Рішення

від 10.04.2012 по справі 27/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/172 10.04.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Топ Нет»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ»

про стягнення 49 334,12 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю від 19.03.2012 року;

ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 19.03.2012 року;

від відповідача: ОСОБА_3 -представник за довіреністю від 01.02.2012 року$

Тягнирядко О.О. - директор

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Топ Нет»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ»про стягнення 49 334,12 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору № 2-1181/0409-1 про надання телекомунікаційних послуг від 01.04.2009 року відповідач не оплатив надані ПАТ «Топ Нет»у листопаді 2009 року телекомунікаційні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 49 334,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2010 року було порушено провадження у справі № 27/172 та призначено її розгляд на 18.05.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 18.05.2010 року подав письмові пояснення, витребувані судом докази та надав усні пояснення.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.05.2010 року частково подав витребувані судом докази та заявив клопотання про витребування додаткових доказів у позивача, однак письмовий відзив на позов суду не надав.

У судовому засіданні 18.05.2010 року оголошено перерву до 01.06.2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.06.2010 року подав письмовий відзив на позов, відповідно до якого протии позову заперечував посилаючись на фактичне неотримання відповідачем послуг.

Представник позивача у судовому засіданні 01.06.2010 року надав усні пояснення щодо законності надання послуг зв'язку.

У судовому засіданні 01.06.2010 року оголошено перерву до 15.06.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 15.06.2010 року подав письмові заперечення на відзив відповідача та акт звіряння взаємних розрахунків. Так, відповідно до поданого пояснення позивач зменшує розмір позовних вимог згідно з актом звіряння взаємних розрахунків від 14.06.2010 року до 49 280, 75 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом задоволено заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Отже, спір розглядається в межах нової ціни позову, визначеної позивачем, в розмірі 49 280,75 грн.

Також, позивач разом з позовними вимогами просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та поточний рахунок відповідача.

Подана позивачем заява про забезпечення позову судом була відхилена за необґрунтованістю.

Крім того, представником відповідача у судовому засіданні 15.06.2010 року було заявлено клопотання про призначення судової експертизи, оскільки відповідач категорично заперечує факт отримання послуг міжнародного зв'язку, згідно з виставленим позивачем рахунком-фактурою № 2-1181/12/1 від 04.12.2009 року. При цьому, відповідач посилається на те, що, виходячи із специфіки надання послуги із застосування технології ір-телефонії, точна ідентифікація особи, що вказана як отримувач вказаних послуг, є неможливою, а, відтак, ставить під сумнів фактичне отримання послуги, яка є предметом спору. Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що за відсутністю визначення та забезпечення позивачем технічних параметрів надання та конфіденційності вказаної послуги, можливість користування даною послугою іншими особами є реальною.

Представник позивача заперечував проти призначення судової експертизи.

Втім, з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору та вирішення питань, що потребують спеціальних знань, суд ухвалою від 15.06.2010 року задовольнив клопотання відповідача та призначити судову експертизу телекомунікаційних систем та засобів, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; витрати по проведенню експертизи суд поклав на відповідача, а також, відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України, зупинив провадження у справі № 27/172 на час проведення судової експертизи.

23.01.2012 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судової експертизи телекомунікаційних систем та засобів № 5924/10-17 від 30.12.2011 року.

Ухвалою від 06.02.2012 року суд поновив провадження у справі, на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України, та призначив судове засідання на 27.02.2012 року.

Представник позивача у судове засідання 27.02.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.02.2012 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача присутній у судовому засіданні 27.02.2012 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з висновком судової експертизи, який на адресу відповідача не надходив.

Ухвалою від 27.02.2012 року суд відклав розгляд справи на 20.03.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника позивача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутні в судовому засіданні 20.03.2012 представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали витребувані судом доповнення та пояснення до позовної заяви.

Представник відповідача проти позову заперечив і також надав додаткові пояснення по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 10.04.2012 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.04.2012 року надав акт № 5 від 17.01.2011 року, відповідно до якого зазначає, що відповідач не був підключений до кабельної мережі ПАТ «Топ Нет».

Представник позивача у судовому засіданні 10.04.2012 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2009 року між Приватним акціонерним товариством «Топ Нет»(за договором -оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ»(за договором -абонент) було укладено договір № 2-1181/0409-1 про надання телекомунікаційних послуг, відповідно до умов якого оператор надає абоненту послуги телефонного зв'язку згідно додатків до даного договору, а саме: оператор виділяє абоненту телефонні номери (вид та кількість зазначені у додатку), виконує роботи з підключення ліній (кабелю) та інші послуги міського, міжміського та міжнародного телефонного зв'язку. Абонент приймає ці послуги та оплачує їх на умовах цього договору. Послуга надається та отримується у відповідності до Закону України «Про телекомунікації, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року № 720, діючих Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги та ін., а сторони підтверджують, що ознайомлені з зазначеними нормативними актами (п.п. 1.1., 1.3. договору).

Крім того, до договору № 2-1181/0409-1 про надання телекомунікаційних послуг від 01.04.2009 року сторонами були підписані додаток № 1 «Перелік послуг фіксованого телефонного зв'язку, які надаються абоненту», додаток № 2 «Перелік послу, які надаються безоплатно. Порядок встановлення телефону (ІВ). Вартість та строки встановлення», додаток № 3 «Тарифи на послуги телефонного зв'язку».

Як вбачається з наданих суду доказів, позивач здійснює свою діяльність на підставі: включення до реєстру операторів та провайдерів телекомунікацій Національною комісією з питань регулювання зв'язку України (лист НКРЗ від 10.08.2009р. № 05- 3136/102 та Рішення НКРЗ № 1630 від 06.08.09р.), Ліцензії на надання послуг фіксованого місцевого телефонного зв'язку з ємністю мережі до 10000 номерів на території м. Києва та Київської області, виданої НКРЗ на підставі рішення № 1571 від 09.07.2009р.; Дозволу на використання номерного ресурсу, виданого НКРЗ на підставі рішення № 1627 від 06.08.2009р. з терміном дії до 16.09.2012р.

Згідно акту виконаних робіт з встановлення телефону/наданих послуг від 10 квітня 2009 року, що є невід'ємною частиною договору, оператором було встановлено абоненту телефон(и) за адресою: м. Київ, вул. Горького, 47, виділено телефонні номери: 377-70-77 та 5 (п'ять) телефонних ліній односторонньої дії, та виконано роботи з підключення лінії (кабелю) до АТС оператора.

Таким чином, послуги фіксованого телефонного зв'язку на умовах договору № 2-1181/0409-1 від 01.04.2009 року почали надаватися відповідачу з 10 квітня 2009 року на підставі оплати відповідачем у повному обсязі за роботи з підключення кабелю та номерів до АТС позивача 03.04.2009р., згідно рахунку № 2-1181/04/1 від 01.04.2009р. на суму 2050,00 грн., та акту виконаних робіт з встановлення телефону/наданих послуг від 10 квітня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, надання та отримання відповідачем телекомунікаційних послуг з квітня 2009 року по день подачі позову включно підтверджується фінансово-господарськими документами, а саме: рахунками-фактурами та підписаними сторонами актами здачі-прийнятя робіт (надання послуг), копії яких залучені до матеріалів справи.

За ствердженням позивача, відповідачем в порушення умов договору не сплачено заборгованість у загальній сумі 49334,12 грн., а саме: 49030,19 грн. згідно рахунку-фактури № 2-1181/12/1 від 04.12.2009р. та акту наданих послуг № 2-1181/11/2 від 30.11.2009р. та акту наданих послуг № 2-1181/11/1 від 30.11.2009р.; 156,69 грн. згідно рахунку № 2-1181/02/1 від 04.02.10р. за послуги телефонного зв'язку та акту наданих послуг № 2-1181/02/2 від 31.01.2010р. та акту наданих послуг № 2-1181/01/2 від 31.01.2010р.; 147,24 грн. згідно рахунку № 2-1181/03/1 від 03.03.2010р. за послуги телефонного зв'язку та акту наданих послуг № 2-1181/02/2 від 28.02.2010р. та № 2-1181/03/1 від 31.03.2010р.

В подальшому, позивач у своїх письмових запереченнях на відзив відповідача, поданих у судовому засіданні 15.06.2010 року, зменшив розмір позовних вимог до 49280,75 грн.

При цьому, відповідач не визнає позовні вимоги в частині нарахування 39881,09 грн. за міжнародні телефонні розмови з державами Африки/Південної та Центральної Америки за листопад 2009 року та інші міжнародні телефонні розмови з іншими країнами, що не ввійшли до попередніх зон за листопад 2009 року на суму 838,53 грн., що в загальній сумі з урахуванням ПДВ, складають 48930,63 грн. та які були включені позивачем до рахунку-фактури № 2-1181/12/1 від 04.12.2009р. та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2-1181/11/2 від 30.11.2009р., посилаючись на неотримання послуг на вказані суми.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, в тому числі своєчасно сплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Умовами договору № 2-1181/0409-1 про надання телекомунікаційних послуг від 01.04.2009 року встановлено, що абонент зобов'язаний своєчасно сплачувати за послуги у порядку, терміни і розмірах, передбачених договором (п. 3.2.2. договору).

Відповідно до п. 4.5. договору, оплата послуг здійснюється абонентом у десятиденний строк після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається календарний місяць, у межах якого надавалися послуги.

У разі неотримання рахунку до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, абонент повинен звернутися до оператора для отримання інформації про належну до сплати суму та сплатити таку суму в зазначений цим договором строк (п. 4.6. договору).

Відповідач стверджує, що не отримував у визначений договором строк рахунок-фактуру № 2-1181/12/1 від 04.12.2009р. для оплати телекомунікаційних послуг на суму 49030,19 грн. та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2-1181/11/1, № 2-1181/11/2 від 30.11.2009р. Проте, доказів звернення до позивача за отриманням вказаного рахунку, згідно з вимогами п. 4.6. договору, суду не надав.

Натомість, позивач звертався до відповідача з претензією за № 0303-1 від 03.03.2010р., в якій вимагав сплатити заборгованість у сумі 49186,88 грн. В додатку до претензії на адресу відповідача серед іншого також направлялись рахунок-фактура № 2-1181/12/1 від 04.12.2009р. для оплати телекомунікаційних послуг на суму 49030,19 грн. та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2-1181/11/1, № 2-1181/11/2 від 30.11.2009р. Факт надіслання вказаної претензії за адресою відповідача підтверджується фіскальним чеком від 04.03.2010р. та повідомленням про вручення рекомендованого листа 05.03.2010р., копії яких додані до матеріалів справи.

Щодо заперечень відповідача відносно не отримання послуг фіксованого зв'язку, виходячи з умов договору, на суму 39881,09 грн. за міжнародні телефонні розмови з державами Африки/Південної та Центральної Америки за листопад 2009 року та на суму 838,53 грн. за інші міжнародні телефонні розмови з іншими країнами, що не ввійшли до попередніх зон за листопад 2009 року, що в загальній сумі з урахуванням ПДВ, складають 48930,63 грн. та які були включені позивачем до рахунку-фактури № 2-1181/12/1 від 04.12.2009р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У відповідності зі статтею 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Ухвалою від 15.06.2010 року суд призначив у даній справі судову експертизу телекомунікаційних систем та засобів, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку судової експертизи телекомунікаційних систем та засобів № 5924/10-17 від 30.12.2011 року встановлено, що надання послуг фіксованого телефонного зв'язку за договором № 2- 1181/0409-1 від 01.04.2009 року не є послугою «IP-телефонії»в розумінні Закону України «Про телекомунікації», Ліцензійних умов № 132 та інших керівних нормативних актів в галузі зв'язку.

Використання сторонніми особами атрибутів доступу абонента (ІР-адрес, МАС-адрес, номер телефону, PIN-код доступу тощо) поза межами його фізичної адреси з метою отримання послуг з застосуванням лише технології ір-телефонії можливо.

Згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому, суд відзначає наступне: ліцензування фіксованого телефонного зв'язку за видами діяльності у сфері телекомунікацій здійснюється відповідно до п. 3 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації».

Відповідно до статті 44 вказаного Закону встановлено що, ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, що містить вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних, технологічних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при здійсненні діяльності у сфері телекомунікацій, що підлягає ліцензуванню.

На виконання статті 44 Закону України «Про телекомунікації», державний комітет зв'язку та інформатизації України видав Наказ від 17.06.2004р. за № 132 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого міжнародного, міжміського, місцевого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 серпня 2004 р. за N 977/9576.

Пунктом 1.8. Ліцензійних умов передбачено, що Національна комісія з питань регулювання зв'язку (далі - НКРЗ) може включати до ліцензій на провадження діяльності у сфері телекомунікацій для окремих операторів, провайдерів телекомунікацій особливі умови. Тобто для суб'єктів господарювання, які застосовують лише технологію IP-телефонії для надання послуг фіксованого міжнародного та міжміського телефонного зв'язку в особливих умовах відповідної ліцензії обов'язково зазначається, що дозволяється надання послуг фіксованого міжнародного або міжміського телефонного зв'язку із застосуванням лише технології ІР-телефонії .

Ліцензійними умовами передбачено, що ліцензіат - оператор фіксованого міжнародного та міжміського телефонного зв'язку із застосуванням технологій IP-телефонії повинен інформувати користувача щодо відмінностей в якості надання послуги із застосуванням технології IP-телефонії, так як якість надання послуг із застосуванням технології IP-телефонії значно нижча.

Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 26 березня 2009 року № 1420 були затверджені «Основні вимоги до договору про надання телекомунікаційних послуг», які є обов'язковими для застосування операторами, провайдерами телекомунікацій (далі - оператори, провайдери) і споживачами телекомунікаційних послуг при укладенні договорів про надання телекомунікаційних послуг, внесенні змін та доповнень до них.

Таким чином, з аналізу вимог чинного законодавства вбачається, що оператор за наявності лише ліцензії на надання послуг фіксованого місцевого телефонного зв'язку не може використовувати технологію IP-телефонії (пакетну передачу даних) для послуг телефонного зв'язку без організації фізичного з'єднання абонента з власною АТС.

Як зазначав позивач під час розгляду справи, ПрАТ «Топ Нет»не володіє ліцензіями на надання послуг фіксованого міжміського та міжнародного телефонного зв'язку із застосуванням технології IP-телефонії та відповідно не надає такі послуги.

Крім того, з аналізу умов договору № 2-1181/0409-1 від 01.04.2009 року та додатків до нього, судом не встановлено про надання ПрАТ «Топ Нет»послуг фіксованого телефонного зв'язку ТОВ «Місто-ТВ»з використанням технології «IP-телефонії»у відповідності до Закону України «Про телекомунікації», Ліцензійних умов та інших керівних нормативних актів в галузі зв'язку.

Також, як вбачається з умов договору № 2-1181/0409-1 від 01.04.2009 року, останній розроблено у відповідності до вимог Закону України «Про телекомунікації, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року № 720, діючих Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги.

Статею 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

При цьому, згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

На день розгляду справи, відповідач не надав суду доказів розірвання договору № 2-1181/0409-1 про надання телекомунікаційних послуг від 01.04.2009 року або визнання його недійсним, у зв'язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства та волевиявленню учасникам правочину.

До того ж, судом не приймається до уваги акт № 5 від 17.01.2011 року, як доказ відсутності кабелю з маркуванням ПАТ «Топ Нет»у приміщенні відповідача, оскільки згідно із п. 8.1 договору № 2-1181/0409-1 про надання телекомунікаційних послуг від 01.04.2009 року, зазначений договір діяв до 01.04.2010 року, тоді як акт № 5 був складений 17.01.2011 року, тобто після припинення дії договору.

Крім того, відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження відсутності його вини у виникненні порушення зобов'язань за договором № 2-1181/0409-1 про надання телекомунікаційних послуг від 01.04.2009 року, зокрема: відсутні докази надання позивачем послуг за договором неналежної якості або з порушенням умов договору, відсутні докази несанкціонованого використання невідомою особою телефонного номеру відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача не підтверджуються належними та допустимими доказами, а також не спростовують позовні вимоги позивача.

Враховуючи зібрані по справі докази, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Топ Нет»частково в сумі 49030,19 грн., оскільки в іншій частині позовні вимоги не підтверджені належними доказами, а саме: відсутні рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 250,56 грн.

З урахуванням вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог. Витрати по оплаті судової експертизи покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ»(юридична адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 2, кв. 33; поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького, 47, оф. 1а; код ЄДРПОУ 33395744) на користь Приватного акціонерного товариства «Топ Нет»(03187, м. Київ, вул. Заболотного, 94, кв. 5; код ЄДРПОУ 30857113) 49030 (сорок девять тисяч тридцять) грн. 19 коп. -заборгованості за спожиті телекомунікаційні послуги, 490 (чотириста дев'яносто) грн. 30 коп. -витрат по сплаті державного мита, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 80 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог в позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А.

Дата підписання 17.04.2012 року