Рішення

від 17.05.2007 по справі 8/11/884

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан

Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2007 р.

Справа № 8/11/884

За позовом приватного

підприємця  ОСОБА_1 м. Хмельницький

до колективного

виробничого підприємства ПМК-33 с. Розсоша Хмельницького району

за участю третьої особи на

стороні  відповідача, яка не заявляє

самостійних вимог -ТОВ “Провесінь”  м.

Хмельницький

за участю третьої особи на

стороні  позивача, яка не заявляє

самостійних вимог -регіональне відділення Фонду державного майна України у

Хмельницькій області

за участю третьої особи на стороні

позивача, яка не заявляє самостійних вимог -Головне управління економіки

Хмельницької облдержадміністрації

про визнання

договору купівлі-продажу нежилого приміщення площею 55 кв.м. від 29.12.2005р.,

яке розташоване по АДРЕСА_1  дійсним та

визнання права власності на придбане майно 

Суддя Степанюк А.Г.

        Представники сторін:

Позивача :  ОСОБА_2 - за довіреністю від

03.01.2007р. ;

Відповідача :  не з'явився ;

Третіх осіб :

1. Заболотний А.М. - за довіреністю від 10.11.2006р.;

                       2. Кошелюк З.М.  - за довіреністю № 1620 від 04.09.06р.;

                           Рищук Н.П. - за

довіреністю № 1640 від 12.02.07р.;

                       3. Присяжна І.С. - за

довіреністю № 1-Д від 16.05.07р. 

Суть спору

: Позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу нежилого приміщення

площею 55 кв.м. від 29.12.2005р., яке розташоване по АДРЕСА_1, дійсним та

визнати право власності на придбане майно  

          Відповідач витребувані судом

документи не подав, повноважного представника у засідання суду не направив.

Неявка представника відповідача не

перешкоджає вирішенню спору по суті, а тому суд вважає за необхідне згідно

ст.75 ГПК України розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

          Третя особа - ТОВ “Провесінь”  м. Хмельницький, у письмовому відзиві на

позов повідомила, що проти позову заперечує. При цьому звернула увагу, що не

знала про те, що   відповідач має намір

продати орендоване товариством приміщення. Крім того,  відповідач не повідомляв ТОВ “Провесінь” про

свій намір продажу об'єкту оренди та не пропонував останньому придбати

орендоване приміщення. Третя особа звернула увагу  суду, що відповідно до ч.2 ст. 777 ЦК України

наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу

речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її

придбання.  

          Третья особа -РВ Фонду державного

майна по Хмельницькій області подало пояснення по справі, в якому зазначило, що

за інформацією, яка міститься в справі по приватизації Хмельницької ПМК-33 (акт

оцінки вартості майна орендного підприємства „Хмельницька ПМК - 33",

затверджений головою комітету економіки облдержадміністрації 30.06.1994 року),

із вартості цілісного майнового комплексу вилучено вартість майна, яка належить

орендарю в сумі 281 млн. крб. та державний житловий фонд вартістю 1 млн. крб..

Взагалі, у матеріалах справи є невідповідності між Актом оцінки вартості майна

орендного підприємства „Хмельницька ПМК - 33", затвердженого головою

комітету економіки облдержадміністрації від 30.06.1994 р. та майном, яке

продане організації орендарів і передане відповідно до Акту передачі майна

державного підприємства від 30 червня 1994 р.

Інформація про технічні параметри

окремих об'єктів, будівель, споруд в архівній справі відсутня.

          Третья особа - головне управління

економіки Хмельницької облдержадміністрації 

у поясненні по справі повідомило, що Розпорядженням облдержадміністрації

від 07.06.1992 року №192/2000-р”Про упорядкування структури обласної державної

адміністрації” управління  економіки

облдержадміністрації ліквідовано, та створено Головне управління економіки, яке

не являється правонаступником комітету економіки виконкому Хмельницької

обласної ради народних депутатів. На підтвердження викладеного представник

третьої особи надав суду  відповідні

документальні докази. У судовому засіданні представник позивача подав суду :

копію направленого відповідачу листа від 10.02.2006р. із клопотанням

нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу; докази направлення такого листа

від 13.04.2007р.; витяг із схеми-плану 

м. Хмельницького про розташування будинку за АДРЕСА_1; витяг з Єдиного

реєстру заборон відчуження об”єктів нерухомого майна; довідку за підписом

приватного нотаріуса ОСОБА_3 про те, що нежиле приміщення за адресою :

АДРЕСА_1, власником якого КВП ПМК-33 під забороною не перебуває; фототаблицею

приміщення площею 55, 9 кв.м., яке знаходиться у АДРЕСА_1 та належить КВП

ПМК-33.

У судовому засіданні -третя особа

-ТОВ „Провесінь” заявила клопотання про витребування з Хмельницької філії ДП

„Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, витяг з державного реєстру

обтяжень нерухомого майна щодо не житлових приміщень площею 55 кв.м. за адресою

АДРЕСА_1. На думку 3-ої особи це потрібно для встановлення факту наявності чи

відсутності заборон та обтяжень стосовно вказаного вище нерухомого майна. Також

подала  витяг з Єдиного державного

реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна згідно якого на нежиле

приміщення площею 55 кв. м. по АДРЕСА_1 накладено арешт.

Позивач  подав суду 

копію укладеного   між комітетом

економіки Хмельницької облдержадміністрації 

та організацією орендарів Хмельницької ПМК -33  договір купівлі-продажу   від 20 липня 1994 року цілісного майнового

комплексу Хмельницької ПМК-33. Зі слів позивача матеріали приватизаційної

справи знаходяться  у Регіональному

відділенні Фонду державного майна України у Хмельницькій області. Зі змісту

поданого  позивачем договору не

вбачається чи було не житлове приміщення площею 55 кв.м., яке розташоване по

АДРЕСА_1, предметом купівлі -продажу.

Заслухавши повноважних

представників сторін, розглянувши матеріали справи у сукупності, давши їм

юридичну оцінку судом  враховується, що

на підставі акту державної приймальної комісії про приймання завершеного

будівництвом об'єкту в експлуатацію, від 28.12.1983р., затвердженого рішенням

виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів НОМЕР_1, від

30.12.1983р.,  КВП „ПМК-33” прийнято в

експлуатацію вбудоване за його власні кошти в 120-ти квартирний будинок по

АДРЕСА_1  приміщення перукарні, загальною

площею 115 м. кв.

У подальшому між комітетом

економіки Хмельницької облдержадміністрації 

та організацією орендарів Хмельницької ПМК -33  було укладено договір купівлі-продажу   від 20 липня 1994 року цілісного майнового

комплексу Хмельницької ПМК-33 . 

Згідно акту від 30.06.2004р.

комітет економіки Хмельницької ОДА передав відповідачеві майно, що було продане

20.07.1994р. згідно із актом інвентаризації. У цьому переліку під порядковим

номером 62 значиться : „Комунальний житловий будинок 180 кв.”

У відповідності до затвердженого

головою  комітету економіки Хмельницької

ОДА 30.06.2004р.акту оцінки вартості майна орендного підприємства ПМК-33, у

останнього вилучили майно, і зокрема, державний житловий фонд (саме житловий

фонд).

Згідно із затвердженим головою

комітету економіки інвентарного опису за ПМК -33 (вул. Геологів, 1, м.

Хмельницький) на збереженні були основні і, крім іншого, за номером 82: -

„АДРЕСА_1. Із змісту описаних вище документів слідує, що житловий будинок із

вбудованих приміщення перукарні перебував у відповідача. Проте, як вказувалось

вище, житловий фонд у відповідача було вилучено ( саме житловий фонд).

Тобто, на момент укладення із

позивачем договору, позивач мав право власності на об”єкти, що знаходяться за

адресою АДРЕСА_1, крім об”єктів житлового фонду. Згідно технічного паспорту БТІ

по АДРЕСА_1 у КВП „ПМК-33” рахувалось приміщення загальною площею 55 м.кв.

29 грудня 2005р. між КВП ПМК-33 та

ПП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу приміщення  за НОМЕР_2, власником якого є відповідач -КВП

ПМК-33.

У відповідності до умов даного

договору, відповідачем продано, а позивачем куплено частину  приміщення перукарні вбудованої в 120-ти

квартирний будинок по АДРЕСА_1,  площею

55 кв. м..

Згідно п. 3 договору, кошти за дане

приміщення в сумі 80 000, 00 грн. отриманні продавцем, тобто відповідачем по

справі, від покупця -позивача, до підписання даного договору.

Даним договором сторони домовилися,

що передача об'єкта здійснюється продавцем 

покупцю протягом 3-х днів з моменту підписання договору з технічною

документацією та посвідчується відповідним актом прийому-передачі.

На виконання умов даного договору

відповідачем передано, а позивачем прийнято приміщення, підтвердженням чого є

акт прийому  передачі приміщення, від

29.12.2005р. Відповідачем в свою чергу оплачено продавцю вартість даного

приміщення в сумі 80 000, 00 грн. підтвердженням чого є квитанція до прибуткового

касового ордеру НОМЕР_3 від 29.12.2005р. на суму 80 000, 00 грн.

Позивач  листами неодноразово звертався до

відповідача  із клопотанням щодо

нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна. Втім

відповідач ухилявся від його нотаріального посвідчення.

Дослідивши матеріали справи в

сукупності з доводами представника позивача, суд прийшов до висновку, що позов

заявлений обґрунтовано, підтверджений належними по справі доказами, а тому

підлягає задоволенню враховуючи 

наступне:

У відповідності до ст.ст. 3, 4

Закону України „Про власність” суб'єктами права власності в Україні визнаються:

народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Власник на свій розсуд

володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право

вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може

використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої

законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у

володіння і користування іншим особам.

Згідно ст. 48 цього ж закону, захист

права власності здійснюється судом або третейським судом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу

України, цивільні права та обов'язки 

виникають  із  дій 

осіб,  що передбачені актами

цивільного законодавства,  а також із дій

осіб, що  не  передбачені 

цими  актами,  але 

за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами  

виникнення   цивільних  прав 

та  обов'язків, зокрема, є

договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 392 Цивільного

кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права

власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу

України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом,

зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше

прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не

встановлено судом.

Статтею 4 Закону України „Про

державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх  обмежень” передбачено, що обов'язковій  державній реєстрації підлягають речові права

на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних

осіб, держави,  територіальних громад,

іноземців та осіб  без громадянства,  іноземних 

юридичних  осіб,  міжнародних організацій, іноземних держав, а

саме  право власності на нерухоме майно.

Згідно ст. 19 цього ж закону,

підставою для   державної  реєстрації 

прав,  що  посвідчують виникнення,  перехід, 

припинення речових прав на нерухоме 

майно, обмежень цих прав, є нотаріально посвідчений  договір 

купівлі-продажу.

Статтею 220 ЦК України, у разі

недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий

договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх

істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося

повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його

нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі

наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

На звернення до  відповідача  

з заявою про реєстрацію права власності на придбані за договором об'єкти

позивач отримав відмову.

Відмова у реєстрації права

власності  стало підставою  позивачеві для вжиття заходів до його

захисту.  Однією із засад права власності

є, зокрема,  забезпечення рівного захисту

прав усіх суб'єктів права власності.

Враховуючи, що між сторонами

договору купівлі-продажу від 21 квітня 2005 року відбулось повне його виконання

і продавець ухилився від його нотаріального 

посвідчення, то суд  має підстави

визнати такий договір дійсним.

За статтею 655 Цивільного кодексу

України за договором купівлі-продажу одна 

сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у

власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується

прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 316 ЦК України правом

власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону

за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до  ст. 16 ЦК України кожна особа має право

звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

та інтересу. 

Згідно ст. 334 цього ж кодексу,

право власності  за договором, який

підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого

посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання

договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження

майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з

моменту такої реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи,

частина нежтилового приміщення, вбудованого в 120-ти квартирний будинок по

АДРЕСА_1,  площею 55 кв. м., придбане за

рахунок коштів позивача.

Оскільки позивач не може

використати свого права власності, його право потребує захисту відповідно до

ст. 16 Цивільного кодексу України.

Отже, оскільки сторони домовилися

щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами

наданими позивачем, і відбулося повне виконання договору, однак договір

нотаріально не посвідчений, суд вважає за можливе визнати договір

купівлі-продажу дійсним та визнати право власності на вказане вище майно.

З огляду на викладене, позовні

вимоги  приватного  підприємця 

ОСОБА_1 м. Хмельницький до 

колективного виробничого підприємства ПМК-33 с. Розсоша Хмельницького

району про визнання договору купівлі-продажу нежилого приміщення площею 55 кв.

м. від 29.12.2005р., яке розташоване по АДРЕСА_1 укладеного між ПП ОСОБА_1 та

КВП ПМК-33 с. Розсоша Хмельницького району, дійсним та визнання права власності

на придбане майно обґрунтовані матеріалами справи, відповідають вимогам чинного

законодавства і підлягають задоволенню.

Заперечення ТОВ „Провесінь” проти

позову із посиланням на ст. 777 ЦК України суд до уваги не приймає, так як

згідно норм  ГК України, який  визначає основні засади господарювання в

Україні і регулює господарські відносини між суб'єктами господарювання,

зокрема, ст.. 289 -орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право

передбачено в договорі.   В укладеному

між відповідачем та ТОВ “Провесінь”   

договорі таке право не передбачено. Тобто, ТОВ “Провесінь не має

переважного права  перед іншими

особами  на придбання об'єкту оренди.

У задоволенні клопотання 3-ої особи

-ТОВ „Провесінь” щодо витребування з Хмельницької філії ДП „Інформаційний центр”

Міністерства юстиції України, витяг з державного реєстру обтяжень нерухомого

майна щодо не житлових приміщень площею 55 кв.м. за адресою АДРЕСА_1  відмовити так як позивач подав суду витяг з

Єдиного реєстру заборон відчуження об”єктів нерухомого майна; довідку за

підписом приватного нотаріуса ОСОБА_3 про те, що нежиле приміщення за адресою :

АДРЕСА_1, власником якого КВП ПМК-33 під забороною не перебуває. Крім іншого

представник третьої особи самостійно подав витяг з Єдиного державного реєстру

заборон відчуження об'єктів нерухомого майна згідно якого на нежиле приміщення

площею 55 кв. м. по АДРЕСА_1  слідчим

управлінням УМВС України у Хмельницькій області накладено арешт. Однак

наявність факту існування певних заборон та арешт майна ніяким чином не впливає

на права позивача щодо здійснення передбаченого законодавством права власності.

У відповідності до ст. 49

Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти

на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 48 Закону

України „Про власність”, ст.ст. 4, 19 Закону України „Про державну реєстрацію

речових прав на нерухоме майно та їх 

обмежень”, ст.ст. 11, 16, 220, 328, 334, 392 Цивільного кодексу

України,  ст.ст. 44, 49, 82-84

Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов приватного  підприємця 

ОСОБА_1 м. Хмельницький до 

колективного виробничого підприємства ПМК-33 с. Розсоша Хмельницького

району про визнання договору купівлі-продажу нежилого приміщення площею 55 кв.

м. від 29.12.2005р., яке розташоване по АДРЕСА_1 укладеного між ПП ОСОБА_1 та

КВП ПМК-33 с. Розсоша Хмельницького району, дійсним та визнання права власності

на придбане майно задовольнити.

Договір купівлі-продажу приміщення,

за НОМЕР_2 від 29.12.2005р. укладеного між ПП ОСОБА_1 та КВП ПМК-33 с. Розсоша

Хмельницького району, визнати дійсним.

Визнати за приватним підприємцем

ОСОБА_1 м. Хмельницький право власності на частину нежилового приміщення

(перукарні),  вбудованого в 120-ти

квартирний будинок по АДРЕСА_1,  площею

55 кв. м.

        Суддя