Постанова

від 10.04.2012 по справі 5015/6175/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.12 Справа № 5015/6175/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Желік М. Б.

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2 -представник

від відповідача (апелянта) -не з'явився

розглянув апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, м Львів б/н від 17.02.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 01.12.2011 р. (суддя Козак І. Б.)

у справі № 5015/6175/11

за позовом ТОВ «Сучасний дизайн», м. Львів

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, м Львів

про стягнення 5 316, 55 грн. та стягнення судових витрат

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 01.12.2011 р. у справі № 5015/6175/11 задоволено позов ТОВ «Сучасний дизайн», м. Львів, з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, м Львів на користь позивача стягнуто 5 316, 55 грн. основного боргу, 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, отримавши товар від позивача, не оплатив його, в результаті чого у нього виникла заборгованість, сума якої, відповідно, підлягає стягненню.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом помилково встановлено, що правочин між сторонами укладено згідно ст. 692 ЦК України, коли фактично сторони домовились про попередню оплату товару, що передбачено ст. 693 ЦК України. Також апелянт зазначає, що порядок видачі товару та надання послуг на ТОВ «Сучасний дизайн»передбачає вчинення дій працівниками товариства лише після повної оплати покупцем.

У відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях до неї позивач просить залишити рішення господарського суду Львівської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що позивачем вжиті заходи для належного повідомлення відповідача про існуючу заборгованість, проте відповідач жодним чином не відреагував на неї.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «Сучасний Дизайн»(продавець) та СПД-ФО ОСОБА_5 (покупець) правочину (договору, угоди) у письмовій формі не укладалося. Натомість сторонами досягнуто усної домовленості про купівлю-продаж плит ДСП (товар).

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначена домовленість є договором купівлі-продажу, за яким, відповідно до ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочини можуть вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Положеннями ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлень, якщо договором не встановлено спеціальні вимоги щодо форми та порядку укладання даного виду договорів.

В даному випадку, сторони обрали усну форму правочину -договору купівлі-продажу, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Із матеріалів справи вбачається, що за розхідною накладною від 31.05.2010 р. № 12241, ТОВ «Сучасний Дизайн» продало, а СПД-ФО ОСОБА_5 купила 4 плити ДСП Зебрано BS 2285 загальною вартістю 5 316, 55 грн. (а. с. 5).

Проте, відповідач своїх зобов'язань з оплати придбаного товару не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 5 316, 55 грн.

Матеріалами справи також встановлено, що з метою досудового врегулювання спору позивач 05.07.2011 р. звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості з оплати куплених плит ДСП Зебрано BS 2285 в сумі 5 316, 55 грн. (а. с. 22). Проте, кореспонденція з вказаними вимогами поверталась позивачу за закінченням терміну зберігання (а. с. 25).

Доказів повернення підприємцем плити Макассар у встановленому порядку чи обмін даної плити на іншу відповідачем не подано, а судом не здобуто. Натомість в матеріалах справи знаходиться дві видаткові накладні на отримання плити Макассар і Зебрано з відміткою відповідача про їхнє отримання без будь-яких застережень.

Посилання відповідача на те, що ним оплачено придбану плиту, що підтверджується фіскальним чеком ПН 302040013039 від 26.05.2010 р., не береться судом до уваги, оскільки даний чек свідчить про оплату «плити Макассар», яка була видана відповідачу згідно розхідної накладної № 11878 від 26.05.2010 р. на отримання плити Макассар. Дана купівля-продаж не оспорюється позивачем. Доказів оплати плити «Зебрано»суду не надано.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Станом на час розгляду спору в порядку апеляційного провадження заборгованість відповідачем не погашена, докази цього у матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність висновку суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 01.12.2011 р. у справі № 5015/6175/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, м Львів -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи направити на адресу господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Желік М. Б.

Повний текст постанови виготовлений 13.04.2012 р.