Ухвала

від 14.03.2012 по справі 2а-3189/11/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3189/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунай»до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання неправомірним акту перевірки від 26.05.2011 року №888/23-7/32973762, визнання протиправним податкового повідомлення -рішення від 09.06.2011 року №0000432307,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунай», звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання неправомірним акту перевірки від 26.05.2011 року №888/23-7/32973762, визнання протиправним податкового повідомлення -рішення від 09.06.2011 року №0000432307.

Постановою Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2011 року позов задоволено.

Додатковою ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року закрито провадження у справі в частині визнання неправомірним акту документальної позапланової невиїзної перевірки, складеного Ірпінською ОДПІ Київської області від 26.05.2011 року №888/23-7/32973762.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовою особою Ірпінською ОДПІ Київської області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунай»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року по взаємовідносинам з ПП «Алюр -2009»; за наслідками перевірки складений акт від 26.05.2011 року №888/23-7/32973762.

Актом перевірки встановлено порушення підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 91 727, 00 гривень, в тому числі: за серпень 2010 року на суму 37 547, 9 гривень, за вересень 2010 року на суму 42 678, 5 гривень та за жовтень 2010 року на суму 11 320, 6 гривень.

09 червня 2011 року Ірпінською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення -рішення №0000432307, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 114658,75 грн., у тому числі за основним платежем 91727,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22931,75 грн.

В обґрунтування заниження позивачем податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на неможливість фактичного здійснення ПП «Алюр -2009»господарських операцій; відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі -продажу; здійснення операцій з товаром, який не придбавався; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності; відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; не підтвердження наявності поставок товарів (робіт, послуг) від ПП «Алюр - 2009»у період з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року, що свідчить про те, що правочини між ПП «Алюр -2009»та позивачем здійснені без мети настання реальних наслідків. На підставі зазначеного орган державної податкової служби дійшов до висновку, що укладені договори між позивачем та ПП «Алюр -2009»від 01.08.2010 року б/н, від 09.08.2010 року №65 є нікчемними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Алюр -2009».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Алюр -2009»укладений договір на сільськогосподарські послуги від 1 серпня 2010 року № б/н та від 9 серпня 2010 року № 65.

На виконання зобов'язань за вищезазначеними договорами були складені та підписані акти прийому-здачі робіт (а.с. 23 -29) та квитанції до прибуткового касового ордеру, що підтверджують оплату послуг та товару готівковими коштами (а.с. 30 -50).

Також на виконання договорів ПП «Алюр -2009»видано позивачу видаткові накладні (а.с. 51 -59) та податкові накладні (а.с. 60 -68).

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів вважає, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, який був постачальником товарів (послуг) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Також, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме:

1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

На думку колегії суддів, відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що укладені правочини між позивачем та ПП «Алюр - 2009»порушують публічний порядок та здійсненні без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання спірних договорів та первинних та розрахункових документів ПП «Алюр - 2009»не було припинено та було платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність товариства за юридичною адресою не є підставою вважати, що укладений правочин є недійсним.

Крім того, як доказ дійсності господарських операцій між позивачем та ПП «Алюр - 2009»представником позивача надано лист Кіндратевської сільської ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим про те, що на території Кіндратевської сільської ради позивач займається вирощуванням сільськогосподарських культур, а саме зернових та технічних культур. З виписки із державного земельного кадастру, наданої міськрайонним управлінням Держкомзему у місті Джанкой та Джанкойському районі Автономної Республіки Крим вбачається, що позивач має у користуванні земельні ділянки.

Позивачем також надано довідку Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»про оформлення договорів оренди земельних ділянок на території Кіндратевської сільської ради.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем на пропозицією апеляційного суду не надано жодного належного доказу на підтвердження обґрунтувань апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про те, що сукупність наданих позивачем первинних, платіжних, звітних документів та інших документів підтверджує фактичне здійснення спірних операцій та реальність поставки.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 19.03.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.