Постанова

від 11.04.2012 по справі 5009/159/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.04.2012 р. справа №5009/159/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Бліновій О.О. від позивача:не з»явився від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2012 року у справі№ 5009/159/12 (суддя Яцун О.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн Інжінірінг Інтерпрайс Інтра", м. Київ до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області простягнення заборгованності у розмірі 17698 грн. 76 коп., 1367 грн. 90 коп. пені за неналежне виконання умов договору та 707 грн. 97 коп. 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизайн Інжінірінг Інтерпрайс Інтра", м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області про стягнення заборгованності у розмірі 17698 грн. 76 коп., 1367 грн. 90 коп. пені за неналежне виконання умов договору та 707 грн. 97 коп. 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.02.12 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн Інжінірінг Інтрерпрайс Інтра" до Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" були задоволені частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн Інжінірінг Інтрерпрайс Інтра" основний борг у розмірі 17698 грн. 76 коп. та 3% річних у розмірі 707 грн. 97 коп. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.12 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.

Представники сторін до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 19.03.12р. уповноваженим особам підприємств поштового відправлення - ухвали суду від 12.03.12р. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін ухвалою суду від 12.03.12р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5009/159/12.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення в частині стягнення пені, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.10 року між ТОВ "Дизайн Інжінірінг Інтерпрайс Інтра" (постачальник) та ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" (покупець) було укладено договір поставки №1035/1/2010, згідно умов якого постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність покупцю продукцію, визначену в заявці відповідача, а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти цю продукцію та оплатити її у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, ціна на поставлену продукцію за позиціями узгоджується сторонами та зазначається постачальником в рахунку-фактурі на кожну партію продукції. Ціни, що зазначені в рахунку-фактурі дійсні протягом п'яти днів з моменту виставлення рахунку.

Позивач на виконання умов договору поставив на адресу відповідача продукцію за видатковими накладними № РН-0021164 від 08.04.10р. на суму у розмірі 3566 грн. 28 коп., № РН-0021174 від 09.04.10р. на суму у розмірі 1714 грн. 56 коп., № РН-0021207 від 14.04.10р. на суму у розмірі 3502 грн. 74 коп., № РН-0022522 від 28.09.10р. на суму у розмірі 9415 грн. 20 коп., на загальну суму 18198 грн. 78 коп.

Згідно п. 2.3 договору, моментом (датою) поставки слід вважати дату підписання сторонами видаткової накладної.

Видаткові накладні, підписані представниками ТОВ "Дизайн Інжінірінг Інтерпрайс Інтра" та ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат", містять реквізити передбачені договором (предмет, кількість, ціна), тобто є належними доказами передачі товару продавцем покупцеві.

Факт отримання відповідачем товару (пакети) на загальну суму 18198 грн. 78 коп. підтверджено довіреностями № 001085 від 07.04.10р. на ім'я ОСОБА_4 та № 003410 від 28.09.10р. на ім'я ОСОБА_5.

Позивач виставив для оплати відповідачу рахунки-фактури № СФ-0021950 від 07.04.10р. на суму 3693 грн. 96 коп., № СФ-0021970 від 09.04.10р. на суму 1714 грн. 56 коп., № СФ-0022001 від 14.04.10р. на суму 3502 грн. 74 коп., № СФ-0023364 від 28.09.10р. на суму 9415 грн. 20 коп.

У відповідності до п. 3.2 договору, відповідач зобов'язаний сплатити 100% загальної вартості отриманої продукції протягом 21 календарного дня з моменту поставки продукції згідно дати видаткової накладної.

Втім відповідач отриману продукцію оплатив лише частково у розмірі 500 грн. 00 коп., у зв»язку з чим позивач звернувся із позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області 17698 грн. 76 коп. суми основного боргу, 1367 грн. 90 коп. пені за неналежне виконання умов договору та 707 грн. 97 коп. 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу в повному обсязі, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 17698 грн. 76 коп.

При зверненні до суду із позовом позивач також просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 707 грн. 97 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% у розмірі 707 грн. 97 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 29.04.10 р. по 01.12.11 р.

Також при зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 1367 грн. 90 коп. за загальний період з 29.04.10 р. по 19.04.11 р.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1367 грн. 90 коп. через те, що сторони нібито належним чином в договорі не узгодили розмір пені, який підлягає застосуванню, у зв»язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що договір в частині застосування штрафних санкцій є неукладеним. Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені слід скасувати, а позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю з огляду на наступне:

Згідно п. 6.2 договору, при невиконанні або неналежному виконанні покупцем зобов»язань, передбачених п. 3.4 договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми партіі продукції за кожен день прострочення.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов»язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов»язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Згідно приписів ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»визначає, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань».

Яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, виходячи з аналізу вищезазначених норм діючого законодавства України, судова колегія вважає, що нормами матеріального права України передбачено встановлення лише розміру пені, який не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, в той час як, яку саме облікову ставку НБУ та визначення конкретного періоду її застосування слід застосовувати при наявності порушення з боку відповідача умов договору, норми діючого законодавства в собі не містять, а це здійснюється тільки в період застосування умови договору про притягнення до даного виду відповідальності винної сторони.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що висновок суду про неукладеність договору в цій частині та, як наслідок цього, відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені слід скасувати, а позовні вимоги в цій частині -задовольнити. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 1367 грн. 90 коп. за загальний період прострочки виконання боржником його договірного зобов»язання з 29.04.10 р. по 19.04.11 р.

Доводи апеляційнійної скарги щодо нібито неотримання відповідачем копії позовної заяви та прийняття рішення у відсутності представника відповідача судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, в матеріалах справи є наявними фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист, що свідчать про направлення позивачем на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї доказів (арк. справи 8,9 ), по-друге, судом першої інстанції справу слуханням декілька разів було відкладено з належним повідомленням про це відповідача, однак останній не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи, тому судова колегія вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2012 року у справі № 5009/159/12 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн Інжінірінг Інтерпрайс Інтра", м. Київ до Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 17698 грн. 76 коп. суми основного боргу, 1367 грн. 90 коп. пені за неналежне виконання умов договору та 707 грн. 97 коп. 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2012 року у справі № 5009/159/12 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2012 року у справі № 5009/159/12 -частково скасувати.

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн Інжінірінг Інтерпрайс Інтра", м. Київ до Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 17698 грн. 76 коп. суми основного боргу, 1367 грн. 90 коп. пені за неналежне виконання умов договору та 707 грн. 97 коп. 3% річних у повному обсязі.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, код ЗКПО 00443513 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн Інжінірінг Інтрерпрайс Інтра", 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 5, офіс 8, код ЗКПО 20067704 основний борг у розмірі 17698 грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 707 грн. 97 коп., пеню у розмірі 1367 грн. 90 коп. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1411 грн. 50 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5 - ГС Зап. обл.

Ложка Н.Л.