Постанова

від 30.01.2012 по справі 5015/2950/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.12 Справа № 5015/2950/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Данко Л.С.

Дубник О.П.

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Карпатської Інтернаціональної деревообробної компанії у формі ТзОВ "Явіпарк" б/н від 13.10.2011 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2011р.

у справі № 5015/2950/11

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра", м.Київ

до відповідача Карпатської Інтернаціональної деревообробної компанії у формі ТзОВ "Явіпарк", м.Яворів, Яворівський район, Львівська область

про стягнення 471 600, 36 грн.

за участю представників:

від позивача - Тарнавський В.Б. -представник;

від відповідача -не з'явився.

Повна постанова складена 17.04.2012р.

Розпорядженням Керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2011р. № 102 відповідно до пункту 3.1.11. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5015/2950/11 та передано справу по розгляду апеляційної скарги Карпатської Інтернаціональної деревообробної компанії у формі ТзОВ "Явіпарк" на розгляд судової колегії: головуючий суддя Процик Т.С., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2011р. у справі № 5015/2950/11 у зв'язку із перебуванням судді Скрипчук О.С. у відпустці, керуючись п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, введено у склад колегії по розгляду апеляційної скарги Карпатської Інтернаціональної деревообробної компанії у формі ТзОВ "Явіпарк" замість судді Скрипчук О.С. суддю Данко Л.С.

Представнику позивача права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, якими надіслано копії ухвал апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні, а також про відкладення розгляду справи), які є в матеріалах справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.06.2011 року у цій справі, суддя Фартушок Т.Б., позов задоволено; стягнуто з Карпатської Інтернаціональної деревообробної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Явіпарк»на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»363775,53грн. основного боргу, 104392,48грн. заборгованості по відсотках, 2930,41грн. заборгованості по донарахованих відсотках, 501,93грн. пені, 4716грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Карпатська Інтернаціональна деревообробна компанія у формі ТзОВ "Явіпарк" подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2011р. у справі № 5015/2950/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на п. 7.5. Кредитного договору, відповідно до якого цей договір діє до повного виконання Позичальником усіх обов'язків перед Банком. Згідно п.1.1. Кредитного договору Сторони визначили, що Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 65 тис. доларів США терміном повернення до 14 березня 2008 року з можливим достроковим поверненням. За домовленістю Сторін в п. 1.2. Кредитного договору передбачено наслідки неповернення кредиту до 14.03.2008 року -відсоткова ставка встановлюється у розмірі подвійної діючої облікової ставки по кредиту. При цьому встановлення подвійної діючої облікової ставки по кредиту за користування кредитними коштами після 14.03.2008 року не є штрафною санкцією, але за своєю юридичною природою платою за користування чужими грошовими коштами в розумінні ст.536 ЦК України.

Також, скаржник зазначає, що Відповідач дійсно повністю не сплатив кредит до 14.03.2008 року, тоді Позивач починаючи з 15.03.2008 року має право на отримання від Відповідача плати в підвищеному розмірі за користування кредитом -29% відсотків річних (подвійна діюча облікова ставка по кредиту). На виконання умов Кредитного договору після 14.03.2008 року Позивач продовжував нараховувати Відповідачеві проценти за користування кредитом, а Відповідач здійснював частково їх сплату.

Скаржник посилається ще на те, що в Кредитному договорі Сторони не домовилися протягом якого періоду після 14.03.2008 року Позичальник має право користуватися кредитом, сплачуючи підвищену плату за користування кредитними коштами (29% річних), а в п.7.5. Кредитного договору Сторони визначили, що даний договір діє до повного виконання Позичальником усіх обов'язків перед Банком.

Відповідач стверджує, що мав законне право користуватися кредитними коштами після 14.03.2008 року, сплачуючи за це Позивачеві 29% річних, аж до моменту пред'явлення до нього Банком (Позивачем по справі) вимоги про це в порядку, передбаченому абз. 2 ч. 1 ст. 1049 ЦК України.

25 січня 2012 року апеляційному господарському суду від представника позивача поступив супровідний лист з додатками, а саме: копією довіреності та копією ухвали Господарського суду Львівської області від 20.01.2012р. Відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 20.01.2012р. виправлено описку в мотивувальній та резолютивній частинах рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2011р. у справі № 5015/2950/11, зазначивши замість числа: „1043 8 92,48" число: „104392,48".

Представник позивача у судовому засіданні 30.01.2012 року проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, а також підтримав свої вимоги, доводи та заперечення, викладені у поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд встановив наступне.

16 березня 2006 року між Позивачем (Банк) та Відповідачем (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 89/2006 (далі -Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 65000,00 доларів США (Шістдесят п'ять тисяч доларів США 00 центів) терміном повернення до 14 березня 2008 року з можливим достроковим поверненням.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору кредит надається зі сплатою 14,5% (чотирнадцять цілих п'ять десятих) відсотків річних від суми виданого кредиту за період, зазначений в п. 1.1 Кредитного договору. У випадку неповернення кредиту у термін, вказаний у п. 1.1 цього Договору, відсоткова ставка встановлюється у розмірі подвійної діючої ставки по кредиту.

Відповідно до п. 3.7 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний забезпечити повернення кредиту згідно графіку погашення, що є невід'ємною частиною даного Договору, повне повернення кредиту і відсотків забезпечити в термін до 14 березня 2008 року (термін зарахування коштів на позичковий рахунок).

Згідно п. 3.6 Кредитного договору Позичальник зобов'язується забезпечити щомісячне погашення відсотків по даному кредиту в термін з 25 до 30 (31) числа кожного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір підписано та скріплено відбитками печаток сторін. Також сторонами підписано та скріплено відбитками печаток графік погашення кредитної заборгованості (а. с. 11).

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту Позичальник зобов'язаний виплачувати Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення від суми непогашеної заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що Банк свої зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується доданими до справи валютними меморіальними ордерами № 1 від 17 березня 2006 року на суму 35 000, 00 доларів США та № NL-102 від 15 травня 2006 року на суму 30 000, 00 доларів США (а. с. 21 -22). Тобто, Позивачем надано Відповідачу 65 000, 00 доларів США з призначенням платежу - кредит в межах кредитної лінії згідно Договору № 89/2006 від 16.03.2006р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 14) основний борг Відповідача перед Позивачем становить 45771,17 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти становить 363775,53 грн.), заборгованість по відсотках - 13134,93 доларів США (що в еквіваленті становить 104392,48 грн.), 368,71 доларів США - заборгованість по донарахованих відсотках (2930,41 грн.), 63,15 доларів США - пеня (501,93 грн.).

Позивачем було надіслано ТзОВ "Явіпарк" листа з повідомленням про необхідність погашення кредиту, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи лист та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 12,13).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не подані докази надання відповіді на зазначену вимогу.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, при цьому розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, а до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Згідно зі ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 363775,53 грн. основного боргу, 104392,48 грн. заборгованості по відсотках, 2930,41 грн. заборгованості по донарахованих відсотках, 501,93 грн. пені підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.4і ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст. ст. 4і, 32, 33, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що Господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2011р. у справі № 5015/2950/11 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Дубник О.П.