Постанова

від 24.07.2008 по справі 8/11/884

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 24 липня 2008 р.                                                                                    

№

8/11/884 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

судді:

Кота

О.В.,

суддів:

Владимиренко

С.В.,

Шевчук

С.Р.

розглянув

касаційну скаргу

 Приватного підприємця ОСОБА_1

на

постанову  Житомирського апеляційного

господарського суду від 10.01.2008р.

у

справі

№ 11/884

господарського суду Хмельницької області

за

позовом

Приватного

підприємця ОСОБА_1

до

Колективного

виробничого підприємства ПМК-33

треті

особи:

1)          Товариство з обмеженою

відповідальністю "Провесінь" 2)          Регіональне відділення Фонду

державного майна України у Хмельницькій області 3)          Головне управління економіки

Хмельницької облдержадміністрації

провизнання договору купівлі-продажу

нежилого приміщення площею 55кв.м. від 29.12.2005р., яке розташоване

АДРЕСА_1, укладеного між ПП ОСОБА_1 та КВП ПМК-33, дійсним та визнання права

власності на придбане майно,

за

участю представників:

-          позивача -ОСОБА_1 (особисто);

-          відповідача -не з'явились;

-          третьої особи 1 -ОСОБА_2, дов. б/н

від 23.07.2008р.;

-          третьої особи 2 - не з'явились;

-          третьої особи 3 - не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

У

лютому 2006 року позивач -ПП ОСОБА_1 подав до господарського суду Хмельницької

області позов до Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання права

власності на нежитлове приміщення площею 55кв.м., яке розташоване АДРЕСА_1.

В

обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що відповідно до

умов договору купівлі-продажу №5 від 29.12.2005р., укладеного між ПП ОСОБА_1 та

Колективним виробничим підприємством ПМК-33, останній на підставі акту

приймання-передачі приміщення від 29.12.2005р. здійснив передачу йому предмету

купівлі-продажу.

Посилаючись

на ст.49 Закону України “Про власність”, ст.19 Закону України “Про державну

реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, позивач просив

визнати за ним право власності на вказаний об'єкт та зобов'язати Хмельницьке

БТІ зареєструвати за ним право власності.

10.03.2006р.

позивач в порядку ст.22 ГПК України уточнив позовні вимоги, просив замінити

неналежного відповідача - Хмельницьке БТІ 

належним - Колективним виробничим підприємством ПМК-33, визнати дійсним

договір №5 від 29.12.2005р. купівлі-продажу нежилого приміщення площею 55кв.м.,

яке розташоване АДРЕСА_1, укладений між ПП ОСОБА_1 та КВП ПМК-33, та визнати

право власності на придбане майно.

Рішенням

господарського суду Хмельницької області від 03.04.2006р. у справі №11/884

позов задоволено; договір купівлі-продажу приміщення №5 від 29.12.2005р.,

укладений між ПП ОСОБА_1 та КВП ПМК -33, визнано дійсним.

Постановою

Вищого господарського суду України від 07.12.2006р. у справі №11/884 рішення

господарського суду Хмельницької області від 03.04.2006р. у справі №11/884

скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької

області в іншому складі суддів.

Ухвалою

господарського суду Хмельницької області від 01.03.2007р. у справі №8/11/884

залучено до участі у справі на стороні позивача 

у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Регіональне

відділення Фонду державного майна України у Хмельницькій області.

Ухвалою

господарського суду Хмельницької області від 20.03.2007р. у справі №8/11/884

залучено до участі у справі на стороні позивача 

у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Головне

управління економіки Хмельницької облдержадміністрації.

Рішенням

господарського суду Хмельницької області від 17.05.2007р. у справі №8/11/884

(суддя Степанюк А.Г.) позов задоволено; договір купівлі-продажу приміщення №5

від 29.12.2005р., укладений між ПП ОСОБА_1 та КВП ПМК -33,  визнано дійсним; визнано за ПП ОСОБА_1 право

власності на частину нежитлового приміщення (перукарні), вбудованого в 120-ти

квартирний будинок АДРЕСА_1, площею 55 кв.м.

Рішення

мотивовано тим, що позивач набув права власності на зазначене нежитлове приміщення

на підставі цивільно-правової угоди і це право підлягає судовому захисту.

Водночас суд виходив з того, що між сторонами договору купівлі-продажу №5 від

21.04.2005р. відбулось повне його виконання, а продавець ухиляється від його

нотаріального посвідчення.

Постановою

Житомирського апеляційного господарського суду від 10.01.2008р. у справі

№8/11/884 (колегія суддів у складі головуючого судді Горшкової Н.Ф., суддів:

Майора Г.І., Філіпової Т.Л.) рішення господарського суду Хмельницької області

від 17.05.2007р. у даній справі скасоване; прийняте нове рішення про відмову у

позові; стягнуто з ПП Чука В.І. на користь ТОВ "Провесінь" 42,5грн.

витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

Висновки

суду апеляційної інстанції обґрунтовані тим, що у відповідача відсутні

правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на майно, яке

він відчужив ПП ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу приміщення №5 від

29.12.2005р.

Не

погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Приватний підприємець

ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в

якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,

просив постанову Житомирського апеляційного господарського суду від

10.01.2008р. у справі №8/11/884 скасувати, а рішення господарського суду

Хмельницької області від 17.05.2007р. залишити в силі.

В

судове засідання 24.07.2008р. представники відповідача, Регіонального

відділення Фонду державного майна України у Хмельницькій області та Головного

управління економіки Хмельницької облдержадміністрації не з'явилися.

Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи вказані особи були

повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає

за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Відзив

на касаційну скаргу позивача на час розгляду справи в касаційній інстанції

відповідач суду не надав, що в силу положень статті 1112 ГПК України

не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Поряд

з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Провесінь" надало

суду відзив на касаційну скаргу позивача.

Розглянувши

матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї Товариства з обмеженою

відповідальністю "Провесінь", заслухавши суддю-доповідача,

проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність

застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та

процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла

висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно

до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови

від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд

виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши

обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають

застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону,

що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства

України.

Обґрунтованим

визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення

для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є

вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими у судовому засіданні.

Постанова

суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується

на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин

справи в їх сукупності.

Судами

першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29.12.2005р. між позивачем - ПП

ОСОБА_1 та відповідачем - КВП ПМК-33 укладено договір купівлі-продажу

приміщення №5, згідно якого відповідач продав, а позивач купив нежитлове

приміщення площею 55,9кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

Ціна

приміщення складає 80000грн.

Кошти

за дане приміщення в сумі 80000грн. згідно розділу 3 договору отримані

відповідачем від позивача до підписання даного договору (квитанція до

прибуткового касового ордеру від 29.12.2005р. №512).

При

цьому сторони домовились передати приміщення позивачу відповідачем за актом

прийому-передачі протягом трьох днів з моменту підписання договору. Приміщення

повинні бути передані позивачу з технічною документацією.

Право

власності позивача на приміщення виникає з моменту передачі покупцю приміщень

згідно акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору.

По

акту прийому-передачі приміщення від 29.12.2005р. відповідач передав позивачу,

а останній прийняв нежитлове приміщення в АДРЕСА_1, загальною площею 55,9кв.м.,

вартістю 80000грн.

Суд

першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що на момент укладення

спірного договору купівлі-продажу приміщення №5 від 29.12.2005 р. власником

відчужуваного майна був відповідач - Колективне виробниче підприємство ПМК-33; сторони

по договору №5 від 29.12.2005р. домовилися щодо всіх істотних умов договору,

відбулось повне виконання сторонами договору, однак договір нотаріально не

посвідчений, на підставі чого місцевий господарський суд дійшов висновку про

задоволення позову щодо визнання договору дійсним та визнання за покупцем права

власності.

При

перегляді рішення місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної

інстанції встановив, що 20.07.1994р. між комітетом економіки Хмельницької

облдержадміністрації (продавець) та організацією орендарів Хмельницької ПМК-33

(покупець) укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу

Хмельницької ПМК-33, за яким продавець продав, а покупець купив державне майно

цілісного майнового комплексу Хмельницької ПМК-33, що перебуває у комунальній

власності Хмельницької обласної ради народних депутатів і знаходиться за

адресою: м.Хмельницький, вул. Геологів, 1.

Відповідно

до акту передачі майна державного підприємства від 30.06.1994р. Комітет

економіки Хмельницької облдержадміністрації, як продавець за вищевказаним

договором передав, а організація орендарів Хмельницької ПМК-33, як покупець,

прийняв продане 20.07.1994р. шляхом викупу працівниками підприємства майно

вартістю 779770тис.крб. згідно з актом інвентаризації. В акті передачі майна

серед інших об'єктів зазначено про передачу комунального житлового будинку

180кв.м., балансовою вартістю 86тис.крб. (адреса будинку не зазначена), без

зазначення, що у житловому будинку є нежитлове приміщення, яке переходить до

покупця.

Водночас

судом апеляційної інстанції встановлено, що в акті  оцінки вартості майна орендного підприємства

від 30.06.1997р. вказано, що з оцінки вилучена вартість власного майна 281млн.

крб. та державного житлового фонду (адреса не вказана) -1млн.крб., при цьому нічого

не зазначено щодо нежитлового приміщення. В інвентаризаційному описі основних

засобів Колективного виробничого підприємства ПМК-33 серед інших рахуються

гуртожиток та житловий будинок АДРЕСА_1.

Скасовуючи

рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідача

відсутні правовстановлюючі документи або інший документ, який з достовірністю

підтверджує право власності на майно, яке він відчужив Приватному підприємцю

ОСОБА_1, згідно договору купівлі-продажу приміщення №5 від 29.12.2005 р.

Згідно

з приписами ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування

та розпорядження своїм майном.

Відповідно

до ст.11112 ГПК України, в якій встановлена обов'язковість вказівок,

що містяться у постанові касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції, під

час апеляційного перегляду рішення місцевого суду, з'ясував зазначені судом

касаційної інстанції обставини, надав їм належну правову оцінку, тому дійшов

вірного висновку, що у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав

для визнання дійсним договору купівлі-продажу приміщення №5 від 29.12.2005р. та

визнання за приватним підприємцем   

ОСОБА_1 права власності на спірну частину нежитлового приміщення

АДРЕСА_1.

Беручи

до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України

погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що суд

першої інстанції при прийнятті рішення по справі неповно з'ясував обставини, що

мають значення для справи і неправильно застосував норми матеріального права,

зокрема не врахував приписів ст.317 ЦК України, що призвело до прийняття

неправильного рішення, та стало підставою для його скасування відповідно до ст.

104 ГПК України.

Виходячи

з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що

відповідно до вимог ст.43 ГПК України постанова Житомирського апеляційного

господарського суду від 10.01.2008р. у даній справі ґрунтується на всебічному,

повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для

правильного вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального

права.

Доводи

касаційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_1 не спростовують висновків суду

апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись

ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 та

11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

          Касаційну скаргу Приватного

підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

          Постанову Житомирського апеляційного

господарського суду від 10.01.2008р. у справі №8/11/884 залишити без змін.

Головуючий

суддя: 

О.

Кот

Судді:

С. Владимиренко

 С. Шевчук