Постанова

від 09.09.2008 по справі 22/97-08-2312

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"09" вересня 2008 р.

Справа № 22/97-08-2312

   Колегія  

суддів   Одеського   апеляційного   господарського  суду  

у   складі:

   Головуючого                                                                      

Єрмілова Г.А.

          Суддів :                                                                               

Воронюка О.Л.

Лашина В.В.

при

секретарі                                                                                

Толок В.В.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність

№б/н від 26.04.2007р.;

від відповідача - Федорової О.В.,

довіреність №б/н від 03.07.2008р.

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного

товариства “Банк “Фінанси та кредит” в особі Філії “Одеське РУ” ВАТ “Банк

“Фінанси та кредит”

на рішення господарського суду

Одеської області від 15.07.2008р.

у справі №22/97-08-2312

за позовом  Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -

ФО-підприємця ОСОБА_1)

до Відкритого акціонерного товариства

“Банк “Фінанси та кредит” в особі Філії “Одеське РУ” ВАТ “Банк “Фінанси та

кредит”

про стягнення 19 093,95грн.

          Відповідно до ст.77 ГПК України

розгляд справи відкладався на 09.09.08р.                                       

Відповідно до ст.44 ГПК України здійснювалась фіксація

судового процесу технічними засобами.

Встановила:

          У червні 2006 року ФО-підприємець

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом, де

просила  зобов'язати Банк „Фінанси та

Кредит", ТОВ, в особі філії „Одеське регіональне управління"

відшкодувати матеріальні збитки в розмірі 14 093,95 грн., моральну шкоду в

розмірі 5 000 грн. та повернути їй, як орендодавцю, орендоване банком

приміщення за адресою:АДРЕСА_1 в належному стані по акту-приймання передачі, а

також стягнути з відповідача судові витрати у справі.

          Рішенням господарського суду Одеської

області від 15.07.08р. (суддя Торчинська Л.О.) позов ФО-підприємця ОСОБА_1

задоволено частково.

                    Зобов'язано Банк „Фінанси

та Кредит", ТОВ, в особі філії „Одеське регіональне управління"

передати орендоване приміщення за адресою:АДРЕСА_1 в належному стані по

акту-приймання передачі.

                    Стягнуто з Банку „Фінанси

та Кредит", ТОВ, в особі філії „Одеське регіональне управління" на

користь ОСОБА_1 штраф у розмірі 7698,79грн., неустойку у розмірі 2581,26грн.,

сплачене державне мито в розмірі 102,8 та витрати на ІТЗ судового в розмірі

118грн.

          Господарський суд, з посиланням на

779 ЦК України, дійшов висновку про те, що з вини відповідача в орендованому

приміщенні сталося пошкодження пломби лічильника води і поновлення пломб

можливе лише спеціальною службою та тільки за умови сплати штрафу у розмірі

7698,79 грн.

          Посилаючись на ст.785 ЦК України, суд

І інстанції вважав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з банку

неустойки у розмірі 2581,26грн. за несвоєчасне повернення орендованого

приміщення.

          Щодо відмови в позові в частині

стягнення з відповідача втраченої вигоди та моральної шкоди, то господарський

суд вважав, що вони не доведені позивачем у належний спосіб, а тому задоволенню

не підлягають.

          Не погоджуючись із рішенням суду,

ВАТ  “Банк “Фінанси та кредит” в особі

Філії “Одеське РУ” ВАТ “Банк “Фінанси та кредит” подало апеляційну скаргу, в

якій, з урахуванням уточнень, викладених в судовому засіданні апеляційної

інстанції від 09.09.08р., просило рішення від 15.07.08р. скасувати та прийняти

нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на невірне

застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм

процесуального права.

          В апеляційній скарзі зазначається,

що:

- останній день повернення об'єкту

оренди припадав на 20.05.08р. і саме цього дня відповідач звільнив орендоване

приміщення. Проте, орендодавець - ФО-підприємець ОСОБА_1 для підписання акту

прийому-передачі та передачі ключів від приміщення не з'явилась, про що було

складено відповідний акт. Господарський суд ці обставини залишив поза увагою.

- в рішенні господарського суду не

вказано, з якої дати повинен бути підписаний акт прийому-передачі та не

враховано факт звільнення та невикористання відповідачем з 20.05.08р.

орендованого приміщення;

- відповідач не є абонентом ТОВ

"Інфоксводоканал", а відтак стягнення з банку штрафу за пошкоджену

пломбу лічильна води є безпідставним.

Відзив на апеляційну скаргу

ВАТ  “Банк “Фінанси та кредит” в особі

Філії “Одеське РУ” ВАТ “Банк “Фінанси та кредит” від позивача до Одеського  апеляційного господарського суду не надходив.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснила, що

проти апеляційної скарги заперечує та просила залишити її без задоволення, а

оскаржене рішення - без змін.

Судова колегія відзначає, що позов

ФО-підприємцем ОСОБА_1 подано до Банк „Фінанси та Кредит", ТОВ, в особі

філії „Одеське регіональне управління", в рішенні суду від 15.07.08р. в

найменуванні відповідача вказується ТОВ Банк "Фінанси та кредит". Між

тим, з наданих відповідачем  документів

вбачається, що на теперішній час організаційно-правовою формою банку є відкрите

акціонерне товариство. Таким чином, судова колегія, відповідно до ст.25 ГПК

України, визнає ВАТ Банк "Фінанси та кредит" процесуальним

правонаступником ТОВ Банк "Фінанси та кредит".                    

Заслухавши пояснення представників

сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали

справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області,

проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права,

колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ВАТ  “Банк “Фінанси та кредит” в особі Філії

“Одеське РУ” ВАТ “Банк “Фінанси та кредит” підлягає задоволенню з огляду на

таке.

          Відповідно до ст.84 ГПК України

резолютивна частина має містити висновок 

про  задоволення позову або про

відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не

може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

             При задоволенні позову в резолютивній

частині рішення вказуються, зокрема:

-найменування сторони, на користь

якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка

зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк

сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення

- розмір сум, що підлягають

стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та

надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів,

передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу).

          Як вбачається з прохальної частини

позовної заяви, ФО-підприємець ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача збитки у

розмірі 14 093,95грн.

          З резолютивної ж частини рішення від

15.07.08р. вбачається, що судом стягнуто з банку штраф у розмірі 7698,79грн. та

неустойку у розмірі 2581,26грн. 

          Відповідно до частини другої статті

22 ЦК України збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у

зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила

або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

-доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних

обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

          Тобто, ані штраф, ані неустойка не є

збитками у розумінні ст.22 ЦК України.

          Таким чином, судова колегія доходить

висновку, що резолютивна частина рішення в цій частині не кореспондується з

вимогами позовної заяви.

          Крім того, резолютивна частина

оскаржуваного рішення, в порушення ст.84 ГПК України, не містить висновку щодо

позовних вимог про стягнення з відповідача втраченої вигоди та моральної шкоди,

а також дати, з якої відповідач повинен передати позивачеві орендоване

приміщення.

          Відповідно до ст.104 ГПК України порушення

норм процесуального права є підставою для зміни або скасування рішення.

          Порушення або неправильне  застосування 

норм  процесуального права може

бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це

порушення призвело до прийняття неправильного рішення

          З огляду на вищевикладене,

оскаржуване рішення ухвалене судом І інстанції всупереч приписам ст.84 ГПК

України, а тому залишатись чинним не може і підлягає скасуванню.

          Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України

у процесі перегляду справи апеляційний господарський  суд  за

наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Як вбачається з матеріалів справи,

22.04.2005року поміж Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та  Банком "Фінанси та Кредит", ТОВ, в

особі філії „Одеське регіональне управління" (Орендар) було укладено

договір оренди нерухомого майна - нежилих приміщень промтоварного магазину, які

розташовані за адресою:АДРЕСА_1 та складаються з нежилих приміщень 1-го

поверху, загальною площею 55,9кв.м., строком на три роки .

          Згідно ст.253 ЦК України перебіг

строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або

настання події, з якою пов'язано його початок.

          Тобто, строк дії договору почав свій

перебіг з 23.04.05р. та закінчувався 23.04.08р.  

          Статтею 73 Кодексу законів про працю

України встановлено перелік святкових днів. Такими, зокрема, є 1 і 2

травня  (День міжнародної солідарності

трудящих) та 9 травня День Перемоги). Робота також не провадиться в дні

релігійних свят, зокрема, Пасхи (Великодня)

          Згідно розпорядження Кабінету

Міністрів України від 28 березня 2008 р. N 538-р "Про перенесення робочих

днів у квітні 2008 року" з  метою  створення  

сприятливих   умов   для святкування 27 квітня - Великодня, 1 і 2

травня - днів Міжнародної солідарності трудящих та раціонального використання

робочого часу, робочі дні з 29.04.08р. та 30.04.08р. перенесено на 17.05.08р.

та 31.05.08р., відповідно.

          Таким чином, з урахуванням вихідних

днів в квітні та святкових та вихідних днів у травні 2008 року (26,27,28,29,30

квітня 2008 року, 1,2,3,4,9,10,11,18 травня 2008 року), останній день

звільнення банком орендованого приміщення припадав на 20.05.2008року.

          З акту від 20.05.08р., підписаного

майстром дільниці №2 ПУ, ФО-підприємцем ОСОБА_3 та працівниками Одеського РУ

ВАТ “Банк “Фінанси та кредит”, вбачається, що у цей день відділення №13 Філії

Одеське РУ ВАТ “Банк “Фінанси та кредит” звільнило орендоване за договором з

ФО-підприємцем ОСОБА_1 приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Банк вивіз все належне

йому обладнання на орендовану площу за адресою: АДРЕСА_1. Орендодавець за

договором, ФО-підприємець ОСОБА_1 впродовж 20.05.08р. для передачі банком

ключів та підписання акту приймання-передачі орендованого майна не з'явилась.

          В судовому засіданні апеляційної

інстанції від 09.09.08р. представник позивача 

підтвердила, що ФО-підприємець ОСОБА_1 20.05.08р. для підписання акту

прийому-передачі майна та отримання ключів від приміщення не приходила.

          Відповідно до п.3.5 договору оренди

Орендар зобов'язаний був повернути майно Орендодавцю, а Орендодавець  - прийняти його протягом 15 робочих днів з

моменту закінчення строку оренди майна за цим договором.

      Тобто, Орендар на свій

розсуд, протягом 15 робочих днів мав звільнити орендоване приміщення, а

Орендодавець, як кредитор, зобов'язаний був прийняти виконання. 

          Відповідно до ст.613 ЦК України

кредитор  вважається  таким, 

що  прострочив,   якщо

він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не

вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи

випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких

боржник не міг виконати свого обов'язку.

          Враховуючи викладене, судова колегія

доходить висновку, що саме кредитор у спірних правовідносинах, тобто

ФО-підприємець ОСОБА_1, прострочив виконання зобов'язання по прийняттю

повернення орендованого майна, а відтак, вимоги про стягнення з банку

неустойки, упущеної вигоди та моральної шкоди є такими, що не грунтуються на

законі, а тому задоволенню не підлягають.

          При цьому, посилання позивача на лист

Одеського РУ ВАТ “Банк “Фінанси та кредит” за №8436 від 19.03.08р., в якому

відповідач зобов'язався звільнити орендоване приміщення до 19.05.08р. не можуть

бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки обов'язок Орендаря прийняти

орендоване майно до 20.05.08р. випливає із договору оренди.

          Щодо вимог позивача про стягнення

з  Одеського РУ ВАТ “Банк “Фінанси та

кредит” штрафу за пошкоджену пломбу лічильника води, судова колегія зазначає

наступне.

          Як пояснила в судовому засіданні

апеляційної інстанції представник позивача, абонентом ТОВ

"Інфоксводоканал" є власник орендованого приміщення по АДРЕСА_1,

тобто позивач. Відповідно до Правил користування системами комунального

водопостачання та водовідведення в містах і селищах України розрахунки з

Водоканалом за водокористування (включаючи  

випадки   самовільного приєднання,

зриву пломб, перевищення встановленого ліміту, пошкодження приладів та

ліній  тощо) здійснюються абонентами.

          За таких обставин, на відповідача не

може бути перекладено обов'язки абонента та накладено штраф за зрив пломб на

лічильнику.

          При цьому, якщо діями орендаря

орендодавцю, який є абонентом та сплатив штраф за пошкодження пломби

лічильника, завдано збитки, вони підлягають відшкодуванню у спосіб, визначений

законом.

          Оскільки штраф на користь ТОВ

"Інфоксводоканал" позивачем не сплачувався, підстави вважати, що їй

спричинені збитки, у суда апеляційної інстанції відсутні.  

          Враховуючи, що рішення місцевого

господарського суду прийняте на неповному з'ясуванні обставин, що мають

значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального

права, залишатись чинним воно не може та підлягає скасуванню з винесенням

нового судового рішення, яким в позові ФО-підприємцю ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись

ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О

В И Л А :

          Апеляційну скаргу Відкритого

акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” в особі Філії “Одеське РУ”

ВАТ “Банк “Фінанси та кредит” задовольнити.

          Рішення господарського суду Одеської

області від 15.07.2008р. по справі № 22/97-08-2312 - скасувати.

          В позові відмовити.

Головуючий суддя                                                           

Г.А. Єрмілов

Суддя                                    

                              О.Л.

Воронюк

Суддя                                                                     

В. В.Лашин

Постанова підписана