Рішення

від 15.07.2008 по справі 17/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.

Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

15.07.08                                                                                                        

Справа № 17/126

За позовною заявою:

ДП «Львівський хлібзавод  № 5»ВАТ

«Концерн Хлібпром», м. Львів

до відповідача:

СПД-ФО ОСОБА_1, м. Львів

про

стягнення 3 159,50 грн.  

Суддя  У.І.Ділай

Представники :

Від позивача:   Козак В-Р.В -представник (Довіреність б/н від

19.03.2008р.)   

Від відповідача: ОСОБА_1.

-підприємець 

Представникам сторін роз'яснено

права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання

технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ДП

«Львівський хлібзавод  № 5» ВАТ «Концерн

Хлібпром», м. Львів до СПД-ФО ОСОБА_1, м. Львів про стягнення 3 159,50 грн.   

Ухвалою суду від 19.05.2008р. дана

позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на

17.06.2008р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду

від 17.06.2008р. розгляд справи відкладався.

Для надання сторонам можливості

надати додаткові докази у справі в судовому засіданні 01.07.2008р.

оголошувалася перерва до 15.07.2008р.

Представник позивача позовні вимоги

підтримав у повному обсязі.

Відповідач суму основного боргу

визнав та заявив усне клопотання про розстрочення виконання рішення суду у

зв'язку із важким фінансовим становищем.

В процесі розгляду матеріалів

справи судом встановлено:

15.08.2006р. між сторонами у справі

укладено Договір № ТДГ-000170 поставки виробів з швидкозамороженого тіста,

відповідно до умов якого позивач зобов'язувався на умовах і протягом дії

Договору постачати, а відповідач приймати та оплачувати вироби із

швидкозамороженого тіста.

У п. 1.3. Договору сторони

погодили, що передача продукції здійснюється на підставі Товарно-транспортних

накладних, узгоджених та підписаних сторонами, що становлять невід'ємну частину

Договору.

На виконання договірних зобов'язань

за період з 17.08.2006р. по 14.11.2006р. позивач поставив відповідачу продукцію

на загальну суму 2 202,84 грн., що підтверджується наступними

Товарно-транспортними накладними: № Хр-000131123 від 17.08.2006р. на суму

436,68 грн., № Хр-000141796 від 04.09.2006р на суму 385,20 грн., № Хр-000145053

від 09.09.2006р  на суму 196,80 грн., №

Хр-000155507 від 26.09.2006р на суму 427,08 грн., № Хр-000174116 від

25.20.2006р  на суму 296,40 грн., №

Хр-000186777 від 14.11.2006р на суму 460,68 грн. із підписами повноважних

представників сторін.

Відповідно до п. 4.2. Договору

термін оплати за поставлену продукцію становить 7 (сім) календарних днів від

дати передачі продукції відповідачу.

Як зазначається у позовній заяві,

відповідач своїх зобов'язань належно не виконав і отриманої продукції не

оплатив.

16.01.2008р. позивач направив на

адресу відповідача Вимогу № 082/01 про виконання зобов'язання на суму 2 202,84

грн. Проте, вказана вимога залишилася без задоволення.

За прострочення термінів оплати продукції

понад 3 робочі дні, відповідно до               

п. 8.2. Договору, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 10 %

від суми боргу, що становить 220,28 грн.

Окрім того, на підставі ч. 2 ст.

625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач

зобов'язаних сплатити на користь позивача                        639,70 грн.

інфляційних та 96,68 грн. 3 % річних.

Загальна сума позовних вимог

становить 3 159,50 грн.

Суд заслухавши пояснення

представників сторін, оглянувши та дослідивши докази у справі та оцінивши їх в

сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних

підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України

зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної

дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при

цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України

господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод,

передбачених законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України,

193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов

та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться.

Порушенням зобов'язання, відповідно

до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов,

визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено в процесі розгляду

справи, відповідач договірних зобов'язань належно не виконав вартості спожитої

електроенергії не сплатив.

В силу ст. 216 ГК України, учасники

господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за

правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників

господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими

законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК

України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу

кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу

інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої

суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК

України визначає, що боржник 

вважається  таким,  що 

прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання

або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України,

одностороння відмова від  виконання

зобов'язань не допускається, а у відповідності до  ст. 599 ЦК України, зобов'язання  припиняється 

виконанням,  проведеним  належним чином.

За таких обставин господарський суд

дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підтверджені наявними у

справі матеріалами та не спростовані відповідачем, а тому позов  підлягає до задоволення.

Зважаючи на заявлене відповідачем

клопотання, суд вважає за доцільне розстрочити виконання рішення тарміном на

три місяці.

У 

відповідності  з п. 4 ч. 3 ст.129

Конституції України  та ст. 33 ГПК

України  кожна  сторона 

повинна  довести  ті 

обставини,   на   які  

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 

Судові витрати відповідно до ст. 49

ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене  та керуючись 

ст.ст. 509, 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 202, 216 ГК

України, ст.ст.4-3, 33, 43 , 49, 75, 

82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з СПД-ФО ОСОБА_1 (АДРЕСА_1.

Ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь ДП «Львівський хлібзавод  № 5»ВАТ «Концерн Хлібпром»(79035, м. Львів,

вул. Хлібна, 2. Код ЄДРПОУ 32484246, п/р № 26001017100001 у ВАТ «Банк

Універсальний»м. Львів, МФО 325707) 2 202,84 грн. боргу, 220,28 грн. штрафу,

639,70 грн. інфляційних втрат, 96,68 грн. 3 % річних, всього -3 159,50 грн.,              з розстрочкою виконання рівними

частинами на три місяці, а саме: 28.07.2008р -            1 053,16 грн., 28.08.2008р -1

053,16 грн., 28.09.2008р -1 053,16 грн.

3.          Стягнути з СПД-ФО ОСОБА_1 (АДРЕСА_1.

Ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь ДП «Львівський хлібзавод  № 5»ВАТ «Концерн Хлібпром»(79035, м. Львів,

вул. Хлібна, 2. Код ЄДРПОУ 32484246, п/р № 26001017100001 у ВАТ «Банк

Універсальний»м. Львів, МФО 325707) 102,00 грн. державного мита та 118,00

грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        4. 

Накази видати  згідно ст.116 ГПК

України.

Суддя