Рішення

від 15.07.2008 по справі 22/97-08-2312

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15"

липня 2008 р.

Справа  № 22/97-08-2312

За

позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; 

до

відповідача: Банку "Фінанси та Кредит" Товариства з обмеженою

відповідальністю, в особі Філії "Одеське регіональне управління";

про

стягнення та зобов'язання передати орендоване приміщення 19093,95 грн.;

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від

позивача: ОСОБА_2. - за довіреністю; 

Від відповідача: Федорова

О.В. за довіреністю від 27.07.2007р. №4720;

СУТЬ

СПОРУ: позивач

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської

області з позовною заявою до відповідача: Банку "Фінанси та Кредит"

Товариства з обмеженою відповідальністю, в особі Філії "Одеське

регіональне управління" про стягнення та зобов'язання передати орендоване

приміщення 19093,95 грн.

          Представник позивача в судове

з'явився, на позовних вимогах наполягав та просив суд зобов'язати Банк „Фінанси

та Кредит" Товариство з обмеженою відповідальністю в особі філії „Одеське

регіональне управління" відшкодувати збитки в розмірі 14 093,95 грн.,

зобов'язати Банк „Фінанси та Кредит" Товариство з обмеженою

відповідальністю в особі філії „Одеське регіональне управління"

відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та зобов'язати Банк „Фінанси

та Кредит" Товариство з обмеженою відповідальністю в особі філії „Одеське

регіональне управління" передати орендоване приміщення за

адресою:АДРЕСА_1в належному стані по акту-приймання передачі.

          Представник відповідача в судове

засідання з'явився, відзив на позов надав, відповідно до якого позовні вимоги

не визнає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення

представників сторін суд встановив, що позовні вимоги підлягають частковому

задоволенню, при цьому суд виходив з наступного:

22

квітня 2005 року між позивачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. та відповідачем

Банком ..Фінанси та Кредит" Товариство з обмеженою відповідальністю в

особі філії „Одеське регіональне управління" було укладено договір оренди

нерухомого майна, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1. Договір укладено строком

на три роки - до 22 квітня 2008 року.

На

виконання умов договору приміщення було передано по акту приймання передачі, в

якому було зафіксовано стан майна, а саме, що в орендованому приміщенні наявні

лічильники води та електроенергії, що передані відповідачу належному стані, що

також підтверджується актом перевірки цілісності лічильників води № 54426 від

08.08.2006 року, що складено представниками служби „Водозбут" (додаток

№2).

Як

зазначає позивач, в лютому 2008 року надійшла вимога від філії

„Інфоксводоканал" ТОВ „ Інфокс" щодо сплати штрафу у розмірі 7698,79

грн. за пошкодження пломби лічильника води, що підтверджується актом огляду від

18.12.2007 року за №84898. Позивач листом від 24.03.2008 року повідомив

відповідача про необхідність сплати штрафу, оскільки філія „Інфоксводоканал"

ТОВ „ Інфокс" попередила про відключення води.

Відповідно

до п.1 ст.779 ЦК України, наймач зобов'язаний усунути пошкодження орендованого

майна, що сталися з його вини.

В

даному випадку поновлення пломб можливе лише спеціальною службою та тільки за умови

сплати штрафу у розмірі 7698,79 грн.

Крім

того, позивач зазначив, що він попередив Відповідача про необхідність

звільнення приміщення та приведення його у первісний стан, на що була отримана

відповідь від 19.03.2008 року про звільнення приміщення до 19 травня 2008 року

- але в зазначений термін приміщення не було передане. 22 травня 2008 року

позивач знову письмово повідомив відповідача про негайну передачу приміщення.

26 травня 2008 року поштою позивачу надійшов акт приймання-передачі приміщення

з печаткою і підписом відповідача. Позивач з даним актом не міг погодитись та

надав свої зауваження в акті щодо приміщення та передав акт відповідачу. 29

травня 2008 року відповідачем було передано тільки дублікати ключів на

приміщення та до теперішнього часу не усунуто недоліки приміщення та не

оформлено акту приймання-передачі приміщення, тобто фактично не передано

приміщення як передбачено п.п.3.2 та 3.3 договору оренди.

Відповідно

до ст.785 ЦК України наймач у разі припинення договору повинен негайно повернути

річ, у стані, якому вона була отримана, а в разі не виконання обов'язку щодо

повернення наймодавець вправі вимагати неустойку у розмірі подвійної плати за

користування приміщенням.

Прострочення

в передачі приміщення складає 11 днів з 19 травня 2008 року по 29 травня 2008

року включно, таким чином, неустойка за несвоєчасне повернення складає -

2581,26 грн. (11 днів х 117,33 грн. в день х2), яка підлягає стягнення.

Відповідно

до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання,

що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської

діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську

дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена

сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин,

регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених

цим Кодексом.

Відповідно

до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.526 ЦК

України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні

положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених

цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для

належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та

забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою

для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими

законами або договором.

Згідно

ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення

зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч. 2 ст. 598 цього

Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Що

стосується стягнення втраченої вигоди у розмірі 3763,90 грн. та відшкодування

моральної шкоди 5000 грн., то ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки

позивачем не надано доказів в підтвердження заявлених вмог.

Відповідно

до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази

подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами

у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно

до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ

судового процесу покладаються на відповідача.

Отже, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.

Позов задовольнити частково.

2.

Зобов'язати Банк „Фінанси та Кредит" Товариство з обмеженою

відповідальністю в особі філії „Одеське регіональне управління" передати

орендоване приміщення за адресою:АДРЕСА_1в належному стані по акту-приймання

передачі.

3.

Стягнути з Банку „Фінанси та Кредит" Товариство з обмеженою

відповідальністю в особі філії „Одеське регіональне управління" (1010, м.

Київ, вул. Артема, 60, ЄДРПОУ 09807856, п/р 26001665210052, В ООФАКБ УСБМФО

328016, адреса філії в м. Одеса, 65063, м. Одеса, вул.Армійська, 18-6) на

користь ОСОБА_1(Свідоцтво від 05.05.2001р. НОМЕР_1, АДРЕСА_2 ) штраф у розмірі

7698,79/сім тисяч шістсот дев'яносто вісім грн. 79 коп./, неустойку у розмірі

2581,26/дві тисячі п'ятсот вісімдесят одна грн. 26 коп./ сплачене державне мито

в розмірі 102,80/сто дві грн.80 коп./ та кошти за ІТЗ в розмірі 118/сто

вісімнадцять грн./

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК

України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя                                                  

                                    Торчинська

Л.О.