Постанова

від 10.07.2008 по справі 16/476

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 10 липня 2008 р.                                                                                   

№

16/476 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

головуючого

судді

Добролюбової

Т.В.,

суддів

Гоголь

Т.Г.

Швеця

В.О.,

 розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

 на постанову   Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 26 березня 2008 року

у

справі

№

16/476

господарського

суду

Кіровоградської

області

за

позовом

Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1

до  

 Бобринецької районної державної

адміністрації

про

зобов'язання

укласти договір оренди

Представники

сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час

та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

У

грудні 2007 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського

суду Кіровоградської області з позовом до Бобринецької районної державної

адміністрації про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки водного

фонду.

Рішенням

Господарського суду Кіровоградської області від 12 лютого 2008 року (суддя

Коротченко Л.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В

основу обґрунтування рішення від 12.02.08 

суд першої інстанції поклав рішення Бобринецького районного суду

Кіровоградської області від 07.03.06 у справі № 2-64, , яке набрало законної

сили. Цим рішенням визнано недійсним договір оренди № 123 від 27 липня 2006

року, згідно з котрим спірна земельна ділянка була надана позивачу у

користування.

Постановою

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 березня 2008 року

(колегією суддів у складі: Головка В.Г. - головуючого, Логвиненка А.О.,

Євстигнеєва О.С.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від

12.02.08 залишено без змін з тих же мотивів.

Не

погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ФОП ОСОБА_1 звернувся до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані

судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким

задовольнити його позовні вимоги. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо

порушення судами вимог статті 35 ГПК України, посилаючись на ухвалу

Апеляційного суду Кіровоградської області від 11.04.07 у справі № 22ас-140-2007

та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.11.07 у справі №

17/408, якими встановлено, що ОСОБА_1 як суб'єкт підприємницької

діяльності-фізична особа подавав заяву на участь у конкурсі на право орендного

користування спірною земельною ділянкою. Крім того, скаржник вказав на невірне

застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 19, 124 ЗК України,

статті 5 ЦК України та статті 16 Закону України "Про оренду землі",

що призвело до прийняття незаконних та не обґрунтованих судових рішень.

Заслухавши

суддю-доповідача Швеця В.О., розглянувши та обговоривши доводи касаційної

скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна

скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як

встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи,

21 квітня 2000 року Бобринецькою районною радою прийнято рішення № 109 про

надання громадянину Невгоденку 

Олександру Володимировичу в користування земельну ділянку водного фонду

строком на 25 років, що знаходиться на території Веселівської та

Новомиколаївської  сільських рад, площею

27,4 га, в том числі, під водою 27,4 га. (далі - рішення         № 109, а.с. 52-53). На підставі

вказаного рішення, 13 серпня 2001 року між Веселівською сільською радою та

громадянином ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 123, відповідно до

умов якого Веселівська сільська рада передала громадянину ОСОБА_1 в користування

земельну ділянку строком на 25 років, площею 20,84 га, що знаходиться на

території Веселівської та Новомиколаївської 

сільських рад (далі - договір оренди 

№ 123, а.с. 46-49).

Вмотивовуючи

рішення у справі, господарські суди посилалися на рішення Бобринецького

районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2006 року у справі №

2-64, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від

27 липня 2006 року, яким позовні вимоги Прокурора Бобринецького району в

інтересах держави в особі Бобринецької районної державної адміністрації до

ОСОБА_1 та Веселівської сільської ради Бобринецького району задоволено та

визнано недійсним договір оренди № 123 з тих мотивів, що вказаний договір було

укладено неуповноваженою особою - Веселівською сільською радою, яка в силу

наданих їй повноважень не наділена правом передавати у тимчасове користування

земельні ділянки із земель водного фонду, що знаходяться за межами населених

пунктів. Крім того, Бобринецьким районним судом 

встановлено, що договір оренди № 123 в порушення вимог статті 13 Закону

України "Про оренду землі" не був нотаріально посвідченим, що є

підставою для визнання його недійсним.

Відповідно

до частини 4 статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало

законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які

встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згідно

зі статтею 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам

органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель

водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки.

Статтею

4 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що орендодавцями земельних

ділянок, що перебувають у комунальній власності є сільські, селищні, міські

ради в межах повноважень, визначених законом. Передача в оренду земельних

ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності в силу статті 124

Земельного кодексу України, відбувається на підставі рішення органу

виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору

оренди земельної ділянки.

Частиною

3 статті 124 Земельного кодексу України унормовано, що передача в оренду

земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового

призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами

відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу. Порядок

надання в користування земельних ділянок визначений  статтею 123 Кодексу. Так, юридична особа,

зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель

державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до

районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або

сільської, селищної, міської ради. Відповідна районна державна адміністрація

або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає

згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Відповідно до

частини 6 статті 123 Закону України "Про оренду землі" після

погодження встановленими органами проекту відведення земельної ділянки, а також

після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які

їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської,

селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах

повноважень, визначених цим Кодексом приймають рішення про надання земельної

ділянки.

Відповідно

до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, право розпоряджатися

земельними ділянками, що знаходяться за межами населених пунктів належить відповідним

органом виконавчої влади.

Враховуючи

те, що спірна земельна ділянка знаходиться на території межі Веселівської та

Новомиколаївської сільських рад Бобринецького району, тобто за межами

населеного пункту, право розпорядження нею належить до повноважень Бобринецької

районної державної адміністрації.

Проте,

яв встановлено судами та підтверджується матеріалами справи,  заява (клопотання) про надання в оренду

спірної земельної ділянки позивачем до Бобринецької районної державної

адміністрації не подавалась, а рішення відповідачем про передачу в оренду

вказаної земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 не приймалось, у зв'язку з чим, суди

дійшли до обґрунтованого  висновку про

відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача укласти з ФОП ОСОБА_1

договір оренди спірної земельної ділянки.

Судами

попередніх інстанцій також встановлено, що 05 січня 2008 року було оголошено

конкурс з надання в орендне користування земельних ділянок водного фонду із

земель державної власності, що знаходяться на території Бобринецького району, в

тому числі спірної земельної ділянки, про що було опубліковано відповідне

оголошення в газеті "Честь хлібороба" (а.с. 31). Фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_1 заяви про участь в даному конкурсі до Бобринецької

районної державної адміністрації подано не було, в той же час, 08.01.08 позивач

звернувся до районної державної адміністрації з заявою про зняття з конкурсу

розгляду питання щодо земельної ділянки, яка надана йому у користування на

підставі рішення  Бобринецької районної

ради № 109 (а.с. 32-33).

Зважаючи

на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками

суду апеляційної інстанції і вважає, що приймаючи постанову, суд апеляційної

інстанції вірно застосував норми матеріального права і обґрунтовано відмовив у

задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1.

Щодо

доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, та,

крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень

касаційної інстанції.

Відповідно

до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України

касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними

обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду

чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,

про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково

перевіряти їх.

Враховуючи

вищенаведене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що

оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду є законною

та обґрунтованою, а тому не вбачається підстав для її зміни чи скасування.

На

підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119  Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну

скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 березня 2008 року -

без змін.

Справу

№ 16/476 скерувати до Господарського суду Кіровоградської області.

Головуючий

суддя                                                                     

Т. Добролюбова

Судді                                                                                          

Т.Гоголь

В.

Швець