Рішення

від 10.04.2012 по справі 8/152-10/3/5/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2012 р. Справа № 8/152-10/3/5/6

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "Київський м'ясопереробний завод" та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про визнання договору недійсним,

представники:

позивача : не з'явився,

відповідача 1.: не з'явився,

відповідача 2.: ОСОБА_2 (дов. № 1918 від 08.06.2010р.).

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Київський м'ясопереробний завод" (далі -відповідач 1.) та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі -відповідач 2.) про визнання договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок збільшення банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки за кредитним договором № 11/ЮГ/2007 від 25.05.2007р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" та Закритим акціонерним товариством "Київський м'ясопереробний завод", акціонером якого є ОСОБА_1, порушують його корпоративні права та права інших акціонерів товариства на отримання дивідендів. Окрім того, позивач зазначає, що при укладенні кредитного договору, його сторонами не було досягнуто згоди щодо суттєвої умови - правил, згідно яких змінюється процентна ставка за кредитом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.11р. (суддя Скутельник П.Ф.) призначено судово-економічну експертизу у справі № 8/152-10 та зупинено провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.11р. апеляційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.01.11р. у справі №8/152-10 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.06.11р. касаційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" задоволено частково, ухвалу Господарського суду Київської області від 18.01.11р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.11р. скасовано в частині зупинення провадження у справі, справу передано для розгляду до господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.08.11р. (суддя Скутельник П.Ф.) задоволено заяву головуючого судді Скутельника П.Ф. про самовідвід у справі № 8/152-10.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.08.11р. справу № 8/152-10 було прийнято до провадження суддею Лопатіним А.В., справі присвоєно номер № 8/152-10/3.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.10.11р. провадження у справі № 8/152-10/3 припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2011р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 13.02.2012р. у даній справі, скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 19.10.2011р., а справу № 8/152-10/3 передано на розгляд Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.12р. справу № 8/152-10/3 прийнято до провадження суддею Подоляком Ю.В., справі присвоєно номер № 8/152-10/3/5.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.11р. (суддя Подоляк Ю.В.) задоволено заяву головуючого судді Подоляка Ю.В. про самовідвід у справі № 8/152-10/3/5.

Відповідно до вимог ст. 2 1 Господарського процесуального кодексу України автоматизованою системою документообігу суду матеріали даної справи передано до подальшого провадження судді Черногузу А.Ф.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.03.2012р. суддею Черногузом А.Ф. справу прийнято до свого провадження та присвоєно їй № 8/152-10/3/5/6, розгляд справи призначено на 10.04.2012р.

Представники позивача та відповідача 1. в судове засідання 10.04.2012р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи позивач та відповідач 1. були повідомлені належним чином.

Згідно з роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.07.1997 року за № 02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, як позивач так і відповідач 1. вважаються належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 10.04.2012р. представник відповідача 2. проти позову заперечив, проте письмового відзиву, як і відповідач 1., до господарського суду не подав.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представників позивача та відповідача 1., так як їх нез'явлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

10.04.2012р. відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 2., дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

25.05.2007р. між ВАТ Комерційний банк "Хрещатик" (Банк) і ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод" (Позичальник) укладено кредитний договір № 11/ЮГ/2007, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику в порядку, передбаченому цим договором кредит у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом в сумі 11 000 0000 грн. із сплатою 18 % річних терміном до 10 років, кінцевим терміном погашення до 26.04.2017 року.

Відповідно до пункту 4.2 договору у разі зміни вартості кредитних ресурсів, зміни чинних законодавчих актів та нормативних актів НБУ, що якимось чином впливають на кредитну політику Банку, Банк має право, попередньо письмово повідомивши Позичальника, змінити відсоткову ставку за користування кредитом, а також внести інші зміни до цього договору. Якщо Позичальник протягом 5 днів з дня отримання повідомлення банку (враховуючи час поштового перебігу) не надасть Банку згоди на внесення змін до цього договору Банк має право в односторонньому порядку внести до договору або припинити кредитування і вимагати дострокового повернення вже виданих сум кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Додатковим договором № 1 від 30.09.2008р. внесено зміни до кредитного договору, щодо відсоткової ставки.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовом про визнання недійсними пункту 4.2 статті 4 кредитного договору №11/ЮГ/2007 від 25.05.2007 року та додаткового договору № 1 від 30.09.2008 року, укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2, звернулася фізична особа - ОСОБА_1.

Згідно виписки з реєстру власників іменних цінних паперів від 22.10.2010р. позивачу на праві власності належать прості імені акції, емітентом яких є ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод", тобто позивач є акціонером товариства.

Згідно ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (утому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.22 Закону України "Про судоустрій України", місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. За змістом ч.ч.3,4 цієї норми, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Зокрема, за змістом п. 4 ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Так, згідно ч.3 ст.167 ГК України, корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу ч.1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пункт 8 статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачає, що корпоративні права це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб захисту.

У Рішенні Конституційного Суду України N 18-рп/2004 від 01.12.2004р. у справі N 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що "акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є,органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, позовні вимоги ґрунтує на тому, що укладенням оспорюваних правочинів порушені його корпоративні права як акціонера відповідача-1, зокрема право на отримання дивідендів, оскільки пунктом 4.2 статті 4 кредитного договору № 11/ЮГ/2007 від 25.05.2007 року передбачена можливість відповідача-2 в односторонньому порядку змінити відсоткову ставку за користування кредитом, що сторонами і зроблено укладенням додаткового договору № 1 від 30.09.2008р.

Пунктом 1.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»визначено, що до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що даний спір є корпоративним спором, у якому позивач звернувся за захистом його корпоративних прав або інтересів

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено права акціонерів акціонерного товариства.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008р. № 13 "Про практику розгляду корпоративних спорів" акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів самого господарського товариства чи інших акціонерів (учасників) поза відносинами представництва. Заявник-учасник не наділений повноваженнями щодо представництва товариства, а законом не передбачено право учасника господарського товариства безпосередньо звертатись до Господарського суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

Учасник (акціонер) товариства не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства. Учасники (акціонери) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників (акціонерів) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших учасників (акціонерів) товариства.

Статтею 3 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Відповідно до пункту 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008р. № 13 "Про практику розгляду корпоративних спорів" законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" акціонер не наділений суб'єктивним правом втручатися в господарську діяльність товариства, зокрема шляхом оспорення договорів, які укладені останнім.

Отже, можливість захисту прав товариства його учасником може мати місце лише в рамках представницьких відносин, тобто, коли акціонер уповноважений товариством на вчинення відповідних дій.

Таким чином, позивач не належить до тих суб'єктів, котрі мають право оспорити зазначений договір.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 18.04.2011р.

Крім того, учасники господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших учасників товариства.

Відтак, вищевикладене спростовує помилкове твердження позивача про те, що наявність порушених прав інших акціонерів товариства є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у акціонера права вимагати визнання договорів недійними.

Господарський суд відповідно до приписів ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про відмову у позові.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Суддя А.Ф. Черногуз