Постанова

від 12.11.2008 по справі 9/81

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/81

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.11.2008                                                                                           № 9/81

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача: Дрозд І.В., дов. №3/342 від 22.05.2008

від відповідача :  Петренко В.І.,   дов. №632 від 28.10.2008  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Ніфар"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.08.2008

 у справі № 9/81  

 за позовом                               Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ МНС України в Чернігівській області

 до                                                   Закритого акціонерного товариства "Ніфар"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                  визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд господарського суду Чернігівської області передані позовнівимоги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ МНС України в Чернігівській області (далі-позивач) до Закритого акціонерного товариства „Ніфар” (далі-відповідач) про  визнання укладеним договору №47 на постійне та обов'язкове обслуговування від 17.03.2008.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.08.2008 позовні вимоги задоволено повністю:  визнано укладеним між  сторонами  договір  №47 на постійне та обов'язкове обслуговування від 17.03.2008 в редакції позивача без протоколу розбіжностей; стягнуто з  відповідача на користь позивача  85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на  тому, що укладення  договору  є обов'язковим для сторін відповідно до  прямої вказівки закону, зміст договору,  запропонованого позивачем для підписання відповідачеві,   повністю відповідає вимогам закону,   проект договору,  направлений відповідачеві підписаний останнім та скріплено печаткою з зазначенням, що підписано з протоколом розбіжностей.  В рішенні також зазначено про відсутність  доказів направлення відповідачем позивачеві протоколу розбіжностей, та суперечність  пропозицій відповідача можливим змінам, які дозволено вносити до договору відповідно до Порядку обслуговування об'єктів та окремих територій Державними аварійно-рятувальними службами.

 Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції,  відповідач   звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд   скасувати  рішення господарського суду  Чернігівської області від 28.08.2008 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні  позовних вимог відмовити.  

В апеляційній скарзі   відповідач  посилається на  порушення судом норм матеріального та процесуального  права. Зокрема, відповідач зазначив про  відсутність прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладення  договору між сторонами та про   наявність  протоколу розбіжностей до договору, направленого позивачеві проте, залишеного останнім без розгляду; про помилковий висновок суду, що положення включені до протоколу  розбіжностей  не стосуються змін об'ємів та вартості аварійно-рятувального обслуговування, оскільки пунктом 8 протоколу розбіжностей визначено пункт 6.1 договору викласти у редакції : „З урахуванням сезонності роботи „об'єкту” договір діє з 01.03. по 01.09. поточного року, на який він укладається та вступає в силу при погодженні сторонами протоколу розбіжностей”, а це є пряме посилання на зниження в два рази об'ємів та вартості аварійно-рятувальних робіт. Відповідач також  зазначив, що позивачем не вчинено  будь-яких дій  на виконання  договору. Крім того, відповідач  наполягає на  порушенні  судом його прав  на захист своїх інтересів, оскільки  клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з знаходженням голови  правління у відрядженні, судом  не задоволено та справу розглянуто за відсутності  представника  відповідача.

Ухвалою  Київського апеляційного господарського суду  від 16.10.2008 апеляційну  скаргу було прийнято до розгляду,  судове засідання призначено на  29.10.2008.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) ухвалою Київського  апеляційного господарського суду  від 29.102008 розгляд справи було відкладено  на 12.11.2008.

У судове засідання 12.11.2008 з'явилися представники сторін. Представник    відповідача   повністю  підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник  позивача проти апеляційної скарги заперечив у повному обсязі,  посилаючись на законність та обґрунтованість  рішення господарського суду Чернігівської області від 28.08.2008. У наданих суду письмових поясненнях, які залучено до матеріалів справи,  позивач зазначив, що  обов'язковість укладення договору між сторонами  ґрунтується на положеннях статті 5 Закону України „Про аварійно-рятувальні  служби” та положеннях пунктів 3.1- 3.3 наказу  Міністерства надзвичайних ситуацій України №440 від 17.11.2003 „Про порядок обслуговування об'єктів та окремих територій Державними аварійно-рятувальними службами”. Позивачем  також зазначено, про відсутність доказів своєчасного направлення  відповідачем позивачу протоколу розбіжностей  та наявність заперечень позивача щодо  пропозицій відповідача викладених у протоколі розбіжностей,  що є підставою для  передачі даного  спору на розгляд суду. Щодо  посилань відповідача на  те, що судом помилково було зроблено висновок, що положення включені до протоколу  розбіжностей  не стосуються змін об'ємів та вартості аварійно-рятувального обслуговування, позивачем зазначено, що  пункт 8 протоколу розбіжностей стосується терміну дії договору, а вартість  та об'єми аварійно-рятувального обслуговування при цьому можуть змінюватись відповідно до змін в законодавстві. Щодо того, що позивачем не вчинено будь-яких дій на виконання договору, позивач зазначив, що  представники позивача неодноразово виїжджали на об'єкт для його обслуговування згідно договору, проте на територію об'єкту їх не допускали.

          Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний  доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до статті 7 Господарського кодексу України (далі-ГК України), відносини у сфері господарювання регулюються цим  Кодексом та іншими законами України.

Стаття 20 ГК України встановлює, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Відповідно до статті 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до приписів статті 5 Закону України „Про аварійно-рятувальні служби” перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, визначається згідно з законодавством. Об'єкти та окремі території, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню комунальними і аварійно-рятувальними службами громадських організацій, визначаються центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, органом місцевого самоврядування, що створюють ці служби, та законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 №1214 затверджено перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, на підставі якого Рішенням Чернігівської обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 30.11.2007 (протокол №19) затверджено Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню  на договірній основі, державними аварійно-рятувальними службами по Чернігівській області, до якого включено відповідача з зазначенням про   обслуговування   його позивачем.

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 17.11.2003 №440  затверджено Порядок обслуговування об'єктів та окремих територій Державними аварійно-рятувальними службами. Порядком передбачено, що постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів державними аварійно-рятувальними службами (формуваннями) здійснюється на підставі договору на постійне та обов'язкове обслуговування.

У відповідності до пункту 4.2. згаданого Порядку форма та зміст договору на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами встановлена додатком до цього Порядку. Пункт 4.4. Порядку передбачає, що договір на постійне та обов'язкове обслуговування укладається на невизначений термін і може, за згодою сторін, коригуватися шляхом унесення до нього доповнень у зв'язку із змінами об'ємів та вартості аварійно-рятувального обслуговування відповідно до змін законодавства.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач включений до переліку об'єктів які підлягають постійному та обов'язковому  обслуговуванню  на договірній основі  позивачем. При цьому колегією критично оцінено посилання відповідача, щодо  відсутності прямої вказівки закону на обов'язкове укладення  договору між сторонами.

Посилаючись на те, що  відповідач заперечує щодо факту існування договірних відносин між сторонами та  листом від 11.06.2008  повідомив позивача про те, що  договір №47 від 17.03.2008 слід вважати таким, що не відбувся, оскільки позивачем не підписано протокол розбіжностей до договору, направлений останньому 21.03.2008,  позивач звернувся з даним позовом до суду та просив суд визнати договір    №47 на постійне та обов'язкове обслуговування від 17.03.2008 укладеним між сторонами. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не згоден з пропозиціями  відповідача, викладеними у протоколі розбіжностей, оскільки   відповідач  входить до переліку об'єктів, які підлягають постійному  та обов'язковому на договірній основі  обслуговуванню, а  зміст договору може коригуватися сторонами лише у зв'язку із змінами об'ємів та вартості  аварійно-рятувального обслуговування відповідно до змін до до законодавства.

Відповідно до  статті 181 ГК України  господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх вимог, позивачем було надано суду договір №47 на постійне та обов'язкове обслуговування від 17.03.2008, який   містить підпис  уповноваженої особи позивача, скріплений печаткою позивача  та підпис невідомої особи з боку відповідача (перед підписом стоїть похила риска), який також  скріплений печаткою відповідача.   Крім того, біля підпису особи з боку відповідача міститься застереження:  „з протоколом розбіжностей”.

В процесі апеляційного провадження, представником відповідача було зазначено, що підпис  з боку відповідача на вищезазначеному договорі було здійснено  неуповноваженою особою. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2008  сторін було зобов'язано надати письмові пояснення щодо того, хто підписав договір №47 від 17.03.2008 з боку відповідача та пояснення щодо повноважень особи на право підпису. На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду, позивачем було надано пояснення згідно яких, останній вважає, що договір з боку  відповідача було підписано уповноваженою особою.  Відповідач письмових пояснень щодо вищезазначених обставин суду не надав,  представник відповідача у судовому засіданні зазначив про відсутність доказів на підтвердження повноважень особи яка підписала договір з боку відповідача.

Як на підставу своїх вимог,  позивач посилається на те, що протокол розбіжностей ним отримано не було, а направлений позивачем   відповідачеві  проект договору, підписаний останнім та повернутий без протоколу розбіжностей.

З мотивувальної частини рішення господарського суду Чернігівської області  вбачається, що  відповідачем  не надано належних доказів вручення протоколу розбіжностей позивачеві  у встановлений термін, при цьому зазначено, що належними доказами є: поштові квитанції, описи вкладення в цінний лист, поштове повідомлення про вручення. При цьому,  місцевим господарським судом також зазначено, що  одержаний відповідачем проект договору підписано, скріплено печаткою з зазначенням, що підписано з протоколом розбіжностей.

Проте, апеляційний господарський суд не може погодитись з вищезазначеними висновками місцевого господарського суду, оскільки вимогами чинного законодавства не передбачено  спеціального порядку  надсилання  протоколу розбіжностей другій стороні, зокрема саме поштовим відправленням, а  факт отримання позивачем  договору  підписаного відповідачем  з зазначенням, що підписано з протоколом розбіжностей не заперечується   позивачем.

За таких обставин, апеляційним господарським судом критично оцінено  посилання  позивача на  те, що  протоколу розбіжностей своєчасно ним отримано не було, оскільки зазначений факт не доведено належними засобами доказування у розумінні статті 34 ГПК України.

Відповідно  приписів  статті 181 ГК України, неврегульовані розбіжності  повинні бути  передані на розгляд суду  протягом двадцяти днів з  моменту отримання протоколу розбіжностей.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що  відповідачем було дотримано вимоги  частини четвертої статті 181 ГК України, а позивачем, в порушення приписів частини сьомої статті 181 ГК України,  було передано на розгляд суду вимоги про визнання договору укладеним, а не вимоги щодо врегулювання розбіжностей  між сторонами щодо умов договору.

При цьому, слід зазначити, що   місцевим господарським судом було визнано укладеним  між сторонами договір №47 на постійне та обов'язкове обслуговування від 17.03.2008 в редакції позивача без протоколу розбіжностей, в той час, як на розгляд суду було передано вимоги позивача про визнання договору  укладеним без застереження щодо протоколу розбіжностей. Будь-яких заяв позивача щодо уточнення позовних вимог,  матеріали даної справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд  вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин,  судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Чернігівської області  від 28.08.2008  не відповідає чинному законодавству,  що є підставою для його скасування. При цьому, судовою колегією критично оцінено посилання відповідача на порушення судом його прав  на захист інтересів, у зв'язку з розглядом  даної справи за відсутності його представника,  оскільки відсутність голови правління не може  бути визнано поважною причиною та перешкодою для направлення у судове засідання представника. Крім того,  як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, відповідачем не було надано доказів на підтвердження зазначених обставин.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

         Керуючись ст.ст.49, 99, 101-106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Ніфар” нарішення господарського суду Чернігівської області від 28.08.2008 у справі №9/81 задовольнити.

2.  Рішення господарського суду Чернігівської області від 28.08.2008 у справі №9/81  скасувати.

3.    В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4.   Стягнути з Аварійно рятувального загону спеціального призначення  ГУ МНС України в Чернігівській області  (код 35194859, м. Чернігів, вул. Одинцова,4,  рахунок 352230002003826 в ГУДКУ в Чернігівськії області, МФО 853592)   на користь Закритого акціонерного товариства „Ніфар” (код 00204470,  м. Ніжин, вул.Бережанська,  108; р/р 26002301835033 в ПІБ м. Ніжина, МФО 353434) 42(сорок дві)грн.50коп. – державного мита за подачу апеляційної скарги.

5.   Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському Чернігівської області.

6. Матеріали справи №9/81 повернути до господарського суду                      Чернігівської області.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання  законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 17.11.08 (відправлено)