Ухвала

від 21.02.2012 по справі 2а-1670/6523/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/6523/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2011р. по справі № 2а-1670/6523/11

за позовом Приватного підприємства "Техмаш - 2008"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання рішення нечинним,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Техмаш - 2008" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001512310 від 25.07.2011 р..

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 року зазначений позов задоволено .

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001512310 від 25 липня 2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Техмаш -2008" (ідентифікаційний код 35926590) зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 22.05.2008 року.

Відповідно до наказу про проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ДПІ у м. Полтаві від 21.06.2011 року № 2998 та на виконання постанови від 15.02.2011 року слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Полтавській області Борисенко Т.А. державними податковими ревізорами-інспекторами проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Приватного підприємства "Техмаш -2008" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Оптима сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд", ПНВП "Енергомаш", ПП ІВК "Алекс хіт", ПП "Абріс трейд" за період з 04.07.2008 року по 31.12.2010 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 23782 грн.

За результатами перевірки складено акт № 5841/23-5/35926590 від 13.07.2011 року.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 25 липня 2011 року № 0001512310 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість з них за основним платежем - 23782 грн., штрафні (фінансові) санкції -5946 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 62 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до 20.01.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України податковий орган має право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідачем отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Приписами статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Досліджуючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки встановлено порушення п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) нарахованого податку ТОВ "Ольвія кон" у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями в сумі 23782 грн.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, податкові накладні видаються платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з п. 6.2. Наказу Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

У якості підстав, з яких податковий орган дійшов висновків про порушення ПП "Техмаш - 2008" вимог податкового законодавства у акті перевірки № 5841/23-5/35926590 від 13.07.2011 року відповідач зазначає, що інформація отримана із бази даних АРМ "Бест-Звіт", з бази даних ТАХ та програмне забезпечення "Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість".

Колегія суддів вважає, що аналіз норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" свідчить, що програмне забезпечення "Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість" до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що згадане програмне забезпечення не є у розумінні Закону N 996-XIV та Наказу ДПА України № 327 від 10.08.05р., зареєстрованого в Мінюсті України за № 925/11205 доказом підтвердження наявності факту порушення вимог податкового законодавства.

На підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ "Ольвія кон" надано договір купівлі - продажу № 280710 від 28 липня 2010 року видаткові накладні (ст.31-48), податкові накладні (ст.49 - 63), платіжні доручення, видаткові накладні, реєстр руху товарно - матеріальних цінностей за перівіряємий період, договір про надання послуг по перевезенню вантажним транспортом від 03 січня 2010 року, який був укладений між позивачем та ППД ФОП ОСОБА_2

Також позивачем надані докази використання товару отриманого від ТОВ "Ольвія кон" в своїй господарській діяльності, а саме видаткові накладні на продаж товару.

У відповідності до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Приписами п.9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року встановлено, що реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Приймаючи до уваги ту обставину, що на момент здійснення господарських операцій, продавець товарів, робіт, послуг знаходився в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є цілком законним та обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що подальше ненадання такими підприємствами контрагентами податкової звітності, чи не визнання її податковим органом, як такої, саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Закон України "Про податок на додану вартість" не містить відповідних норм, які б зобов'язували замовника товарів, робіт, послуг слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку виконавця робіт чи постачальника товарів.

З аналізу положення вище зазначених законодавчих та нормативно правових актів вбачається, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

У відповідності до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами ст.ст. 19, 58, 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з п.1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, платником податку є особа, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, виписані ТОВ "Ольвія кон" відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", станом на момент спірних правовідносин є платниками ПДВ. Під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилися в ЄДРПОУ, що відповідає вимогам підпункту 7.2.4 п. 12 ст. 1 Закону, де закріплено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно ч.ч. 1,3,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Отже, правочин не стає автоматично нікчемним, а може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо нікчемності господарських договорів укладених з ТОВ "Ольвія кон", оскільки відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Податковим органом не надано доказів на підтвердження встановленого порушення.

Посилання податкового органу на кримінальну справу що знаходиться у Київському районному суді м.Полтави № 10171009033 по обвинуваченню ОСОБА_3 ОСОБА_4 тп ОСОБА_1 у придбанні ПП "Ольвія сервіс", ТОВ "Санбуд", ПНВП "Енергомаш", ПП ІВК "Алекс хіт", ПП "Абріс трейд" з метою прикриття незаконної діяльності, що спричинило велику матеріальну шкоду державі за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки рішення в даній справі відповідачем не надано.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2011р. по справі № 2а-1670/6523/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. П 'янова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.