Рішення

від 12.09.2006 по справі 12/214-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/214-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.06р.

Справа № 12/214-06

За позовом  Закритого акціонерного товариства "СМУ-21", м. Павлоград Дніпропетровської області 

до  Відкритого акціонерного товариства "Павлоградський верстатозавод",

м. Павлоград Дніпропетровської області 

про визнання права власності.

Суддя  Жукова Л.В.

при секретарі Балтакса І.В.

Представники:

  Від позивача Грабовий В.М., довіреність № 6-2507/1 від 25.07.2006р.

Від відповідача Шостак А.М., довіреність № 801/ус від 12.11.2005р. 

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач просить визнати за ним право власності на адміністративну будівлю загальною площею 2032 м2(з урахуванням підвальних приміщень), розташовану за адресою: Дніпропетроовська область, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 3 за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України.

          Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що в жовтні 1994р. зазначена будівля перейшла у володіння та користування позивача легально та правомірно з письмового дозволу та за погодженням з відповідними органами державної влади і управління. З того часу, як зазначає позивач він майже 12 років користується будівлею, вживаючи заходи по підтриманню її в належному стані відповідно до вимог чинного законодавства, вчиняючи всі передбачені законодавством дії, пов'язані з користуванням  цією будівлею, зокрема, нарахування і внесення плати за користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля.

          Представник відповідача проти позову заперечує, вважає, що його підприємство є  неналежним відповідачем, у відзиві зазначає, що спірна будівля була передана відповідачем з його балансу на баланс позивача на підставі листа Мінмашпрому України від 09.11.1994р. № 211/15. Позивач в рахунок оплати за цю будівлю виконав покрівельні роботи цехів виробничого об'єднання “Станкозаводу”.  В цьому році, вказує відповідач  позивач з приводу оформлення документів на цю будівлю до відповідача не звертався.

          Дослідивши матеріали справи та заслухавши  представників сторін,  господарський суд –

ВСТАНОВИВ :

          У жовтні 1994р. виробниче об'єднання “Верстатозавод” передало зі свого балансу на баланс ЗАТ “СМУ-21” триповерхову адміністративну будівлю загальною площею 2032 м2 ( з урахуванням підвальних приміщень), розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград,  Будбаза.

          Вказана передача спірної будівлі була здійснена за погодженням з виконокомом Дніпропетровської обласної ради народних депутатів та  Міністерством машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України.

          Після підписання акту передачі-приймання позивачем  вказану вище будівлю було прийнято на баланс .

          Рішенням виконкому Павлоградської міської ради № 664 від 13.10.1995р. позивачу виділено у постійне користування земельну ділянку розташовану під будівлею площею 0,14 га, про що було видано державний акт на право постійного користування землею.

          Також, рішенням виконкому Павлоградської міської ради від 10.05.2006р. № 457 будівлям та спорудам, які належать позивачу  присвоєна поштова адреса: м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 3.

          Позивач, як на підставу свої позовних вимог посилається на набувальну давність  та зазначає, що за ним слід визнати право власності на  вказану вище будівлю на підставі ст. 344 ЦК України, оскільки  позивач більше десяти років володіє та користується будівлею про що фактично відомо  органам місцевої влади і самоврядування, в будівлі знаходиться офіс підприємства та в ній здійснюються перевірки господарської діяльності підприємства представниками державної влади і управління.

Дані твердження позивача не можуть  служити підставою для задоволення позову, оскільки Цивільний кодекс України набрав  законної сили та діє з 01.01.2004р. (п.1 прикінцевих положень ЦК України).

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються  на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим  Кодексом.

Таким чином, посилання позивача на визнання права власності за набувальною давністю не  можуть бути підставами для задоволення позову, оскільки в судовому засіданні встановлено, що  правовідносини , які виникли між позивач  та відповідачем виникли  в  жовтні 1994р., а тому виходячи з вищенаведеного  дана норма  Закону не може застосовуватися до даних правовідносин.

За викладених обставин суд  дійшов висновку, що в задоволенні позову позивачу слід відмовити.

Керуючись  ст. 344 ЦК України,  п.1, п. 8 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ :

          В позові відмовити.

Суддя

 Л.В. Жукова

Рішення підписано 18.09.2006р. відповідно до ст. ст. 84, 85 ГПК України.