Ухвала

від 14.02.2012 по справі 2а-1870/2673/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 р.Справа № 2а-1870/2673/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Сумцова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Петрол" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2011р. по справі № 2а-1870/2673/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Петрол"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми-Петрол" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 02.12.2009 № 0001442312/0/82999.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2011 року відмовлено в задоволені позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.08.1999 позивач зареєстрований як юридична особа, включений до ЄДРПОУ, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копією довідки серії АА № 145901 з ЄДРПОУ (а.с. 7, 8-9).

В листопаді 2009 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, про що складено відповідний акт від 19.11.2009 № 8058/2312/30497520/102 (а.с. 10-72 т. 1), яким встановлено заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 969 128 грн. 00 коп., в тому числі: за грудень 2008 року на суму 208 486 грн. 00 коп., січень 2009 року - 35 815 грн. 00 коп., лютий 2009 року - 34 100 грн. 00 коп., березень 2009 року - 690 727 грн. 00 коп.

За результатами перевірки відповідачем видано податкове повідомлення-рішення від 02.12.2009, яким визначено податкове зобов`язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 1 453 692 грн. 00 коп., у тому числі: за основним платежем - 969 128 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 484 564 грн. 00 коп.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, правовою підставою визначення зобов'язань був висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР).

Порушення вимог даної норми полягало у віднесенні позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів без мети їх подальшого використання у межах господарської діяльності, направленої на отримання доходу.

Під час проведення перевірки позивача встановлені наступні господарські операції.

Відповідно до договору поставки нафтопродуктів від 30.12.2008 № 12/08-9 позивачем придбано у ТОВ "Содаліт" дизельне пальне марки С на загальну суму 4 944 311, 58 грн., в тому числі податку на додану вартість 824 051, 93 грн.( а.с.74-79 т. 1).

В податковому обліку сума ПДВ в розмірі 616 625,0 грн. врахована підприємством у складі податкового кредиту за грудень 2008 року.

В податковому обліку сума ПДВ в розмірі 106 325,73 грн. врахована підприємством у складі податкового кредиту за січень 2009 року.

В податковому обліку сума ПДВ в розмірі 101 101,0 грн. врахована підприємством у складі податкового кредиту за лютий 2009 року.

Отримане дизельне паливо ТОВ "Суми-Петрол" зберігало на ВАТ "Дніпронафтопродукт" (код 03481879, м. Дніпронетровськ) згідно договору № 2912/08-5 від 29.12.2008 на зберігання нафтопродуктів.

Розрахунки за отримане дизельне паливо ТОВ "Суми-Петрол" не проведено, на підприємстві обліковується кредиторська заборгованість по підприємству ТОВ "Содаліт" на суму 4 944 311, 58 грн.

Факт отримання пального підтверджується видатковими накладними (а.с. 80-82 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору поставки нафтопродуктів від 02.03.2009 № 515/2009-СП позивачем придбано у ТОВ "Оптіма Трейд" (код 30414863, м. Дніпропетровськ) бензин А-95 в кількості 1 834, 60 тон, на загальну суму 13 231 135, 20 грн., в тому числі податку на додану вартість 2 205 189, 20 грн. по ціні 6010, 00 грн. за тону (а.с. 83-85 т. 1).

В податковому обліку сума ПДВ в розмірі 2 205 189, 20 грн. врахована підприємством у складі податкового кредиту за березень 2009 р.

Отриманий бензин ТОВ "Суми-Петрол" зберігало на ВАТ "Дніпронафтопродукт" (код 03481879, м. Дніпропетровськ) згідно Договору № 2912/08-5 від 29.12.2008 на зберігання продуктів.

Отже, фактично руху товару не відбулося, лише заключалися договори, а сам товар (бензин) постійно знаходився на ВАТ "Дніпронафтопродукт" (код 03481879, м. Дніпропетровськ).

Факт отримання пального підтверджується видатковими накладними (а.с. 86-87 т. 1).

31.03.2009 позивачем укладено договір поставки нафтопродуктів № 03/09-11 з ТОВ "Нафтова торгова компанія" (код 23020904, м. Дніпропетровськ), відповідно до якого позивачем ТОВ "Нафтова торгова компанія" було поставлено дизельне пальне марки С в кількості 815, 893 тон, за ціною 3342, 50 грн. за тону та бензин А-95 в кількості 1 834, 60 тон, за ціною 4 127, 50 грн. за тону, що підтверджується копією договору та специфікацією до нього та видатковою накладною (а.с. 88-92 т. 1), які раніше були придбані у ТОВ "Оптіма Трейд" та ТОВ "Содаліт".

Матеріали справи містять перелік АЗС (АГЗС) ТОВ "Суми-Петрол" з доданими договорами купівлі-продажу, свідоцтва про право власності, реєстраційних посвідчень на АЗС, АГЗС з відповідними витягами (а.с. 106-175 т.2). Існуючі майнові комплекси (АЗС, АГЗС, нафтобази) ТОВ "Суми-Петрол" здавало в оренду ТОВ НК "НК Альфа-Нафта" в особі філії № 15 Сумська. Ця обставина підтверджується копіями договорів оренди автозаправної станції та таблицею з переліком ООО "Суми-Петрол"(а.с. 82-105 т. 2).

Крім того,матеріали справи містять документи в підтвердження фактичного приймання нафтопродуктів на зберігання, а саме: акти прийомки-передачі по договору зберігання від 29.12.2008 № 2912/08-5, акти здачи-прийомки виконаних робіт по договору зберігання від 29.12.2008 № 2912/08-5, податкові накладні постачальника нафтопродуктів та зберігача (а.с. 179-195 т. 2).

Як вбачається з матеріалів справи, не знайшовши змоги реалізувати нафтопродукти придбані у ТОВ "Вест-Траст" з достатньою націнкою, позивач домовився з ТОВ "Вест-Траст" про повернення придбаного товару. В підтвердження даної обставини позивач надав суду: копії договору поставки нафтопродуктів № 143-2009/П від 24.03.2009, угоду про розірвання договору, акти прийомки-передачі по договору, податкові накладні, акти прийомки - передачі по договору зберігання, розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних (а.с. 196-207 т.2).

Також в наявності оборотно-сальдові відомості щодо розрахунків з контрагентами: ТОВ "Содаліт", ТОВ "Оптіма-Трейд", ТОВ "Нефтяна торгівельна компанія" (а.с. 219-229 т.2).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97 (далі - Закон № 283/97) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п. 1. 32 ст. 1 Закон № 283/97 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, відповідно до п. 5.1 ст. 5 та п. 1.32 ст. 1 Закону № 283/97 платник податку на прибуток, маючи право розпоряджатися своїм товаром відповідно до Закону та Статуту, мав право на віднесення до складу валових витрат тільки ті витрати по придбанню таких товарів, які придбаваються платником ПДВ для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 22.05.1997 р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ч.1 ст. 19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Стаття 62 Господарського кодексу України передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

У відповідності до п. 2.1 статуту ТОВ "Суми-Петрол" метою господарської діяльності Товариства є розвиток сучасної високоефективної системи обслуговування суб'єктів народногосподарського комплексу та населення в різних сферах на основі використання прогресивних технологій, задоволення потреб в послугах та продукції промислового, виробничо-технічного призначення, а також реалізація на основі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів учасників та членів трудового колективу Товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом всього перевіряємого періоду позивач декларує збитки, а саме: 2 півр.2006р. в сумі 1 565, 2 тис. грн., 2007 р. в сумі 6 569, 3 тис. грн., 2008 р. в сумі 5 811,5 тис. грн., 1 півр.2009 р. в сумі 10 431,1 тис. грн., а паливо реалізував за нижчою ціною ніж та ціна, за яку придбавалося паливо у ТОВ "Оптіма Трейд" та ТОВ "Содаліт".

При цьому, наступного дня після реалізації палива по збитковим цінам, а саме 01.04.2009 позивач знов закуповував паливо за цінами значно вищими ніж ті, по яким він реалізував паливо 31.03.2009, а саме уклав договір на поставку палива з ТОВ "Вест - Транс".

Для порівняння слід зазначити, що 31.03.2009 позивач реалізовував паливо за ціною 4 127,50 грн. за тону, а 01.04.2009 закуповував паливо за ціною 5 772,50 грн. за тону, тобто свідомо завдає собі збитки.

Прибуток це перевищення сукупних доходів над витратами та є основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства. Однак, неотримання прибутку в певному періоді не може бути беззаперечним доказом того, що вся діяльність підприємства в цьому періоді є такою що не пов'язана з його господарською діяльністю.

Колегія суддів погоджується з висновком позивача про те, що комерційний ризик передбачає можливість не отримати прибуток від господарської діяльності.

Однак, наявність такого ризику не спростовує спрямованість господарських операцій на отримання прибутку, а лише припускає можливість отримання збитку за якихось об'єктивних причин - зіпсування придбаного товару чи інша втрата його покупної привабливості, свідомий демпінг з метою придбання постійного кола покупців на певному сегменті ринку тощо.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що жодної ознаки комерційного ризику, в розумінні Господарського кодексу України, при здійсненні позивачем зазначених операцій не існувало, а тому це є свідченням відсутності у позивача ділової мети на отримання прибутку від реальної підприємницької діяльності, а також наявності факту здійснення діяльності, спрямованої на отримання податкової вигоди.

Жодних доказів на підтвердження розумних економічних або інших причин (ділової мети) при здійсненні позивачем операцій, за якими ним отримані збитки позивачем надано не було.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що позивач мав на меті придбання та продаж нафтопродуктів протягом нетривалого часу за нижчою ціною від ціни їх придбання без певних економічних на те причин, що випливають із звичайного комерційного ризику, а отже, така діяльність не може бути визначена як господарська. Надані позивачем під час судового розгляду справи докази (а.с. 82 - 207 т. 2, а.с. 219 - 229 т.2) зворотнього не підтверджують.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Петрол" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2011р. по справі № 2а-1870/2673/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 20.02.2012 р.