Постанова

від 18.04.2012 по справі 13/5005/8170/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 13/5005/8170/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоУліцького А.М., суддів:Мачульського Г.М., Рогач Л.І. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Околиця Істейт" на постановувід 21.02.12 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№13/5005/8170/2011 господарського судуДніпропетровської області за позовомЗаступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Околиця Істейт" треті особи 1. Колективне сільськогосподарське риболовецьке підприємство "Придніпровець" 2. Дніпропетровський обласний центр з охорони історико-культурних цінностей провизнання договору недійсним за участю представників сторін від позивача:у засідання не прибули від відповідача:у засідання не прибули від третіх осіб:у засідання не прибули від ГПУ:Савицька О.В., посв.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Околиця Істейт" про визнання недійсним укладеного між сторонами в справі договору оренди земельної ділянки загальною площею 100 га (кадастровий №12237571000100210) на території Миколаївської селищної ради Петриківського району за межами населеного пункту, а також зобов'язання відповідача повернути цю земельну ділянку позивачу.

Позов мотивовано тим, зокрема, що спірний договір укладений на підставі незаконного розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність обставин визнання недійсним в судовому порядку з моменту прийняття відповідного розпорядження, яке було чинним на момент укладення спірного договору тощо.

Петриківська районна державна адміністрація від позову відмовилась, посилаючись на помилковість доводів прокурора, але в подальшому позов підтримала.

До участі в справі в якості третіх осіб також залучено Колективне сільськогосподарське риболовецьке підприємство "Придніпровець" та Дніпропетровський обласний центр з охорони історико-культурних цінностей.

Рішенням від 21.11.11 господарський суд Дніпропетровської області (суддя Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, визнавши їх доведеними.

Постановою від 21.02.12 Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Лотоцької Л.О. -головуючого, Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.) рішення суду першої інстанції змінив щодо визнання спірного договору недійсним на майбутнє.

Ухвалою від 05.04.12 Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційну скаргу відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами положень ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 16 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 17, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", посиланням на відсутність належного дослідження обставин щодо розташування спірної земельної ділянки саме в межах земельної ділянки, наданої в користування КСРП "Придніпровець". Також касатор доводить, що відповідно до ст. 55 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" внесення земельної ділянки до зарезервованих з метою подальшого створення об'єктів природно-заповідного фонду не є підставою для її вилучення чи заборони її використання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, розпорядженнями голови Петриківської районної державної адміністрації №263-р-07 і №265-р-07 від 31.05.07 "Про вилучення та надання земель в оренду" надано ТОВ "Околиця Істейт" в оренду строком на 49 років до 31.12.2055р. земельну ділянку загальною площею 100 га пасовищ за рахунок державного земельного запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської селищної ради за межами населеного пункту.

На підставі вказаних розпоряджень між Петриківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Околиця Істейт" 07.06.07 укладено договір оренди відповідної земельної ділянки строком на 49 років до 31.12.2055р. без розроблення проекту її відведення.

Проте розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №Р-89/0/3-09 від 20.02.09 "Про скасування розпоряджень голови Петриківської райдержадміністрації" на підставі ст. 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" за протестом прокуратури Дніпропетровської області про усунення порушень закону скасовано розрядження голови Петриківської районної державної адміністрації №263-р-07 і №265-р-07 від 31.05.07.

У зв'язку з такими обставинами прокурор звернувся до господарського суду з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Петриківської районної державної адміністрації про визнання недійсним укладеного між сторонами в справі договору оренди земельної ділянки загальною площею 100 га (кадастровий №12237571000100210) на території Миколаївської селищної ради Петриківського району за межами населеного пункту, а також зобов'язання відповідача повернути цю земельну ділянку позивачу.

При цьому прокурор також послався на обставини проведення фахівцями відділу Держкомзему у Петриківському районі перевірки додержання вимог земельного законодавства при наданні земельної ділянки в оренду ТОВ "Околиця Істейт", якою встановлено порушення ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" з огляду на розташування на відповідній земельній ділянці пам'ятки археології -кургану №4225. Крім того, встановлено обставини перебування переданої в оренду ТОВ "Околиця Істейт" земельної ділянки у колективній власності Колективного сільськогосподарського риболовецького підприємства "Придніпровець" на підставі державного акту на право колективної власності на землю серії ДП від 20.07.98, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №7.

Відповідач погодився з доводами щодо розташування на орендованій ним земельній ділянці кургану №4225, але зазначив про здійснення ним охорони цього кургану відповідно до договору про охорону на пам'ятку археологічної спадщини №4225.

Також прокурор надав лист Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей щодо розташування на орендованій відповідачем земельній ділянці пам'яток археології з наземними ознаками -державних курганів №8599-2, №8600-1, №8600-2. Відповідач з цього приводу зазначив про виявлення цих курганів лише в 2010 році та надання їм статусу пам'яток археології лише в 2011 році, тобто вже після укладення спірного договору оренди.

Прокурор зазначив, що надана відповідачу в оренду земельна знаходиться в межах зарезервованої території для подальшого створення об'єкту природно-заповідного фонду Дніпропетровської області "Петриківський" згідно з рішеннями Дніпропетровської обласної ради №525-22/ХХІІІ від 19.03.02 та №768-33/ІУ від 22.03.06.

Дослідивши вищевказані обставини, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про обґрунтованість вимог прокурора та задовольнили їх з посиланням на положення ст. 13 Конституції України, ст.ст. 18, 20, 93, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 13, 16, 18, 20 Закону України "Про оренду землі", ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" тощо.

Суд апеляційної інстанції щодо підстав задоволення позову зазначив, зокрема, що обов'язковою умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення компетентного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, волевиявлення відповідного органу як орендодавця в даному випадку реалізується шляхом укладення договору оренди. Отже, рішення компетентного органу про надання землі в оренду та відповідний договір оренди землі є пов'язаними юридичними фактами.

За висновком суду, обставини скасування розпоряджень голови Петриківської районної державної адміністрації №263-р-07 і №265-р-07 від 31.05.07 розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №Р-89/0/3.09 від 20.02.09 свідчить про недотримання в момент укладення спірної в справі угоди норм чинного законодавства, що є підставою для визнання цього договору недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі тощо.

Відповідно до ст. 116 ЗК України (в редакції на момент укладання спірного договору) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У силу ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто згідно з вказаними нормами підставою для надання в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності та передумовою укладення відповідного договору є рішення особи, яка здійснює розпорядження нею від імені власника.

З огляду на таке відповідний договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки лише за умови визнання недійсним з моменту прийняття рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання в оренду цієї ділянки, що є підставою для укладення оспорюваного договору.

Проте з встановлених судами обставин вбачається, що на момент укладення між сторонами спірного договору 07.06.07 розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації №263-р-07 і №265-р-07 від 31.05.07 були чинними, тобто станом на 20.02.09 на їх підставі вже виникли орендні правовідносини між позивачем і відповідачем. З огляду на таке скасування названих розпоряджень за протестом прокурора лише припиняє їх дію з моменту скасування, але не тягне визнання цих розпоряджень недійсними, оскільки визнання їх недійсними з моменту прийняття з настанням передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України юридичних наслідків, пов'язаних з недійсністю цих актів, є виключною компетенцією суду.

Тобто встановлення судами обставин щодо скасування розпорядження, на підставі якого вже укладено договір оренди земельної ділянки, не є достатньою підставою для визнання такого договору недійсним за відсутності встановлення обставин визнання вказаного розпорядження недійсним (незаконним) у судовому порядку, які сторонами в даній справі не доводилися.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій всебічно і повно встановили обставини справи, але неправильно застосувавши вищевказані норми матеріального права, дійшли хибного висновку про наявність підстав для задоволення позову. У зв'язку з цим судові рішення в справі підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 108, 111 5 , 111 7 , 111 9-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.12 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.11 у справі №13/5005/8170/2011 скасувати.

3. У задоволенні позову Заступника прокурора Дніпропетровської області відмовити.

4. Стягнути з Петриківської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Околиця Істейт" 502 (п'ятсот дві) грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги та 751 (сімсот п'ятдесят одну) грн. 10 коп. сплаченого судового збору за подання касаційної скарги. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Головуючий А.Уліцький

Судді Г.Мачульський

Л.Рогач