Постанова

від 30.01.2012 по справі 26/183 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.12 Справа № 26/183 (10)

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 б/н від 17.11.2011р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2011р. (повний текст рішення виготовлено та підписано 07.11.2011р.)

у справі № 26/183 (10)

за позовом Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»в особі Львівського відділення ЗРУ Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», м.Львів

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів

за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Леопрінт», Львівська область, м. Пустомити

про стягнення 37 149,54 дол. США (що в гривневому еквіваленті становить 293 912,30 грн.)

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_4 -представник;

від відповідача -не з'явився;

від третьої особи -не з'явився.

Повна постанова складена 17.04.2012р.

Представнику позивача права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, якими надіслано копії ухвал апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні, а також про відкладення розгляду справи), які є в матеріалах справи.

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судових засіданнях були повідомлені належним чином, явка учасників судового процесу у засідання апеляційного господарського суду обов'язковою не визнавалась; розгляд справи вже відкладався з клопотанням скаржника, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, та третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Леопрінт».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.11.2011 року у цій справі, суддя Деркач Ю.Б., позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»в особі Львівського відділення ЗРУ Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»: 23 043 дол. США 86 центів заборгованості по відсотках, 12 308 дол. США 56 центів пені, 1 797 дол. США 12 центів -3% річних (що згідно офіційного курсу НБУ 791,16 за 100,00 дол. США станом на 29.10.2010 р. становить 293 912,30 грн.).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити АБ «Банк регіонального розвитку» в задоволенні позовних вимог повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що неправомірно включено до суми заборгованості, яка підлягає стягненню зі скаржника за оскаржуваним рішенням господарського суду від 01.11.2011 року, розмір нарахованих відсотків, пені та трьох відсотків річних за період з 05 лютого 2009 року до 07 грудня 2009 року, оскільки дана заборгованість буде повернена позивачу в межах справи про банкрутство ТОВ «Леопрінт».

Також, скаржник зазначає, що асолютно безпідставним є подання позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості по пені у розмірі 12 308 доларів США 56 центів, трьох відсотків річних від простроченої суми -575 доларів США 75 центів, та відсотків за користування кредитом (в розмірі 23 43 доларів США 86 центів), що були нараховані на своєчасно непогашену основну суму заборгованості, оскільки з моменту пред'явлення до виконання судового рішення у справі № 3/23 та постановлення ухвали Господарським судом Львівської області у справі № 8/115 щодо задоволення кредиторських вимог позивача, обов'язок по сплаті основного боргу поклався на поручителя (ТОВ «Леопрінт»), а відповідач в свою чергу не може і не повинен нести жодної відповідальності за несвоєчасне виконання поручителем виниклих у нього зобов'язань.

Скаржник посилається на вимоги ст. 96 ЦК України та наявність судових рішень щодо стягнення з ТОВ «Леопрінт»як поручителя суми заборгованості за договором кредиту, тому відповідач не може нести жодної відповідальності по сплаті штрафних санкцій за невиконане поручителем основне зобов'язання.

Відповідач вважає неправомірним стягнення заборгованості по відсотках в розмірі 23 043,86 доларів США, що в еквіваленті становить 182 313,80 грн., оскільки розрахунки, подані господарському суду, є неправильними та неточними. Також скаржник вказує, що неправильний розрахунок заборгованості по відсотках приводить до неправильного визначення загального розміру заборгованості по договору кредиту.

Позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити рішення місцевого господарського суду від 01.11.2011 р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач у спростування посилань скаржника відзначає, що в апеляційній скарзі Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 зазначено про неправильність нарахування відсотків за кредитним договором № 879 від 10.08.2006р., і тому позивач вказує наступне. У відповідності до умов договору, зокрема п. 6, відсотки нараховуються щомісяця за фактичну кількість днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці і 360 днів у році. Відтак посилання відповідача у апеляційній скарзі на неправильне нарахування відсотків є необґрунтованим та не відповідає дійсності. Позивач вважає, що рішення суду винесено з дотриманням всіх матеріальних та процесуальних норм, якими суд повинен керуватись при його винесенні.

Представник позивача у судових засіданнях проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, а також підтримав свої вимоги, доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Скаржник не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.ст.22, 28 ГПК України, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, суд встановив наступне.

10 серпня 2006 року між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»(Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 879 (надалі -Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію в доларах США, без безумовних зобов'язань, щодо надання грошових коштів, з можливістю надання Позичальнику в її межах кредитів, а Позичальник зобов'язується використати кредити на цілі, зазначені в п. 1.5. цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку відсотки за користування Кредитами, та виконати інші умови цього Договору і своєчасно повернути Кредити Банку.

Згідно п. 1.2. Кредитного договору ліміт кредитної лінії складає 100 000,00 (сто тисяч) доларів США, причому продовжуваність траншів не повинна перевищувати 12 місяців.

Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути Банку всі Кредити, надані в межах кредитної лінії не пізніше 08 серпні 2008 року включно.

Згідно п. 1.3. Кредитного договору розмір відсотків за користування кожним з Кредитів та сума кредиту визначається в Додатковому договорі, на підставі якої цей кредит надається.

31 липня 2007 року між Банком та Позичальником було укладено додатковий договір № 2 до Кредитного договору № 879, відповідно до п. 1 якого «Банк надає Позичальнику Кредит в сумі 20 000,00 (двадцять тисяч) доларів США. За користування цим Кредитом Позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти в розмірі 14 % (чотирнадцять відсотків) річних (п. 3), та повернути Кредит, що надається згідно цього Додаткового договору, не пізніше 30 липня 2008 року.

02 серпня 2007 року між Банком та Позичальником було укладено додатковий договір № 3 до Кредитного договору № 879, відповідно до п. 1 якого «Банк надає Позичальнику Кредит в сумі 20 000,00 (двадцять тисяч) доларів США. За користування цим Кредитом Позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти в розмірі 14 % (чотирнадцять відсотків) річних (п. 3), та повернути Кредит, що надається згідно цього Додаткового договору, не пізніше 01 серпня 2008 року.

07 серпня 2007 року між Банком та Позичальником було укладено додатковий договір № 4 до Кредитного договору № 879, відповідно до п. 1 якого «Банк надає Позичальнику Кредит в сумі 20 000,00 (двадцять тисяч) доларів США. За користування цим Кредитом Позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти в розмірі 14 % (чотирнадцять відсотків) річних (п. 3), та повернути Кредит, що надається згідно цього Додаткового договору, не пізніше 06 серпня 2008 року.

16 серпня 2007 року між Банком та Позичальником було укладено додатковий договір № 5 до Кредитного договору № 879, відповідно до п. 1 якого «Банк надає Позичальнику Кредит в сумі 20 000,00 (двадцять тисяч) доларів США. За користування цим Кредитом Позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти в розмірі 14 % (чотирнадцять відсотків) річних (п. 3), та повернути Кредит, що надається згідно цього Додаткового договору, не пізніше 08 серпня 2008 року.

07 серпня 2008 року між Банком та Позичальником було укладено додатковий договір № 6 до Кредитного договору № 879, відповідно до п. 1 якого «Банк надає Позичальнику Кредит в сумі 52 950,00 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят) доларів США. За користування цим Кредитом Позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти в розмірі 15 % (п'ятнадцять відсотків) річних (п. 3), та повернути Кредит, що надається згідно цього Додаткового договору, не пізніше 08 серпня 2008 року.

08 серпня 2008 року між Банком та Позичальником було укладено додатковий договір про внесення змін до Кредитного договору № 879 від 10 серпня 2006 року, відповідно до якого п. 1.4. Кредитного договору викладено у такій редакції: 1.4 «Позичальник зобов'язаний повернути Банку всі Кредити, надані в межах кредитної лінії не пізніше 02 лютого 2009 року включно.»

11 серпня 2008 року між Банком та Позичальником було укладено додатковий договір № 7 до Кредитного договору № 879, відповідно до п. 1 якого «Банк надає Позичальнику Кредит в сумі 47 050,00 (сорок сім тисячі п'ятдесят) доларів США. За користування цим Кредитом Позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти в розмірі 15 % (п'ятнадцять відсотків) річних (п. 3), та повернути Кредит, що надається згідно цього Додаткового договору, не пізніше 02 лютого 2009 року.

15 вересня 2008 року між Банком та Позичальником було укладено додатковий договір № 8 до Кредитного договору № 879, відповідно до п. 1 якого «Починаючи з 15 вересня 2008 року відсоткова ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 16 % (шістнадцять) відсотків річних».

20 жовтня 2008 року між Банком та Позичальником було укладено додатковий договір № 9 до Кредитного договору № 879, відповідно до п. 1 якого «Починаючи з 20 жовтня 2008 року відсоткова ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 18 % (вісімнадцять) відсотків річних».

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»в особі Львівського відділення ЗРУ Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»свої зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується доданими позивачем до справи меморіальними валютними ордерами № 12/49 від 03 серпня 2007 року, № 24/49 від 31 липня 2007 року, № 01/41 від 09 серпня 2007 року, № 20/49 від 07 серпня 2007 року, № 20/41 від 10 серпня 2006 року, № 13/49, від 16 серпня 2007 року ( т. 1 а.с. 15 -20).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, у визначені Кредитним договором та додатковими договорами до нього строки відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення із відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Леопрінт» (третьої особи), яке є поручителем відповідача, відповідної заборгованості.

08 квітня 2009 року Господарським судом Львівської області у справі № 3/23 було винесено рішення, яким стягнуто з Боржника (відповідача) заборгованість, яка за станом на 04.02.2009 року складала 102 311,33 доларів США.

05 травня 2009 року у зв'язку із набуттям 25 квітня 2009 року законної сили вищевказаним рішенням, відповідно до вимог чинного законодавства України Господарським судом Львівської області було видано Наказ про примусове виконання рішення, який позивач відправив на виконання до Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції.

16 грудня 2009 року Державним виконавцем Федерлян Ю.М. було зупинено виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного наказу Господарського суду Львівської області у зв'язку із порушенням провадження у справі про банкрутство стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Леопрінт» (третьої особи).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач так і не повернувся до виконання взятих на себе обов'язків, в ході виконавчого провадження вимоги позивача задоволені не були.

У процесі розгляду справи відповідачем було подано клопотання б/н від 22.02.2011р. про зупинення провадження у справі. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.03.2011р. у цій справі провадження зупинено до вирішення Господарським судом Львівської області пов'язаної з нею справи № 8/115. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.09.2011р. у цій справі провадження поновлено, оскільки постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року у цій справі апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.03.2011 року про зупинення провадження у справі скасовано. Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2011 року касаційну скаргу залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року залишено без змін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, при цьому розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, а до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 6.5. Кредитного договору № 879 нарахування відсотків за кредитом повністю та остаточно припиняється в день фактичного повернення кредитів, причому цей день не враховується при нарахуванні відсотків.

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено а відповідачем не спростовано, що за період з 04 лютого 2009 року до 09 листопада 2010 року сума заборгованості відповідача перед позивачем складає: заборгованість по відсотках -23 043,86 доларів США, заборгованість по пені -12 308,56 доларів США.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Згідно зі ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позовних вимог позивачем нараховано відповідачу 3% річних, які підлягають стягненню, у розмірі 1 797,12 доларів США.

Відтак, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що загальна заборгованість відповідача за вищевказаний період складає 37 149,54 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ 791,16 за 100,00 доларів США станом на 29.10.2010 р.) складає 293 912,30 грн.

Відповідно до ст.4і ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст. ст. 4і, 32, 33, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що Господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2011р. у справі № 26/183 (10) без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1), в дохід державного бюджету 1 469,56 грн. судового збору, про що місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.