Постанова

від 10.04.2012 по справі 5024/1008/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р.Справа № 5024/1008/2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мишкіної М.А

Суддів: Бєляновського В.В.

Будішевської Л.О.

при секретарі судового засідання Литовчук Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явився;

від відповідача -не з'явився;

від Херсонської міської ради - ОСОБА_2 -по довіреності

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонської міської ради

на рішення господарського суду Херсонської області від 23 серпня 2011 року

по справі № 5024/1008/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Плай" ЛТД

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тара-Сервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Херсонська міська рада

про визнання права власності на нерухоме майно

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 10.04.2012р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

01.06.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Плай" ЛТД (надалі -позивач, ТОВ ВКФ) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тара-Сервіс" (надалі -відповідач, ТОВ) про визнання за ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД права власності на нерухоме майно -виробничо - складські будівлі і споруди, у тому числі: операторська літ. Ж, Ж1, Ж2; споруда під ємкість, З; прохідна, К; склад, Е; дизель-генератор, Я; огорожа, №1, 2, 3; бензоколонки, 4; навіси літ.А, літ.Б, літ.В, літ.Г, літ.И, що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Ракетна, буд. 110.

Свої вимоги позивач обґрунтував посиланнями на положення ст. 392 ЦК України та вмотивував тим, що на праві власності ТОВ ВКФ "Плай" ЛТД належить автозаправна станція, що підтверджено виданим Херсонською міською радою свідоцтвом про право власності від 24.09.2003р. На підставі рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Право і бізнес" від 06.09.2007р. по справі №1/56-ПВ-07 за позивачем визнано право власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Ракетній, 110 у м. Херсоні, яке має наступні індивідуальні ознаки: навіс (літ.А) площею основи 170,9 кв.м., навіс (літ.Б) площею основи 77,8 кв.м.; навіс (літ.В) площею основи 31,2 кв.м; навіс (літ.Г) площею основи 22,6 кв.м, навіс (літ.И) площею основи 9,5 кв.м., на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Херсона від 08.10.2007р. у справі №6-134/07 позивачу виданий виконавчий лист на виконання рішення третейського суду. ТОВ „Тара-Сервіс" не визнає право власності позивача та відмовляється від укладення договору оренди після підписання попереднього договору з огляду на ту обставину, що згідно свідоцтва про право власності, виданого у 2003р., та виготовленої у той же період технічної документації спірне майно значиться як автозаправна станція, хоча внаслідок проведених робіт та реконструкції об'єкта автозаправна станція переобладнана і використовується як виробничо-складські приміщення.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.08.2011 року (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено; визнано за ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД право власності на нерухоме майно - виробничо-складські будівлі та споруди, як складаються з операторської літ.Ж, Ж1, Ж2; споруди під ємкість 3; прохідної, К; складу, Е; дизель генератора, Я; огорожі, №1, 2, 3; бензоколонки, 4; навісів літ.А, літ.Б, літ.В, літ.Г, літ.И, що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Ракетна, буд.110; стягнуто з ТОВ „Тара-Сервіс" на користь ТОВ ВКФ "Плай" ЛТД" 1700грн. витрат по оплаті державного мита та 236грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на положення ст.328 ЦК України та вмотивоване тим, що доказами, які були надані у справу, підтверджено, що право власності ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД на нерухоме майно - виробничо-складські будівлі та споруди, які складаються з операторської літ.Ж, Ж1, Ж2; споруди під ємкість 3; прохідної, К; складу, Е; дизель генератора, Я; огорожі, №1, 2, 3; бензоколонки, 4; навісів літ.А, літ.Б, літ.В, літ.Г, літ.И, що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Ракетна, буд.110, набуто на законних підставах: на підставі виданого Херсонською міською радою свідоцтва про право власності від 24.09.2003р. та виданого Суворовським районним судом виконавчого листа на виконання рішення третейського суду; майно розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД на підставі Державного акту на право постійного користування землею.

03.02.2012р. Херсонська міська рада звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Херсонської області від 23 серпня 2011 року по справі №5024/1008/2011, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини справи та не надано належної оцінки доказам, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Скаржник зазначає, що згідно п. „б" ст. 80, ст. 83 Земельного кодексу України власником земельної ділянки, яку надано в оренду ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД є Херсонська міська рада, але суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення вирішив питання про права та обов'язки останньої, які визначені ст. 143 Конституції України, не залучивши Херсонську міську раду до участі у справі. Крім того скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано той факт, що згідно з витягом з реєстру прав власності від 04.10.2010р. свідоцтво про право власності Херсонською міською радою видано на об'єкт - автозаправну станцію, а не на складські будівлі та споруди, дозволу на забудову орендованої земельної ділянки під виробничо-складські будівлі орендар не отримував; Херсонська міська рада не приймала рішення про відведення в оренду земельної ділянки по вул. Ракетна, 110 ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД під будівництво, перепланування об'єктів нерухомості, що доводиться договором оренди земельної ділянки від 02.11.2009р., з цього виходить, що зазначене будівництво кваліфікується як самочинне в порядку ч.1 ст. 376 ЦК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. відновлено Херсонській міській раді пропущений строк подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.03.2012р. Крім того, Херсонську міську раду залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на підставі ч.1 ст.27 ГПК України.

В засідання апеляційного господарського суду 10.04.2012р., як і в попереднє засідання 13.03.2012р., представники сторін не з'явились, незважаючи на належне повідомлення про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення її обставин та відповідність ним висновків суду першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника третьої особи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД є власником об'єкту нерухомості -автозаправна станція у м. Херсоні, по вул. Ракетній, буд. 110, що складається з: операторська, Ж, Ж1, Ж2, споруда під ємкість, 3; прохідна, К; склад Е; дизель генератор, Я; огорожа, №1, 14, 17, 18; ємкість під ГЗМ, №19, 20; бензоколонки, №16.

Право власності ТОВ ВКФ підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.09.2003р., виданого Херсонською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету №328 від 16.09.2003р.

На підставі рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Право і бізнес" від 06.09.2007р. по справі №1/56-ПВ-07 за позивачем визнано право власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Ракетній, 110 у м. Херсоні, яке має наступні індивідуальні ознаки: навіс (літ.А) площею основи 170,9 кв.м., навіс (літ.Б) площею основи 77,8 кв.м.; навіс (літ.В) площею основи 31,2 кв.м; навіс (літ.Г) площею основи 22,6 кв.м, навіс (літ.И) площею основи 9,5 кв.м. Відповідно до ухвали Суворовського районного суду м.Херсона від 08.10.2007р. у справі №6-134/07 позивачу виданий виконавчий лист на виконання рішення третейського суду.

17.01.2011р. ТОВ ВКФ уклало з ТОВ „Тара-Сервіс" попередній договір оренди виробничо-складських приміщень, предметом якого є наступне: ТОВ ВКФ як орендодавець протягом 1 місяця з дати укладання цього договору, тобто до 17.02.2011р., зобов'язується укласти з орендарем основний договір на умовах, передбачених попереднім договором, про надання ТОВ „Тара-Сервіс" (орендарю) у строкове платне користування виробничо-складських приміщень по вул. Ракетній, буд. 110, у м. Херсоні, які знаходяться на земельній ділянці площею 3254 кв.м. і включають наступні будівлі і споруди: операторська літ. Ж, Ж1, Ж2; споруда під ємкість 3; прохідна, К; склад, Е; дизель генератор, Я; огорожа, №1, 2, 3; бензоколонка, 4; навіси літ.А, літ.Б, літ.В, літ.Г, літ.И, для чого орендодавець зобов'язується надати орендарю усі правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності на майно.

У зв'язку з тим, що ТОВ „Тара-Сервіс" відмовилось укласти з позивачем основний договір оренди на виконання умов попереднього договору від 17.01.2011р., в підтвердження чого ТОВ ВКФ наданий лист відповідача від 15.02.2011р. №01/02-Д, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності по ст.392 ЦК України на нерухоме майно -виробничо-складські будівлі і споруди у зміненому складі об'єктів , визначених в свідоцтві про право власності на автозаправну станцію від 24.09.2003р., та об'єктів, на які визнано право власності рішенням третейського суду від 06.09.2007р. №1/56-ПВ-07. При цьому позивач стверджував, що переобладнання автозаправної станції під виробничо-складські приміщення і споруди не потребує видачі будь-яких дозволів та прийняття в експлуатацію, а тому відмова відповідача від укладення договору оренди обмежує його права власника на розпорядження своєю власністю, а саме -право здачі її в оренду.

Місцевий господарський суд задовольнив позов ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД, дійшовши висновку, що право власності позивача на виробничо-складські будівлі і споруди, що утворили об'єкт нерухомості внаслідок здійснених позивачем покращень об'єкту нерухомості - автозаправної станції, набуто позивачем на законних підставах -згідно свідоцтва про право власності та виданого Суворовським районним судом виконавчого листа на виконання рішення третейського суду, тому виходячи з положень ст. 328 ЦК України позов ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД підлягає задоволенню.

Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з обґрунтованістю та законністю висновків оскаржуваного рішення з таких підстав.

По-перше, судом не досліджена наявність визначених законом юридичних фактів, з якими пов'язується визнання право власності за ст. 392 ЦК України.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже з позовом про визнання права власності на майно, у т.ч. нерухоме, може звернутись власник майна з метою констатації перед третіми особами приналежності майна на праві власності саме йому та у зв'язку з обставиною невизнання або оспорювання права власності останніми. При цьому приналежність майна на праві власності позивачу є обставиною, яка на момент подання такого позову повинна підтверджуватись належними та допустимими доказами, зокрема, стосовно нерухомого майна -доказами проведення державної реєстрації права власності відповідно до норм ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано доказів проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно „виробничо складські будівлі і споруди", а саме: операторська літ. Ж, Ж1, Ж2; споруда під ємність, 3; прохідна, К; склад, Е; дизель генератор, Я; огорожа, №1, 2, 3; бензоколонка, 4; навіси літ.А, літ.Б, літ.В, літ.Г, літ.И.

Дані витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.10.2010р. №27524076, на який послався суд в оскаржуваному рішенні, не спричиняють зворотних висновків, позаяк цей витяг наданий стосовно об'єкту нерухомості -„автозаправна станція", в якості підстави виникнення права власності не значиться виконавчий лист за рішенням третейського суду від 06.09.2007р. №1/56-ПВ-07, виданий Суворовським районним судом м. Херсона згідно ухвали від 08.10.2007р., як і само рішення третейського суду.

Поряд з цим, свідоцтво про право власності САА 996585 від 24.09.2003р. видавалось на об'єкт нерухомості - „автозаправна станція" з описом об'єкта, що не включає збудовані позивачем навіси, а також містило інші споруди, в подальшому знищені (знесені) позивачем (що вбачається з примітки у витягу з реєстру прав власності).

Як вбачається з даних витягу, номер запису про реєстрацію за позивачем права власності (№1792) в книзі станом на дату видачі витягу відповідає номеру запису, вказаному на зворотній стороні свідоцтва про право власності від 24.09.2003р.

При зверненні до суду з позовом та в ході розгляду справи позивачем не був наданий витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно ,чинний на відповідні дати, а дані витягу від 04.10.2010р. втратили чинність вже на час порушення провадження у справі судом першої інстанції (витяг дійсний протягом трьох місяців).

Отже ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД за відсутності доказів проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - виробничо складські будівлі і споруди, а саме: операторська літ. Ж, Ж1, Ж2; споруда під ємкість 3; прохідна, К; склад, Е; дизель генератор, Я; огорожа, №1, 2, 3; бензоколонка, 4; навіси літ.А, літ.Б, літ.В, літ.Г, літ.И -не довело, що набуло згідно із ч.1 ст. 3 ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на це майно, що виключає правомірність задоволення його позову на підставі ст. 392 ЦК України.

Разом з цим, досліджуючи виникнення та наявність обставин, з якими позивач пов'язує свої твердження про невизнання ТОВ „Тара-Сервіс" його права власності, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Виходячи із положень ч.3 ст. 635 ЦК України та змісту п.1.1. попереднього договору від 17.01.2011р., на момент звернення ТОВ ВКФ до господарського суду з позовом про визнання права власності зобов'язання позивача укласти основний договір з ТОВ „Тара-Сервіс" припинилося у зв'язку із не укладенням основного договору до 17.02.2011р.

Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем ТОВу „Тара-Сервіс" проекту основного договору, лист відповідача від 15.02.2011р. (а.с.52) не містить даних про одержання від ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД такого проекту, що могло би мати наслідком ініціювання позивачем судового спору на предмет укладення з ТОВ „Тара-Сервіс" основного договору оренди нерухомого майна відповідно до ч.3 ст. 182 ГК України.

Єдиним передбаченим законом способом захисту права особи на укладення на основі попереднього основного договору є заявлення в судовому порядку вимоги укласти такий договір з стороною попереднього договору, що випливає із положень ст. 182 ГК України та виступає в таких обставинах адекватним способом захисту права, яке особа вважає порушеним.

Судова колегія вважає, що намагання ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД визнати право власності на нерухоме майно через обґрунтування позовних вимог обставиною відмови сторони попереднього договору укласти основний договір оренди цього нерухомого майна є юридично неспроможними в силу відсутності правових підстав для заявлення такого позову та визначальної хибності подібної правової позиції.

Судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення також належним чином не досліджено питання статусу земельної ділянки під спірним нерухомим майном.

Так, місцевий господарський суд за відсутності в матеріалах справи Державного акту на право постійного користування землею 1-ХС №001969ХІХ-І в порушення вимог ч.2 ст. 35 ГПК України визнав обставину одержання позивачем земельної ділянки площею 0,2076га по вул. Ракетній, буд. 110, у м. Херсоні в постійне користування під розміщення АЗС встановленою, спираючись на рішення третейського суду від 06.09.2007р. №1/56-ПВ-07.

Проте відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду , під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Цілком необґрунтованим є також висновок суду першої інстанції стосовно того, що збудовані позивачем навіси, право власності на які визнано рішенням третейського суду, розташовані саме на наданій у постійне користування земельній ділянці площею 0,2076га.

Херсонською міською радою з апеляційною скаргою надана копія договору оренди земельної ділянки від 02.11.2009р. з ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД, з якого вбачається, що у позивача в оренді перебуває земельна ділянка більшої площі 0,3319га під автозаправною станцією (за тією ж адресою), у тому числі 0,2076га із земель наданих у постійне користування ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД, при цьому 0,0163га -площа під капітальною забудовою (тобто всього 163кв.м.) та 0,0335га -під тимчасовою забудовою (335кв.м.), решта -під проїздами, зеленими насадженнями, тощо.

Із пункту 3 договору оренди вбачається, що на час передачі в оренду земельної ділянки площею 0,3319га на ній були розміщені об'єкти нерухомого майна, що належать на праві власності позивачу на підставі свідоцтва про право власності та рішення третейського суду, тому посилання Херсонської міської ради на здійснення позивачем самочинного будівництва на орендованій земельній ділянці всупереч умові п.17 договору оренди від 02.11.2009р. судовою колегією до уваги не приймаються та обставина здійснення самочинного будівництва не досліджується.

Втім, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені матеріали інвентаризації Херсонського ДБТІ стосовно спірного об'єкту нерухомого майна (технічний паспорт виробничо-складських будівель і споруд станом на 2011 рік ), а додані до позовної заяви копії з копій окремих документів технічної інвентаризації не містять підписів відповідальних осіб Херсонського ДБТІ, частково нечитаємі, складені ще в 2005-2007 роках та у сукупності не можуть вважатись допустимими доказами по справі у розумінні ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржене рішення господарського суду Херсонської області підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД за їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, та по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів:

Постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 23.08.2011р. скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ТОВ ВКФ „Плай" ЛТД на користь Херсонської міської ради 1700грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Херсонської області видати наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.О. Будішевська