Постанова

від 18.04.2012 по справі 5023/9115/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 5023/9115/11

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 р. у справі № 5023/9115/11 господарського суду Харківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома"

до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Сервіс-Харків" стягнення 291 683,83 грн.

за участю представників:

ТОВ "Аксіома" -не з'явилися;

ТОВ "Комфорт-Сервіс-Харків" -не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіома" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Сервіс-Харків" 291 683,83 грн. заборгованості, у т.ч. 234 016,41 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, 18 285,34 грн. пені, 27 379,92 грн. збитків від інфляції та 12 002,16 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним перераховано відповідачу в рахунок оплати робіт за договором підряду № 21 від 15.08.2006 р. 1 760 948,61 грн., між тим, роботи відповідачем виконані лише на суму 1 526 932,20 грн. (т.1 а.с.4-5).

Відповідач у справі - ТОВ "Комфорт-Сервіс-Харків" до прийняття рішення по суті заявлених вимог відзиву на позов не надав.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2011 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.70-71).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідачем виконані роботи за договором на загальну суму 1 526 932,20 грн., при цьому, позивачем перераховано відповідачу за такі роботи 1 760 948,61 грн.;

- різниця між сумою перерахованих коштів позивачем та вартістю фактично виконаних робіт має бути повернута позивачу відповідачем як безпідставно ним одержана.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 р. рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2011 р. скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову (т.2 а.с.118-121).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір підряду № 21 від 15.08.2006 р., на підставі якого позивачем перераховувались кошти, є дійсним, розірваний не був, позивач у встановленому порядку від договору не відмовлявся. Отже, підстави для повернення коштів відсутні.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Аксіома" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, неправильним застосування норм матеріального права, що регулюють спірні відносини (т.2 а.с.133-137).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача, визначений ст. 1212 ЦК України, повернути грошові кошти у розмірі 234 016,41 грн., отримані ним від позивача без достатніх на те підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції та, переглядаючи прийняте у справі рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція встановили наступні обставини.

15.08.2006 р. між сторонами у справі -ТОВ "Аксіома" та ТОВ "Комфорт-Сервіс-Харків" укладено договір підряду № 15, за умовами якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання на власний ризик оплатно виконати комплекс робіт по облаштуванню систем вентиляції, кондиціювання і опалення на об'єкті замовника: ТРЦ "Французький бульвар".

До даного договору вносились зміни відповідно до додаткових угод, укладених сторонами.

Вказаний договір за своєю правовою природою правильно віднесений судами до договору підряду.

Так, відповідно до ст. 837 ЦК України договором підряду є договір, відповідно до якого одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В рахунок оплати робіт за вказаним договором, як з'ясовано судами, позивачем перераховано відповідачу 1 760 948,61 грн. При цьому, фактично роботи виконані на суму 1 526 932,20 грн.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача різниці між сумою перерахованих позивачем грошових коштів та вартістю фактично виконаних робіт, суд першої інстанції виходив з того, що підстави набуття відповідачем коштів у розмірі 234 016,41 грн. відпали, враховуючи, що роботи відповідачем не виконані та позивачем направлено лист-вимогу про повернення зайве сплачених коштів.

При цьому, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави набуття відповідачем коштів у розмірі 234 016,41 грн. не відпали, враховуючи, що договір підряду у встановленому порядку не розірвано, позивач від договору не відмовлявся.

Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом-вимогою про повернення зайве сплачених коштів, і такий лист можна вважати відмовою позивача від договору у розумінні ст. 849 ЦК України, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що роботи відповідачем на суму перерахованого авансу виконані не були.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач в односторонньому порядку відмовився від договору відповідно до ст. 849 ЦК України і, зважаючи на те, що відповідачем не виконані роботи на всю суму, перераховану йому в якості оплати відповідних робіт, відповідач утримує грошові кошти у розмірі, перерахованому йому позивачем понад вартість виконаних робіт, безпідставно і має повернути їх позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом першої інстанції факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ним зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 12 002,16 грн. та збитків від інфляції у розмірі 27 379,92 грн.

Разом з цим, в силу ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (неустойка є видом забезпечення згідно ст. 546 ЦК України) вчиняється у письмовій формі; при цьому, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють відповідальність у вигляді сплати неустойки за порушення відповідного зобов'язання, наявністю якого мотивовані вимоги позивача, а визначають, що така відповідальність встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про обгрунтованість вимоги позивача щодо стягнення пені зроблено з порушенням норм матеріального права.

З огляду на наведене, касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції, в порушення норм матеріального та процесуального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, процентів річних та збитків від інфляції, у зв'язку з чим постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 р. підлягає скасуванню в цій частині, а рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2011 р. -залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 р. у справі № 5023/9115/11 господарського суду Харківської області в частині скасування рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2011 р. щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 234 016,41 грн. основного боргу, 12 002,16 грн. процентів річних та 27 379,92 грн. збитків від інфляції скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2011 р. в цій частині.

3. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 р. у справі № 5023/9115/11 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.