Ухвала

від 13.03.2012 по справі 2а-13469/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13469/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"13" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2011 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автоекспо»до ДПІ у Подільському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 15.09.2011 №0000822320 та №0000832320

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Система»за період 01.05.2011 по 31.05.2011.

За результатам перевірки складено акт від 31.08.2011 №313/23-205/32828409.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2011 на суму 591 902,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 153 098,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення: від 15.09.2011 №0000822320 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.2 статті 54, абзацом другим пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Компанія «Автоекспо»нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 591 903,00 грн., в тому числі за основним платежем - 591 902,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.; від 15.09.2011 №0000832320 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.2 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, абзацом другим пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Компанія «Автоекспо»зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 153 098,00 грн. за травень 2011.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ПП «Система»є фіктивним підприємством та угоди між ним і позивачем є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірні податкові повідомлення рішення прийняті ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, що доводиться наступним.

Між позивачем та ПП «Система» 14.04.2011 укладено договір №14-04, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець виконує комплекс робіт та погоджених договором послуг, направлених на проведення виставкових заходів першого півріччя 2011.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору виконавець приймає на себе виконання наступних зобов'язань: забезпечити згідно з календарем виставок замовника по окремим завданням замовника розробку іміджевих рішень та дизайн-концепцій, оформлення, комплектацію, монтаж-демонтаж малих архітектурних форм та дизайнерські роботи на стандартних стендах, з виконанням авторського нагляду в період забудови цих стендів; ексклюзивних стендах з виконанням авторського нагляду; демо-майданчиках та майданчиках під тест-драйв легкового транспорту; забезпечити відповідно до календаря виставок замовника по окремим завданням замовника розробку медіа-плану всієї рекламної кампанії по Автосалону «SIA-2011»; комплектації експонентів для участі в Міжнародних спеціалізованих виставках «КАРАВАНІНГ-2011», «АВТО-ТЮНІНГ-2011»та Автосалоні «SIA-2011», які буде проводити замовник в м. Києві.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Система», на момент складання податкових накладних, було зареєстроване як платник податку на додану вартість, що не оскаржується відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду податкові накладні, договори, акти приймання-передачі товарів/послуг, платіжні доручення, банківські виписки, рекламну продукцію виготовлену ПП «Система»для позивача, на підставі чого товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автоекспо»було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ПП «Система», що підтверджують факт реального виконання умов договору, що відповідно надає позивачу право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Колегія суддів зазначає, що договори між позивачем та ПП «Система»не визнані недійсними в судовому порядку, а тому доводи апелянта про нечинність договорів є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Компанія «Автоекспо»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану за травень 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Система».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 15.09.2011 №0000822320 та №0000832320.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Подільському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.