Постанова

від 10.04.2012 по справі 2296/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2012 р. № 2а- 2296/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В., при секретарі судового засідання Дрижанові О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ «Росток+»до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив

Позовні вимоги заявлені до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2011 року № 0000502320, 0000512320, 0000542320.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі, пославшись на те, що при проведенні перевірки підприємством надано усі первинні документи на підтвердження

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечували, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення винесені відповідачем обґрунтовано із дотримання вимог податкового законодавства, оскільки при проведенні перевірки позивачем не підтверджено реальності здійснення операцій за договорами укладеними із контрагентами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво серії А01 № 424122, взятий на податковий облік у ДПІ Червонозаводського району м. Харкова. (а.с.68, 70, т.2). Основними видами діяльності за КВЕД згідно довідки статистики АА № 314414 є інші види оптової торгівлі (51.90.0).

У період з 09.06.2011 по 22.07.2011 року фахівцями відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.08.2011 року № 3203/232/32238112, яким встановлені порушення п.4.1.6 п.4.1 ст.4 , п.п.5.2.1 п.5.2 ,пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2306255,00 грн.; п.п.7.4.1 п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 262730,00 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 28.09.2011 року № 0000502320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2305255,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 539386,75 грн.; від 28.09.2011 року № 0000512320, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 262730,00 грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 65682,5 грн. та податкове повідомлення рішення від 28.09.2011 року № 0000542320, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі за грудень 2010 року на 200124,00 грн. та за січень 2010 року у розмірі 1981191,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 50031,00 грн. та 49547,75 грн. відповідно.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст.56 ПК України, за результати якого податкові повідомлення рішення залишено без змін.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем по справі з ТОВ «Віктрейд ЛТД»укладено договір № 116-10 про надання послуг від 01.09.2010 року. Предметом вказаного договору визначено виконання завдання замовника з питань надання послуг пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням проведення підготовчих робіт до участі у відкритих конкурсних торгах; послуги по освоєнню будівельного ринку регіону та укладенню угод на поставку цементу та інших будівельних матеріалів; послуг по забезпеченню виконання умов договорів на постачання будівельних матеріалів в частині розрахунків (п.1.2. Договору). Підтвердженням надання послуг є акт, який складається сторонами. (п.1.4. Договору).

Приписами ч. 1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Тобто звіт про виконання робіт має свідчити про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результат, котрий замовник може використати в діяльності, що приносить дохід.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем по справі залучено акти про надання послуг та звіти про виконання робіт (а.с.71-88, т.2)

Дослідивши зміст тексту Звіту суд встановив, що він носить загальний характер: містить лише загальний опис здійсненої послуги, тобто не просліджується конкретного персонального підходу до завдань по договору, визначених п.1.2 Договору.

Стосовно актів виконаних робіт за договором з ТОВ «Віктрейд ЛТД», наданими позивачем суду, суд зауважує, що вони не містить чіткого, деталізованого переліку наданих послуг, що в свою чергу унеможливлює можливість встановити зв'язок витрат на послуги з господарською діяльністю підприємства.

Крім того суд зауважує, що питання проведення процедур державних закупівель визначені приписами Закону України "Про здійснення державних закупівель" (далі по тексту Закон). В судове засідання на вимогу суду позивачем не надано тендерної документації, складеної ТОВ «Віктрейд ЛТД», як не надано доказів на підтвердження того, що вказана тендерна документація подавалася (направлялася) до тендерного комітету Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач».

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону після оприлюднення оголошення про проведення процедури закупівлі кожна фізична/юридична особа має право безоплатно отримати документацію конкурсних торгів. Документація конкурсних торгів безоплатно надсилається або надається замовником протягом трьох робочих днів з дня отримання від фізичної/юридичної особи відповідного запиту. Тендерна документація вноситься до відповідного реєстру (абз.2 ч.1 ст.22 Закону). Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що підтвердження факту подання тендерної документації є або поштове повідомлення, або підпис уповноваженої особи, яка подавала документацію, у відповідному реєстрі тендерних пропозицій, або сама тендерна документація.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, про недоведеність реальності здійснення отримання консультаційних послуг за договором, укладеним позивачем з ТОВ Віктрейд ЛТД»та недоведеність використання його результатів у подальшій господарській діяльності, а тому вони не можуть бути віднесені на результати господарської діяльності позивача, оскільки відсутні самі обставини витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про правомірність висновку акту перевірки про порушення позивачем приписів п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»по взаємовідносинам з ТОВ «Віктрейд ЛТД»та завищення валових витрат у періоді, що ревізувався на суму 958519,67 грн.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Геліон»укладено договір на надання транспортних послуг від 03.03.2010р. №4/03-10 (а.с.166-172, т.1). За вказаним договором на підставі актів виконаних робіт підприємством віднесено до складу валових витрат 52274,99 грн.

Згідно з п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, від 14.10.1997 № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно -транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарноранспортними накладними здійснюються незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. ( п. 11.4 вищезазначеного порядку ). Товарно -транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник ( вантажовідправник ) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів . Замовник ( вантажовідправник ) засвідчує всі екземпляри товарно -транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою ( штампом) ( п.11.5). Відповідно до вказаних вище Правил товарно-транспортна документація є комплектом юридичних документів на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здаванання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. ТТН -єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, що призначений для списування ТМЦ, обліку та шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків перевезення та обліку виконаної роботи.

Відповідно до р.1 вказаних Правил вантажовідправником є - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Із наданих суду ТТН (а.с.180-181а, 191-206, 211-214, т.1) вбачається, що автопідприємством є ВАТ «Євроцемент-Україна», вантажовідправником ТОВ «Галіон», одержувач товару ПП «Росток+», тоді як згідно договору та видаткових накладних, специфікацій до договору відправником товару є ВАТ «Євроцемент-Україна».

Крім того при дослідженні долучених до матеріалів справи ТТН судом встановлено, що вони не відповідають вимогам Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи від 07.08.1996 року № 228/253, так - у рядках "Пункт навантаження" і "Пункт розвантаження" вказані лише населені пункти навантаження і розвантаження, що виключає можливість ідентифікувати кінцевий пункт призначення вантажу, у розділі "Вантажно-розвантажувальні операції" відсутні будь які відмітки щодо здійснення вказаних операцій, тощо.

Крім того суд звертає увагу на те, неспівпадіння відомостей про товар, який міститься у ТТН та видаткових накладних: видаткова накладна від 13.05.2010 року та від 15.05.2010 (а.с.183-184, т.1) у графі «вид отгрузки»містять наступну інформацію - ж/д квитанції: ттн 792460, товар портландцемент ПЦІ-500 навал, вартість без НДС 504,25 грн, всього на суму 15732,60 грн., тоді як ТТН 792460 у розділі «відомості про вантаж»має показники «ціна»- 482,50 грн. та відповідно усього відпущено на суму 15054,00 грн., дата складання зазначена 13.05.2010 року (а.с.194, т.1); відповідні за змістом розбіжності міститься у видатковій накладній від 19.05.2010 року (а.с.188,т1) та ТТН 792713 (а.с.198, т.1), видатковій накладній від 20.05.2010 року 9а.с.189, т.1) та ТТН 792772 (а.с.200, т.1), тощо.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивачем не підтверджено належними первинними документами формування валових витрат за договором з ТОВ «Галіон»та відповідно вважає обґрунтованими висновки податкового органу, щодо завищення валових витрат по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Судовим розглядом встановлено, що до складу валових витрат на підставі актів виконаних робіт, підприємством віднесено витрати послуг оренди нежитлових приміщень за адресою м.Дніпропетровськ, вул.. Комісара Крилова,25, згідно договорів з ПП «Адоніс»від 04.01.2010 року № 04/01-10; з ФОП ОСОБА_1 від 01.06.2010 року № 01/06-10; з ФОП ОСОБА_1 від 03.01.2011 року № 03/01-11.

Згідно договорів з постачальниками ВАТ «Евроцемент-Україна»№20/01-10 від 01.01.2010р., Краматорського філіалу ВАТ «Евро-цемент-Україна№С5/15-10 т 04.01.2010р. та ВАТ «Югцемент»№1/10-ВП від 01.01.2010р., №34/11-ВП від 21.12.2010р. поставка товару здійснюється на умовах РСА або СРТ місце призначення, товар поставляється продавцем по реквізитам вказаним в заявці покупця (ПП «Росток+»)

Поставка продукції здійснюється постачальником залізничним транспортом на умова СРТ- станції призначення (згідно правил «ІНКОТЕРМС»в редакції 2000) за реквізитами вантажоотримувачей, вказаних в транспортних інструкціях замовника. Транспортна інструкція замовника повинна мати: станцію та дорогу призначення, отримувача продукції, його з/д код, під'їзний шлях або вітку, а також поштову адресу.

Матеріалами справи підтверджено, що покупцем у ПП „РОСТОК+»у Дніпропетровській області були ТОВ НВП «Дніпробудкомплект»код 32185218 та ПП «Адоніс»код 30317066. Судовим розглядом на підставі досліджених транспортних документів (залізничних накладних, ТТН) вбачається, що постачальники ТМЦ ВАТ «Євроцемент Україна»ВАТ «Югцемент», відвантажували товар безпосередньо на адресу покупців ТОВ НВП «Дніпробудкомплект»та ПП «Адоніс»(а.с.56-62, т.1)

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивачем не підтверджено належними первинними документами формування валових витрат за договорами оренди та відповідно вважає обґрунтованими висновки податкового органу, щодо завищення валових витрат по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 та ПП «Адоніс».

Судовим розглядом встановлено, що станом на 01.01.2010 року лічиться кредиторська заборгованість у сумі 6 651 389,11 грн., за раніше отримані товари (роботі послуги) від ТОВ «БК Монобуд-С», ТОВ «Консалтингова група «ДІА ТРАСТ»», ТОВ «Віст-Оптім»та ТОВ «Будівельна компанія Тетра Град». Матеріалами справи підтверджено, що позивачем вчинені правочини на переуступку вимоги боргу з ТОВ «БК Монобуд-С», ТОВ «Консалтингова група «ДІА ТРАСТ»», ТОВ «Віст-Оптім»та ТОВ «Будівельна компанія Тетра Град»на СПДФО ОСОБА_3 та подальшої переуступки на СПДФО ОСОБА_4 переуступка прав вимог боргу проводилася згідно угод та актів на переуступку права вимоги боргу за 2009-2010 роки.

Відповідно до п.1.22 закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97 (далі Закон) безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Пунктом 1.23 Закону визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) -це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Відповідно до вимог пп..4.1.6. п.4.1 ст..4 Закону валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартне товарів (робіт, послуг), безоплатно надана платнику податку у звітному періоді.

Із дослідженого в судовому засіданні акту документальної перевірки СПДФО ОСОБА_3 від 21.02.11 № 440/17207/НОМЕР_4, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 07.02.2011 року, у зв'язку з ліквідацією за бажанням власника, встановлено, що він знаходився на обліку в ДПІ у Київському районі м.Харкова, здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування у 2008 -2010 рр., починаючи з 01.01.2011р. знаходився на загальній системі оподаткування (скасовано держреєстрацію за бажанням власника 06.04.2011 року).

При проведенні перевірки виписок банків, книги обліку доходів та витрат за формою № 10 та даних з Центральної бази ДРФО ФОП ОСОБА_3 виручка від реалізації товарів (послуг) у 2009-2010р. складається із доходів отриманих від здавання в оренду транспортних засобів, торгівлі будівельними матеріалами, від ПП «Росток+», згідно даних банківських виписок - «по договору кредиторської заборгованості б/н від 25.09.2008 р. договору поступки вимагання заборгованості».

Основними контрагентами, з якими СПДФО ОСОБА_3 в періоді, що перевірявся, перебував у господарських відносинах суб'єкт підприємницької діяльності є: - ПП «Адоніс»(код 30317066); ПП «Росток+»(код 32238112).

За результатами перевірки СПДФО ОСОБА_3 не встановлено його взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ «БК МОНОБУД-С», ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА «ДІА ТРАСТ»», ТОВ «ВІСТ-ОПТІМ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ТЕТРА ГРАД»та СПДФО ОСОБА_1

Крім того, актом перевірки у СПДФО ОСОБА_3 підтверджено відсутність дебіторської та кредиторської заборгованості перед постачальниками та покупцями з якими мав господарські стосунки. Враховуючи викладене вище, суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки стосовно заниження суми валових доходів у розмірі 6651389,00 грн.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Оскільки судовим розглядом не встановлена правомірність формування валових витрат, суд приходить до висновку, що суми ПДВ, сплачені за договорами, придбання товарів, робіт послуг підприємством неправомірно віднесені до складу податкового кредиту.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст..ст.11,71 КАС України суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 28.09.2011 року № 0000512320 є обґрунтованими.

Стосовно податкового повідомлення рішення від 28.09.2011 року № 0000542320, суд зазначає наступне. Згідно вказаного рішення ПП «Росток+»відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у сумі 99 578,75 грн. за завищення від'ємного значення податку на додану вартість (за грудень 2010р. на 200 124 грн., за січень 2011р. на 198 191 грн.).

Статтею 17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка передбачала штрафні санкції за порушення податкового законодавства до 01.01.2011р., не передбачено нарахування штрафів за неправомірно заявлену суму від'ємного значення податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у редакції, що діяла з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, передбачалося нарахування штрафів у розмірі 25 відсотків від неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. У свою чергу той самий пункт Податкового кодексу України в редакції Закону 3609-VI визначає як базу для визначення штрафу лише суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням того, що нарахування штрафів на відповідну базу не було передбачено Законом 2181, штрафи, передбачені пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, можуть бути застосовані лише щодо порушень, які і вчинені, і виявлені в період із 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року.

Відповідно до приписів п.7 підр.10 р. ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01 по 30.06.2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст..ст.11,71 КАС України суд приходить до висновку, що вказане податкове повідомлення - рішення є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині скасування податкового повідомлення рішення від 28.09.2011 року № 0000542320, в іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст..ст.160-163,185,186 КАС України суд

постановив:

Адміністративний позов ТОВ «Росток+»до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення рішення від 05.08.2011 року № 0000542320 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 99578,75 грн.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 13.04.2012 року

Суддя Зоркіна Ю.В.