Постанова

від 10.04.2012 по справі 2а/2370/8348/2011

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року Справа № 2а/2370/8348/2011

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Грицаєнко О.Л.,

суддів: Холода Р.В., Паламара П.Г.,

при секретарі -Кириченко Н.В.,

за участю: прокурора - не з'явився, представників сторін: позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю), ОСОБА_2 (за довіреністю), відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, за участю прокурора Черкаської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Катеринопільський елеватор»звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.11.2011 року № 0000672301, № 0000632301, №0000642301, № 0000662301, №0000652301. В обґрунтування позову вказало, що висновки акту перевірки позивача від 31.10.2011 р. № 272/23-017/32580463 не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Так, за результатами перевірки позивача, відповідач прийшов до висновку, що правочини, укладені позивачем з 63 контрагентами-постачальниками не мають ділової мети, не спричинили реального настання правових наслідків, є нікчемними і сума ПДВ за вказаними правочинами, безпідставно віднесена до складу податкового кредиту. Висновок відповідача ґрунтується на припущеннях, що 63 контрагенти позивача мають ознаки фіктивної діяльності, оскільки не підтверджено реальність правочинів останніх з іншими контрагентами по ланцюгу.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню, зважаючи на те, що реальність господарських операцій підтверджується належними та допустимими доказами: обліковими операціями, зважуванням, оцінкою якості товару, транспортними, видатковими та податковими накладними, виписками з банку, а також фактом використанням поставлених товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності з відображенням у обліку усіх операцій, що свідчить про реальне настання правових наслідків за усними та письмовими правочинами, укладеними з контрагентами-постачальниками.

Заперечуючи нікчемність правочинів, позивач зазначає, що відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів, посилаючись на фіктивний характер відносин і нереальність здійснюваних операцій. Однак, фіктивність правочинів відповідно до ст. 234 ЦК України встановлюється судом. Крім цього, необхідною умовою нікчемності правочину відповідно до ст. 228 ЦК України є його безпосередня спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним. Оскільки рішення суду про визнання правочинів фіктивними відсутнє, позиція відповідача не обґрунтована і не доведена. Крім цього, позивач зазначив, що доказом наявності ділової мети є звіт про рух ТМЦ. Оскільки отриманий товар використано у виробництві, економічний ефект від такого придбання був отриманий, а ділова мета досягнута.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та зазначили, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, з підстав викладених в адміністративному позові. Крім того, представники позивача звернули увагу суду на те, що обов'язок доказування у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається саме на відповідача.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що згідно вимог ст. 70 КАС України, акти перевірки контрагентів позивача не є належними та допустимими доказами. На спростування позиції відповідача стверджував, що по більшості контрагентів позивача надано не акти перевірок, а акти про неможливість проведення перевірки чи зустрічної звірки. В багатьох актах перевірок контрагентів позивача висловлено припущення про неможливість здійснення реальної поставки зернових культур. Проте, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути обгрунтованим та законним і не може грунтуватись на припущеннях.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позов та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими. Відповідач звернув увагу колегії суддів на те, що позивач необгрунтовано сформував податковий кредит за рахунок 63 контрагентів, в ході перевірки яких встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг), що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та про ознаки фіктивності діяльності. Доказами вказаних порушень зазначає акти перевірки позивача та його 63 контрагентів. Крім того, представник відповідача посилається на те, що не потребують доказування обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративних справах, що набрали законної сили та у яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином, відповідач вважає, що порушення позивача по правовідносинам з ПП «Ріст», ПП «Аваі», ПП «Торгснаб», є доведеними та підтверджуються судовими рішеннями, копії яких відповідач надав суду для долучення до матеріалів справи. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач не заперечує обставини щодо заниження податкових зобов'язань за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р. на суму 164842 грн., а тому ці обставини не підлягають доказуванню.

Представник відповідача звернув увагу суду на те, що податкове повідомлення-рішення №0000642301 від 14.11.2011 р. є законним та обґрунтованим, оскільки позивач не надав належним чином легалізовану довідку на підтвердження статусу контрагента, який є нерезидентом.

29.12.2011 р. у справу вступив прокурор Черкаської області з метою захисту інтересів держави.

Суд задовольнив клопотання відповідача та здійснив заміну ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області на правонаступника - Катеринопільську об'єднану державну податкову інспекцію Черкаської області Державної податкової служби.

Прокурор Черкаської області у судове засідання 10.04.2012 року не з'явився, проте, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2011 р. № 0000672301, №0000632301, № 0000662301, № 0000652301 та відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000642301 від 14.11.2011 р.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ТОВ «Катеринопільський елеватор»зареєстроване Катеринопільською райдержадміністрацією 30.06.2004 р., ідентифікаційний код 32580463, взято на податковий облік 12.07.2004 р. за № 198, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 27.08.2004 року № 32392796.

У період з 20.09.2011 р. по 24.10.2011 р. посадові особи відповідача провели документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Катеринопільський елеватор»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 31.10.2011 року № 272/23-017/32580463 (а.с. 44 - 473 т. 1).

Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено:

1) вимоги ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Агрокрок»(код ЄДРПОУ 35818702), ПП «СВ-Інтерконтакт»(код ЄДРПОУ 37262574), ТОВ «Агромарин-М»(код 37104044), ТОВ «МЕРИДІАН СА»(код 36536561), ТОВ «Ковальзернотрейд»(код ЄДРПОУ 36536675), ТОВ «САЯНА ЛЮКС»(код 36622983), ТОВ «Инвест ЛТД»(код 36700935), ТОВ КПВ «Граніт»(код 36896205), ПП «Інвест-Трейд»(код 34566424), ПП «АТК-2000»(код 36319954), ТОВ Магнолія-Л»(код 36057292), ПП «Багатопрофільна фірма «НА і КС»(код 21924122), ТОВ Компанія «Вальма-Юг»(код 23618599), ТОВ «Холдінгова компанія «Агротехтрейд»(код ЄДРПОУ 36536287), ПП «Агроера-2009»(код ЄДРПОУ 36513474), ТОВ «ФОРМА ТЕХ»(код 36433876), ФОП ОСОБА_4 (ідентифікаційний № НОМЕР_6), ТОВ «Агротрейд»(код 31572734), ПП «Ріст»(код ЄДРПОУ 34671871), ТОВ «Сібаріт ЛТД»(код ЄДРПОУ 35162607), ТОВ «МАК СТЕЙЛС»(код ЄДРПОУ 36056676), Фірма «БСМ у формі ТОВ»(код 20631062), ТОВ «ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 30533647), ПП «Альтекс-Юг»(код 37048928), ПП «Стилет - Юг»(код ЄДРПОУ 37048886), ФОП ОСОБА_6 (ідентифікаційний НОМЕР_1), ТОВ «Самара-Агро Плюс»(код 37259341), ПП «Топ Транс Сервіс»(код 35834902), ПП «ІНТЕР-ТОРГСНАБ» (код 37262527), ТОВ «Агрофонд України»(код 36937309), ПП «Аваі»(код 37059311), ТОВ «Шер К»(код 33436701), ПП «Промтехресурс-АТ»(код 36465342), ФОП ОСОБА_7 (ідентифікаційний НОМЕР_2), ТОВ «ШТОРМ»(31657105), ПП «Мартрейд»(36201306), ПП «Сорос-Трейд»(код ЄДРПОУ 36445792), ТОВ «АГРОАНКОРЕКСПОРТ» (код 35697178), ПП «Корса плюс»(код 36635615), ТОВ «Рос-Агро» (код 36804601), ТОВ «Жеті»(код 36553150), ПП «АЛЛЮР-2009»(код 36448510), ТОВ «Голд Грейнс»(код 36542386), ТОВ «АНДОР»(код 37031233), ТОВ «Євротранссервіс-ЛТД»(код 34772112), ПП «Інвестюгагротранс»(код 35787926), ТОВ «СУДНОСЕРВІС»(код 23619147), ТОВ «Аквілон-Юг»(код 36486729), ТОВ «ХОЛЕС-ТРЕЙД»(код ЄДРПОУ 33729794), ВК НВК «Наско»(код 13860193), ТОВ «ДОХОДНИЙ ДОМ-ЮГ»(код ЄДРПОУ 36487228), ТОВ «Бізнес-Аналітік»(код 31160061), ТОВ «Укрвторметагро»(код 33016850), ПП «Хвиля-V»(код 24415510), ТОВ «Южторгкомпані»(код ЄДРПОУ 36587237), ТОВ «Агротранс Україна»(код 36317124), ПП «Адріатика-Н»(код 35674680), ТОВ «Спецавтотранс-Миколаїв»(код 35472579), ТОВ «Грандторг»(код 37181024), ТОВ «Альфа-плюс»(код 37032111), ТОВ «Транс-Трейд-Ком»(код 36621969), ТОВ «Ватикан-Агро» (код 35673780), ПП «Фрегат-1»(код 36487607) - (далі - 63 контрагенти позивача);

2) вимоги п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, в сумі 46473171 грн., в т.ч. за 2009 рік у сумі 4390475 грн., в т.ч. за 3 квартали 2009 р. в сумі 449525 грн., за 2010 рік в сумі 42082696 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 р. в сумі 784952 грн., за 1 півріччя 2010 р. в сумі 9557662 грн., за 3 квартали 2010 р. в сумі 14557323грн.

3) вимоги п. п. 7.2.3, п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.3.6. п. 7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 424706 грн., в тому числі за січень 2010 р. на суму 424706 грн.;

- завищено податок на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на загальну суму 23266080 грн., в т. ч. за жовтень 2009 р. на суму 145754 грн., за листопад 2009 р. на суму 320509 грн., за грудень 2009 р. - 1895449 грн., за березень 2010 р. - 2450635 грн., за квітень 2010 р. - 2771297 грн., за травень 2010 р. - 267355 грн., за червень 2010 р. - 436888 грн., за липень 2010 р. - 453376 грн., за вересень 2010 р. - 946959 грн., за жовтень 2010 р. - 1990784 грн., за листопад 2010 р. - 5923664 грн., за грудень 2010 р. - 5663410 грн.;

- завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 592122 грн., в тому числі за грудень 2010 р. на суму 592122 грн.

4) вимоги п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) - в результаті чого не утримано податок в сумі 13366,32 грн. з виплачених на користь нерезидента доходів.

В акті перевірки позивача (а.с. 445-446 т. 1) зазначено, що 63 контрагенти позивача не мали необхідних умов для постачання товару у заявлених обсягах або здійснення будь-якої діяльності, про що свідчить відсутність необхідних умов для отримання результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, що дає підстави для визнання суми ПДВ, віднесеної ТОВ «Катеринопільський елеватор»до податкового кредиту по визначеним «нікчемним»правочинам, як незаконної. Крім того, надані до перевірки ТОВ «Катеринопільський елеватор»документи по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами, не мають силу первинних документів, оскільки, не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а, відповідно, не можуть підтверджувати право позивача на податковий кредит.

Суб'єкт владних повноважень також зазначив, що перевірками контрагентів-постачальників не підтверджені об'єкти, які підпадають під визначення ст. 7 Закону України № 168-97ВР, тобто перевірками контрагентів-постачальників встановлено, що операції оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились та, як наслідок, у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця в зв'язку з його відсутністю.

Відтак, відповідач зробив висновок про безтоварний характер господарських операцій з отримання позивачем від 63 контрагентів позивача зернових культур на загальну суму 185892686 гривень у періоді, що перевірявся.

На підставі акта перевірки позивача № 272/23-017/32580463 від 31.10.2011 р., відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.11.2011 р.: № 0000672301 (а.с. 44 т. 2), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 424706 грн., штрафними санкціями - 106177 грн.; № 0000632301 (а.с. 46 т. 2), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 46473171 грн., штрафними санкціями - 11618293 грн.; № 0000642301 (а.с. 42 т. 2) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 16707 грн. 90 коп., з яких основний платіж - 13366,32 грн., штрафні санкції - 3341,58 грн.; № 0000662301 (а.с. 48 т.2) про зменшення від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 592122 грн.; № 0000652301 (а.с. 49 т. 2) про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) у розмірі 23266080 грн., штрафні санкції - 80127 грн.

В адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення позивач не оскаржував.

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, які є рішеннями суб'єкта владних повноважень та повинні відповідати принципам законності, обґрунтованості, безсторонності.

Вирішуючи даний адміністративний спір, колегія суддів повно, всебічно, безпосередньо та об'єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, прийшла до наступних висновків.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.11.2011 р. № 0000672301, № 0000632301, № 0000662301, № 0000652301 не можуть бути визнані законними та обгрунтованими.

Колегія суддів встановила, що позивач у період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р. мав взаємовідносини з 63 суб'єктами господарювання, метою яких була поставка позивачу товарно-матеріальних цінностей та надання послуг. Судом встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що Фірма «БСМ у формі ТОВ»поставила позивачу соняшникову олію, ТОВ «Грандторг»поставило позивачу двері алюмінієві, ПП «Інвестюгагротранс»надало позивачу послуги з перевезення зернових культур. Всі інші 60 контрагентів позивача здійснювали поставку позивачу зернових культур (пшениці, соняшника або кукурудзи).

В ході розгляду справи, судом на виконання вимог ст. 11 КАС України з метою перевірки реальності вчинених між позивачем та згаданими вище контрагентами господарських операцій були витребовувані докази поставки позивачу товарів та надання послуг.

При встановленні судом реальності здійснених господарських операцій між позивачем та 63 контрагентами, колегія суддів дослідила наявні в матеріалах справи копії документів, а саме: договорів поставки та додаткових угод до них, договорів про надання послуг, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок, облікових регістрів, журналів реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах, витягів з реєстру середньодобових лабораторних зразків сировини, актів на різницю у вазі, актів на сушу та очистку зерна, звітів про рух товарно-матеріальних цінностей, вимог-накладних на відпуск сировини у виробництво, звітів по основним засобам. Вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Зважаючи на основні види діяльності позивача: виробництво кормів для тварин, виробництво нерафінованих олії та жирів, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, беручи до уваги зазначені вище докази, суд вважає, що позивачем дотримано вимоги ст. 9 Закону № 996 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 щодо підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та 63 контрагентами.

Суд звернув увагу на те, що відповідачем не було надано до суду доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених у первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ, або на завищення вартості послуг, або на несумісність зазначених в документах послуг з власною господарською діяльністю позивача. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій згідно з податковими накладними, виданими 63 контрагентами позивача, відповідач до суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин визначався Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у подальшому - Закон № 168). Згідно п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6).

Підпункт 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. За змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають тільки при здійсненні господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Згідно ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.

Суд також зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам Закону України №168.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні. Позивач надав належні підтверджуючі первинні документи, які свідчать про здійснення господарських операцій і мав право на формування податкового кредиту згідно податкових декларацій. Порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку, підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008 р. у справі № 21-500во08, постанова від 01.06.2010 р. у справі № 21-573во10), врахування яких при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст. 244-2 КАС України.

Суд вважає помилковими висновки відповідача про те, що факт порушення кримінальної справи щодо керівників підприємств-постачальників чи інших осіб дає право для визнання нікчемними всіх договорів, укладених підприємством за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили та яким би було встановлено, що досліджені договірні стосунки позивача направлені на функціонування схеми незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, в розкраданні державних коштів. Факт порушення кримінальної справи не тягне за собою недійсність усіх угод та сумнівність господарських операцій, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних і не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що недоліки товарно-транспортних накладних свідчать про відсутність реальної поставки зернових культур контрагентами позивача.

Так, згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (п. 11.1.); товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше 4 екземплярів; замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (п. 11.5.); 1 екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою), передається перевізнику. (п. 11.7.).

Зважаючи на зазначені норми права, а також на те, що замовниками перевезення були контрагенти позивача та обов'язок щодо виписки товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом покладений на вантажовідправника, позивач не повинен нести відповідальність за недостовірність чи неповноту інформації, вказаної вантажовідправниками при складанні товарно-транспортних накладних.

Крім того, суд звернув увагу, що назва товару, його кількість (вага) і якість перевірялися позивачем, про що свідчать штампи вагової позивача, результати лабораторних досліджень, акти на різницю у вазі, акти на очистку зерна.

Водночас, статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 23.02.2006 р. (зі змінами та доповненнями) встановлений перелік документів, які повинні супроводжувати вантаж при його перевезенні: дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до абз. «г»п.п. 2.1. п. 2 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306/2001, на вантаж, що перевозиться, мають бути оформлені «документи на вантаж».

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493 з «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні»виключений п. 11.2, абзац 2 якого встановлював, що форма та порядок заповнення товарно-транспортних накладних визначається відповідними нормативними актами.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, зокрема п.11.3, передбачена обов'язкова наявність дорожнього листа вантажного автомобіля.

Таким чином, зазначені нормативні акти не містять вказівок на обов'язковість оформлення товарно-транспортної накладної. Окрім того, товарно-транспортні накладні не мають затвердженої форми, відсутній порядок їх заповнення.

За відсутністю затвердженої форми та порядку оформлення товарно-транспортних накладних, твердження відповідача про наявність недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних є необґрунтованим.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд враховує, що п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України встановлено презумцію правомірності рішень платника податку в тому випадку, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. За змістом вказаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому законом порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено реальність здійснених господарських операцій з 63 контрагентами та правомірність формування сум податкового кредиту за період, що перевірявся.

Колегія суддів, врахувала, що частина сум грошових зобов'язань донарахована відповідачем у податкових повідомленнях-рішеннях правомірно (у п. 3.2.1. акту перевірки позивача встановлено заниження податкових зобов'язань на загальну суму 164842 грн., що позивачем не заперечується; крім того, відсутня податкова накладна по поставці зернових ТОВ «Ватикан Агро» від 08.02.2010 р.; у податковій та видатковій накладних по поставці пшениці ТОВ «Инвест ЛТД»від 07.08.2010 р. (т. 35 а.с. 53-54) різна вага пшениці), проте, зважаючи на неможливість виокремлення цих сум у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, незаконне та необґрунтоване рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню у повному обсязі.

Суд прийшов до висновку, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону.

Беручи до уваги зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу вимог чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2011 року № 0000672301, № 0000632301, №0000662301, № 0000652301 .

Перевіряючи законність податкового повідомлення-рішення № 0000642301 від 14.11.2011 р., суд врахував наступні обставини та вимоги чинного законодавства.

Як встановлено колегією суддів та не заперечується сторонами, між позивачем та нерезидентом -фірмою «ANDRITZ SPROUT A/S», Данія (з 02.04.2010 р. змінено назву на «Andritz feed & Biofuel A/S») укладено договір № MPN 1/2008 від 11.09.2008 р. На виконання умов договору, позивач перерахував фірмі «ANDRITZ SPROUT A/S»7980 євро (98108 грн. 78 коп.), при цьому, не сплатив до бюджету податок на прибуток підприємств у сумі 13366,32 грн.

Згідно акту перевірки позивача, суть порушення полягає у тому, що позивач не надав відповідачу належним чином легалізовану довідку (свідоцтво) про статус нерезидента для звільнення виплат від оподаткування на території України.

Відповідно до вимог ст. 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, підписаної 05.10.1961 р. (до якої приєдналися Україна та Данія), єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак, дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами, відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Позивач не надав відповідачу та суду належним чином завірену та легалізовану копію свідоцтва (чи іншого документу, який посвідчує статус юридичної особи-нерезидента), відтак, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000642301 від 14.11.2011 р. колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2011 року № 0000672301, № 0000632301, № 0000662301, №0000652301, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159, 160, 163, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2011 року № 0000672301, № 0000632301, № 0000662301, № 0000652301.

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000642301 від 14.11.2011 р.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Л. Грицаєнко