Ухвала

від 02.02.2012 по справі 2а-1670/5003/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/5003/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2011р. по справі № 2а-1670/5003/11

за позовом Приватного підприємства "Трансексімцентр"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Трансексімцентр" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002341502/1472 від 28.04.2011 року, яким Приватному Підприємству "Трансексімцентр" збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на суму 4 275,99 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 1 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року зазначений позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0002341502/1472 від 28.04.2011 року визнано протиправним та скасовано.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податку на додану вартість".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Трансексімцентр" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 26.07.2005 року, ідентифікаційний код юридичної особи -33672476, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №127497.

Позивач взятий на податковий облік як платник податків Кременчуцькою ОДПІ 01.08.2005 року за реєстраційним №7514, зареєстрований платником податку на додану вартість 04.08.2005 року, про що видане свідоцтво №23487432.

На виконання наведених норм законодавства України, Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ПП "Трансексімцентр", поданих за січень - лютий 2011 року.

За результатами даної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складений акт №1990/15-322/33672476 від 06.04.2011 року , у висновках якого відповідачем зазначено про порушення ПП "Трансексімцентр" ст.ст.185, 187, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за січень - лютий 2011 року на суму ПДВ 8 819,99 грн. та , відповідно, завищено залишок від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 4 544 грн. Відповідно до розрахунку відповідача, занижена сума ПДВ , що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету за лютий 2011 року, становить 4 275,99 грн.

У зв'язку із встановленням в ході проведення вказаної перевірки порушення вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення №00023415002/1472 від 28.04.2011 року, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 275,99 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 1 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив зі встановленого, як на його твердження, порушення платником ст.185, 187, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

У відповідності до статті 198.1 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно зі ст. 198.2 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

У відповідності до ст. 198.3 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів ст. 198.4 ПКУ якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

У відповідності до ст. 198.5 ПКУ якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами.

Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Статтею 198.6 Податкового Кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Правила виписки та отримання, обліку податкових накладних встановлені ст. 201 Податкового кодексу України, про порушення якого також стверджував позивач.

Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу щодо порушення платником податку при проведенні вказаних операцій наведених вище норм податкового законодавства з огляду на наступне.

В законі відсутня норма щодо необхідності сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умови формування податкового кредиту.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернуто увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 4 цього ж Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" було укладено договiр купівлі - продажу з додатковими угодами від 19.01.2011 року №19/01, відповідно до умов якого останнє зобов'язалося передати у власність позивача тару, чашку бронзову ОЦС з визначенням її кількості та вартості, а ПП "Трансексімцентр" зобов'язалося прийняти і оплатити товар по виду, ціні та в кількості , визначених сторонами цього договором.

Крім того, перевіркою було встановлено факт укладення договору постачання №ДГ-0000033/11/2 від 19.11.2010 року з додатковою угодою від 05.01.2011 року , відповідно до умов якого ПП "Центрмаркет - 2006"( Постачальник за договором) зобов"язувався поставити та передати у власність ПП "Трансексімцентр" ( Покупець за договором) скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0 з визначенням терміну поставки, кількості та вартості товару.

Матеріали справи містять на підтвердження обґрунтованості позовних вимог та реальності проведених операцій документи, з яких вбачається, що отримання товару (тари, чашок бронзових ОЦС, скла рідкого натрієвого модуля 2,8-3,0) оформлено згідно чинного законодавства, а саме рахунками, видатковими накладними, довіреностями, платіжними дорученнями та актами приймання - передачі. На підтвердження оплати за куплений товар позивачем було надано копії відповідних квитанцій із зазначенням призначення платежу.

Крім того, щодо транспортування та зберігання купленого у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" та ПП "Центрмаркет-2006" товару та надано належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, які підтверджують шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та конкретизацію видів товару, що перевозився.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем куплений товар був реалізований. Подальший рух та реалізація тари, чашок бронзових ОЦС, скла рідкого натрієвого модуля 2,8-3,0 а саме товару, отриманого від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" та ПП "Центрмаркет-2006", підтверджується договором купівлі - продажу від 18.01.2011року, укладеним між ПП "Трансексімцентр" та ЗАТ "Піастрела" , за яким позивач (Продавець ) зобов"язується продати та передати у власність , а останній - прийняти та оплатити товар - тару та скло рідке натрієве. Також, було укладено договір між ПП "Трансексімцентр" та ТОВ "Альхім" , відповідно до умов якого продавець (ПП "Трансексімцентр") зобов"язаний передати у відповідний термін у власність покупця (ТОВ"Альхім") тару та скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0, а покупець зобов"язаний прийняти та оплатити Товар згідно виду, ціни і в кількості, визначених Сторонами цього договору.

Крім того, матеріали справи містять договір №09/02 від 09.02.2011 року, укладений між ПП "Трансексімцентр" (Продавець за договором) та ТОВ "Скрап" (Покупець за договором), відповідно до умов якого позивач зобов"язувався поставити , а Покупець прийняти і оплатити чашку бронзову з визначенням її кількості та ціни.

Матеріали справи на підтвердження реальності даних операції містять видаткові накладні, податкові накладні, довіреності та квитанції на підтвердження оплати товару. Товарно-транспортні накладні підтверджують шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та конкретизацію видів товару, який перевозився. Отримання товару покупцями підтверджується наданими приймальню - здавальними актами.

Отже, враховуючи наявність у позивача документів, які достовірно засвідчують фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: товарно-транспортні накладні, які свідчать про фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки, та подальшу реалізацію товару ПП "Трансексімцентр" та інших первинних документів щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких можливо встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження реальності проведення господарських операцій.

При цьому Кременчуцькою ОДПІ зазначено, що господарська операція, оформлена вказаними договорами несе податкову вигоду для осіб, на користь яких вчинений правочин та які штучно формують податковий кредит, адже ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" за січень -лютий 2011 року податковий кредит сформований по операціях із контрагентом ПП "Нафта-Капітал" (код 34987667, і.п.н. 349876616034), м. Кременчук та ТОВ "Компанія "Відродження" (код 33207902, і.п.н.332070020387, м. Харків.

Згідно податкової звітності у ПП "Нафта-капітал" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Відповідно до декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року (останній звіт), основні фонди на підприємстві відсутні, витрати на оплату праці відсутні. Відповідно до розрахунку комунального податку за ІІ квартал 2010 року, наймані працівники відсутні. Згідно останньої декларації з ПДВ за 3 квартал 2010 року основні фонди складають 7 529 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги такі твердження відповідача, оскільки вони не ґрунтуються на законі та не мають безпосереднього відношення до платника податків - позивача, який не може нести відповідальність за правову поведінку інших суб"єктів господарювання, з якими до того ж він не перебував у фінансово-господарських відносинах.

Також Кременчуцькою ОДПІ зазначається, що згідно актів обстеження (№4 від 17.03.2011 року, №7 від 25.03.2011 року ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" не знаходиться за юридичною адресою, у зв"язку з чим рішенням податкового органу №7/29-052 від 11.04.2011 даному підприємству було анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначене відбулося вже після проведення фінансово - господарських операцій позивача із ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10".

З матеріалів справи вбачається, що позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, товар, в ціні якого ПП "Трансексімцентр" сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отриманий від контрагента, що зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством.

Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товару від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" і ПП "Центрмаркет-2006" та подальше використання в господарській діяльності позивача та подальшу реалізацію на користь контрагентів - покупців, оформлені у відповідності до вимог Податкового Кодексу України , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність визначення Кременчуцькою ОДПІ суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість ПП "Трансексімцентр" в сумі 4 275,99 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн. і, відповідно, про протиправність податкового повідомлення - рішення №0002341502/1472 від 28.04.2011 року.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2011р. по справі № 2а-1670/5003/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Гуцал М.І. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.