Рішення

від 14.07.2008 по справі 5-3-30/52-07-1118

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14"

липня 2008 р.

Справа  № 5-3-30/52-07-1118

Господарський

суд Одеської області у складі:

Головуючого

судді                             Могил

С. К.

Судді                                                   

Літвінова С. В.

Судді                                                   

Петрова В. С.

При

секретарі судового засідання   

Вдовіченко В. В.

За

участю представників сторін:

Від

Міністерства оборони України -не з'явився;

Від

відповідачів:

1.

Товариства з обмеженою відповідальністю „Балтеко” -не з'явився;

2.

Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони

України -не з'явився;

Від

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача:

1.

Державного підприємства Видавничо-поліграфічного підприємства Міністерства

оборони України „Слава і честь” -не з'явився;

2.

Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок -2001” -не з'явився;

3.

Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України

-Зозуля Г. В. -на підставі довіреності;

Від

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача:

1.

Товариства з обмеженою відповідальністю „Металлприват” -не з'явився;

2.

Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАРС” -не з'явився;

3.

ОСОБА_1. - не з'явився;

Від

Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України,

Свентицький І. С. -на підставі довіреності та посвідчення.

Розглянув

у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Балтеко” та Центрального

спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України за участю

третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Державного підприємства Видавничо - поліграфічного підприємства

Міністерства оборони України „Слава і честь”, Товариства з обмеженою

відповідальністю „Істок -2001”, Південного управління капітального будівництва

Міністерства оборони України, та за участю третіх осіб які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою

відповідальністю „Металлприват”, Товариства з обмеженою відповідальністю

„ЗАРС”, ОСОБА_1, за участю Військової прокуратури Одеського гарнізону

Південного регіону України про визнання недійсним договору від 10.05.2006 року

№19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення,

створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до

розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової

участі сторін, укладеного між ТОВ „Балтеко” та Міністерством оборони України в

особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління

„Укроборонбуд” та про визнання недійсним договору №19/05-06/01/1 від 10.05.2006

року про викуп (компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у

договорі від 10.05.2006р. №19/05-06/01 про спільне будівництво (реконструкцію)

об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури

для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому

порядку проекту укладеного з ТОВ „Балтеко”, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою

господарського суду Одеської області від 08 лютого 2007 року колегією суддів у

складі: Рога Н.В. (головуючий суддя), суддів Аленіна О.Ю., Жєлезної С.П.

порушено провадження у справі №30/52-07-1118 за позовною заявою Міністерства

оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю „Балтеко”,

Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони

України, за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору - Державного підприємства Видавничо

-поліграфічного підприємства Міністерства оборони України „Слава і честь”,

Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок - 2001”, Південного управління

капітального будівництва Міністерства оборони України про визнання договору

недійсним.

Рішенням

господарського суду Одеської області від 25.04.2007 року по справі №

30/52-07-1118 позовні вимоги Міністерства оборони України задоволено, визнано

недійсним договір від 10.05.2006 року за №19\05-06\01, укладений між Міністерством

оборони України в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного

управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” та Товариством з обмеженою

відповідальністю „Балтеко” про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного

призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно

до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової

участі сторін на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язано

Міністерство оборони України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю

„Балтеко” 2 800 000 грн., зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю

„Балтеко” повернути Міністерству оборони України за актом

приймання-передачі  об'єкт нерухомого

майна: будівлю типографії загальною площею 1968,80 кв.м, що розташована за

адресою:АДРЕСА_1на земельній ділянці площею 0,35 га., стягнуто з Товариства з

обмеженою відповідальністю „Балтеко” на користь Міністерства оборони України

витрати по сплаті державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ судового

процесу у сумі 59 грн., стягнуто з Центрального спеціалізованого будівельного

управління Міністерства оборони України на користь Міністерства оборони України

витрати по сплаті державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ

судового процесу у сумі 59 грн.

Постановою

Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2007 року апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Балтеко” на рішенням

господарського суду Одеської області від 25.04.2007 року по справі №

30/52-07-1118  залишено без задоволення,

рішення  суду змінено, резолютивну

частину викладено у наступній редакції:

1.

Позов Міністерства оборони України до ТОВ „Балтеко” про визнання недійсним

договору від 10.05.2006 року за №19/05-06/01 -задовольнити.

2.

Визнати недійсним з моменту укладення договір №19/05-06/01 від 10.05.2006 року

про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення

інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і

затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової участі сторін,

укладений між ТОВ „Балтеко” та Міністерством оборони України в особі директора

філії Центрального спеціалізованого будівельного управління

(госпрозрахункового) „Укроборонбуд” Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв

на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006 року,

зареєстрованої в реєстрі за №610.

3.

Визнати недійсним з моменту укладення договір №19/05-06/01/1 від 10.05.2006

року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у

договорі від 10.05.2006 року №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів

житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх

будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку

проекту, шляхом пайової участі сторін, укладений між ТОВ „Балтеко” та

Міністерством оборони України в особі директора філії Центрального

спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд”

Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства

оборони України від 09.03.2006 року, зареєстрованої в реєстрі за №610.

4.

Зобов'язати Міністерство оборони України повернути ТОВ „Балтеко” грошові кошти

у сумі 2800000 грн., сплачені ТОВ „Балтеко” за платіжним дорученням №1 від

26.10.2006 року за договором №19/05-06/01/1 від 10.05.2006 року про компенсацію

пайової участі (паю) Міністерства оборони України.

5.

Зобов'язати ТОВ „Балтеко” повернути Міністерству оборони України нерухоме майно

-будівлю типографії загальною площею 1968, 80 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, що

розташована на земельній ділянці площею 0,35га, передану за актом

прийому-передачі нерухомого майна від 01.11.2006 року згідно договору

компенсації пайової участі (паю) від 10.05.2006 року №19/05-06/01/1.

6.

Стягнути з ТОВ „Балтеко” на користь Міністерства оборони України витрати по

сплаті держмита у сумі 85 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.”

Постановою

Вищого господарського суду України від 16.10.2007 року касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „Балтеко” задоволено, рішення

господарського суду Одеської області від 25.04.2007 року та постанову Одеського

апеляційного господарського суду від 07.08.2007 року у справі № 30/52-07-1118

скасовано, у позові відмовлено, стягнуто з Міністерства оборони України на користь

ТОВ "Балтеко" 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд

касаційної скарги.

Постановою

Верховного суду України від 11.12.2007 року касаційні скарги Міністерства

оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок -2001” задоволено,

постанову Вищого господарського суду України від 16.10.2007 року, постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2007 року, рішення

господарського суду Одеської області від 25.04.2007 року у справі №

30/52-07-1118 скасовано, справу передано на новий розгляд  до господарського суду першої інстанції.

Згідно

резолюції голови господарського суду Одеської області Продаєвича В. О. справу

№30/52-07-1118 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області

Д'яченко Т. Г.

Ухвалою

господарського суду Одеської області від 18.01.2008 року справу № 30/52-07-1118

прийнято до провадження судді Д'яченко Т. Г. та справі присвоєно №

3-30/52-07-1118.

Розпорядженням

голови господарського суду Одеської області № 112-р від 24.03.2008 року справу

№  3-30/52-07-1118 передано на розгляд

судді Могил С. К.

Ухвалою

господарського суду Одеської області від 25.03.2008 року справу було прийнято

до провадження судді Могил С. К. та справі було присвоєно №5-3-30/52-07-1118.

В

процесі розгляду справи з боку ТОВ „Зарс” до суду надійшло клопотання про

призначення справи до колегіального розгляду. Клопотання третьої особи було

розглянуто та ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2008 року

було призначено колегіальний розгляд справи у наступному складі: головуючий

суддя Могил С. К., судді Літвінов С. В., Петров В. С.

Ухвалами

господарського суду Одеської області від 24.06.2008 року справу

№5-3-30/52-07-1118 було прийнято до провадження колегії суддів та призначено до

розгляду.

Відповідно

до своїх остаточних позовних вимог заявлених у ході нового розгляду справи

позивач просив суд визнати недійсними договори №19/05-06/01 від 10.05.2006 року

та №19/05-06/01/1 від 10.05.2006 року, посилаючись на відсутність у

представника Міністерства оборони України, що діяв за довіреністю при

підписанні договорів, повноважень щодо укладання зазначених угод.

Як на

підставу своїх доводів, позивач звертав увагу суду на той факт, що зі змісту

довіреності від 09.03.2006 року вбачається, що представник за довіреністю мав

право укладати правочини виключно на підставі рішення Міністра оброни України

та за погодженням директора Департаменту будівництва МОУ відносно лише тих

об'єктів, щодо яких було прийнято таке рішення. Позивач також зазначив, що дана

довіреність є скасованою приватним нотаріусом ОСОБА_2. 16.06.2006 року на

підставі звернення Міністра оброни України.

Обґрунтовуючи

позовні вимоги позивач зазначив, що відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу

України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює,

змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє, лише у

разі наступного схвалення правочину цією особою. 

За

твердженням позивача, наступного схвалення не відбулось, тому угоди, укладені

представником юридичної особи без належних повноважень на їх укладання, або з

перевищенням цих повноважень мають бути визнані недійсними, як такі, що не

відповідають вимогам закону. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ст.

216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних

наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідач

-ТОВ  „Балтеко” позовні вимоги позивача

не визнав посилаючись на їх необґрунтованість та невідповідність фактичним

обставинам справи. Свої заперечення відповідач обґрунтовував із посиланням на

наявність у представника Міністерства оборони України довіреності від

09.03.2006 року, що зареєстрована у реєстрі за № 610, якою представнику були

надані повноваження щодо укладення від імені Міністерства оборони України угод

про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно -кошторисної

документації, купівлі -продажу (житла, квартир), угод про спільну

діяльність.  Підсумовуючи відповідач

зазначив, що оскаржувані договори були укладені саме у відповідності до цієї

довіреності.

Крім того,

відповідач у своїх поясненнях звертав увагу суду на те, що актом списання

будівель від 01.09.2006 року, що був затверджений Міністром оборони України

16.01.2007 року було прийнято рішення про списання будівлі редакції, яка

знаходилась на балансі ДП „Слава і честь” у зв'язку із її плановим знесенням.

Відповідач

також зазначив, що договори відповідають загальним вимогам встановленим ст.203

Цивільного кодексу України, а тому ТОВ „Балтеко” є добросовісним набувачем, що

діяв у відповідності до чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні

обґрунтовані підстави для визнання договорів недійсним.

Відповідач

-ЦСБУ МОУ проти позовних вимог не заперечував.

В

процесі розгляду справи з боку ТОВ „Зарс” було подано клопотання про припинення

провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального

кодексу України. Як на підставу заявленого клопотання, ТОВ „Зарс” звертало

увагу суду на той факт, що на даний час власником спірного майна є фізична

особа. В зв'язку з тим, що розгляд справи є неможливим без залучення фізичної

особи, оскільки рішення у справі може вплинути на її права та обов'язки, а

процесуальним законом встановлено, що спори фізичних осіб не підвідомчі

господарським судам, просив суд припинити провадження у справі.  

Заявлене

клопотання судом було розглянуто та у його задоволенні судом було відмовлено.

Разом з тим, під час розгляду клопотання суд встановив, що відповідно до витягу

з реєстру прав власності на нерухоме майно, рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 13.09.2007 року у справі №2-7841/2007 та копії технічного

паспорту, на даний час власником нерухомого майна розташованого за

адресою:АДРЕСА_1загальною площею 1 968, 8 м. кв., що розташованого на земельній

ділянці площею 0,35 га. є фізична особа -ОСОБА_1. Відповідно до ч. 1 ст. 27

Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні

позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення

з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з

сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін,

прокурора або з ініціативи господарського суду. За змістом ст. 18

Господарського процесуального кодексу України до складу учасників судового

процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь

у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом. Натомість, відповідно до ст.

21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі

-позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені

у ст. 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали

позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного

права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та

організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Розглянувши матеріали справи та

заявлене клопотання ТОВ „Зарс”, а також приймаючи до уваги наведені вище норми

Господарського процесуального кодексу України, а також те, що рішення з

господарського спору у даній справі може вплинути на права або обов'язки

фізичної особи -ОСОБА_1, ухвалою господарського суду Одеської області від

07.05.2008 року до участі у справі № 5-3-30/52-07-1118 було залучено ОСОБА_1,

як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача.

В

процесі розгляду справи Міністерство оборони України звернулось до

господарського суду Одеської області з клопотанням про вжиття заходів для

забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно, що розташовано

за адресою:АДРЕСА_1загальною площею 1 968, 8 м. кв., розташоване на земельній

ділянці площею 0,35 га., а також про заборону комунальному підприємству

„Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів

нерухомості” вчиняти будь -які дії щодо внесення записів до реєстру прав

власності на нерухоме майно, стосовно нерухомого майна, що зареєстроване за

фізичною особою ОСОБА_1. (АДРЕСА_2) та розташовано за адресоюАДРЕСА_1загальною

площею 1 968, 8 м. кв., на земельній ділянці площею 0, 35 га., та про заборону

відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради (м.

Одеса, вул. Старицького, 10 -а) вносити будь - які зміни до єдиного державного

реєстру юридичних осіб та фізичних осіб відносно ОСОБА_1. На думку позивача,

невжиття заходів по забезпеченню позову, в наступному може утруднити та зробити

неможливим виконання рішення суду.

Розглянув

заявлене клопотання суд встановив, що за час розгляду справи у суді спірне

майно вже неодноразово змінювало свого власника, в зв'язку з чим до участі у

справі залучались треті особи. Прийнявши до уваги обставини справи, клопотання

позивача та вимоги встановлені ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального

кодексу України судом були вжити заходи для забезпечення позову шляхом

накладання арешту на нерухоме майно, що розташовано за

адресою:АДРЕСА_1загальною площею 1 968, 8 м. кв., яке розташовано на земельній

ділянці площею 0,35 га. про що 07.05.2008 року судом було прийнято відповідну

ухвалу.

В

процесі розгляду справи з боку представників сторін та учасників провадження по

справі до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом

були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних

доказів.

Розглядаючи

по суті справу, з урахуванням обставин встановлених судом касаційної інстанції,

під час нового розгляду судом було встановлено, що 10.05.2006 року між

Міністерством оборони України, в інтересах якого діяла філія Центрального

спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд”, в

особі директора Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі

довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006 року, зареєстрованої в

реєстрі за №610, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Балтеко” був

укладений Договір №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово

-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва

відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку шляхом

пайової участі сторін.

За

умовами укладеного договору сторони домовились про те, що вони спрямовують свої

сумісні дії та зусилля на матеріально -технічне забезпечення проектування і

будівництва об'єкту (об'єкт -будівлі та споруди житлово -цивільного

призначення з вбудовано -прибудованими приміщеннями соціально -побутового,

торговельного та адміністративного призначення, а також інженерними мережами,

що розташовані на земельній ділянці площею 0,35 га за адресою: АДРЕСА_1,

відповідно до проекту, що буде розроблений та затверджений у встановленому

законодавстві порядку в результаті реалізації даного договору (пункт 1.1

договору), його належну експлуатацію, організацію управління майном, що

призведе до створення спільної сумісної власності сторін. Даний договір

укладено без об'єднання вкладів сторін в момент його укладання.

Разом

з тим сторонами за договором у п. 1.3 Договору визначено, що при його укладені

сторони керуються ст. ст. 6, 227, 628, 1130, 1131, Цивільного кодексу України,

ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України, Указом Президента України №

1262\99 від 02.10.1999 року. Також п. 2.5 Договору сторони передбачили, що

предметом договору є проектування та забудова об'єкту на вказаної земельної

ділянці площею 0.35 га, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 на підставі рішення

Міністра оборони України від 09.11.2004 року „Про надання права замовникам

капітального будівництва Міністерства оборони України  на проектування та забудову територій

військових містечок Міністерства оборони України  у місті Одесі” за погодженням Директора

департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства

оборони України. У вказаному пункті договору також зазначено, що на даній

земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке в цілому складається з

будинку типографії загальною площею 1968,80 мІ означеною під літерою А.

Відповідно до п. 2.6 даного Договору зазначене нерухоме майно є державною

власністю, знаходиться в оперативному управлінні Міністерства оборони України і

складає пайовий внесок Міністерства оборони України за цим договором, вартість

якого становить 2 800 000 грн. та складає 20 % від загальної площі об'єкту,

відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому законодавством

порядку проекту. Згідно з п. 2.7 Договору пайовим внеском ТОВ „Балтеко” за договором

є його витрати на проектування та будівництво об'єкту. Вартість пайового внеску

Міністерства оборони України за договором визначається проектно -кошторисною

документацією та складає 80% від загальної площі об'єкту, відповідно до

розробленого і затвердженого у встановленому законодавством порядку проекту.

Разом з тим, відповідно до п. 2.8 договору ТОВ „Балтеко” зобов'язується за

власний рахунок здійснити забудову 100% загальної площі об'єкту відповідно до

розробленого і затвердженого у встановленому законодавством порядку проекту та

розрахуватися з Міністерством оборони України шляхом передачі останньому 20%

загальної площі об'єкту.

Розділом

3 укладеного договору, „Правовий режим майна” визначено, що майно - об'єкт,

створений в результаті спільної діяльності сторін, визначений у п. 1.1

договору, є загальною сумісною власністю сторін договору, при цьому кожна із

сторін має переважне право викупу паю другої сторони.

Відповідно

до п. 4.1 Договору, після завершення будівництва об'єкту сторони набувають

права власності на об'єкт, створений за умов цього договору пропорційно розміру

свого паю на момент виконання цього договору в натурі. Згідно з п. 5.1.4

Міністерство оборони України передає ТОВ „Балтеко” майно, що є його пайовим

внеском.

Пунктом

9.1 даного Договору визначено, що за взаємною згодою сторін, або у разі

порушення Міністерством оборони України зобов'язань, визначених у п. 5.1

договору, ТОВ „Балтеко” має право здійснити викуп паю Міністерства оборони

України, що полягає в укладенні між сторонами цивільно -правової угоди

(правочину) щодо купівлі ТОВ „Балтеко” майна Міністерства оборони України, міни

тощо, яка підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та за якою буде

здійснено перехід права власності на майно, що складає пай Міністерства оборони

України за даним Договором. Підставами для здійснення цих дій є справжній

договір або витяг із справжнього договору. В даному випадку будь -яких

додаткових дозволів або доручень від Міністерства оборони України не

вимагається. Пунктом 9.2 договору визначено, що Викуп ТОВ „Балтеко” паю

Міністерства оборони України за даним Договором може бути здійснений тільки за

ринковими цінами на майно, не нижчими ніж оціночна вартість майна, що складає

розмір пайової участі Міністерства оборони України за даним договором.

Відповідно

до п. 9.4 Договору після переходу права власності на майно, що становить розмір

пайової участі Міністерства оборони України за даним договором, вказана сторона

втрачає будь-які права на нього та на земельну ділянку, на якій воно

розташоване. Актом про припинення дії цього договору, Міністерство оборони

України відмовляється від права власності (користування) земельною ділянкою,

визначеною у п. 2.5 договору. Після переходу до ТОВ „Балтеко” права власності

на майно, що становить розмір пайової участі Міністерства оборони України, дія

даного договору припиняється, про що сторони складають двосторонній акт про

припинення дії даного договору.  Також

після переходу до ТОВ „Балтеко” права власності на майно, що становить розмір

пайової участі Міністерства оборони України відповідно до ст. 377 Цивільного

кодексу України від Міністерства оборони України до ТОВ „Балтеко” переходить

право власності (користування) на земельну ділянку, на якій розташоване майно,

у розмірах встановлених даним договором. Одночасно, з зазначеним вище, від

Міністерства оборони України до ТОВ „Балтеко” переходять і інші зобов'язання,

які безпосередньо пов'язані із забезпеченням здійснення будівництва об'єкту, в

тому числі зобов'язання здійснити після закінчення будівництва об'єкту, відрахування

в рахунок розвитку соціальної інфраструктури міста, а також передачу частки

житла місцевим органам влади та самоврядування і експлуатаційним організаціям,

що покладалися на Міністерство оборони України.

Разом

з тим, як вбачається з матеріалів справи, того ж дня, 10.05.2006 року, між

Міністерством оборони України, в інтересах якого діяла філія Центрального

спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового)

„Укроборонбуд", в особі директора Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв

на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006 року,

зареєстрованої в реєстрі за №610, та ТОВ „Балтеко" був укладений договір

№19/05-06/01/1 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони

України у договорі № 19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово

-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва

відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку шляхом

пайової участі сторін, відповідно до якого ТОВ „Балтеко” компенсує Міністерству

оборони України вартість пайової участі (паю) Міністерства оборони України у

договорі від 10.05.2006 року №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів

житлово -цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх

будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у

встановленому порядку шляхом пайової участі сторін, за ціною та в строки, що

визначені даним договором.

Згідно

з п. 2 договору від 10.05.2006 року №19/05-06/01/1 компенсація паю Міністерства

оборони України здійснюється ТОВ „Балтеко” шляхом купівлі -продажу нерухомого

майна, що становить розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України у

Договорі від 10.05.2006 року за №19/05-06/01, яке розташоване на земельній

ділянці площею 0,35 га, за адресою: АДРЕСА_1, а саме буднику типографії під

літерою „А”, загальною  площею 1968,80

мІ. Пунктом 3 договору визначено, що згідно з експертною оцінкою, ринкова

вартість даного майна становить 2 506 282 грн. з урахуванням ПДВ. Відповідно до

п. 4 договору сума договору складає 2 800 000 грн., у тому числі ПДВ.

Пунктом

5 договору №19/05-06/01/1 встановлено, що оплата вартості майна здійснюється

ТОВ „Балтеко” у строк до 30.10.2006 року, шляхом безготівкового перерахування

Міністерству оборони України грошових коштів на поточний рахунок філії

Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” з

формулюванням призначення платежу „Оплата за нерухоме майно, що складає пайову

участь (пай) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006 року №19/05-06/01

згідно з договором від 10.05.2006 року №19/05-06/01/1, у тому числі ПДВ”.

Відповідно до п. 6 договору передача майна здійснюється Міністерством оборони

України у день оплати вартості майна шляхом оформлення і підписання відповідних

актів прийому -передачі нерухомого майна, які є невід'ємними частинами цього

договору.

За

умовами п. п. 7, 8 укладеного договору від 10.05.2006 року №19/05-06/01/1 право

власності на майно ТОВ „Балтеко” отримує згідно з чинним законодавством України

та повинно зареєструвати право власності на майно у строк 10 днів з дати

підписання відповідних актів прийому -передачі, право власності на земельну

ділянку площею 0,35 га, на якій розташоване нерухоме майно, що є предметом

продажу, переходить до ТОВ „Балтеко” з моменту набуття ним права власності на

майно.

Як

вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань за укладеним

правочином платіжним дорученням №1 від 01.11.2006 року ТОВ „Балтеко”

перерахувало філії ЦСБУ „Укроборонбуд” 2 800 000 грн. з призначенням платежу

„Оплата за нерухоме майно, що складає пайову участь (пай) Міністерства оборони

України у договорі від 10.05.2006 року №19/05-06/01 згідно з договором від

10.05.2006 року №19/05-06/01/1, у тому числі ПДВ”.

В

наступному, 01.11.2006 року між Міністерством оборони України, в інтересах

якого діяла філія Центрального спеціалізованого будівельного управління

(госпрозрахункового) „Укроборонбуд”, в особі директора Мельника В'ячеслава

Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від

09.03.2006 року, зареєстрованої в реєстрі за №610 (бланк серії ВСР №232423),

виданої Міністром оборони України Гриценком Анатолієм Степановичем та ТОВ

„Балтеко” було складено акт прийому -передачі нерухомого майна, що складає

розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від

10.05.2006 року №19/05-06/01, згідно договору компенсації пайової участі (паю)

від 10.05.2006 року №19/05-06/01/1, відповідно до якого Міністерство оборони

України передає, а ТОВ „Балтеко” приймає у власність нерухоме майно, що

становить розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі

від 10.05.2006 року №19/05-06/01, яке розташовано на земельній ділянці площею

0,35 га, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будинок типографії загальною площею

1968,80 кв.м.

Також,

як вбачається з матеріалів справи 01.11.2006 року між сторонами за укладеними

правочинами було складено акт про припинення дії договору від 10.05.2006 року

№19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово -цивільного призначення,

створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до

розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової

участі сторін, за яким відповідно до п. 9.7 договору від 10.05.2006 року

№19/05-06/01 у зв'язку з переходом до ТОВ „Балтеко” права власності на майно,

що становить розмір пайової участі Міністерства оборони України, дія договору

від 10.05.2006 року №19/05-06/01 була припинена з моменту підписання даного

акту. Пунктом 2 складеного акту також визначено, що Міністерство оборони

України припиняє право власності (користування) земельною ділянкою площею 0,35

га, що визначена у п. 2.5 договору від 10.05.2006 року №19/05-06/01, та дає

згоду на зміну її цільового призначення з подальшим відведенням в установленому

чинним законодавством України порядку ТОВ „Балтеко” під будівництво об'єктів

житлово -цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх

будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку

проекту.

Дослідивши

матеріали справи, вислухав представників сторін, третіх осіб та представника

прокуратури суд вважає що позовні вимоги Міністерства оборони України

підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно

до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного

права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст.1

Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право

звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних

прав і охоронюваних законом інтересів. Отже, підставою для звернення до суду є

саме порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів юридичної

особи. Згідно ст. 16 цього ж кодексу кожна особа має право звернутися до суду

за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним

із засобів захисту прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Статтею

215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою для недійсності

правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог

які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; недійсним є

правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у

цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте,

якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін,

або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,

встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним

(оспорюваний правочин).

Згідно

з ч. ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може

суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також

моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати

необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має

бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у

формі, встановленій законом, та правочин має бути спрямований на реальне

настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як

встановлено судом, між Міністерством оборони України в інтересах якого діяла

філія Центрального спеціалізованого будівельного управління

(госпрозрахункового) „Укроборонбуд” в особі директора Мельника В'ячеслава

Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від

09.03.2006 року зареєстрованої в реєстрі за №610 та ТОВ „Балтеко” 10.05.2006

року було укладено договір №19/05-06/01 та договір №19/05-06/01/1 про

компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі №

19/05-06/01, на виконання яких ТОВ „Балтеко” були перераховані на адресу філії

ЦСБУ „Укроборонбуд” грошові кошти 2 800 000 грн. В наступному між сторонами за

укладеними правочинами були складені акти:

-          від 01.11.2006 року про прийом -передачу нерухомого

майна, що складає розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України у

договорі від 10.05.2006 року №19/05-06/01, згідно договору компенсації пайової

участі (паю) від 10.05.2006 року №19/05-06/01/1, відповідно до якого

Міністерство оборони України передало, а ТОВ „Балтеко” прийняло у власність

нерухоме майно, що становить розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони

України у договорі від 10.05.2006 року №19/05-06/01;

-          від 01.11.2006 року про припинення дії договору від

10.05.2006 року №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово

-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва

відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту

шляхом пайової участі сторін, за яким у зв'язку з переходом до ТОВ „Балтеко”

права власності на майно, дія договору від 10.05.2006 року №19/05-06/01 була

припинена, а також припинено право власності (користування) Міністерства

оборони України земельною ділянкою площею 0,35 га.  

          Крім того, як видно з матеріалів

справи, ТОВ „Балтеко” звернулось до господарського суду Одеської області з

позовом до Міністерства оборони України та ЦСБУ в особі філії ЦСБУ

„Укроборонбуд” про визнання дійсним договору №19/05-06/01/1 від 10.05.2006 року

та визнання права власності. Рішенням господарського суду Одеської області від

28.11.2006 року по справі №1/464-06-12185, залишеним без змін постановою

Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 року позовні вимоги

були задоволені у повному обсязі. На підставі рішення господарського суду від

28.11.2006 року ТОВ „Балтеко” зареєструвало право власності на нерухоме майно

-будівлю типографії за адресою: м. Одеса, вул. Італійський бульвар, 1 і

здійснило відчуження цього об'єкту ТОВ „Металлприват” за 2 810 000 грн. Вказані

обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи нотаріально посвідченим

договором купівлі -продажу від 21.12.2006 року.

В

наступному, 26.12.2006 року ТОВ „Металлприват” уклало договір купівлі -продажу

згаданого нерухомого майна з ТОВ „ЗАРС”. Відповідно до укладеного між третіми особами

договору відчуження на користь ТОВ „Зарс” будівлі типографії було здійснено за

1 100 000 грн.

Разом

з тим, як вбачається з рішення Приморського районного суду м. Одеси від

13.09.2007 року №2-7841/2007 між ТОВ „Зарс” та Романюком Віктором Володимировичем

08.01.2007 року було укладено договір купівлі - продажу спірного майна та

відповідно до згаданого рішення укладений 08.01.2007 року договір судом було

визнано дійсним та за Романюком Віктором Володимировичем визнано право

власності на будівлі типографії за адресою: АДРЕСА_1, що в цілому складається з

будівлі типографії, загальною площею 1968,8 кв. м. та яка розташована на

земельній ділянці, площею 0,35 га за фактичним користуванням.   

В

процесі розгляду справи до суду було надано постанову Вищого господарського

суду України від 23.05.2007 року по справі №1/464-06-12185, якою рішення

господарського суду Одеської області від 28.11.2006 року та постанову Одеського

апеляційного господарського суду скасовано, справу №1/464-06-12185 направлено

на новий розгляд до суду першої інстанції, розгляд якої триває.

Таким

чином, аналізуючи матеріали справи, умови укладених договорів від 10.05.2006

року можна зробити висновок про те, що Міністерством оборони України в особі

директора філії ЦСБУ „Укроборонбуд” Мельника В. Л. та ТОВ „Балтеко” фактично не

було вчинено дій щодо виконання договору про спільне будівництво №19/05-06/01

на досягнення його мети та відповідно до його предмету і в день його укладення

сторони за правочинами приступили до реалізації його особливих умов з метою

відчуження шляхом компенсації вартості паю Міністерства оборони України у

вигляді будівлі типографії розташованої у м. Одесі по вул. Італійський бульвар,

1 на території військового містечка №2.

Згідно

ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами

для приховання іншого правочину, якій вони насправді вчинили. Відповідно до

встановлених судом обставин, та наданих сторонами  доказів, суд дійшов висновку, що договір №

19/05-06/01 було вчинено для приховання правочину купівлі-продажу спірного

майна, яка фактично відбулась за договором від 10.05.2006 року №19/05-06/01/1.

Вищій

господарський суд України у своїх роз'ясненнях „Про деякі питання практики

вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод дійсними” визначив, що встановивши

у розгляді справи, що певну угоду укладено з метою приховати іншу угоду

(удавана угода), господарський суд  на

підставі ч. 2 ст. 58 Цивільного кодексу УРСР (нині ст. 235 Цивільного кодексу

України) має визнати, що сторонами укладено саме ту угоду, яку вони мали на

увазі і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цю

угоду. Якщо вона суперечить закону, господарський суд повинен прийняти рішення

про визнання її недійсною.

Як

вже зазначалось ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою

недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною

(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою

ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсність господарського зобов'язання,

яке не відповідає вимогам закону також передбачена ст. 207 Господарського

кодексу України, відповідно до якої таке зобов'язання може бути на вимогу

однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом

недійсним повністю або в частині.

Враховуючи

вищенаведене, суд вважає, що наявні всі підстави для визнання недійсним

договору від 10.05.2006 року за №19/05-06/01, укладеного між Міністерством

оборони України в інтересах якого діяла філія Центрального спеціалізованого

будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд”, в особі директора

Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства

оборони України від 09.03.2006 року, зареєстрованої в реєстрі за №610 та ТОВ

„Балтеко” про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення,

створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до

розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової

участі сторін.

Крім

того, досліджуючи договори від 10.05.2006 року судом встановлено, що сторонами

в даному договорі виступають Міністерство оборони України в інтересах якого

діяла філія Центрального спеціалізованого будівельного управління

(госпрозрахункового) „Укроборонбуд”, в особі директора Мельника В'ячеслава

Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України та

ТОВ „Балтеко”. Разом з тим, відповідно до довіреності Міністерства оборони

України в особі Міністра оборони Гриценка Анатолія Степановича, від 09.03.2006

року, зареєстрованої в реєстрі за №610, директора філії Центрального

спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства

оборони „Укроборонбуд” Мельника В'ячеслава Леонідовича було уповноважено

укладати від імені Міністерства оборони України, на підставі рішення тендерного

комітету Міністерства оборони України за бюджетні кошти правочини (договори,

контракти) про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення

проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво,

купівлі-продажу житла (квартир): укладати від імені Міністерства оборони

України, та на підставі рішення Міністерства оборони України та за погодженням

директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України за кошти

суб'єктів господарювання правочини (контракти, договори) спільної діяльності,

про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної

документації, підряду на капітальне будівництво, врегулювання відносин, заміни

сторони, купівлі-продажу житла (квартир). Для виконання цих повноважень

Мельнику В.Л. даною довіреністю було надано право підписувати від імені

Міністерства оборони України правочини, акти прийому-передачі, інші документи

необхідні для виконання зазначених правочинів (договорів, контрактів) в тому

числі, проводити передачу отриманого житла в комунальну власність у

встановленому законодавством порядку та вчиняти інші необхідні дії, пов'язані з

виконанням повноважень, що надаються даною довіреністю.

Отже,

можна зробити висновок про те, що Мельник В. Л. у спірних правовідносинах

фактично виступав представником Міністерства оборони України за довіреністю та

обсяг його повноважень було чітко визначено її змістом.

Проте,

з повноважень наданих довіреністю Міністерством оборони України від 09.03.2006

року №610 директору філії Центрального спеціалізованого будівельного управління

(госпрозрахункового) Міністерства оборони „Укроборонбуд” Мельнику В.Л.

вбачається, що таких повноважень як укладати від імені Міністерства оборони

України правочини (договори, контракти) з умовами відчуження майна, зокрема

шляхом прийняття  компенсації пайової

участі (паю) Міністерства оборони України у договорах про спільне будівництво

об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури та

фактичним продажем  військового майна,

даною довіреністю не передбачено.

Крім

того, слід звернути увагу на те, що директор філії Центрального

спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства

оборони „Укроборонбуд” мав право укладати відповідні договори лише на підставі

рішення Міністерства оборони України та за погодженням директора Департаменту

будівництва Міністерства оборони України. Проте, в матеріалах справи відсутні

будь які рішення Міністерства оборони України та погодження Департаменту

будівництва Міністерства оборони України щодо відчуження майна (компенсації

вартості паю Міністерства оборони України) на користь ТОВ „Балтеко".

Таким

чином, при укладенні договорів від 10.05.2006 року директор філії Центрального

спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства

оборони „Укроборонбуд” Мельник В.Л. не мав належних повноважень, що є також

підставою для визнання згаданих договорів недійсними з моменту їх укладення.

Посилання

в п. 2.5 договору №19/05-06/01 на те, що його укладено на підставі рішення

Міністра оборони України „Про надання права замовникам капітального будівництва

Міністерства оборони України на проектування та забудову територій військових

містечок Міністерства оборони України у місті Одесі” від 09.11.2004 року є

безпідставним, оскільки в цьому рішенні права замовника на забудову

АДРЕСА_1та  АДРЕСА_3 були надані третій

особі по даній справі Південному управлінню капітального будівництва

Міністерства оборони України. Також не підтверджено документальними доказами

посилання у тому ж п. 2.5  на те, що він

укладений за погодженням директора Департаменту капітального будівництва та

управлінням фондами Міністерства оборони України.

Відповідно

до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин вчинений представником з

перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки

особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією

особою, правочин вважається схвалений зокрема у разі, якщо особа, яку він

представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Під

час розгляду справи судом встановлено, що Міністерством оборони України не було

здійснено будь-яких дій щодо схвалення укладених договорів від 10.05.2006 року

№19/05-06/01 та №19/05-06/01/1. Проте, судом встановлено, що вказане майно, яке

передано філією Центрального спеціалізованого будівельного управління

(госпрозрахункового) Міністерства оборони „Укроборонбуд” в якості пайового

внеску Міністерства оборони України за договором №19/05-06/01 від 10.05.2006

року, а потім відчужено за договором №19/05-06/01/1 від 10.05.2006 року є

державною власністю, знаходиться в оперативному управлінні Міністерства оборони

України та передано до господарського відання Державному підприємству

„Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Слава і

честь”, викладене цілком підтверджується документальними доказами, що наявні у

матеріалах справи.

Відповідно

до Закону України „Про правовий режим майна у збройних силах України”, п. 6

Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил

України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000

року №1919 рішення про відчуження майна приймає Кабінет Міністрів України.

Під

час розгляду справи сторонами та учасниками провадження у справі до суду не

було наданого жодного документального доказу в підтвердження того, що Кабінетом

Міністрів України приймались будь які рішення про відчуження майна військового

містечка № 2 у м. Одесі як цілісного майнового комплексу, або окремих будівель,

як об'єктів нерухомості.

Разом

з тим, підсумовуючи, суд вважає за необхідне зазначити, що виключно Земельним

кодексом України регламентується порядок припинення права постійного

користування земельними ділянками. Одним з основних завдань земельного

законодавства визначено регулювання земельних відносин з метою забезпечення

права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, а

одним з його основоположних принципів є забезпечення гарантій прав на землю

(ст.ст. 4, 5 Земельного кодексу України). Відповідно до ст. 77 Земельного

кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і

постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів,

підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань,

утворених відповідно до законодавства України. Згідно ст. 2 Закону України

"Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання

покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне

користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Відповідно до ч. З

ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування

земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за

його заявою до власника земельної ділянки. На підставі цієї заяви

землекористувача власник земельної ділянки приймає рішення про припинення права

користування земельного ділянкою, про що повідомляє органи державної

реєстрації.

Таким

чином, виходячи зі змісту довіреності можна зробити висновок про те, що

директору філії Центрального спеціалізованого будівельного управління

(госпрозрахункового) Міністерства оборони України "Укроборонбуд"

Мельнику В. Л. не надавалися повноваження подавати від імені Міністерства

оборони України заяви про відмову від права постійного користування земельними ділянками

Міністерства оборони України, так само, як повноваження складати й підписувати

від імені Міністерства оборони України будь-які двосторонні акти або інші

документи, щодо відчуження земельної ділянки.

Таким

чином, як умови спірних договорів щодо відмови від права постійного

землекористування так і укладений акт від 01.11.2006 року про припинення

договору від 10.05.2006 року є незаконними цілому та такими, що суперечить

вимогам Земельного кодексу України.

Підсумовуючи

наведене, виходячи з наведених положень цивільного законодавства та фактичних

обставин справи, встановлених судом під час нового розгляду суд дійшов висновку

про те, що договори №19/05-06/01 та №19/5-06/01/1 від 10.05.2006 року укладені

Міністерством оборони України від імені якого на підставі довіреності від

09.03.2006 року діяв директор філії ЦСБУ „Укроборонбуд” Мельник В. Л. мають

бути визнані недійсними на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.236, ч.1 ст.241, ст.239,

ст.215 Цивільного кодексу України з моменту їх укладення.

Відповідно

до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна

із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала

на виконання цього правочину, а у разі неможливості - відшкодувати вартість

того, що одержано. У відповідності до п. 5 цієї ж статті суд може застосувати

наслідки недійсності  нікчемного

правочину з власної ініціативи.

Отже,

суд дійшов висновку, що саме на виконання договору від 10.05.2006 року за

№19/05-06/01/1 ТОВ „Балтеко” платіжним дорученням №1 26.10.2006 року перерахувало

на поточний рахунок філії ЦСБУ „Укроборонбуд” 2 800 000 грн., про що свідчать

відповідні відомості у графи платіжного доручення „призначення платежу”.

Враховуючи те, що сторони за договором від 10.05.2006 року частково виконали

його умови, за результатом чого склали акт прийому -передачі нерухомого майна,

що складає розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України у даному

договорі, а саме - будівлі типографії загальною площею 1968,80 кв.м, що

розташована за адресою: АДРЕСА_1, а також те, що платіжним дорученням №1 від

26.10.2006 року ТОВ „Балтеко” сплатило вартість майна у сумі 2 800 000 грн.,

суд вважає за необхідне застосувати реституцію та зобов'язати Міністерство

оборони України повернути ТОВ „Балтеко” отримані кошти у розмірі 2 800 000 грн.,

а ТОВ „Балтеко” зобов'язати повернути Міністерству оборони України будівлю

типографії загальною площею 1968,80 кв.м, що розташована за адресою:АДРЕСА_1 на

земельній ділянці площею 0,35 га.

Приймаючи

до уваги, що судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача та визнано

недійсними з моменту укладення договори від 10.05.2006 року №19/05-06/01 і

№19/05-06/01/1, а також застосована реституція за якою сторони зобов'язані

повернути все отримане за угодами, суд вважає, що на даний час відпала необхідність

у забезпеченні позову, а тому заходи забезпечення позову вжиті ухвалою

господарського суду Одеської області від 07.05.2008 року слід скасувати та

зняти арешт з нерухомого майна, що розташовано за адресою:АДРЕСА_1загальною

площею 1 968, 8 м. кв., яке розташовано на земельній ділянці площею 0,35 га.

За

таких обставин, оцінюючи викладені у судових засіданнях доводи сторін та третіх

осіб, а також надані документальні докази в їх сукупності суд вважає, що

позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат на

рахунок відповідачів у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального

кодексу України.

Керуючись

ст.ст. 32, 33, 44, 49, 69, 82 -85 Господарського процесуального кодексу

України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Міністерства оборони України

про визнання недійсними договорів від 10.05.2006 року № 19/05-06/01 та

№19/05-06/01/1 задовольнити.

2.          Визнати недійсним з моменту укладення

договір №19/05-06/01 від 10.05.2006 року про спільне будівництво об'єктів

житлово -цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх

будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку

проекту, шляхом пайової участі сторін, укладений між ТОВ „Балтеко” та

Міністерством оборони України в інтересах якого діяла філії Центрального

спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” в

особі Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності

Міністерства оборони України від 09.03.2006 року, зареєстрованої в реєстрі за

№610 (бланк сер. ВСР №232423).

3.          Визнати недійсним з моменту укладення

договір №19/05-06/01/1 від 10.05.2006 року про компенсацію пайової участі (паю)

Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006 року №19/05-06/01 про

спільне будівництво об'єктів житлово -цивільного призначення, створення

інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і

затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової участі сторін,

укладений між ТОВ „Балтеко” та Міністерством оборони України в інтересах якого

діяла філії Центрального спеціалізованого будівельного управління

(госпрозрахункового) „Укроборонбуд” в особі Мельника В'ячеслава Леонідовича,

який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006

року, зареєстрованої в реєстрі за №610 (бланк сер. ВСР №232423).

4.          Міністерству оборони України, код

00034022 (03168, м. Київ, вул. Повітрофлотський проспект, 6) повернути ТОВ

„Балтеко”, код 32540017 (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36) грошові кошти у

сумі 2 800 000 (два мільйона вісімсот тисяч) грн. сплачені Товариством з

обмеженою відповідальністю „Балтеко” за платіжним дорученням №1 від 26.10.2006

року за договором №19/05-06/01/1 від 10.05.2006 року про компенсацію пайової

участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006 року

№19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово -цивільного призначення,

створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до

розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової

участі сторін.

5.          Товариству з обмеженою

відповідальністю „Балтеко”, код 32540017 (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів,

36) повернути Міністерству оборони України, код 00034022 (03168, м. Київ, вул.

Повітрофлотський проспект, 6) нерухоме майно -будівлю типографії загальною

площею 1968,80 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, що розташована на земельній ділянці

площею 0,35га, передану за актом прийому-передачі нерухомого майна від

01.11.2006 року згідно договору №19/05-06/01/1 від 10.05.2006 року про

компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від

10.05.2006 року №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово

-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва

відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту,

шляхом пайової участі сторін.

6.          Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю „Балтеко” (м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, код 32540017)  на користь Міністерства оборони України (м.

Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код 00034022) витрати по сплаті державного мита

у сумі 42, 50 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59, 00 грн.

7.          Стягнути з Центрального

спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України (м.

Киїів, вул. Артема, 59, код 32200555) на користь Міністерства оборони України

(м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код 00034022) витрати по сплаті державного

мита у сумі 42, 50 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 грн.

8.          Скасувати заходи забезпечення позову вжиті

ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2008 року по справі №

5-3-30/52-07-1118 шляхом зняття арешту з нерухомого майна, що розташовано за

адресою:АДРЕСА_1загальною площею 1 968, 8 м. кв., яке розташовано на земельній

ділянці площею 0,35 га.

Рішення

підписано 17.07.2008 року.

Рішення

суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу

України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил

С.К.