Ухвала

від 13.03.2012 по справі 2а-11422/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11422/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"13" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн-Принт Україна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03.02.2011 року № 0000472307, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизайн-Принт Україна»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03.02.2011 року № 0000472307.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2011 року аміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дизайн-Принт Україна»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Астро-Інформ» за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року, про що складено Акт перевірки № 892/23-7/36589758 від 10.11.2010 р.

Так, зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6. п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість ТОВ «Дизайн-Принт Україна»всього на суму 180 543 грн., у т.ч. за квітень 2010 р. -на 72514 грн., за травень 2010 р. -на суму 108 029 грн., за червень 2010 року зменшено р. 26 декларації з ПДВ в сумі 10755 грн.

Відповідно податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 року № 0000472307, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 225679 грн., з яких 180543 грн. -основний платіж, 45136 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірним, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що за результатами аналізу даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом позивача та задекларованими податковими зобов'язаннями його контрагента ТОВ «Астро-Інформ»за період квітень -червень 2010 року. ТОВ «Астро-Інформ»- обсяг поставки згідно системи автоматизованого співставлення додатку № 5 декларації з ПДВ за квітень 2010 року -0 грн., за травень 2010 р. - 0 грн., за червень 2010 року -0 грн.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Астро-Інформ»було подано податкові декларації за даний період, а саме: № 417292 від 30.09.2010 року за квітень 2010 р., № 417293 від 30.09.2010 року за травень 2010 р., № 417297 від 30.09.2010 р., де і задекларовані нульові показники податкових зобов'язань за взаємовідносинами з позивачем.

При цьому, позивачем включено до податкового кредиту ПДВ у сумі 72514,2 грн. у квітні 2010 року, у травні 2010 р. -118783,72 грн., у червні 2010 року -40481,67 грн.

У зв'язку з тим, що ТОВ «Астро-Інформ»не декларувало податкових зобов'язань за операціями з позивачем та не сплачувало податок до бюджету, податковий орган дійшов висновку, що позивач не має законних підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пункту 1.32. статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До основних видів діяльності позивача відповідно до Витягу з ЄДР належить «інша поліграфічна діяльність», «видання книг», «виготовлення друкованих форм», «надання інших послуг у поліграфічній діяльності», «брошурувально-палітурна та оздоблювана діяльність».

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини з платником податків ТОВ «Астро-Інформ».

Так, 01.02.2010 року між позивачем (Замовник) та виконавцем - ТОВ «Астро-Інформ»(код 36844995, м. Київ. Вул. Богомольця 7/14, оф. 182) укладено договір № 01/10-10 відповідно до якого виконавець зобов'язався виконувати роботи та надавати послуги у сфері підготовки рекламних матеріалів. Строк дії договору - до 31.12.2010 року.

Відповідно до доповнення № 1 до договору визначено зразки печатки позивача та відомості про матеріально-відповідальну особу при оформленні операцій за договором.

Згідно із рахунком-фактурою № 02043 від 01.04.2010 року до оплати виставлено (1) пакування магніту у конверт в кількості 600600 одиниць послуги по ціні 0,25 грн. за одиницю послуги на суму 150150 грн.; (2) проклейка скотчем в кількості 1112100 одиниць послуг по ціні 0,11 грн. за одиницю послуги на суму 122331,00 грн.; (3) сортування в кількості 600600 одиниць послуги по ціні 0,15 грн. за одиницю послуги на суму 90090 грн., а всього послуг на загальну 435085,20 грн. з ПДВ -72514,20 грн. Сторонами підписано акт № 02043 від 01.04.2010 р. про виконання цих замовлених послуг на суму 435085,20 грн. з ПДВ. 01 квітня 2010 року ТОВ «Астро-Інформ»видано позивачу податкову накладну № 2043 від 01.04.2010 р. на загальну суму послуг 435085,20 грн. з ПДВ -72514,20 грн.

Відповідно до рахунку-фактури № 05053 від 05.05.2010 року виставлено до оплати: (1) пакування пазлів на магніті у конверт у кількості 760000 одиниць послуг по ціні 0,25 грн. на суму 190000 грн.; (2) проклейка скотчу у кількості 800000 одиниць послуг по ціні 0,11 грн. за одиницю послуги на суму 88000 грн.; (3) сортування у кількості 760000 одиниць послуг по ціні 0,15 грн. за одиницю послуги на суму 114000 грн., а всього послуг на суму 470400 грн. з ПДВ -78400 грн. Сторонами підписано акт № 05053 від 02.06.2010 року про виконання цих замовлених послуг на суму 470400 грн. з ПДВ. 05 травня 2010 року контрагентом видано позивачу податкову накладну № 5053 від 05.05.2010 року на суму послуг у розмірі 470400 грн. з ПДВ -78400 грн.

Відповідно до рахунку-фактури № 06051 від 06.05.2010 року виставлено до оплати вартість послуг: (1) по висічці у кількості 2127273 одиниць послуги по ціні 0,04 грн. за одиницю послуги вартістю 96666,67 грн.; (2) проклеювання плак. Квас Тарас в кількості 29325 одиниць послуги по ціні 0,17 грн. за одиницю послуги на суму 4985,25 грн.; (3) трафаретний друк в кількості 88000 одиниць послуги по ціні 0,67 грн. за одиницю послуги на суму 58666,67 грн.; (4) каширування листів в кількості 20000 одиниць послуги по ціні 2,08 грн. за одиницю послуги на суму 41600 грн., а всього вартістю послуг 242302,30 грн. з ПДВ -40383,71 грн. Сторонами підписано акт № 06051 від 06.05.2010 року про виконання цих замовлених послуг на суму 242302,30 грн. з ПДВ. Контрагентом видано позивачу податкову накладну № 6051 від 06.05.2010 року на вартість зазначених вище послуг у розмірі 242302,30 грн. з ПДВ -40373,71 грн.

Відповідно до рахунку-фактури № 04/06/3 від 02.06.2010 року до оплати виставлено вартість послуг з пакування пазлів на магніті у конверт в кількості 348500 шт. по ціні за одиницю послуги -0,25 грн. без ПДВ на суму 87125 грн., а також сортування цієї продукції по ціні 0,15 грн. за одиницю послуги на суму 52275 грн., а всього 167280 грн. з ПДВ -27880 грн. Сторонами підписано акт № 04/06/3 від 02.06.2010 року про виконання цих замовлених послуг на суму 167 280 грн. з ПДВ. 02 червня 2010 року позивачу видано податкову накладну № 6051 щодо зазначених вище послуг на суму 167280 грн. з ПДВ -27880 грн.

Також, відповідно до рахунку № 02/06/3 від 02.06.2010 року до оплати виставлено вартість послуг з проклеювання скотчем в кількості 591000 одиниць послуг по ціні 0,11 грн. за одиницю послуги на суму 65008,33 грн. без ПДВ. Вартість з ПДВ -78010 грн. (ПДВ -13001,67 грн.) Сторонами підписано акт № 02/06/3 від 02.06.2010 року про виконання цих замовлених послуг на суму 78010 грн. з ПДВ. 02 червня 2010 року позивачу видано податкову накладну № 2063 від 02.06.2010 року щодо надання наведених вище послуг з вартістю 78010 грн. з ПДВ -13001,67 грн. Факт оплати спірних операцій сторонами не заперечується.

Як зазначено позивачем, суть операцій полягає у тому, що підприємство отримує великі замовлення на виготовленні рекламної продукції щодо пакування (інших аналогічних виробів) від виробників продуктів харчування, які здійснюють реалізацію продуктів під торговими марками, зокрема, «Данон (Актівія)», «Квас Тарас». Окремі операції щодо підготовки цих рекламних (пакувальних) матеріалів доручалися, зокрема, ТОВ «Астро-Інформ».

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження здійснення відповідних господарських операцій позивачем були надані належним чином оформленні первинні документи, зокрема, вищезазначені копія договору, додаток до нього, акти прийому-передачі, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури та ін., які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду відповідачем під сумнів товарність господарських операцій не ставилась.

До того ж, згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Наявні в матеріалах справи копії податкових накладних повністю відповідають вимогам, передбаченим п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що під час формування податкового кредиту позивачем повністю дотримано вимог законодавства.

При цьому, слід зазначити, що під час проведення перевірки податковим органом предметом дослідження перевіряючих були лише декларації з податку на додану вартість з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагента та дані «АІС співставлення ПЗ та ПК», при цьому будь-яких відомостей, в тому числі і податкових накладних, на підставі яких позивачем у перевіряємому періоді віднесено суми до податкового кредиту, податковим органом при здійсненні перевірки не витребовувалось.

Разом із тим, слід звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509/ХІІ завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до ст. 3 цього ж Закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Згідно ст. 10 Закону № 509/ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій виконують функції по здійсненню контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, та ін.

Статтею 11 цього ж Закону передбачені права державних податкових інспекцій, якими вони наділені для виконання покладених функцій, а саме: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів; 3) одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу; 4) запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків); 5) одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України та комерційних банків у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність», довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивача фактично притягнуто до відповідальності за віднесення сум до податкового кредиту, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, однак, як вже було зазначено вище, відповідачем під час проведення документальної перевірки не досліджувалось первинних документів на підставі яких позивачем формувався податковий кредит, усі висновки викладені у акті перевірки ґрунтуються лише на даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Крім того, в обгрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем зазначено, що уточнюючі розрахунки, які були подані контрагентом позивача, в яких були відображені взаємовідносини з позивачем, не визнані податковим органом як звітні документи.

Разом із тим, зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Враховуючи вищевикладене, порушення позивачем п.п. 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6. п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість ТОВ «Дизайн-Принт Україна»всього на суму 180 543 грн., у т.ч. за квітень 2010 р. -на 72514 грн., за травень 2010 р. -на суму 108 029 грн., за червень 2010 року зменшено р. 26 декларації з ПДВ в сумі 10755 грн., не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність формування податкового кредиту позивачем.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено: 16 березня 2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.