Рішення

від 26.03.2012 по справі 12/010-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2012 р. Справа № 12/010-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Дьоміної С.Ю.

секретар: Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Володарської районної державної лікарні ветеринарної медицини

до державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Київське обласне управління лісового та мисливського господарства

про зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_1 -представник (довіреність від 26.01.2012 року);

Філіцький В.М. -представник (посвідчення №00350, видане 20.10.2011 року);

відповідача: ОСОБА_3 -представник (довіреність №28 від 16.01.2012 року);

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_4-представник (довіреність №06-01/8 від 04.01.2012 року),

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Володарської районної державної лікарні ветеринарної медицини (далі -позивач) до державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство»(далі -відповідач) про зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що 18 серпня 2011 року виконавчим комітетом Володарської селищної ради йому було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно: нежиле приміщення №2 (ветлабораторія), «А», загальна площа 253,3 кв.м.; нежиле приміщення №1 (гараж), «В», загальна площа 121,2 кв.м.; господарська будівля, «Б», загальна площа 66,5 кв.м.; адмінбудинок, «Г», загальна площа 71,2 кв.м.; бухгалтерія, «Д», загальна площа 52,4 кв.м.; гараж «Ж», загальна площа 52,4 кв.м.; гараж, «З», загальна площа 37,2 кв.м. (далі -об'єкти нерухомого майна).

28 вересня 2011 року Володарською районною державною адміністрацією Київської області було видано розпорядження «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта Володарській районній державній лікарні ветеринарної медицини на право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована на території Володарської селищної ради»№528 (далі -розпорядження №528).

Згідно з п. 1 розпорядження №528, землевпорядній організації надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування Володарській районній державній лікарні ветеринарної медицини земельною ділянкою орієнтовною площею 2,4 га для обслуговування нежитлових будівель, яка розташована на території Володарської селищної ради, за межами смт Володарка.

З метою погодження меж земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, позивач звернувся до відповідача із заявою №69 від 28.11.2011 року.

У листі №1071 від 01.12.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що не погоджує межі земельної ділянки, на якій розташовані нежилі будівлі позивача.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив зобов'язати відповідача вчинити дії щодо погодження меж земельної ділянки.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2012 року, справу призначено до розгляду 07 лютого 2012 року.

07 лютого 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, проти задоволення позову заперечував.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 22 лютого 2012 року.

17 лютого 2012 року на адресу суду представник відповідача направив телеграму, просив відкласти розгляд справи.

Представники позивача заявили клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 14 березня 2012 року.

14 березня 2012 року на адресу суду надійшло клопотання Київського обласного управління лісового та мисливського господарства про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Клопотання підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 16 березня 2012 року.

16 березня 2012 року в судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали, вважали їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також заявили клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, проти задоволення позову заперечували. Крім цього, представник відповідача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 26 березня 2012 року.

26 березня 2012 року на адресу суду надійшли клопотання від представників позивача та відповідача про долучення до матеріалів справи документів, які підлягали задоволенню судом.

26 березня 2012 року в судовому засіданні представники позивача просили суд зобов'язати відповідача погодити межі земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать позивачу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судовому засіданні надала пояснення щодо обставин справи, просила суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку:

18 серпня 2011 року виконавчим комітетом Володарської селищної ради Державному комітету ветеринарної медицини України було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (правовий режим майна: право оперативного управління, Володарська районна державна лікарня ветеринарної медицини), а саме: нежиле приміщення №2 (ветлабораторія), «А», загальна площа 253,3 кв.м.; нежиле приміщення №1 (гараж), «В», загальна площа 121,2 кв.м.; господарська будівля, «Б», загальна площа 66,5 кв.м.; адмінбудинок, «Г», загальна площа 71,2 кв.м.; бухгалтерія, «Д», загальна площа 52,4 кв.м.; гараж «Ж», загальна площа 52,4 кв.м.; гараж, «З», загальна площа 37,2 кв.м. (далі -об'єкти нерухомого майна).

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до протоколу засідання виконкому Володарської районної Ради депутатів трудящих №6 від 27.03.1975 року, виконкомом районної Ради депутатів трудящих було вирішено передати Володарській районній державній лікарні ветеринарної медицини (далі -позивач) будинки і споруди в межах існуючих границь станції по боротьбі з захворюваннями тварин згідно додатка №1, а також будинки і споруди бувшого тубдиспансеру станції по боротьбі з захворюванням тварин згідно з додатком №2.

28 вересня 2011 року Володарською районною державною адміністрацією Київської області було видано розпорядження «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта Володарській районній державній лікарні ветеринарної медицини на право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована на території Володарської селищної ради»№528 (далі -розпорядження №528).

Згідно з п. 1 розпорядження №528, землевпорядній організації надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування Володарській районній державній лікарні ветеринарної медицини земельною ділянкою орієнтовною площею 2,4 га для обслуговування нежитлових будівель, яка розташована на території Володарської селищної ради, за межами смт Володарка.

29 вересня 2011 року позивач звернувся до приватного підприємства «Вікторі-3»із заявою №66 про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування Володарській районній державній лікарні ветеринарної медицини земельною ділянкою орієнтовною площею 2,4 га для обслуговування нежитлових будівель, яка розташована на території Володарської селищної ради, за межами смт. Володарка за адресою смт. Володарка, вул. Зарічна, 82.

Приватним підприємством «Вікторі-3»було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування існуючих нежитлових будівель Володарській районній державній лікарні ветеринарної медицини за межами населеного пункту на території Володарської селищної ради (за адресою смт. Володарка, вул. Зарічна, 82) Володарського району Київської області.

Згідно з п. 2 розпорядження №528, технічну документацію необхідно погодити з: землекористувачем; органом земельних ресурсів; відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації, головним архітектором району.

28 листопада 2011 року позивач звернувся до державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство»(далі -відповідач) із заявою №69 про погодження меж земельної ділянки, на якій розташовані нежилі будинки позивача, за адресою: смт. Володарка, вул. Зарічна, 82.

У листі №1071 від 01.12.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що не погоджує межі земельної ділянки, на якій розташовані нежилі будники позивача, у зв'язку з тим, що земельна ділянка розташована у кварталі 39 виділ 8 Володарського лісництва і є землями державного лісового фонду, а прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, передача їх у власність та оренду із зміною цільового призначення зупинено на підставі постанови Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008 року.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив зобов'язати відповідача вчинити дії щодо погодження меж земельної ділянки.

26 березня 2012 року в судовому засіданні представники позивача просили суд зобов'язати відповідача погодити межі земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать позивачу, за адресою: смт. Володарка, вул. Зарічна, 82.

Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського кодексу України, відповідно до Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів (ч. 3 ст. 148 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 4 цієї статті, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється законами.

Земельні відносини -це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України, суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України закріплено, що право постійного користування земельною ділянкою -це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 цього Кодексу, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом а) ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України встановлено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Як вбачається з положення про Володарську районну державну лікарню ветеринарної медицини (далі -лікарня), копія якого долучена до матеріалів справи, лікарня (далі -позивач) відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину»є державною установою ветеринарної медицини для здійснення профілактичних, діагностичних, лікувальних та інших протиепізоотичних заходів та підпорядковується управлінню ветеринарної медицини в Володарському районі.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»закріплено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначних Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 цього ж Закону, місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 3 цієї ж статті закріплено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України).

Частиною 1 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Володарська районна державна адміністрація Київської області, приймаючи розпорядження «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта Володарській районній державній лікарні ветеринарної медицини на право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована на території Володарської селищної ради» №528 від 28.09.2011 року, грубо порушила вимоги закону, оскільки межі спірної ділянки не встановлені і в натурі не виносились, а відтак дозвіл повинен був надаватись на розроблення проекту землеустрою, а не технічної документації.

Закон України «Про землеустрій»визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування (преамбула до цього Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій», землеустрій -сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Частиною 1 ст. 25 цього Закону встановлено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Згідно з п. в) ч. 1 ст. 20 цього Закону, землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Одночасно, згідно з пояснювальною запискою, технічним завданням, кадастровим планом з технічної документації, що розробляло приватне підприємство «Вікторі-3», було передбачено надання в постійне користування земельної ділянки, площею 1,3496 га, що не співпадає з площею земельної ділянки, вказаною в розпорядженні Володарської районної державної адміністрації Київської області №528.

Позивачем не обґрунтовано, якого ж розміру потрібна йому земельна ділянка для обслуговування належних йому об'єктів нерухомого майна.

28 листопада 2011 року позивач звернувся до відповідача із заявою №69 про погодження меж земельної ділянки земельної ділянки, на якій розташовані нежилі будинки позивача, за адресою: смт. Володарка, вул. Зарічна, 82 (далі -земельна ділянка).

У листі №1071 від 01.12.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що не погоджує межі земельної ділянки, на якій розташовані нежилі будники позивача, у зв'язку з тим, що земельна ділянка розташована у кварталі 39 виділ 8 Володарського лісництва і є землями державного лісового фонду, а прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, передача їх у власність та оренду із зміною цільового призначення зупинено на підставі постанови Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008 року.

Як вбачається з п. 1.3 статуту відповідача, завірена копія якого долучена до матеріалів справи, підприємство у своїй діяльності керується Конституцією України, Лісовим кодексом України, Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами України, постановами Верховної Ради України, Указами Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами та рішеннями Органу управління майном та Управління, цим Статутом.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками»№610-р від 10.04.2008 року, з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері дорученозупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду: для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування; для розміщення кладовищ; за рішенням Кабінету Міністрів України - для: будівництва та обслуговування об'єктів енергетичної інфраструктури (газо-, нафтопроводів, газових та нафтових терміналів, газових та нафтових свердловин, ліній електропередачі, електростанцій, електропідстанцій, розподільних пунктів, ядерних установок); видобування корисних копалин відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами; облаштування державного кордону та будівництва пунктів пропуску через нього; забезпечення відбудови та функціонування монастирів на місцях їх історичного заснування; будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів, визначених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; створення та забезпечення функціонування об'єктів природно-заповідного фонду і виробничо-соціальних об'єктів, необхідних для ведення лісового господарства; розміщення інших об'єктів, вилучення і надання ділянок для яких здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України; а також відкликати раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства.

У судових засіданнях представник відповідача стверджував, що відповідачем було відмовлено позивачу в погодженні меж земельної ділянки у зв'язку з тим, що вказана земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні відповідача.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Частиною 2 цієї статті закріплено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках (ч. 2 цієї ж статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Пунктом 5 Перехідних положень Лісового кодексу України закріплено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Представники позивача в судових засіданнях в обґрунтування заявленої вимоги послались на довідку №4178 від 04.10.2011 року, видану відділом Держкомзему у Володарському районі Київської області, з якої вбачається, що земельна ділянка, загальною площею 2,4 га, яка знаходиться на території Володарської селищної ради, відноситься до земель оздоровчого призначення.

Проте, знаходження земельної ділянки в постійному користуванні відповідача та віднесення її до земель лісогосподарського призначення підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме витягом з проекту організації та розвитку лісного господарства Білоцерківського лісового господарства Київського обласного управління лісного господарства і лісозаготівель Мінлісгоспу УССР (таксаційний опис Володарського лісництва, зокрема кварталу №29), з якого вбачається, що земельна ділянка, загальною площею 2,4 га, розташована у кварталі №39 виділ 8 Володарського лісництва, є землями лісогосподарського призначення, відносяться до категорії захисності -рекреаційно-оздоровчі ліси.

Крім цього, вищезазначене підтверджується довідкою Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання Державного агентства лісових ресурсів України №214 від 22.02.2012 року, з якої вбачається, що земельна ділянка в кв. 39 уч. 8, площею 1,4 га Володарського лісництва ДП «Білоцерківський лісгосп»за матеріалами лісовпорядкування 1983-1993-2003 рр. знаходиться в користуванні ДП «Білоцерківський лісгосп».

Відповідно до ч. 7 ст. 122 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 149 Земельного кодексу України закріплено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Так, враховуючи те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, а її площа перевищує 1 гектар, Володарська районна державна адміністрація Київської області вийшла за межі власної компетенції, приймаючи розпорядження №528, оскільки право розпорядження спірною земельною ділянкою належить виключно Кабінету Міністрів України.

Також представник відповідача звернувся до правоохоронних органів з повідомленням про наявність у діях посадових осіб відділу Держкомзему у Володарському районі Київської області ознак службового підроблення під час виготовлення довідки №4178 від 04.10.2011 року, передбачених ст. 366 Кримінального кодексу України, про що надав суду копію листа №212 від 12.03.2012 року.

Відповідно до п. 1.1 Статуту відповідача, підприємство засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991р. №133 «Про організаційну структуру управління лісовим господарством України», належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України (надалі -Орган управління майном) і входить до складу Київського обласного управління лісового та мисливського господарства (надалі -Управління).

Так, за заявою Київського обласного управління лісового та мисливського господарства ухвалою суду від 14.03.2012 року його залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі -третя особа).

У судових засіданнях представник третьої особи позовні вимоги вважала безпідставними та необгрунтованими, просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про зобов'язання відповідача погодити межі земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать позивачу, за адресою: смт. Володарка, вул. Зарічна, 82, є недоведеною, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові господарські витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 137, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 148 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2ст. 2, ч. 1 ст. 92, ч. 3 ст. 126, п. а) ч. 2 ст. 92, ч. 1 ст. 116, ч. ч. 1-4, 7 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. 1 ст. 57, ч. 9 ст. 149, п. 5 Перехідних положень Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ч. ч. 1, 2 ст. 5 Лісового кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 25, п. в) ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій», п. 7 ч. 1 ст. 13, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Володарської районної державної лікарні ветеринарної медицини до державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство»про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 02.04.2012 року