Постанова

від 10.04.2012 по справі 3/081-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. Справа № 3/081-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, суддіДемидової А.М., суддівКоваленко С.С. (доповідач), Воліка І.М. розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Облжитлобуд" напостанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011р. у справі№ 3/081-11 господарського суду Київської області за позовомТОВ "Техпромсервіс ЛТД" доТОВ "Облжитлобуд" простягнення 595918,58 грн. За участю представників сторін

від позивача не з'явилися,

від відповідача ОСОБА_4 дов.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 23.08.2011 року у справі № 3/081-11 (суддя Лопатін А.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Облжитлобуд" про стягнення заборгованості у сумі 595 918,58 грн. задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Облжитлобуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" 310 536,00 грн. основного боргу, 37 671,58 грн. пені, 102 166,34 грн. інфляційних витрат, 27 386,72 грн. три відсотків річних, 4 777,61 грн. та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 року у справі № 3/081-11 (судді Федорчук Р.В., Ткаченко Б.О., Лобань О.І.) рішення господарського суду Київської області від 23.08.2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Облжитлобуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 09.02.2007 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 9 (далі по тексту -Договір) відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується якісно та в установлений цим договором терміни виконати: постачання обладнання; монтажні та пуско-налагоджувальні роботи котельного обладнання; внутрішнього газопостачання житлового будинку (п.п. 1.1. договору).

В розділі 2 договору сторонами узгоджено, що вартість робіт цього договору становить за погодженням 720 000,00 грн. в т.ч. ПДВ-20% - 120 000,00 грн. Вказана ціна договору є динамічною і визначається по актах виконаних робіт, які підписуються сторонами. "Замовник" зобов'язується виконати роботи в термін до 20 вересня 2007 року при умові виконання п. 3.1 договору, з правом дострокового виконання.

Згідно розділу 3 договору для виконання робіт по даному договору замовник перераховує підряднику передоплату у розмірі 50% перед початком робіт; 40% вартості робіт перераховуються на розрахунковий рахунок підрядника після підписання форми акту виконаних робіт (форма №2-КБв) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт і витрат (форма №3-КБ); 10 % вартості робіт перераховуються після здачі виконаних робіт експлуатації організації, згідно акту прийняття. Підрядник щомісячно відшкодовує Замовнику витрати за послуги генпідряду в розмірі 2 % від вартості виконаних робіт.

Згідно приписів ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши зміст договору № 9 від 09.02.2007 року, встановили, що останній містить в собі елементи змішаного договору, а саме договору поставки (поставка котельного обладнання) та договору підряду (монтажні та пусконалагоджувальні роботи котельного обладнання).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами(ст. 629 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, суди встановили, що наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт: за липень 2007 року - № 1, № 2, № 3; за жовтень 2007 року - № 1, № 2, № 3; за січень 2008 року - № 1, № 2, № 3; за березень 2008 року - № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6; за червень 2008 року - № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 та відповідними довідками виконаних робіт підтверджується факт поставки позивачем обладнання та виконання останнім монтажних та пусконалагоджувальних робіт котельного обладнання на загальну суму 1 995 536,00 грн. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати за поставлене обладнання та його монтаж виконав частково, сплативши 1 685 000,00 грн.

А отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 9 від 09.02.2007 року становить 310 536,00 грн. (1 995 536,00 грн. -1 685 000,00 грн.)

При цьому, докази погашення зазначеної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 310 536,00 грн. заборгованості за договором № 9 від 09.02.2007 року.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли також обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 37 671,58 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Господарські суди зазначають, що в п. 5.5. договору № 9 від 09.02.2007 року сторони узгодили, що за несвоєчасний розрахунок за виконані роботи згідно актів прийняття виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 50% несплаченої суми.

За правовою природою заявлені до стягнення штрафні санкції є пенею, а тому суд першої інстанції перерахунок пені здійснив з огляду на положення Закону України "Про відповідальність платників за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, дійшов правильного висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 37 671,58 грн.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних є вірним.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків у сумі 102 166,34 грн. та 3 % річних у сумі 27 386,72 грн.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Облжитлобуд" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011р. по справі № 3/081-11 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова Суддя С.С. Коваленко Суддя І.М. Волік