Ухвала

від 15.03.2012 по справі 2а-332/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-332/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист»про сплату податкових зобов»язань, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва (далі -Позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист»(далі - Відповідач) про сплату податкових зобов»язань в сумі 4767882,00грн. згідно рішень від 15.10.2010 року №1/2201/3157/1133 та №2/2201/3157/1133 про визначення податкових зобов»язань із застосуванням звичайних цін.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 травня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з»ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в липні-вересні 2010 року Позивачем проведено планову виїзну перевірку Відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року, про що складено акт від 24.09.2010 року №151/2201/31571133.

В ході перевірки встановлено, що на балансі Відповідача знаходилися будівлі та споруди, загальною площею 19 769,5 кв.м., розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Мізікевича, вул.Пивоварна, ж/м «Чорноморка», 9 «а», що належали Відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.03.2004 року.

Вартість вказаного нерухомого майна відповідно до договору купівлі-продажу від 10.03.2004 року складала 522 330,00грн., в т.ч. ПДВ 87 055,00грн.

10.03.2004 року придбане нерухоме майно прийнято Відповідачем на баланс за ціною 440 498,30грн., в тому числі вартість майна за договором купівлі-продажу без ПДВ - 435 275,00грн. та збір до Пенсійного фонду - 5 223,30грн.

Вказане нерухоме майно у період, за який проводилася перевірка, надавалося Відповідачем в оренду ТОВ «Універсалпром», що підтверджується договором оренди нежитлових приміщень №4 від 30.03.2007 року.

Відповідно до договору про відшкодування вартості поліпшень орендованого майна від 02.07.2007 року та податкової накладної від 02.07.2007 року №35 Відповідачем відшкодовано вартість поліпшень орендованих приміщень в сумі 1 293 872,76грн., в т.ч. ПДВ 215 645,46грн.

Внаслідок зазначених обставин балансова вартість нерухомого майна збільшилася до 1 518 725,60грн.

За період з 10.03.2004 року по 27.05.2009 року Відповідачем нараховано амортизаційні відрахування на суму 215 171,46грн., у зв»язку з чим балансова вартість нерухомого майна станом на 27.05.2009 року склала 1 303 554,14грн.

27.05.2009 року Відповідачем здійснено продаж вказаного нерухомого майна ТОВ «Авпром-ЮГ»(код ЄДРПОУ 36110654), що підтверджується договором купівлі-продажу. Договірна вартість об»єкта склала 1 313 000,00грн., в т.ч. ПДВ 218 833,33грн.,тобто 55,35грн. за 1 кв.м. (без ПДВ).

В ході проведення перевірки з метою встановлення ринкової вартості даного нерухомого майна Позивачем 13.09.2010 року керівникові ТОВ «Консалтингова компанія «Самсон»направлено запит з приводу надання інформації щодо вартості 1 кв.м. приміщення, розташованого по вул.Пивоварна, ж/м «Чорноморка», с.Мізікевича, Одеська область або поблизу прилеглих територій, за травень 2009 року.

Згідно довідки №03-75/10 від 16.09.2011 року, наданої ТОВ «Консалтингова компанія «Самсон», найбільш імовірний діапазон вартості 1 кв.м. вищезазначеної нерухомості на травень 2009 року становить від 48 доларів США до 334 доларів США (з ПДВ).

В ході проведеної Позивачем перевірки встановлені порушення Відповідачем пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 та пп.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого завищено валовий дохід від діяльності іншої ніж страхова за 2009 рік на 5 584 256,83грн., а також п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на 986 117.70грн.

За результатами перевірки 24.09.2010 року складено акт №151/2201/31571133 та 15.10.2010 року прийняті рішення №1/2201/31571133 та №2/2201/31571133 про визначення Відповідачу податкових зобов»язань із застосуванням звичайних цін відповідно з податку на прибуток в сумі 2 792 128,00грн., в т.ч. 1 396 064,00грн. основний платіж та 1 396 064,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, та з податку на додану вартість в сумі 1 973 727,00грн., в т.ч. 987 112,00грн. основний платіж та 986 615,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

За правилами пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу , або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Згідно пп.1.20.3 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Як встановлено судом першої інстанції, Відповідачем публічно оголошено на а.с.74 газети «Авізо»Київ №34 від 08.05.2009 року про продаж нежитлових приміщень за початковою ціною 1 313 000,00грн.

Отже, Відповідачем продаж вищевказаного об»єкта нерухомості здійснювався шляхом прилюдного оголошення умов продажу, а тому, за правилами пп.1.20.2, пп.1.20.3 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайна ціна даного нерухомого майна становить 1 313 000,00грн.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що для з»ясування питання про встановлення справедливої ринкової ціни проданого Відповідачем нерухомого майна необхідні спеціальні знання.

Приписами ч.ч.1 та 3 ст.81 КАС України передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд призначити експертизу і доручити її проведення відповідній експертній установі або конкретному експерту.

Позивачем не надано належного та допустимого доказу у підтвердження факту продажу Відповідачем об»єкту нерухомості по ціні, нижчій за справедливу ринкову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що довідка №03-75/10 від 16.09.2010 року, надана ТОВ «Консалтингова компанія «Самсон», не є належним доказом в розумінні ст.69 КАС України.

Крім того, Позивач не був позбавлений права в ході судового розгляду заявити клопотання про призначення по справі судової експертизи, проте, таким своїм правом не скористався.

Згідно пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема, у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп.4.3.1, пп.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

За правилами пп.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність здійсненого Позивачем податкового нарахування із застосуванням звичайних цін, а також недоведеність Позивачем обґрунтованості заявлених ним позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 19 березня 2012 року.