Ухвала

від 12.11.2014 по справі 2а-11422/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/23187/12

№ К/9991/23187/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012

у справі № 2а-11422/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн - Принт Україна»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Печерському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000472307 від 03.02.2011.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.11.2011 № 892/23-7/36589758, про порушення позивачем норм підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит за квітень-червень 2010 року на загальну суму 232180,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 № 0000472307, яким позивачу визначено податкове зобов`язання із податку на додану вартість у сумі 225679,00 грн., у тому числі: 180543,00 грн. за основним платежем та 45136,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Астро-інформ» (виконавець) укладено договір від 01.02.2010 № 01/10-10, згідно з умовами якого виконавець зобов'язується виконувати роботи та надавати послуги у сфері підготовки рекламних матеріалів.

Факт надання ТОВ «Астро-інформ» вказаних послуг позивачу та сплати ціни за них підтверджується приєднаними до справи доказами, а саме: копіями податкових накладних, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, позивачем під час судового засідання надано ряд первинних документів (копії податкових та видаткових накладних, рахунків-фактур) щодо подальшої поставки ТОВ «Данон» та ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» виготовленої внаслідок господарської операції з ТОВ «Астро-інформ» продукції.

Оцінка доказів судом зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту, суми якого у подальшому приймають участь при визначенні суми бюджетного відшкодування, від фактичної сплати контрагентами цього платника ПДВ до бюджету; від декларування цими контрагентами податкових зобов`язань, а також від обставин визнання або не визнання їх податкових декларація як податкової звітності податковим органом. Суди попередніх інстанцій правильно застосували наведені правові норми, визнавши такими, що не мають правового значення та не впливають на правомірність формування позивачем податкового кредиту, посилання податкового органу на факт невизнання як податкової звітності уточнюючих розрахунків до податкових декларацій ТОВ «Астро-інформ», на підставі податкових накладних якого позивач сформував податковий кредит.

Враховуючи викладені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 № 0000472307 прийнято із порушенням законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в якому виник спір, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев