажу № 41 від 20.09.2006р., укладений між позивачем та відповідачем; стягнуто з відповідача на користь позивача 121000,00 грн. основного боргу, 1295,00 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній поставці обладнання, передплаченого позивачем.  

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ТОВ “Криворіжрудмаш” м.Кривий Ріг, посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення вимог матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, на невідповідність висновків, викладених в рішенні, фактичним обставинам та матеріалам справи, зокрема:

- господарським судом не взято до уваги, що відповідач ніяким чином не перешкоджав позивачеві у вивозі обладнання, а навпаки – неодноразово пропонував демонтувати обладнання, а обов'язку відповідача передати обладнання передує обов'язок “покупця” надати транспорт;

- господарським судом не було здійснено виклик експерта для дачі пояснень в судовому засіданні;

- господарським судом не надано оцінки тому, що жодного разу від позивача не надійшло жодної заяви на вивезення спірного обладнання, тому доводи позивача про намір вивезти обладнання, що є предметом договору, у грудні 2007 року, червні 2007 року є надуманими, а відповідачем наданого до господарського суду докази (заявки, накладні, записи із журналу реєстрації автотранспорту), спростовуючи твердження позивача про наміри вивезти обладнання в грудні 2007 року; отже, господарським судом порушено вимоги ч.4 ст.612, ч.2 ст.613 ЦК України, оскільки відповідач вважає, що його вина в простроченні передачі обладнання відсутня та відповідач готовий передати позивачеві обладнання за договором.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач –ТОВ “Спецмаш” проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення, матеріалам, обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

20.09.2006р. сторони уклали договір купівлі-продажу № 41 згідно якому “продавець” (відповідач по справі, скаржник) продає, а “покупець” (позивач по справі) купує обладнання згідно переліку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 (а.с.10-12, т.1)).

Згідно п.3.1 договору авансова передоплата здійснюється в розмірі 100% від усієї вартості договору після підписання договору шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п.2.2 договору вартість обладнання складає 121 000 грн., в тому числі 20% ПДВ.

Виконуючи умови договору позивач платіжним дорученням № 185 від 22.09.2006р. здійснив 100% передоплату у розмірі 121 000 грн. (а.с.13, т.1).

Пунктом 3.2 р.3 договору сторони передбачили, що фактичне передання обладнання виконується після кінцевого розрахунку за нього, умови щодо строків такої передачі договір не містить.

Пунктом 4.1 р.4 договору сторони визначили, що датою фактичного передання обладнання вважається дата завантаження транспорту “покупця” та підписання сторонами всіх супровідних документів на обладнання.

Отже, даючи правову оцінку умовам договору № 41 слід зазначити, що сторонами не було передбачено ні строки поставки обладнання, ні строки передоплати. Крім цього, сторони уклали договір № 41 на невизначений термін, оскільки п.7.4 р.7 договору сторонами встановлено, що договір діє до повного виконання своїх зобов'язань за договором.

Переліком № 1 до договору № 41 (а.с.12, т.1) сторони визначили найменування, кількість, ціну, вартість товару. Зазначений перелік підписано обома сторонами та скріплений печатками, будь-яких зауважень обох сторін про те, що обладнання є таким, що було у використанні або з метою його постачання необхідно здійснити роботи по його демонтажу ні договір № 41, ні зокрема, зазначений перелік не містить. Докази того, що сторонами було укладено це будь-які додатки до договору № 41 відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Докази того, що договір № 41 в установленому законом порядку було визнано недійсним відсутні також в матеріалах справи, не надавались сторонами в ході розгляду справи у відповідності до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Листом від 25.12.2007р. № 106 позивач звернувся до відповідача з претензією, яка містила вимогу про поставку обладнання за договором № 41 (а.с.15, т.1). Зазначену претензію було направлено відповідачеві, що підтверджується поштовим касовим чеком від 26.12.2007р. на адресу відповідача (а.с.18, т.1). Факт отримання зазначеної претензії підтверджується відповіддю на неї (а.с.25, т.1), з якої вбачається, що “продавець” (відповідач) наполягає не тільки на узгодженні строків вивозу обладнання з підприємства відповідача, але і на узгодженні строків демонтажу, який взагалі не передбачений умовами договору № 41.

Телеграмою від 22.01.2008р. № 012 позивач вдруге звернувся до відповідача з вимогою про видачу обладнання за договором № 41 (а.с.19, т.1), яку було надіслано відповідачеві, що підтверджується поштовою квитанцією від 23.01.2008р. (а.с.20, т.1). Листом від 04.02.2008р. (а.с.26, т.1) відповідач знов вимагав від позивача узгодити строки демонтажу обладнання, який не передбачений договором № 41.

05.02.2008р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення передоплати –121 000 грн. по договору № 41 (а.с.21, т.1), констатуючи факт розірвання договору № 41 в зв'язку з його неналежним виконанням відповідачем (а.с.21, т.1). Зазначений лист також було направлено відповідачеві 05.02.2008р. (а.с.22, т.1). Листом від 13.02.2008р. (а.с.26, т.1) відповідач втретє вимагав від позивача: по-перше, узгодити строки демонтажу обладнання, а, по-друге, узгодити строки вивозу обладнання по договору № 41.

20.02.2008р. листом № 024 позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору № 41 від 20.09.2006р. на підставі п.п.2, 3 ст.188 Господарського кодексу України, як зазначено у змісті цього листа, оскільки відповідачем довгостроково не виконуються зобов'язання за договором (а.с.23, т.1). Зазначений лист було 20.02.2008р. надіслано на адресу відповідача, що підтверджується поштовим касовим чеком від 20.02.2008р. (а.с.24, т.1).

Листом від 27.02.2008р. (а.с.28, т.1) відповідач повідомив позивача про незгоду розірвання договору № 41, знов наполягав на узгодженні строків демонтажу обладнання та його вивозу.

Аналізуючи вищенаведені обставини, правовідносини сторін, колегія суддів зазначає, що жоден із листів відповідача від 27.02.2008р., 13.02.2008р., 04.02.2008р., 17.01.2008р. не містять будь-яких відомостей щодо готовності товару –обладнання, що є предметом договору № 41, до передання покупцеві, такі докази, підтверджуючи факт інформування позивача про готовність товару –обладнання до передання, не надавались відповідачем судам обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, відсутні в матеріалах справи.   

Посилання скаржника на договір оренди споруди від 16.08.2006р., договір надання послуг № 21 (а.с.38-45, т.1) не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом, оскільки правовідносини за цими договорами не пов'язані та не охоплюють правовідносини сторін за договором № 41 та за своєю правовою природою є окремими правочинами, укладеними між сторонами, докази протилежного відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи згідно зі ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

21.05.2008р. позивач звернувся з позовом до господарського суду (а.с.2, т.1), обґрунтовуючи свої вимоги в якості норм матеріального права згідно з прохальною частиною позовної заяви п.п.2-6 ст.188, п.6 ст.193, ч.1 ст.206 Господарського кодексу України, ч.2 ст.651, ч.4 ст.653, ч.2 ст.693 ЦК України (а.с.4, т.1), просив господарський суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати 121 000 грн. по договору № 41, розірвати останній в зв'язку з істотними порушеннями умов договору відповідачем.    

Доводи скаржника про те, що господарським судом не досліджено ці докази по справі, зокрема, книги обліку транспорту, матеріальних пропусків (а.с.73-75, 83, 100-106, т.1) не приймаються, оскільки вони не свідчать про факт належного виконання відповідачем своїх обов'язків по поставці обладнання та інформування позивача про готовність до поставки, а також ці докази складені одноособово відповідачем, в неповному обсязі (надано лише витяги), не можуть бути прийняті судом так як обов'язок та відповідальність за їх належне ведення безпосередньо покладено на самого скаржника.

Посилання скаржника на експертний висновок № 1298-Є (а.с.48-65, т.1), належну якість обладнання не приймаються, оскільки: по-перше, експерту було надано демонтоване обладнання,  тобто, те яке було у використанні, що не передбачено договором № 41; по-друге, цей експертний висновок було складено за замовленням “покупця” (як зазначено у висновку а.с.57, т.1)) вже після звернення до суду з позовом (21.05.2008р.) та згідно з висновком встановити комплектність обладнання неможливо (а.с.50, т.1).

Посилання скаржника щодо удаваності угоди, фікцію, не приймаються оскільки не підтверджені жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, а договір № 41, як зазначалось вище, не було визнано недійсним з цих підстав в встановленому законом порядку. Також не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом надані до справи відповідачем докази (а.с.79-82, 89-90, 84, т.1), як такі, що не доводять факт належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором № 41, а складені на виконання іншого договору № 69 від 29.08.2005р. Посилання скаржника на в'їзд автомобілю за замовленням позивача для вивозу обладнання 14.12.2007р. не може бути прийнято, оскільки не свідчить про факт належного виконання зобов'язання відповідачем та вимогу в порядку ч.2 ст.530 ЦК України було здійснено позивачем лише 25.12.2007р.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

Даючи правову оцінку договору № 41, колегія суддів вважає, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.  

Статтею 662 ЦУК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.  Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.664 ЦК України регламентовано, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Як зазначалось вище, докази такого інформування “продавцем” “покупця” відсутні в матеріалах справи, не надавались відповідно до вимог ст.33 ГПК України судам обох ін станцій.

Згідно з ч.1 ст.665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Частиною 2 ст.693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, слід погодитись з доводами позивача про те, що невиконання відповідачем умов договору № 41 належним чином позбавило “продавця” придбати обладнання, тобто досягти певної мети, з якою була укладена угода.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні як докази належного виконання відповідачем обов'язків по договору № 41, так і докази повернення суми попередньої оплати 121 000 грн. відповідачем, такі докази не надавались скаржником при розгляді справи у відповідності до ст.33 ГПК України.

Враховуючи викладене, висновок господарського суду, викладений в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення, відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2008р. по справі № 11/191-08 –залишити без змін; а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Криворіжрудмаш” м.Кривий Ріг –залишити без задоволення.  

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.М.Лисенко