Ухвала

від 28.02.2012 по справі 2а-2509/11/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2509/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 12 травня 2011 року №0000082301/0, за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5606835,38 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угода між позивачем та його контрагентом ТОВ «Глобалтехно»не спрямована на реальне настання правових наслідків та є нікчемною, а тому сума податку на додану вартість за зазначеною угодою включена до складу податкового кредиту безпідставно.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 08 квітня 2011 року по 11 квітня 2011 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області проведена позапланова невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Технополіс-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Глобалтехно» по ланцюгу формування податкового кредиту за період з березня 2010 року по січень 2011 року, за результатами якої складено акт про результати документальної невиїзної перевірки №382/23-3/32498133 від 11 квітня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Технополіс-1»при придбанні та продажу товарів (послуг), товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655, 656 ЦК України, а також встановлено порушення п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підлягає до зменшення сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25.2 декларації ПДВ) в розмірі 5606835,38 грн., в тому числі за липень 2010 року у розмірі 370210,28 грн. та у серпні 2010 року у розмірі 5236625,10 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що на виконання договору поставки №02/0309-1 від 02 березня 2009 року, укладеного між ТОВ «Технополіс-1»та ТОВ «Глобалтехно», позивач отримав від ТОВ «Глобалтехно» товари, асортимент, кількість, ціна та вартість кожної партії поставки товарів визначається сторонами на підставі видатково-прибуткових накладних і уточнюється в момент вибірки покупцем товарів на складі постачальника (п.3.2 договору). Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва №305/23-3/35761557 від 29 березня 2010 року документальної невиїзної перевірки ТОВ «Глобалтехно»за період з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року встановлено, що за період з березня 2010 року по січень 2011 року ТОВ «Глобалтехно»задекларовано податок на додану вартість, що підлягає сплаті у розмірі 153351,00 грн. Однак, враховуючи, що ТОВ «Глобалтехно»не надало до перевірки первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують постачання товарів контрагентам, податковим органом зроблено висновок, що перевіркою не підтверджуються операції ТОВ «Глобалтехно»стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання такого постачання, що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність необхідних умов для настання результатів відповідної господарської діяльності. В акті перевірки встановлено, що посадові особи ТОВ «Глобалтехно»не могли фактично здійснювати господарські операції, тому такі правочини укладені без мети реального настання правових наслідків, укладалися з метою заниження об'єкту оподаткування і несплати податків, а отже, є нікчемними. Враховуючи, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Глобалтехно», на думку відповідача, є нікчемним, надані до перевірки первинні бухгалтерські документи позивача не прийняті до уваги, що, в свою чергу, призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором поставки від 02 березня 2009 року №02/0309-1, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки №382/23-3/32498133 від 11 квітня 2011 року ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2011 року №0000082301/0, згідно якого внаслідок порушення п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 5606835,38 грн., в тому числі за липень 2010 року у розмірі 370210,28 грн. та у серпні 2010 року у розмірі 5236625,10 грн.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальнику в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період з березня 2010 року по січень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Глобалтехно»сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарської операції, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платником податку, який поставляв товари, у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідач вважає угоду, укладену між ТОВ «Технополіс-1»та ТОВ «Глобалтехно»нікчемною, як таку, що укладена з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 216, 662, 655, 656 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угоди між позивачем та ТОВ «Глобалтехно»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, видатковими накладними на товар, в яких зазначено асортимент, кількість, ціна та вартість кожної партії поставки товарів відповідно до п.3.2 господарського договору поставки №02/0309-1 від 02 березня 2009 року, податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів в оплату за товар. Крім того, судом враховано, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним з видів діяльності позивача являється роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (КВЕД 52.12.0), ТОВ «Технополіс-1»здійснює свою діяльність через мережу магазинів роздрібної торгівлі побутовою технікою, натомість, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 15 червня 2011 року одним з видів діяльності ТОВ «Глобалтехно»являється оптова торгівля електропобутовими приладами, придбані позивачем у ТОВ «Глобалтехно», товари (побутова техніка), в подальшому використовувались при здійсненні позивачем господарської діяльності та реалізації через мережу магазинів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень п.п.1.7, 1.8 ст.1, пп.пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку на додану вартість ТОВ «Глобалтехно», а в подальшому заявлено до бюджетного відшкодування, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12 травня 2011 року №0000082301/0 про зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 5606835,38 грн., не доведено факт безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Глобалтехно»з придбання товарів, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного відображення в податковому обліку позивача операцій з придбання товару.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 06 березня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.